Історія справи

Ухвала КГС ВП від 21.01.2018 року у справі №910/11424/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/11424/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Ткач І.В.,

судді: Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2017

(головуючий - Андрієнко В.В., судді Власов Ю.Л., Буравльов С.І.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2017

(суддя Спичак О.М.)

від 18.09.2017

у справі № 910/11424/17

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"

до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1

про стягнення 17 577,52 грн,

ВСТАНОВИВ:

Зміна складу колегії суддів Верховного Суду

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, заяви) між суддями від 09.01.2018 для розгляду справи №910/11424/17 визначено колегію суддів у складі: Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.

Ухвалою Верховного Суду від 19.01.2018 (колегія суддів у складі: Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.) відкрито касаційне провадження у справі №910/11424/17 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2017 та ухвалено здійснити її розгляд в порядку письмового провадження.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду за №627від 19.03.2018 у зв'язку з відпусткою судді Мамалуя О.О., відповідно до підпунктів 2.3.25, 2.3.49 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/11424/17.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/11424/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Ткач І.В. - головуючий, судді Стратієнко Л.В., Студенець В.І., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 19.03.2018.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 13 липня 2017 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (далі - ПрАТ "СК "ВУСО") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (далі - ПрАТ "Київський страховий дім") 17 577,52 грн страхового відшкодування, виплаченого заявником страхувальнику за договором № 3162129-02-10-01 від 22.08.2016 добровільного страхування наземного транспорту.

1.2. Позовна заява мотивована тим, що ПрАТ "Київський страховий дім" безпідставно відмовлено ПрАТ "СК "ВУСО" у виплаті страхового відшкодування в порядку регресу за наслідками настання 10.11.2016 страхового випадку.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 10.11.2016 у місті Києві по провулку Гната Хоткевича, 1В сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів: Daewoo Nexia, державний номер НОМЕР_1, керування яким здійснював ОСОБА_1, та Mazda CX-5, державний номер НОМЕР_2, керування яким здійснював ОСОБА_5.

2.2. Згідно з постановою Деснянського районного суду міста Києва від 01.12.2016 у справі № 754/14563/16-п дорожньо-транспортна пригода сталась в результаті порушення водієм автомобіля Daewoo Nexia, державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1 вимог п.п. 2.3 (Б), 16.12 Правил дорожнього руху України.

2.3. Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 3162129-02-10-01 від 22.08.2016, страховиком майнових інтересів власника транспортного Mazda CX-5, державний номер НОМЕР_2, пов'язаних з володінням та користуванням транспортним засобом, на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди було ПрАТ "СК "ВУСО".

2.4. 11.11.2016 страхувальник звернувся до ПрАТ "СК "ВУСО" з заявою про виплату страхового відшкодування. У вказаній заяві страхувальник просив страховика виплатити страхове відшкодування на рахунок станції технічного обслуговування.

2.5. 11.11.2016 представниками позивача було проведено огляд колісного транспортного засобу Mazda CX-5, державний номер НОМЕР_2, про що складено акт (протокол) огляду транспортного засобу від 11.11.2016. За наслідками здійснення огляду вказаного автомобіля було встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 10.11.2016, автомобілю Mazda CX-5, державний номер НОМЕР_2, було завдано пошкодження переднього бамперу та підсилювача переднього бамперу.

2.6. Відповідно до рахунку №1028835_РФ_017628, виставленого станцією технічного обслуговування ДП "Авто ІНТЕРНЕШНЛ", вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Mazda CX-5, державний номер НОМЕР_2, становила 18577,52 грн.

2.7. 16.11.2016 ПрАТ "СК "ВУСО" здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт № 7039-02, відповідно до змісту якого прийнято рішення про виплату страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 18577,52 грн.

2.8. ПрАТ "СК "ВУСО" платіжним дорученням № 19837 від 16.11.2016 здійснено виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту в розмірі 18577,52 грн шляхом перерахування грошових коштів на рахунок станції технічного обслуговування - ДП "Авто ІНТЕРНЕШНЛ" у відповідності до заяви страхувальника.

2.9. Цивільно-правова відповідальність власника (водія) транспортного засобу Daewoo Nexia, державний номер НОМЕР_1, на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ПрАТ "Київський страховий дім" згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ7416972 від 31.01.2016.

2.10. 28.12.2016 ПрАТ "СК "ВУСО" звернулось до ПрАТ "Київський страховий дім" з регресною вимогою № 8529 від 28.12.2016 про сплату страхового відшкодування в сумі 18577,52 грн.

2.11. Листом № 1089 від 16.05.2017 ПрАТ "Київський страховий дім" повідомило заявника про відмову у виплаті страхового відшкодування в порядку регресу. Відповідач посилався на те, що ним як страховиком не визнано дорожньо-транспортну пригоду, яка сталася 10.11.2016, страховим випадком відповідно до полісу № АЕ7416972. Цим полісом було визначено особливі умови використання забезпеченого транспортного засобу, зокрема, допущення до керування осіб з водійським стажем не менше 3 років. Враховуючи, що експлуатацію транспортного засобу здійснювала особа, водійський стаж якої менше 3-х років, відповідальність цієї особи за умовами полісу не є застрахованою.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2017, позов задоволено повністю. Стягнуто з ПрАТ "Київський страховий дім" на користь ПрАТ "СК "ВУСО" суму страхового відшкодування в розмірі 17577,52 грн та судовий збір у сумі 1600,00 грн.

3.2. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили з того, що статтею 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено такої підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування як вчинення дорожньо-транспортної пригоди з вини фізичної особи, строк водійського стажу якого складає менше трьох років.

3.3. Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів неправомірного володіння під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 забезпеченим транспортним засобом, суди з урахуванням статті 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" дійшли висновку, що у суду відсутні підстави не вважати ОСОБА_1 особою, відповідальність якої застрахована згідно з полісом № АЕ7416972.

3.4. Щодо розміру страхового відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача, судами зазначено, що відповідно до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Оскільки ліміт відповідальності страховика за полісом № АЕ7416972 складає 50000 грн (по майну), а розмір франшизи - 1000 грн, господарські суди погодились з розрахунком позовних вимог, у якому враховано ліміт відповідальності страховика та зменшено розмір страхового відшкодування, заявленого до стягнення, на розмір франшизи, що передбачено полісом № АЕ7416972 (18577,52 грн - 1000 грн = 17577,52 грн).

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 07 грудня 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2017, рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2017, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

4.1.2 Відповідач зазначив, що страховик, при укладанні внутрішніх договорів страхування застосовує в тому числі положення Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", Закону України "Про страхування" та інших нормативних актів.

У пункті 8 договору (полісу № АЕ/7416972) "Особливі умови використання забезпеченого транспортного засобу" встановлено, що до керування транспортним засобом не допускаються особи з водійським стажем менше трьох років.

Господарськими судами не враховано, що цивільно-правова відповідальність такої особи (ОСОБА_1) відповідно до умов полісу не є застрахованою, а отже в силу вимог Закону у страховика не виникає обов'язку щодо виплати страхового відшкодування, оскільки: зобов'язання страховика за полісом обмежується шкодою, завданою конкретними особами, вказаними у полісі, а не будь-якими особами, які керують забезпеченим транспортним засобом. Враховуючи умови полісу, страховий випадок не настав, а отже і відсутні зобов'язання страховика виплачувати суму страхового відшкодування.

4.1.3. Скаржник вважає, що відповідно до п. 2.1 статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Оскільки позивач набув (в порядку регресу) право на виплату страхового відшкодування від страховика винної особи в силу Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", тому для отримання страхового відшкодування за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, мав дотримуватись, зокрема, положень статей 35, 36 цього закону.

Однак позивач до заяви про виплату страхового відшкодування в порядку регресу не надав усіх необхідних документів для прийняття відповідачем рішення про здійснення страхового відшкодування, зокрема, або щодо виплати його, або щодо відмови у виплаті страхового відшкодування. Так, відповідач зазначає, що позивачем до його заяви не додано акта виконаних робіт, належним чином засвідченої копії постанови суду тощо, тому строк, встановлений ст. 36 зазначеного закону для прийняття відповідного рішення, не настав.

4.1.4. На думку скаржника, господарськими судами безпідставно ототожнено поняття "володіння" та "користування (експлуатація)".

Так, ОСОБА_1 здійснював використання (експлуатацію) транспортного засобу, що не є володінням, а тому за вказаних умов транспортний засіб відповідно до вимог чинного законодавства не є забезпеченим, тобто не підпадає під дію положень п. 1.7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", оскільки його експлуатацію здійснювала особа, відповідальність якої за умовами полісу не є застрахованою.

4.1.5. Відповідач вважає, наведені обставини свідчать про односторонній та упереджений розгляд справи в інтересах позивача; висновки суду ґрунтуються на неналежних та недопустимих доказах, що є порушенням вимог процесуального права, зокрема ст.ст. 4, 42, 47, 32, 33, 34, 82 ГПК України.

4.2. 29 січня 2018 року ПрАТ "СК "ВУСО" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити рішення судів без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4.3. Відзив мотивовано такими аргументами.

4.3.1. Враховуючи те, що винна особа керувала автомобілем на підставі посвідчення водія, винна особа у скоєнні ДТП не притягалась до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП (керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки), то винна особа на момент ДТП володіла транспортним засобом правомірно й іншого відповідачем не доведено.

4.3.2. Той факт, що винна особа не має трьох років водійського стажу, не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування за полісом, а лише надає відповідачу право для звернення до винної особи з регресним позовом у порядку ст. 381 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

4.3.3. Наявність особливих умов, передбачених розділом 8 полісу впливає виключно на вартість полісу і не впливає на обов'язковість виконання зобов'язань, взятих на себе страховиком за таким полісом. Незалежність страхового відшкодування від подібних обставин ґрунтується на обов'язковості такого видку страхування для власників транспортних засобів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.1.2. За приписами частини 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.1.3. З урахуванням визначених меж розгляду справи судом касаційної інстанції, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про неправильну оцінку судом апеляційної інстанції документів, що містяться у матеріалах справи, необхідність надання оцінки доказам у справі та повторного встановлення фактичних обставин справи.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір у справі стосується стягнення з відповідача 17 577,52 грн страхового відшкодування, виплаченого заявником страхувальнику за договором №3162129-02-10-01 від 22.08.2016 добровільного страхування наземного транспорту.

5.2.2. Так, відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 980 ЦК України визначено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

За змістом ч. 2 ст. 9 Закону України "Про страхування" страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Абзацом 3 частини 1 статті 988 ЦК України передбачено, що страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування).

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ст. 1191 ЦК України).

Враховуючи, що після виплати страхового відшкодування у страховика виникає право зворотної вимоги (регресу) до страховика винної особи як особи, відповідальної за шкоду, позивач правомірно звернувся до відповідача з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування.

5.2.3. ПАТ "Київський страховий дім", не погоджуючись з відшкодуванням шкоди, завданою дорожньо-транспортною пригодою (ДТП), зазначив про те, що транспортний засіб не є забезпеченим, а ДТП - не є страховим випадком, відтак, за спричинення шкоди внаслідок такої ДТП не виникає цивільно-правової відповідальності. При цьому, відмовляючи у здійсненні виплати позивач посилався на п. 8 полісу, яким передбачено, що до керування транспортним засобом не допускаються особи з водійським стажем менше 3-х років та/або водійський стаж страхувальника є меншим 3-х років.

У цьому зв'язку, Верховний Суд вважає за необхідне зауважити на такому.

За правилами статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Статтею 32 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено виключний перелік випадків, за наявності яких спричинена шкода страховиком не відшкодовується.

Відмова у здійсненні страхового відшкодування, згідно вимог статті 37 цього Закону, можлива за наявності виключних підстав, таких як:

37.1.1. навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров'я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону;

37.1.2. вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону);

37.1.3. невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди;

37.1.4. неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

37.2. Рішення страховика про відмову у здійсненні страхової виплати повідомляється страхувальнику у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

37.3. Незадовільне фінансове становище страховика (МТСБУ) не є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

5.2.4. Отже, господарськими судами правильно зауважено на тому, що ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не містить такої підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування як вчинення дорожньо-транспортної пригоди з вини фізичної особи, строк водійського стажу якого складає менше трьох років, за наявності у полісі обов'язкового страхування відповідних особливих умов використання забезпеченого транспортного засобу.

Крім того, стаття 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком визначає дорожньо-транспортну пригоду, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункт 1.7 статті 1 цього Закону).

Особи, відповідальність яких застрахована, ? страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду (пункт 1.4 статті 1 цього Закону).

Отже, особами, відповідальність яких застрахована за договором є: страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом і таке володіння забезпеченим транспортним засобом є правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

У справі, що переглядається, не встановлено неправомірність володіння забезпеченим транспортним засобом водієм ОСОБА_1 під час дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

5.2.5. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи (абз. 2 п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Як встановлено господарськими судами, ліміт відповідальності страховика за полісом №АЕ7416972 складає 50 000,00 грн (по майну), а розмір франшизи - 1000 грн.

Як було встановлено судами під час розрахунку позовних вимог позивачем було враховано ліміт відповідальності страховика та зменшено розмір страхового відшкодування, заявленого до стягнення, на розмір франшизи, що передбачені полісом №АЕ7416972 (18577,52 грн - 1000 грн = 17577,52 грн).

5.2.6. Інші аргументи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі. Проте касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Поряд з тим Верховний Суд погоджується з доводами, наведеними у відзиві на касаційну скаргу, як такими, що узгоджуються із встановленими судами обставинами справи та нормами матеріального і процесуального права.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову обґрунтованим. Скаржником не доведено, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" без задоволення, а судових рішень, що оскаржуються - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

7.2. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2017 у справі № 910/11424/17 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І. Ткач

Судді: Л. Стратієнко

В. Студенець