ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/22075/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

позивача - адвокат Гербеда Г.Г.

відповідача - адвокат Новосад Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 15.01.2019

у складі колегії суддів: Михальської Ю.Б. (головуючого), Тищенко А.І., Разіної Т.І.

та на рішення Господарського суду міста Києва

від 04.09.2018

у складі судді: Шкурдової Л.М.

у справі № 910/22075/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_9

до Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

про визнання договорів оренди недійсними,-

ВСТАНОВИВ:

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_9 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про визнання договорів оренди від 01.08.2015 № 01/02/8-15 та від 01.08.2015 №02/02/8-15 недійсними.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 у справі №910/22075/16 позов задоволено повністю.

3. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ПАТ "Банк Кредит Дніпро" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 у справі №910/22075/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 у даній справі апеляційну скаргу ПАТ "Банк Кредит Дніпро" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 у даній справі залишено без змін.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

5. 09.02.2019 Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" через Північний апеляційний господарський суд звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 08.02.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 та на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 у справі № 910/22075/16, підтвердженням чого є відтиск календарного штемпелю відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

6. 21.02.2019, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України, касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" від 08.02.2019 разом зі справою № 910/22075/16 надіслано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги у справі № 910/22075/16 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 22.02.2019.

8. Ухвалою Верховного Суду від 04.03.2019 відкрито касаційне провадження у справі № 910/22075/16 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" від 08.02.2019 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 та на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2018; призначено розгляд касаційної скарги на 17.04.2019 о 11 год. 45 хв.

Розгляд клопотань Верховним Судом

9. Представником скаржника в судовому засіданні 17.04.2019 заявлено усне клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги, яке мотивоване необхідністю надання часу для надання додаткових пояснень.

10. Представник позивача в судовому засіданні 17.04.2019 проти вказаного клопотання заперечив.

11. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів Касаційного господарського суду прийшла до висновку про відмову в його задоволенні з огляду на таке.

11.1 Частиною 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

11.2 Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

11.3 Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній з 15.12.2017, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

11.4 Згідно частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній з 15.12.2017, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

11.5 Наведені скаржником обставини в даному конкретному випадку не можуть вважатися поважною причиною для відкладення розгляду касаційної скарги у справі № 913/479/18, оскільки скаржник був повідомлений про відкриття касаційного провадження та призначення його касаційної скарги до розгляду ухвалою Верховного Суду від 04.03.2019, копія якої була вручена скаржнику 07.03.2019.

11.6 З наведеного вбачається, що скаржник мав достатньо часу для забезпечення належного представництва своїх інтересів в суді касаційної інстанції.

11.7 З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення вказаного клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги на іншу дату.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

12. Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

13. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

13.1 Судом першої інстанції не було належним повідомлено відповідача про дату час і місце судового засідання в якому було прийнято рішення суду першої інстанції.

13.2 Відмова суду у задоволенні клопотання відповідача про призначення повторної експертизи винесена з порушенням норм процесуального права, призводить до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеності обставин, що мають значення для справи.

14. Представник скаржника в судовому засіданні 17.04.2019 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених в ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

15. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

16. Представник позивача в судовому засіданні 17.04.2019 заперечив проти касаційної скарги з підстав викладених в ній.

Позиція Верховного Суду

17. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

18. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

19. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

20. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у матеріалах справи наявні спірний Договір оренди (найму) нежитлового приміщення №01/02/8-15 від 01.08.2015 та Договір №02/02/8-15 від 01.08.2015, укладені між Публічним акціонерним товариством «Банк кредит Дніпро» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9, про існування яких, як вказує позивач, йому стало відомо під час розгляду іншої справи №904/1425/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк кредит Дніпро» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за вказаними договорами.

21. Позивач, звертаючись до суду із даним позовом, стверджує, що вищевказані договори оренди ним не підписувалися.

22. Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

23. За приписом статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

24. Із урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли ірного висновку про те, що недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

25. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

26. Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

27. Обов'язок доказування та подання доказів як відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній станом на дату подання позовної заяви, так і відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній станом на дату прийняття оскарженого рішення суду, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

28. За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

29. Під час розгляду справи судом першої інстанції, враховуючи, що суд, не володіючи спеціальними знаннями, самостійно не в змозі був визначити особу, яка підписала спірні договори оренди (найму) нежитлового приміщення №01/02/8-15 від 01.08.2015 та №02/02/8-15 від 01.08.2015, з метою роз'яснення питань, що потребують спеціальних знань, було призначено судові почеркознавчі експертизи.

30. Згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 29.12.2016 у справі №910/22075/16 на підставі статті 41 Господарського процесуального кодексу України (у редакції станом на 29.12.2016) у справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

31. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно Висновку експертів КНДІСЕ №1747/17-32/1748/17-33 від 01.11.2017 (том 1, а.с. 108-113) за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи вбачається, що встановити чи виконані підписи від імені ОСОБА_9 на кожному аркуші договору оренди (найму) нежитлового приміщення № 01/02/8-15 від 01.08.2015, що укладений від імені Банку та ФОП ОСОБА_9; у графі «ОРЕНДАР» у додатку №1 - акті приймання-передачі об'єкта оренди до договору оренди (найму) нежитлового приміщення №01/02/8-15 від 01.08.2015; на кожному аркуші договору оренди (найму) нежитлового приміщення № 02/02/8-15 від 01.08.2015, що укладений від імені Банку та ФОП ОСОБА_9; у графі «ОРЕНДАР» у додатку №1 - акті приймання-передачі об'єкта оренди до договору оренди (найму) нежитлового приміщення №02/02/8-15 від 01.08.2015 ОСОБА_9 або іншою особою не виявилось можливим.

32. Враховуючи те, що експертами у Висновку за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №1747/17-32/1748/17-33 від 01.11.2017 не було надано відповіді на поставлені судом питання, вказаний висновок є неповним та неясним, встановлення чи підписані спірні договори позивачем є суттєвим для розгляду даної справи, суд першої інстанції у відповідності до частини 1 статті 107 Господарського процесуального кодексу України призначив у справі додаткову судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручив Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

33. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатом проведення судової почеркознавчої експертизи у справі №910/22075/16 експертом Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України складено висновок експерта №19/17-3/1/55-СЕ/18 від 25.05.2018 (том 2, а.с. 21-29), за результатом якого експертом встановлено, що підписи від імені ОСОБА_9 у розділі «місцезнаходження та банківські реквізити сторін» в графі «ОСОБА_9» на останній сторінці договору оренди (найму) нежитлового приміщення №01/02/8-15 від 01.08.2015 та на сторінках 1, 2, 3, 4, 5 зазначеного договору нижче останнього текстового рядка - виконані не ОСОБА_9, а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_9 у розділі «банківські реквізити сторін» в графі «ОСОБА_9» додатку № 1 акту приймання - передачі об'єкта оренди до договору оренди (найму) нежитлового приміщення №01/02/8-15 від 01.08.2015 - виконаний не ОСОБА_9, а іншою особою; підписи від імені ОСОБА_9 у розділі «місцезнаходження та банківські реквізити сторін» в графі «ОСОБА_9» на останній сторінці договору оренди (найму) нежитлового приміщення №02/02/8-15 від 01.08.2015 та на сторінках 1, 2, 3, 4, 5 зазначеного договору нижче останнього текстового рядка - виконані не ОСОБА_9, а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_9 у розділі «банківські реквізити сторін» в графі «ОСОБА_9» додатку № 1 акту приймання-передачі об'єкта оренди до договору оренди (найму) нежитлового приміщення №02/02/8-15 від 01.08.2015 - виконаний не ОСОБА_9, а іншою особою.

34. Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

35. Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

36. У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.1997 №8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» зазначається, що при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з'ясувати:

- чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи;

- чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі;

- компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень;

- достатність поданих експертові об'єктів дослідження;

- повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним;

- узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи;

- обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

37. Суди попередніх інстанцій, дослідивши Висновок експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №19/17-3/1/55-СЕ/18 від 25.05.2018, вважали його повним, обґрунтованим та таким, що є належним доказом у даній справі.

38. Доводи скаржника (пункт 13.2 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

38.1 Відповідно до частини 2 статті 107 Господарського процесуального кодексу України за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.

38.2 Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив відповідачу у задоволенні його клопотання про призначення повторної судово-почеркознавчої експертизи у справі з огляду на те, що об'єктивно була відсутня суперечність висновків експертів у даній справі, оскільки судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що при проведенні дослідження у них був різний обсяг матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

38.3 Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, судовому експерту Київського науково-дослідного інституту судових експертиз не виявилось можливим встановити чи виконані підписи від імені ОСОБА_9 у зв'язку з відсутністю вільних зразків підпису ОСОБА_9, наближених за часом виконання до досліджуваних підписів, зокрема, за 2013-2015 роки, про що він зазначив у висновку №1747/17-32/1748/17-33 від 01.11.2017.

39. Доводи скаржника (пункт 13.1 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

39.1 Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2018, після отримання висновку експертизи, провадження у справі №910/22075/16 було поновлене, підготовче засідання у справі призначено на 05.07.2018.

39.2 Представник відповідача був присутній 05.07.2018 у підготовчому судовому засіданні у справі №910/22075/16 та повідомлений під розписку про оголошення перерви в засіданні до 16.08.2018 (том 2, а.с. 68). Однак,як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, у підготовче судове засідання 16.08.2018 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

39.3 У судовому засіданні 16.08.2018 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.09.2018, про що відповідачу було направлено ухвалу від 16.08.2018 (том 2, а.с. 71), яка отримана останнім 04.09.2018 (том 2, а.с. 72).

39.4 Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користування процесуальними правами.

39.5 Так, за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

39.6 Судами попередніх вірно встановлено, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.08.2018 про призначення розгляду справи по суті на 04.09.2018 було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень 22.08.2018 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75946603), доступ до якого є цілодобовим та безоплатним, а тому Банк (скаржник), який до цього часу приймав участь у підготовчому судовому засіданні та був обізнаний про поновлення провадження у справі та здійснення її подальшого розгляду, не був позбавлений об'єктивної можливості у розумні інтервали часу вжити заходів та дізнатися про стан відомого йому судового провадження, оскільки сторони зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.

39.7 Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

40. Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, дали їм належну правову оцінку, дійшли правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін.

41. Таким чином, судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що висновком експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №19/17-3/1/55-СЕ/18 від 25.05.2018 підтверджено ту обставину, що спірні договори оренди (найму) нежитлового приміщення №01/02/8-15 від 01.08.2015 та №02/02/8-15 від 01.08.2015 підписані не ОСОБА_9.

42. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що спірні Договори вчинені з недотримання одного з основних принципів цивільного права - принципу свободи договору (стаття 3 Цивільного кодексу України), без відповідного волевиявлення позивача, іншою особою, відповідачем не надано доказів виконання сторонами спірних договорів, що у своїй сукупності свідчить про наявність передбачених частиною 3 статті 203 Цивільного кодексу України та частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підстав для визнання оспорюваних Договорів недійсними.

43. Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 про визнання недійсними оспорюваних Договорів.

44. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

45. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (пункту 1 статті 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

46. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

47. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

48. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

49. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

50. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.

51. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

52. Вказані вимоги судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних постанови та рішення були дотримані.

53. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 та на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 у справі № 910/22075/16 залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2018 у справі № 910/22075/16 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді С. В. Жуков

Н. Г. Ткаченко