Історія справи

Ухвала КГС ВП від 10.04.2018 року у справі №911/1560/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/1560/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - адвокат Ганенко Р.А.

розглянувши матеріали касаційної скарги державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 16.01.2018

у складі колегії суддів: Дідиченко М.А. (головуючого), Руденко М.А., Пономаренка Є.Ю.

та на рішення Господарського суду Київської області

від 26.10.2017

у складі судді: Бабкіної В.М.

у справі № 911/1560/17

за позовом публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця"

до державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство"

про стягнення 1 536 460, 20 грн,-

ВСТАНОВИВ:

1. Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" про стягнення 1 607 464,80 грн.

2. 27.09.2017 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просить суд зменшити позовні вимоги і стягнути з Державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" 1 536 460,20 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" задоволено повністю, стягнуто з державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" на користь публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" 1 536 460 грн. 20 коп. витрат за час затримки вагонів та 23 046 грн. 91 коп. судового збору.

4. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

5. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 у справі №911/1560/17 апеляційну скаргу державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" на рішення Господарського суду Київської області від 26.10.2017 року у справі № 911/1560/17 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Київської області від 26.10.2017 року у справі № 911/1560/17 залишено без змін.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

6. 09.02.2018 державне підприємство "Клавдієвське лісове господарство" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 09.02.2018 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 та на рішення Господарського суду Київської області від 26.10.2017 у справі № 911/1560/17, підтвердженням чого є відбиток календарного штемпеля органу поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/1560/17 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, заяви) між суддями від 23.02.2018.

8. Ухвалою Верховного Суду від 06.04.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 911/1560/17 за касаційною скаргою державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" від 09.02.2018 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 та на рішення Господарського суду Київської області від 26.10.2017; призначено розгляд касаційної скарги на 17.05.2018.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

9. Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, Державним підприємством "Клавдієвське лісове господарство" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

10. Вказана скарга мотивована неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Також, вказана скарга мотивована тим, що враховуючи дату подання позову, даний позов поданий за межами шестимісячного строку позовної давності відносно обставин, які зафіксовані актами загальної форми № 817 від 20.10.2016, № 96 від 11.11.2016.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

11. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Позиція Верховного Суду

12. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

13. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

14. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Судами попередніх інстанцій при розгляді справи було встановлено наступне.

15.1 24.05.2016 зі станції Немішаєво Південно-Західної залізниці Державне підприємство "Клавдієвське лісове господарство" здійснило відправлення шести вагонів № 65735664, № 67387920, № 67865311, № 65951071, № 67873778, № 60926052 з вантажем "деревина паливна" згідно накладних № 403683, № 403964, № 404293, № 403766, № 403592, № 404194 на станцію Захонь, Угорщина.

15.2 29.05.2016 вагони № 65735664, № 67387920, № 67865311, № 65951071, № 67873778, № 60926052 прибули на прикордонну станцію Батьово Львівської залізниці, де були затримані працівниками митного посту "Залізничний" Відділу митного контролю № 4 (Батьово) та відчеплені для проведення переогляду згідно з актом загальної форми № 10999 від 29.05.2016 на підставі заявки Закарпатської митниці ДФС № 32/16 від 29.05.2016.

15.3 Вказані вагони було подано для здійснення митного огляду (переогляду) на ділянку митного контролю та відправлено телеграфне повідомлення № 248 від 30.05.2016 на станцію відправлення вагонів для повідомлення вантажовідправника.

15.4 09.06.2016 працівниками митного посту "Залізничний" Відділу митного оформлення № 4 (Батьово) було проведено огляд вагонів № 65735664, № 67387920, № 67865311, № 65951071, № 67873778, № 60926052 без вивантаження вантажу, шляхом візуального огляду у доступних місцях, про що було складено акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № 305010505/2016/ЗМК-09032 від 09.06.2016.

15.5 Відповідно до вказаного акту ознак порушень вимог митного законодавства України не було виявлено, зокрема, ознак розміщення серед вантажу сторонніх вкладень не виявлено; зі слів представників лісових господарства вантаж деревини за зовнішніми ознаками відповідає заявлено у товаросупровідних документах.

15.6 15.06.2016 на підставі заявки Відділу митного оформлення № 4 (Батьово) № 44/16 від 13.06.2016 було проведено зважування вагонів на вагах ділянки "Сортувальна", про що складено акти загальної форми № 687, № 688 та № 689.

15.7 17.08.2016 Львівською залізницею відправлено телеграфне повідомлення № 64 від 17.08.2016 про подальше простоювання вагонів та необхідність вирішення питання із митницею.

15.8 На підставі листа Закарпатської митниці ДФС України № 07-70-61/34/2813 від 20.10.2016 вказані вище вагони було відправлено на станцію Колчино Львівської залізниці, ДП "Мукачівське лісове господарство" для проведення митного огляду із залученням експерта Закарпатської ТПП шляхом повного вивантаження вагонів.

15.9 Через відсутність вільних місць для вивільнення вагонів на станції Колчино, на підставі листа Закарпатської митниці ДФС України № 07-70-61/34/3050 від 10.11.2016 вагони № 65735664, № 67387920, № 67865311, № 65951071, № 67873778, № 60926052 було відправлено в зону митного контролю на територію ДП "Перечинський ЛГ". По факту перебування на ст. Мукачево (в очікуванні подачі на ст. Кольчину) складено акти загальної форми № 91 від 11.11.2016 та № 96 від 11.11.2016.

15.10 Про прибуття вагонів на станцію Перечин був складений акт загальної форми № 982а.

15.11 22.11.2016, 26.11.2016 та 28.11.2016 по станції Перечин проведено повне вивантаження вантажу з вагонів № 65735664, № 67387920, № 67865311, № 65951071, № 67873778, № 60926052, про що складено акти загальної форми № 1041, № 1042, № 1055, № 1071.

15.12 Загалом вагони простоювали на станціях Львівської залізниці з 29.05.2016 по 28.11.2016.

16. Статтею 306 Господарського кодексу України передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

17. Стаття 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із статтею 306 Господарського кодексу України, встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

18. Відповідно до статей 909 Цивільного кодексу України, 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

19. Відповідно до частини 5 статті 307 Господарського суду України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

20. Відповідно до статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

21. Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначаються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457.

22. Статтею 2 Статуту залізниць України (далі - Статут) передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.

23. Відповідно до статті 5 Статуту залізниць України, на підставі даного Статуту Мінтранс затверджує:

а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила);

б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів;

в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів);

г) інші нормативні документи.

24. У відповідності до частин 1, 2, 4 статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

25. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

26. Обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами (частина 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт").

27. Відповідно статті 119 Статуту залізниць України, пунктів 2, 15 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за № 165/3458 (далі - Правила № 113), за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх вантажовласнику. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

28. Відповідно до пунктів 3, 4 Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.

29. Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

30. У відповідності до унктів 6, 10, 12, 13 Правил користування вагонами і контейнерами, усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником). Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці. Час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером.

31. Пункт 16 Правил користування вагонами і контейнерами передбачає випадки, коли вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами. Митні процедури не є підставою звільнення вантажовідправника від плати за користування вагонами та контейнерами.

32. В силу статті 46 Статуту залізниць України вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

33. Відповідно до пунктів 8, 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 (далі Правила № 644), збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у т. ч. під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

34. Таким чином, приписами законодавства унормовано обов'язок вантажовідправника, вантажоодержувача сплачувати залізниці плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням. Підстави звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами передбачені в пункті 121 Статуту залізниць України та пункті 16 Правил користування вагонами і контейнерами є вичерпними, затримку вагонів, пов'язану з митним оформленням, до цих підстав не віднесено.

35. Перевезення вантажів у міжнародному сполученні здійснюється, зокрема, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), яка є чинною для України відповідно до Закону України "Про правонаступництво в Україні" та Віденської конвенції про правонаступництво держав.

36. Статтею 5 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) встановлено, що при відсутності відповідних положень в цій Угоді, застосовується національне законодавство тієї країни, в якій повноважна особа реалізовує свої права.

37. Згідно з § 6 статті 28 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) передбачено, що якщо перешкода до перевезення вантажу чи його видачі виникла по причинам, не залежним від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством.

38. Відповідно до § 1, 2 статті 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосованими тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника. Відшкодування додаткових витрат здійснюється в порядку передбаченому статтею 31 "Оплата провізних платежів та неустойок".

39. Згідно з § 1 статті 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) передбачено, що якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, оплата провізних платежів є обов'язком: одержувача - перевізнику, який видає вантаж, за здійснене ним перевезення.

40. Положеннями Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 за № 317 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356, встановлені розміри зборів за зберігання вантажів, тобто збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.

41. Згідно з частиною 2 статті 17 Статуту залізниць України умови та порядок організації перевезення в усіх видах сполучення визначаються Правилами.

42. Внесення плати за користування вагонами і контейнерами здійснюється в порядку, установленому Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 і зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085.

43. Відповідно до пункту 1.10. Правил розрахунків за перевезення вантажів платежі, збори, які виникли через затримку вагонів (контейнерів) з вантажами під час перевезення з вини відправника, оформляються станцією затримки відповідними документами, які надсилаються на станцію відправлення для стягнення цих платежів, зборів з відправника.

44. Частиною 1 статті 4 Митного кодексу України встановлено, що митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. При цьому, митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

45. Згідно частин 1, 2 статті 325 Митного кодексу України за письмовою заявою власника товарів або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів можуть здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування, зважування та визначення інших істотних характеристик товарів, що перебувають під митним контролем, взяття проб та зразків таких товарів, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, транспортних засобах комерційного призначення, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи. У разі відмови у наданні дозволу на здійснення зазначених операцій орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно письмово повідомити особу, яка звернулася із заявою про надання такого дозволу, про причини і підстави відмови.

46. У встановлених цим Кодексом випадках органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.

47. Частиною 5 статті 338 Митного кодексу України встановлено, що огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

48. Водночас, відповідно до частини 2 статті 218 Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

49. Митний контроль товарів у міжнародному залізничному сполученні здійснюється в зонах митного контролю (частина 1 статті 220 Митного кодексу України).

50. Так, главою 32 Митного кодексу України, до якої включено статтю 218, врегульовано митні формальності на залізничному транспорті. Митними формальностями є сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи (пункт 29 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

51. Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що таким чином, дії щодо здійснення митницею митного огляду після митного оформлення, є митними формальностями, а тому на них розповсюджуються положення статті 218 Митного кодексу України.

52. Частина 2 статті 218 Митного кодексу України, що міститься у главі 32 "Митні формальності на залізничному транспорті", в порівнянні із нормою частини 5 статті 338 Митного кодексу України, якою визначено загальний для всіх видів транспорту порядок здійснення митного огляду, передбачає спеціальні норми проведення митних процедур (контролю) на залізничному транспорті.

53. Розглядаючи поняття "інші операції", які здійснюються у разі необхідності проведення митного контролю та митного оформлення товарів суди попередніх інстанцій правильно встановили, що слід дійти висновку, що ними охоплюється і проведення маневрових робіт.

54. Вимогами спільного наказу Державної митної служби України та Міністерства транспорту та зв'язку України від 18.09.2008 № 1019/1143 "Про затвердження інструкцій про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури в міжнародному залізничному сполученні, і працівників залізниць України" регламентуються дії працівника митниці та працівників залізниці.

55. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, дії відділу митного оформлення по відношенню до зупинки вагонів відповідача є митними формальностями, на які розповсюджується обов'язок власників товару або уповноважених ними осіб щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю, оскільки такий обов'язок визначений положеннями чинного законодавства, які мають бути застосовані до спірних правовідносин.

56. З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що дії щодо здійснення Закарпатською митницею Державної фіскальної служби України митного огляду після митного оформлення є митними формальностями, а тому на них розповсюджуються положення статті 218 Митного кодексу України. Відповідач є вантажовласником, якому позивач надає послуги, передбачені Статутом залізниць України.

57. Виходячи з системного аналізу змісту положень статей 28, 31, 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), ст.ст.218, 325, 338 Митного кодексу України та статей 119, 121 Статуту залізниць України, вартість проведених залізницею розвантажувальних, навантажувальних та перевантажувальних робіт, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, має в будь-якому випадку оплачуватися вантажовласниками (вантажовідправниками) незалежно від того, чи виявлено митницею факт незаконного переміщення товару під час здійснення митного контролю, а у разі відсутності виявлення факту незаконного переміщення товару вантажовідправник може стягнути в регресному порядку понесені ним збитки у розмірі вартості сплачених залізниці витрат з того органу, за ініціативою якого було проведено затримку товару на станціях залізниці чи на підходах до них.

58. За приписами частин 1, 2, 4 статті 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

59. У свою чергу, майнова відповідальність перевізників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, може наступати за обставин, які засвідчуються актами (частина 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт", стаття 129 Статуту залізниць України).

60. Як встановлено судами попередніх інстанцій, матеріали справи містять акти № 10999, № 817, № 96, № 1041, № 1042, № 1055, № 1071, що підтверджують розмір додаткових витрат залізниці через затримку вагонів № 65735664, № 67387920, № 67865311, № 65951071, № 67873778, № 60926052 для здійснення митних формальностей.

61. Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі вказаних актів загальної форми, які складено відповідно до приписів чинного законодавства, що регулюють вказані правовідносини, як це передбачено пунктом 10 Правил користування вагонами і контейнерами та пунктом 9 Правил зберігання вантажів, було розраховано плату за користування вагонами, збір за зберігання, зважування вантажу, збір за телеграфне повідомлення про затримку, тариф та плату за маневрову роботу, які були виконані залізницею через затримку вагонів відповідача за №№ 65735664, № 67387920, № 67865311, № 65951071, № 67873778, № 60926052. Вищевказані нарахування також внесено до відповідних накладних.

62. Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що плата за користування вагонами як належності України, так і належності інших держав не є заходом відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.

63. Доводи скаржника про те, що враховуючи дату подання позову, даний позов поданий за межами шестимісячного строку позовної давності відносно обставин, які зафіксовані актами загальної форми № 817 від 20.10.2016, № 96 від 11.11.2016, визнаються колегією суддів безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

63.1 Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України.

63.2 Згідно з частино 1 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

63.3 Відповідно до частини 5 статті 315 Господарського кодексу України та статті 137 Статуту залізниць України для позовів перевізника до вантажоодержувача чи вантажовідправника, що випливають з перевезення встановлено шестимісячній строк позовної давності.

63.4 Статтею 926 Цивільного кодексу України та частиною 6 статті 315 Господарського кодексу України встановлено, що позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному або міждержавному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

63.5 Відповідно до статті 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) претензії та позови відправника або одержувача до залізниць по договору перевезення, а також вимоги та позови залізниць до відправників та одержувачів про сплату провізних платежів, штрафів та про відшкодування шкоди можуть бути заявлені протягом 9 місяців.

63.6 Таким чином, у вирішенні спорів, пов'язаних з перевезенням вантажів у прямому міжнародному сполученні слід враховувати вимоги статті 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС).

63.7 Відповідно до статті 2 § 1 Угоди на умовах цієї Угоди здійснюється перевезення вантажів в прямому міжнародному вантажному сполученні між станціями, зазначеними в § 2 статті 3 за накладними, передбаченими цією Угодою, і тільки по мережі доріг-учасників цієї Угоди.

63.8 Ця Угода має обов'язкову силу для залізниць, відправників та отримувачів вантажів і діє незалежно від державної належності сторін договору перевезення.

64. Наведені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 03.04.2018 у справі № 911/4080/16 та від 17.04.2018 у справі № 906/374/17.

65. Таким чином, як встановлено судами попередніх інстанцій, по станції Мукачево вагони перебували з 20.10.2016 по 11.11.2016. При цьому, по ст. Мукачево митні формальності з вантажем завершено не було, результат їх проведення залізниці відомо не було, перевезення вантажу не завершено.

66. Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно листа митниці від 10.11.2016 № 07-70-61/34/3050 вагони направлено на станцію Перечин, що засвідчено актом загальної форми № 982а. По станції Перечин вагони перебували з 11.11.2016 по 22, 26 та 28 листопада 2016, коли було проведено повне вивантаження вантажу з 6 вагонів, про що складено акти загальної форми № 1041, № 1042, № 1055, № 1071.

67. Враховуючи положення підпункту 1.10. Правил розрахунків за перевезення вантажів, підпункт 26.6. пункту 26 Додатка 1 до СМГС, пункту 10 § 2 статті 39 СМГС, моментом, з якого розпочинається сплив строку позовної давності у даному спорі є час остаточного вивантаження вантажу з вагонів і закінчення нарахування платежів і зборів - Акти загальної форми № 1041, № 1042 від 22.11.2016, № 1055 від 26.11.2016 р. та № 1071 від 28.11.2016.

68. Тобто, право звернення у залізниці по вагонах № 65735664, № 67387920, № 67865311, № 65951071, № 67873778, № 60926052 виникло з 22.11.2016 по акту загальної форми № 1041, № 10, з 26.11.2016 по акту № 1055 та з 28.11.2016 по акту № 1071., коли на ст. Перечин вантаж з вагонів було вивантажено і проведено остаточні нарахування.

69. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що враховуючи, що з даним позовом позивач звернувся 18.05.2017 (відмітка пошти на конверті, з яким надсилалась позовна заява), позивачем не було пропущено строку позовної давності.

70. Також, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що на підтвердження початку перебігу строку позовної давності свідчить і той факт, що залізниця зобов'язана внести у дорожню відомість (додатковий примірник) всі додаткові платежі і збори, які виникли в процесі перевезення і надіслати відомість на станцію відправлення для стягнення їх з вантажовідправника. З викладеного випливає, що до моменту проведення всіх нарахувань за весь час затримки внести платежі у відомість не було можливості, і тільки після звільнення вагону проведено остаточні нарахування.

71. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

72. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

73. Оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідають.

74. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

75. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних рішення та постанови були дотримані.

76. За таких обставин рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для її скасування немає.

77. Оскільки підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу державного підприємства "Клавдієвське лісове господарство" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 та на рішення Господарського суду Київської області від 26.10.2017 у справі № 911/1560/17 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 та рішення Господарського суду Київської області від 26.10.2017 у справі № 911/1560/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко