ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 915/1422/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Миколаївської міської ради

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2021 (суддя Коваль С. М.) та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 (Колоколов С. І. - головуючий суддя, судді Разюк Г. П., Савицький Я. Ф.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Алекта"

до Миколаївської міської ради

про визнання укладеною в редакції позивача додаткової угоди до договору оренди землі,

(У судове засідання представники сторін не з`явилися),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У вересні 2021 Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Алекта" (далі - ТОВ ВКП "Алекта") звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської міської ради (далі - Міськрада), в якому, з посиланням на частину шосту статті 33 Закону України "Про оренду землі", просило визнати укладеною в редакції позивача додаткову угоду до Договору оренди землі від 22.08.20016 площею 1400 кв. м з кадастровим номером 4810136900:01:017:0013.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Міськрада у місячний термін не розглянула заяву ТОВ ВКП "Алекта" з проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди землі (подану товариством, у зв`язку з карантинними обмеженнями, 24.03.2020) та не надала листа-повідомлення про заперечення стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, ТОВ ВКП "Алекта" продовжило користуватися земельною ділянкою площею 1400 кв. м з кадастровим номером 4810136900:01:017:0013 та сплачувати орендну плату, тому в силу вимог частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній до 15.07.2020) такий договір оренди землі вважається поновленим на той самий строк (на 5 років до 15.09.2025) і на тих самих умовах.

2. Розгляд справи та фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, 01.08.2006 між Міськрадою (орендодавець) та ТОВ ВКП "Алекта" (орендар) укладено договір оренди землі № 7627, відповідно до умов якого Міськрада на підставі рішень від 24.02.2006 № 43/30 та від 30.06.2006 № 2/27 передала ТОВ ВКП "Алекта" в оренду для благоустрою та обслуговування зелених насаджень загального користування без права забудови поблизу міжміського автовокзалу та бару "Вояж" по вулиці Чигрина ріг пр. Жовтневого в місті Миколаєві Ленінський район земельну ділянку загальною площею 1400 кв. м у тому числі: 305 кв. м під проходами, 1095 кв. м під зеленими насадженнями без права передачі її в суборенду (п.п. 1.1, 2.1 договору).

Пунктом 3.1 договору сторони визначили строк його дії 10 років з дати державної реєстрації.

На виконання умов договору Міськрада передала, а ТОВ ВКП "Алекта" прийняло в оренду земельну ділянку, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 01.08.2006.

15.09.2015 рішенням № 49/30 Міськрадою продовжено ТОВ ВКП "Алекта", на 5 років з дати прийняття рішення, оренду земельної ділянки площею 1400 кв.м з кадастровим номером 4810136900:01:017:0013 (по вул. Пограничній (Чигрина) ріг пр. Богоявленського (Жовтневого) поблизу міжміського автовокзалу та бару "Вояж").

На підставі зазначеного рішення між Міськрадою та ТОВ ВКП "Алекта" укладено договір оренди землі від 22.08.2016 № 11145, право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що 06.09.2016 вчинено запис № 16334141, строк дії договору до 15.09.2020.

Згідно з п. 3.1 договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця за шість місяців до спливу строку цього Договору.

Пунктом 9.3 договору оренди землі передбачено, що орендар земельної ділянки має переважне право на укладення договору оренди на новий строк (поновлення договору) за тим самим цільовим та функціональним використанням земельної ділянки, за яким вона надавалася, при умові належного виконання обов`язків, передбачених у договорі.

24.03.2020 позивач подав відповідачу через Центр надання адміністративних послуг Міськради заяву на поновлення договору оренди та проект додаткової угоди про поновлення договору оренди строком на 5 років до 15.09.2025.

Міськрада не розглянула подану ТОВ ВКП "Алекта" заяву з проектом відповідної додаткової угоди до договору оренди землі щодо поновлення договору оренди землі на новий строк та не направила товариству лист-повідомлення про прийняте міською радою рішення.

ТОВ ВКП "Алекта", після закінчення строку дії договору оренди, продовжує належно виконувати свої обов`язки за договором, сплачувати орендну плату та користуватись орендованою земельною ділянкою.

Міськрада протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди землі заперечень стосовно поновлення цього договору на новий строк не надала та жодного рішення щодо питання поновлення спірного договору не прийняла.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2021 у справі № 915/1422/21, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 позов задоволено.

Рішення судів аргументовані тим, що позивач здійснив всі необхідні заходи для продовження строку дії договору оренди землі, проте відповіді від відповідача на своє звернення не отримав. У той же час позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору. При цьому Міськрадою не надано доказів про неналежне виконання позивачем умов договору оренди землі та доказів про направлення позивачу заперечення у поновленні договору.

Апеляційний господарський суд додатково зауважив, що згідно з умовами договору, орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця за шість місяців до спливу строку договору оренди землі, тобто до 15.03.2020. Позивач із відповідним письмовим повідомлення про намір продовжити дію договору оренди землі з проєктом додаткової угоди звернувся до Центру надання адміністративних послуг Міськради 24.03.2020, тобто з порушенням зазначених строків. Однак, вказані дії позивача не можуть слугувати підставою для відмови йому орендодавцем у затвердженні додаткової угоди до спірного договору оренди землі в даному випадку, оскільки як зазначалось вище, 12.03.2020 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19", якою з 12.03.2020 на усій території України установлено жорсткі карантинні обмеження, у зв`язку з цим органи державної влади та місцевого самоврядування, зокрема і Центри надання адміністративних послуг, через які здійснюється подача усіх документів до Міськради, в тому числі і заяви про поновлення договору оренди землі, працювали в обмеженому режимі, без приймання відвідувачів або з прийманням не значної кількості відвідувачів.

Зазначений факт перешкодив позивачу отримати вчасно адміністративну послугу щодо подання заяви про поновлення договору оренди землі до Центру надання адміністративних послуг Міськради. Разом з тим, Міськрада неправомірно не тільки не розглянула у встановлений Законом України "Про оренду землі" строк звернення позивача, а й не надала ані мотивованої відмови, ані погоджень.

Відхиляючи доводи скаржника про те, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про закриття провадження по справі, яке мотивоване тим, що згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за позивачем зареєстровано право оренди земельної ділянки зі строком дії до 06.06.2025, апеляційний господарський суд зазначив, що відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" без укладення додаткової угоди до договору оренди землі ( щодо поновлення його на новий строк) завершення процедури поновлення такого договору є неможливим. Державна реєстрація речового права визначає лише момент, після якого виникає речове право на нерухоме майно, але за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення речового права на майно.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Міськрада звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підставами касаційного оскарження є пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.2. Скаржник стверджує, що суди не взяли до уваги висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц, від 01.04.2020 у справі № 320/5724/17, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 03.02.2021 у справі № 915/1003/20 щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" про те, що для поновлення договору оренди землі в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті, є необхідним надіслання орендарем повідомлення орендодавцю про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі разом з проектом додаткової угоди у строк, встановлений договором оренди землі.

Не враховано висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 915/1077/20 в частині встановлення причин несвоєчасного повідомлення орендарем про намір поновлення договору оренди землі у зв`язку з встановленням на усій території України карантинних обмежень як безпідставних.

4.3. Щодо підстави оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, заявник стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: чи повинен суд аналізувати та враховувати наявність реєстрації права оренди земельної ділянки у Державному реєстрі у спорах про поновлення договору на новий строк на предмет внесення таких відомостей до реєстру без укладення додаткової угоди до договору оренди землі.

4.4. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін оскаржені судові рішення. ТОВ ВКП "Алекта" стверджує, що він був позбавлений можливості подати своєчасно заяву про поновлення договору оренди землі у зв`язку із введенням постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 карантинних обмежень, внаслідок чого Центр надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради працював з обмеженим прийманням відвідувачів. У свою чергу, порушень, у тому числі умов договору оренди, які б могли бути підставою для відмови у продовженні договору, відповідач під час розгляду справи не навів.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, у цьому випадку підтвердилися з огляду на таке.

Предметом позовних вимог у вказаній справі є визнання укладеною додаткової угоди до договору на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Зазначений висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

Статтею ЗЗ Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі").

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». І саме в такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 915/1003/20, на яку посилається скаржник як на підставу касаційного оскарження, і у якій враховано висновки Великої Палати Верховного Суду у справах № 594/376/17-ц та № 313/350/16-ц, також акцентовано увагу на необхідності дотримання строку звернення орендаря з наміром поновити відповідний договір.

Так, для поновлення договору оренди відповідно до положень частини 6 статті Закону України "Про оренду землі" і задоволення позову про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди, орендарю слід у відповідний строк звернутись до орендодавця з листом про намір скористатись переважним правом на поновлення з доданим до нього проектом додаткової угоди.

Частиною 2 статті 33 вказаного вище закону встановлено, що орендар повинен повідомити орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Тобто в цій статті передбачено, що таке звернення повинно бути вчинене у строк встановлений самим договором оренди, проте не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди.

Така конструкція вказаної статті передбачає, що у випадку відсутності домовленості між сторонами договору щодо такого строку та незакріплення останнього в договорі, цей строк визначено нормативно - не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Таким чином, перевагу має договірний строк, визначений та встановлений сторонами в договорі оренди землі.

5.4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що строк дії договору оренди землі від 22.08.2016 № 11145 передбачено до 15.09.2020. У той же час, згідно з п. 3.1 договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний письмово повідомити про це орендодавця за шість місяців до спливу строку цього Договору.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно положень статті 526 вказаного Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1).

Частиною 1 статті 651 наведеного кодексу визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній на момент укладення спірного договору, щодо визначення строку повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, вказує, що сторонами у договорі має бути встановлений строк для повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди.

Із наведених положень законодавства вбачається, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі обов`язки будуть виконані у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним.

Позивач вказаний у договорі строк пропустив і звернувся до відповідача із заявою про поновлення договору на новий строк 24.03.2020, що унеможливлює, з урахуванням наведених вище правових висновків та умов договору, задоволення позову про поновлення договору оренди землі на підставі частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", оскільки орендарем було порушено процедуру повідомлення про намір скористатись переважним правом на поновлення договору оренди.

5.5. У той же час, апеляційний господарський суд зауважив на тому, що позивач хоча і пропустив строк для своєчасного звернення із заявою про поновлення договору, однак вказане сталося внаслідок запровадження постановою Кабінету Міністрів України від 111.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19" карантинних обмежень, зокрема щодо діяльності Центру надання адміністративних послуг Міськради. Зазначений факт перешкодив позивачу отримати вчасно адміністративну послугу щодо подання заяви про поновлення договору оренди землі.

5.6. Колегія суддів вважає помилковим зазначений висновок суду апеляційної інстанції, оскільки адміністративною послугою (пункт 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адміністративні послуги") є результат здійснення владних повноважень суб`єктом надання адміністративних послуг, тоді як у даному випадку міськрада таких повноважень не здійснює, а виступає рівноправним суб`єктом приватно-правових, договірних правовідносин. У свою чергу, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" не визначено, що повідомлення орендаря про намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди має бути вручено орендодавцеві особисто (нарочно) через Центру надання адміністративних послуг Міськради, а у позивача була наявна можливість вчасно направити таке повідомлення, зокрема, засобами поштового чи іншого зв`язку, однак такими він не скористався.

Подібні за змістом висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 915/1077/20, на яку посилається заявник.

5.7. За таких обставин, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо можливості поновлення договору оренди землі попри несвоєчасне звернення орендаря із заявою щодо такого поновлення, Верховний Суд вважає, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 у справі № 915/1422/21 необхідно скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

5.8. Касаційна скарга містить також посилання на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно).

Однак, оскільки касаційна скарга не містить обґрунтування яку саме норму права судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано у контексті відповідних доводів, Суд не вважає за необхідне формувати висновок Верховного Суду щодо обставин, наведених у пункті 4.3. цієї постанови.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

У разі коли за результатами перевірки судом касаційної інстанції буде встановлено, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з`ясовані судом першої або апеляційної інстанції з достатньою повнотою, однак допущено помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв`язку з чим висновки суду першої та апеляційної інстанції не відповідають цим обставинам, суд касаційної інстанції приймає нове рішення.

6.2. Суд скасовує судове рішення повністю або частково та ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина 1 статті 311 ГПК України).

Керуючись статтями 300 301 308 311 314 315 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Миколаївської міської ради задовольнити.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2022 у справі № 915/1422/21 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Алекта" відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Алекта" (54003, м. Миколаїв, вул. Колодязна, 3, кв. 85, код ЄДРПОУ: 13849794) на користь Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 26565573) 3405 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги та 4540 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги у даній справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ