Історія справи

Ухвала КГС ВП від 14.03.2018 року у справі №908/809/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/809/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. (головуючого), Білоуса В.В., Жукова С.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничодобувна компанія "Мінерал"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2017

у справі № 908/809/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничодобувна компанія "Мінерал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінвестекскавація"

про стягнення 340 440, 67 грн. збитків, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірничодобувна компанія "Мінерал" звернулось до місцевого господарського суду з позовом в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінвестекскавація" 340 440, 67 грн. збитків, мотивуючи свої позовні вимоги неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 213/01-О, що був укладений між сторонами 28 серпня 2015 року.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.06.2017 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 340 440, 67 грн. завданих збитків та судові витрати.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2017 рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові повністю відмовлено.

Вважаючи, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2017 скасувати, а рішення Господарського суду Запорізької області від 13.06.2017 залишити без змін.

На підставі розпорядження керівника апарату Вищого господарського суду України від 15.12.2017 № 38-р вказану касаційну скаргу передано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Суду від 12.03.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничодобувна компанія "Мінерал" та ухвалено здійснити перегляд постанови Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2017 у даній справі в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судами встановлено, що 28.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промінвестекскавація" (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гірничодобувна компанія "Мінерал" (Замовник) укладено Договір № 213/01-О з відповідними додатками до нього, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання виконати гірничо розкривні роботи за транспортною схемою (виїмка, транспортування, відвалоутворення) на об'єктах замовника в обсязі 190 000 м3. (пункт 1.1. договору).

Відповідно до п. 4.4. Договору Підрядник (платник податку на додану вартість) зобов'язаний надати Замовнику податкову накладну, складену в електронній формі з отриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна повинна містити обов'язкові реквізити, визначені п. 201.1. ст. 201 податкового кодексу України. Податкова накладна повинна бути складена у формі та з дотриманням порядку заповнення податкової накладної, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань Підрядника. Податкова накладна повинна бути складена на кожне повне або часткове постачання робіт, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Договір набуває чинності від дати підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2015, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за Договором (п. 10.1. Договору).

Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 10.2. Договору).

Пунктом 11.1. Договору передбачено, що усі правовідносини, що виникають з цього Договору або пов'язані із ним, у тому числі пов'язані із дійсністю, укладенням, виконанням, зміною та припиненням цього Договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення Договору, регламентуються цим Договором та відповідними нормами чинного в Україні законодавства, а також застосованими до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості.

Додатковими угодами № 1 від 08.09.2015, № 3 від 17.09.2015, №4 від 28.09.2015, № 5 від 29.10.2015 сторони погоджували вартість та обсяг виконуваних робіт.

Доказів розірвання, припинення або визнання недійсним спірного договору сторонами не представлено. Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин сторони перебували у договірних правовідносинах.

Після виконання робіт за договором № 213/01-О від 28.08.2015 між сторонами підписано акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 84 від 15.09.2015 на загальну суму 2 042 644,02 грн. у тому числі ПДВ 340 440, 67грн.

21.03.2016 позивачем до Пологівської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області подано податкову декларацію з податку на додану вартість. При цьому, у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо обов'язкового складання податкової накладної у відповідності до вимог чинного законодаства, Товариством з обмеженою відповідальністю "Гірничодобувна компанія "Мінерал" до податкової декларації за звітний податковий період додано заяву із скаргою на Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінвестекскавація" про порушення останнім граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується додатком № 8 до податкової декларації з ПДВ за лютий 2016 року та копією квитанції про доставку додатку № 8 до Пологівської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області.

Претензією № 1386/01-Юр від 09.12.2016 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінвестекскавація" з вимогою про сплату збитків у розмірі 340 440,67 грн., які виникли внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань щодо обов'язкового складання податкової накладної в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством. Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Оскільки станом на 07.04.2017 відповідачем не виконано зобов'язання щодо обов'язкового складання податкової накладної в електронній формі з дотриманням умови стосовно реєстрації у порядку, визначеному законодавством, позивач зазнав збитків у розмірі 340 440,67 грн., які виникли внаслідок відсутності у позивача права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, а тому позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Задовольняючи позовні вимоги господарський суд першої інстанції виходив з доведеності факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору, внаслідок чого позивач поніс збитки, що виникли через відсутність можливості включити суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постановляючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив з того, що несвоєчасна реєстрація відповідачем податкових накладних є податковим правопорушенням, застосування відповідальності за яке покладено на відповідні контролюючі органи відповідно до вимог Податкового кодексу України.

Крім цього, за наслідками аналізу норм матеріального права, що регулюють питання відшкодування збитків, а саме статей 22, 623 Цивільного кодексу України, статті 225 Господарського кодексу України, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність у діях відповідача складу цивільного правопорушення.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного господарського суду з огляду на таке.

За приписами частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Стаття 14 Податкового кодексу України визначає, що податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п.п. 14.1.178.); податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді (п.п. 14.1.179); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (14.1.181).

Відповідно до пункту 78.1. Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: п.п. 78.1.9. щодо платника податку подано скаргу: про … порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначається інформація зі скарги.

За приписами статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) - (п.п.201.7. Податкового кодексу України).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (п.п. 201.10. Податкового кодексу України).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 15 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою контролюючий орган зобов'язаний провести документальну позапланову перевірку зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією. …

Згідно з п.п. 201.11. Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є рахунок, який виставляється платнику податку за … інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 N21, згідно з п. 10 якого додатками до декларації є: заява про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування (Д8) (додаток 8).

У разі … порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця за формою згідно з (Д8) (додаток 8). Копії документів, передбачених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу, подаються до контролюючого органу за місцем обліку платника податків у строки, передбачені для подання податкової декларації.

У своєму листі від 13.01.2014 N448/6/99-99-19-04-02-15 Міністерства доходів і зборів України вказало, що у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Суд виходить з того, що для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками (збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого кредитора або третіх осіб); вина боржника. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність боржника за неналежне виконання ним зобов'язань у вигляді відшкодування збитків.

Водночас відповідно до вимог статей 42, 43, 33 Господарського процесуального кодексу України на позивача покладений обов'язок доведення обставин щодо наявності правових підстав для застосування до відповідача заходів цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Оскільки під час розгляду даної справи позивач не довів порушення відповідачем своїх господарських зобов'язань перед позивачем, причинного зв'язку між діями відповідача та збитками, самого факту понесення позивачем збитків, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

При цьому з огляду на зміст заявлених позивачем вимог - відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди через неотримання позивачем податкового кредиту на суму, щодо якої відповідачем не здійснена реєстрація податкових накладних, Суд зазначає, що відшкодування податку на додану вартість здійснюється державою в податкових правовідносинах між позивачем та державою, а об`єкт дослідження зводиться до з`ясування дотримання відповідачем вимог податкового законодавства щодо належного (своєчасного) оформлення податкових накладних, їх офіційної реєстрації та наявності чи відсутності у позивача можливості відшкодувати податковий кредит.

Тобто об`єкт дослідження не знаходиться в площині цивільно-правових (господарсько-правових) відносин.

Виходячи з положень статей 173, 174 Господарського кодексу України, Суд відхиляє доводи скаржника про те, що відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов'язання, адже обов'язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства. Водночас зазначення сторонами у Договорі про обов'язок відповідача надати замовнику податкову накладну не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.

Разом з тим Суд враховує, що відповідно до положень абзацу 15 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України порушення відповідачем порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляє позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту, а обумовлює її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на відповідача з доданням певного пакету документів.

Переглядаючи, в межах свої повноважень, судові рішення у даній справі, Верховним Судом не встановлено будь-яких порушень балансу прийняття доводів сторін.

Крім цього, Суд вважає за необхідне зазначити, що і Європейський суд з прав людини, рішення якого згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнаються джерелом права в України, неодноразово вказував, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (справа "Трофимчук проти України" від 28 жовтня 2010 року).

В іншому ж подана скарга зводиться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, проханням про повторний перегляд матеріалів справи, переоцінкою доказів та встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" заява № 52854/99).

Не можна розглядати перегляд, як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.

Відповідно частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Під час касаційного розгляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права. Оскаржувана постанова апеляційного господарського суду прийнята за результатами повного, всебічного та об'єктивного дослідження обставин справи і підстав для її зміни чи відміни, за мотивів наведених у касаційній скарзі, судова колегія Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, не вбачає.

Судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314-317 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ), Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничодобувна компанія "Мінерал" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2017 у справі № 908/809/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ткаченко Н.Г.

Судді Білоус В.В.

Жуков С.В.