Історія справи

Ухвала КГС ВП від 13.03.2018 року у справі №905/858/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 905/858/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Білоуса В.В., Жукова С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.10.2017

у справі № 905/858/17

за позовом Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь"-металургійний завод"

до:

1) Державного підприємства "Донецька залізниця";

2) Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат";

3) Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця";,

про стягнення 52 188, 18 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ПрАТ "Донецьксталь"-металургійний завод" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до ДП "Донецька залізниця", ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" та ПАТ "Українська залізниця" про стягнення з відповідачів солідарно 52 188, 18 грн. вартості недостачі вантажу.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 13.06.2017 (суддя Кротінова О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача-2 на користь позивача 52 170, 57 грн. вартості недостачі вантажу. У задоволенні решти вимог до відповідача-2 відмовлено. У задоволенні позову до відповідача-1 та відповідача-3 - відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.10.2017 (колегія суддів у складі: Зубченко І.В. - головуючий, Радіонова О.О., Чернота Л.Ф.) рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог до відповідача-2 про стягнення 52 170, 57 грн. вартості недостачі вантажу та в частині відмови у задоволенні позовних вимог до відповідача-3 - скасовано. В цій частині прийнято нове рішення, яким стягнуто з відповідача-3 на користь позивача 52 170, 57 грн. вартості недостачі вантажу. У задоволенні позовних вимог до відповідача-2 - відмовлено. В решті рішення Господарського суду Донецької області від 13.06.2017 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило її скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушеннями судом апеляційної інстанції норм матеріального права, що призвело до помилкового висновку про покладення відповідальності за втрату вантажу лише на відповідача-3. При цьому заявник касаційної скарги зазначає, що відповідач-3 (залізниця) подав під навантаження технічно справні вагони, проте саме (відповідач-2) вантажовідправник не визначив придатність вагонів до перевезення вантажу у комерційному відношенні, у зв'язку з чим втрата вантажу відбулася не з вини залізниці, а через невиконання вантажовідправником приписів пунктів 31, 32 Статуту залізниць України. До того ж суд апеляційної інстанції не розглянув питання солідарної відповідальності.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду у в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та встановлено строк для подання відзивів на касаційну скаргу до 05.04.2018.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач-2 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на те, що залізниця проставивши відповідні відмітки в залізничних накладних підтвердила, що вагони за вказаними накладними придатні до перевезення і в комерційному і в технічному стані, та взяла на себе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Також до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від скаржника надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги, у яки він додатково обґрунтовує порушення судом апеляційної інстанції положень ст. 32 Статуту залізниць України з посиланням на положення п. 2 Правил перевезень вантажів у вагонах відкритого типу, відповідно до якого на прохання відправника залізниця може дозволити перевезення у вагонах відкритого типу вантажів (крім небезпечних), не пойменованих у додатку до цих Правил, за згодою одержувача на таке перевезення. У такому разі відправник зобов'язаний підготувати і завантажити вантаж так, щоб забезпечувалась його схоронність при перевезенні.

Заслухавши доповідь головуючого судді Ткаченко Н.Г., переглянувши в касаційному порядку оскаржену постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ "Інкостил Груп" (постачальником) та ПрАТ "Донецьксталь"-металургійний завод" (покупцем) 30.04.2015 укладено договір поставки № 3300006639, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця залізорудні окатиші виробництва ПрАТ "Півничний гірничо-збагачувальний комбінат", а покупець - прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах, передбачених договором та специфікаціями до нього.

Відповідно до п. 2.1 договору детальна інформація про кількість та якість товару міститься в специфікаціях. Специфікації на товар, оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін, складають невід'ємну частину даного договору. За згодою сторін у специфікаціях можуть бути вказані додаткові відомості про товар, а також інші умови виникнення та виконання зобов'язань за договором.

В свою чергу, між ПАТ "Українська залізниця" (виконавцем) та ПрАТ "Донецьксталь" - металургійний завод" (вантажовласником) 24.12.2015 укладено договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги № 3300006907/ДФ/20029, предметом якого є надання виконавцем вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги. Зазначений договір, відповідно до п. 7.4, укладено строком до 31.12.2016.

Так за залізничними накладними № 47440094 від 15.11.2016, № 47495304 від 16.11.2016 та № 47645411 від 20.11.2016 ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (вантажовідправник) зі станції відправлення Терни Придніпровської залізниці на станцію призначення Мушкетово Донецької залізниці відвантажило на адресу ПрАТ "Донецьксталь"-металургійний завод" (вантажоотримувач) у вагонах відкритого типу, зокрема, № 56031057, № 56527047, № 56614415, № 56113541 та № 56969603 окатиші залізорудні згідно з договором № 3300006639 від 30.04.2015.

Відповідно до даних залізничних накладних маса вантажу (нетто) складала: у вагоні № 56031057 - 69 900 кг, № 56969603 - 69 500 кг, № 56614415 - 69 000 кг, № 56113541 - 69 550 кг, № 56527047 - 68 800 кг.

Під час прибуття вагонів на станцію призначення Мушкетово Донецької залізниці на підставі ст. 24 Статуту залізниць України було проведено комісійне переважування вагонів на 200-тонних тензометричних вагах та виявлена невідповідність фактичної маси вантажу тій масі, яка зазначена вантажовідправником у накладних.

Так під час контрольного переважування вагонів з вантажем було встановлено: у вагоні № 56031057- нетто 63 950 кг, що менше ваги зазначеної у документі на 5 950 кг; у вагоні № 56527047 - нетто 63 100 кг, що менше ваги зазначеної у документі на 5 700 кг; у вагоні № 56969603 - нетто 64 900 кг, що менше ваги зазначеної у документі на 4 600 кг; у вагоні № 56614415 - нетто 64 100 кг, що менше ваги зазначеної у документі на 4 900 кг; у вагоні № 56113541 - нетто 64 350 кг, що менше ваги зазначеної у документі на 5 200 кг.

У зв'язку з цим було складено відповідні комерційні акти.

Так, у комерційному акті БК№443513/84 від 20.11.2016 (вагон №56031057) зазначено, що навантаження у вагоні шапкоподібне, нижче рівня бортів на 600 мм, праворуч по ходу поїзда над 1 і 2 люками наявні виїмки вантажу розміром 1500х1500х1500мм. Складений акт форми ГУ-106 про нещільне прилягання люків до поперечної балки. Технічно вагон справний.

У комерційному акті БК№443515/86 від 20.11.2016 (вагон №56527047) вказано, що навантаження нижче бортів 600-800 мм, шапкоподібне з укосами, заглиблення 1, 2 люк праворуч 1500х1500хх500мм. 1 люк праворуч нещільне прилягання люка до хребтової балки, проміжки закладені ганчірям. На хребтових балках наявні сліди просипання вантажу, складений акт форми ГУ-106. Технічно вагон справний, течі вантажу немає.

У комерційному акті БК№443518/89 від 24.11.2016 (вагон №56969603) зазначено, що навантаження нижче бортів 600-900 мм, шапкоподібне з укосами. Ліворуч у 6-му люці заглиблення 500х500х500мм, наявний прогин даного люка, про що складений акт форми ГУ-106. На хребтових балках і ходових частинах вагона наявні сліди просипання вантажу. Технічно вагон справний.

У комерційному акті БК№443516/87 від 20.11.2016 (вагон №56614415) зазначено, що навантаження нижче бортів 800-800 мм, шапкоподібне з укосами. Заглиблення 2, 3 люк ліворуч 1000х1000х500мм. 1, 6, 7 люки нещільне прилягання люків до хребтової балки, проміжки закладені ганчірям. На хребтовій балці наявні сліди просипання вантажу, складений акт форми ГУ-106. Технічно вагон справний, течі вантажу немає.

У комерційному акті БК№443514/85 від 20.11.2016 (вагон №56113541) зазначено, що навантаження нижче бортів 500-1000мм, шапкоподібне, праворуч над 3-4 люками воронка 2000х2000х1000мм, нещільне прилягання люків до поперечної балки, проміжок 1000х20мм закладений ганчірям. На хребтових балках наявні сліди просипання вантажу. Складено акт форми ГУ-106. Технічно вагон справний, течі вантажу немає.

Зазначені акти підписані начальником станції, комерційним агентом та вантажоодержувачем.

Факт виявлення нестачі вантажу став підставою звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-2 52 170, 57 грн. вартості недостачі вантажу, місцевий господарський суд виходив з того, що несхоронність вантажу під час його транспортування відноситься до меж відповідальності вантажовідправника, адже виникла з вини останнього, що виражена у діяльності, як-то прийняття та завантаження у вагони вантажу, який містить дрібні фракції, при наявних недоліках, неефективності вжитих заходів, так і бездіяльності, що виражена у невизнанні вагонів непридатними у комерційному відношенні та неповерненні їх залізниці. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що при наявності таких обставин вина залізниці є опосередкованою. Здійснивши розрахунок вартості недостачі вантажу та встановивши наявність усіх елементів складу правопорушення, місцевий господарський дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 52 170, 57 грн. вартості недостачі втраченого вантажу.

Частково скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постановляючи нове - про стягнення 52 170, 57 грн. вартості недостачі вантажу з відповідача-3 та відмову у задоволенні позовних вимог до відповідача-2, суд апеляційної інстанції виходив з того, спірний вантаж був прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, про наявність вільних місць у вагонах залізницею зазначено не було, а відповідно до відомостей, які містяться в комерційних актах, вагони у технічному відношенні справні. Отже, за висновком апеляційного господарського суду, недостача вантажу виникла під час перевезення, що виключає вину вантажовідправника.

Проте колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає висновки апеляційного господарського суду передчасними, з огляду на таке.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вимоги зазначених процесуальних норм судом апеляційної інстанції у повному обсязі виконано не було, внаслідок чого неповно з'ясовано обставини, що мають начення для правильного вирішення даного спору.

Так згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 308 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.

На підставі ст. 24 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статуту), вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Упакування, пакетування, тара повинні відповідати вимогам нормативних документів.

Відповідно до п. 31 Статуту, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Додаткова підготовка вагонів та контейнерів під завантаження вантажів, що потребують особливих умов перевезення і зберігання, може здійснюватися залізницею на підставі договору за рахунок відправника. Під наливання повинні подаватися цистерни та бункерні напіввагони, що відповідають роду наливного вантажу. Підготовка під наливання спеціальних цистерн та бункерних напіввагонів усіх форм власності здійснюється відправником. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.

Пунктом 32 Статуту передбачено, що вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона (контейнера). У разі завантаження вагонів (контейнерів) понад їх вантажопідйомність організація, яка провадила навантаження (відправник, залізниця, порт), зобов'язана вивантажити надлишок. Відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов. Перелік вантажів, перевезення яких допускається на відкритому рухомому складі, встановлюється Правилами.

Пунктом 4 Правил перевезення вантажу у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 (далі - Правил), передбачено, що можливість транспортування у вагонах відкритого типу вантажів, зазначених у додатку, які містять дрібні фракції (частки, розмір яких не перевищує 13 мм), визначається відправником.

Згідно з п. 5 зазначених Правил перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.

Таким чином, оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), необхідно розмежовувати відповідні поняття. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження певного вантажу. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно зі ст. 32 Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження.

У випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом або не придатний в комерційному відношенні вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника (п. 3.9. Роз'яснення Вищого господарського суду України № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002).

Статтею 127 Статуту передбачено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.

Проте судом апеляційної інстанції не досліджувалось питання визначення придатності вагонів для перевезення як в технічному, так і комерційному відношенні, виходячи із викладених в комерційних актах обставин.

Так додатком до п. 1 Правил передбачений перелік вантажів, перевезення яких допускається у вагонах відкритого типу.

В свою чергу, відповідно до п. 2 Правил на прохання відправника залізниця може дозволити перевезення у вагонах відкритого типу вантажів (крім небезпечних), не пойменованих у додатку до цих Правил, за згодою одержувача на таке перевезення. У такому разі відправник зобов'язаний підготувати і завантажити вантаж так, щоб забезпечувалась його схоронність при перевезенні. У графі 50 "Відмітки відправника" накладної відправник повинен зробити відмітку: "Перевезення у відкритому вагоні з одержувачем узгоджено".

Однак судом апеляційної інстанції не з'ясовано питання допустимості перевезення спірного вантажу у вагонах відкритого типу та не досліджено, чи містять залізничні накладні в графі "відмітки відправника" інформацію про те, що перевезення вантажу у вагонах відкритого типу з одержувачем узгоджено.

Разом з тим з'ясування вищезазначених обставин є необхідним для правильного вирішення спору.

Крім цього, згідно зі ст. 43 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

При цьому відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати.

В свою чергу поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися посилання відповідача-2 на положення Єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" та станцій примикання Терни і Рядова ДП "Придніпровська залізниця", на які вантажовідправник посилався як на підставу відсутності його вини у втраті вантажу, а саме - проставивши відповідні відмітки в залізничних накладних залізниця підтвердила, що вагони за вказаними накладними придатні до перевезення і в комерційному і в технічному стані, та взяла на себе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Враховуючи викладене, беручи до уваги передбачені ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а також зважаючи на положення ч. 4 ст. 310 ГПК України, постанова апеляційного господарського суду у даній справі підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

Під час нового розгляду суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, з'ясувати обставини щодо допустимості перевезення спірного вантажу у вагонах відкритого типу, в контексті застосування п. 2 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу дослідити чи містять залізничні накладні в графі "відмітки відправника" інформацію про те, що перевезення вантажу у вагонах відкритого типу з одержувачем узгоджено, надати оцінку посиланням відповідача-2 на положення Єдиного технологічного процесу роботи під'їзної колії ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" та станцій примикання Терни і Рядова ДП "Придніпровська залізниця", на які вантажовідправник посилався як на підставу відсутності його вини у втраті вантажу, проаналізувати докази, що надані сторонами на підтвердження їх вимог та заперечень, і в залежності від установлених обставин вирішити спір відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Оскільки постанова апеляційного господарського суду у справі № 905/858/17 підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат, відповідно до ст. 129 ГПК України, не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.10.2017 у справі № 905/858/17 скасувати.

Справу № 905/858/17 направити на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ткаченко Н.Г.

Судді: Білоус В.В.

Жуков С.В.