Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/381/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2018 (у складі колегії суддів: Шутенко І.А.(головуючий), Здоровко Л.М., Плахов О.В.)

та ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.04.2018 (суддя Шатерніков М.І.)

у справі № 922/381/18

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива"

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

про визнання угоди укладеною,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року Приватне сільськогосподарське підприємство "Нива" (далі - ПрАТ "Нива") звернулося до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру), у якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просило визнати укладеною в редакції позивача додаткової угоди до договору оренди від 24.09.2007 земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 168,7842 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів на території Жовтневої Другої сільської ради Вовчанського району Харківської області на підставі частин 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

У квітні 2018 року ПрАТ "Нива" подало заяву про забезпечення позову, у якій просило заборонити ГУ Держгеокадастру проведення торгів з продажу на конкурентних засадах права оренди земельних ділянок, які є предметом спору у цій справі, а також заборонити вчинення реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо зазначених земельних ділянок.

Заяву обґрунтовано тим, що відповідачем вчиняються певні дії щодо реалізації права оренди спірних земельних ділянок на торгах, що в подальшому може призвести до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову та порушення прав позивача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.04.2018, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2018, заяву ПрАТ "Нива" задоволено. До набрання судовим рішенням у справі № 922/381/18 законної сили заборонено ГУ Держгеокадастру проведення торгів по продажу земельних ділянок на конкурентних засадах права оренди, які знаходяться на території Жовтневої Другої (Варварівської) сільської ради Вовчанського району Харківської області за кадастровими номерами: 6321682800:01:000:0007 площею 70,3978 га, 6321682800:01:000:0008 площею 6,2310 га, 6321682800:01:000:0009 площею 7,3620 га, 6321682800:01:000:0010 площею 8,6352 га, 6321682800:01:000:0011 площею 6,9980 га, 6321682800:02:001:0001 площею 69,1601 та заборонено вчинення реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо зазначених земельних ділянок.

Судові рішення мотивовано тим, що здійснення відповідачем заходів щодо передачі спірних земельних ділянок на земельні торги у подальшому, в разі задоволення позову, може утруднити реєстрацію права оренди за позивачем, оскільки таке право знову потребуватиме захисту шляхом подання позову до осіб, яким ймовірно буде передано право користування цими земельними ділянками, отже, вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення права позивача та забезпечить можливість реального судового захисту.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у червні 2018 року ГУ Держгеокадастру подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ПрАТ "Нива" про забезпечення позову відмовити.

Касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру обґрунтовує тим, що судами безпідставно та передчасно вжито заходів до забезпечення позову, оскільки позивачем не надано доказів, які б свідчили про реальність та очевидність вчинення скаржником дій щодо підготовки передачі земельних ділянок або прав на них на земельні торги відповідно до положень статті 136 Земельного кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно з частинами 1, 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом частини 1 статті 137 ГПК позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК).

Отже, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Разом із тим сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації тощо).

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Судами попередніх інстанцій установлено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову у справі, яка розглядається, є достатньо обґрунтоване припущення, що земельні ділянки, які є предметом договору оренди від 24.09.2007, можуть бути передані ГУ Держгеокадастру в оренду іншій особі або особам, оскільки відповідач, будучи обізнаним про наявність спору між сторонами стосовно визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди від 24.09.2007, вчиняє дії щодо передачі цих земельних ділянок на земельні торги. Зазначені обставини підтверджено наданими позивачем доказами, зокрема, листом відділу у Вовчанському районі ГУ Держгеокадастру від 19.03.2018 № 18-20-0.23, 16-476/107-18, направленого на адресу Варварівської сільської ради Вовчанського району Харківської області, щодо надання погодження на включення спірних земельних ділянок до переліку ділянок, права на які підлягають продажу на земельних торгах. Будь-яких заперечень та доказів, які спростовують ці обставини, відповідачем не надано.

Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, урахувавши предмет спору у цій справі, встановивши зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, взявши до уваги те, що невжиття заходів до забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів, правомірно задовольнив заяву ПрАТ "Нива" про забезпечення позову. При цьому судом було вжито заходи забезпечення позову, передбачені статтею 137 ГПК, та враховано як інтереси позивача, так і інтереси відповідача з огляду на те, що останній не понесе жодних збитків у зв'язку із вжиттям заходів забезпечення позову до набрання рішенням суду законної сили, оскільки позивач сплачує орендну плату за користування спірними земельними ділянками.

Доводи, викладені у касаційній скарзі ГУ Держгеокадастру, не спростовують обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення відповідної заяви позивача.

Водночас слід зазначити, що за приписами статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд, відповідно до статті 86 ГПК, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Дотримуючись викладеного, господарські суди попередніх інстанцій дослідили фактичні обставини, якими позивач обґрунтував необхідність застосування заходів забезпечення позову.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (стаття 300 ГПК).

За таких обставин, суд відхиляє доводи, викладені в касаційній скарзі, оскільки останні зводяться до оцінки доцільності вжиття в цьому випадку заходів забезпечення позову. Вказане вже було зроблено попередніми судовими інстанціями.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Устименко проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації"), які з огляду на положення статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень і ухвалення нового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не свідчать про порушення або неправильного застосування місцевим та апеляційним судами норм чинного законодавства, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень цими судами при вирішенні заяви позивача про забезпечення позову у даній справі.

Ураховуючи зазначене вище та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін як такі, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а касаційна скарга ГУ Держгеокадастру підлягає залишенню без задоволення.

Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.2018 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 24.04.2018 у справі № 922/381/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий