Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Постанова КГС ВП від 21.02.2022 року у справі №910/1032/21 Постанова КГС ВП від 21.02.2022 року у справі №910...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 910/1032/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т. М. (головуючий), Булгакової І. В., Колос І. Б.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М. Т.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Деражнянський молочний завод" (далі - Завод, позивач) - Граб О. П. (адвокат),

відповідача - Антимонопольного комітету України (далі - АМК, відповідач, скаржник) - Данилов К. О. (самопредставництво),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу АМК

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 (головуючий - суддя Марченко О. В. ) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 (головуючий - суддя Тищенко А. І., судді: Михальська Ю. Б., Чорногуз М. Г. )

у справі №910/1032/21

за позовом Заводу

до АМК,

про визнання недійсним рішення від 10.12.2020 №776-р.

Вступ

Спір виник щодо наявності/відсутності підстав для визнання рішення яким дії позивача кваліфіковано АМК за ознаками частини 1 статті 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" (далі - Закону № 236/96) недійсним.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Завод звернувся до суду з позовом до АМК про визнання недійсним рішення відповідача від 10.12.2020 №776-р "Про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції та накладення штрафу" (далі - рішення АМК).

1.2. Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення АМК є незаконним та необґрунтованим, оскільки АМК при його винесенні не застосував імперативну норму пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 14.06.2002 №833 "Про затвердження порядку відбору зразків продукції тваринного, рослинного і біотехнологічного походження для проведення досліджень" та прийняв рішення всупереч його положенню, залишивши поза розглядом обставини та докази відсутності домішок рослинних жирів в маслі виробництва Заводу за наслідками повторних досліджень.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.07.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2021, позов задоволено.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. АМК звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 у справі № 910/1032/21; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Із посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що підставами для касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування норм матеріального та процесуального права в частині перевірки доказів, використаних АМК під час розгляду справи про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції для доведення наявності порушення у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, з урахуванням вимог статті 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції", специфіки порушення, передбаченого статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", неврахування положень статей 1,3 та 21 Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин" та вимог статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, стосовно чого відсутній правовий висновок Верховного Суду.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу Завод заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Під час розгляду антимонопольної справи та прийняття рішення №776-р АМК встановлено, зокрема, таке:

- Комітет проводив дослідження щодо порушення суб'єктами господарювання законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, передбаченого статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", зокрема, під час виробництва та реалізації масла солодковершкового селянського 72,5% жиру, дата виготовлення - 07.10.2018 (далі - Продукція), виробництва Заводу;

- відповідно до протоколу випробувань закуплено зразок Продукції виробництва Заводу, дата виготовлення - 07.10.2018, за ДСТУ 4399:2005 "Масло вершкове.

Технічні умови" (далі - ДСТУ 4399:2005), та досліджено в лабораторії Випробувального центру на замовлення головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області. Продукцію було відібрано 16.10.2018 в дитячому навчальному закладі № 7 "Ромашка" за адресою: м. Хмільник, вул. Пушкіна, буд. 79 (далі - Заклад);

- відповідно до Протоколу випробувань Продукція містить немолочні жири.

Замовником щодо проведення випробувань Продукції є Головне управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області;

- за наявною у АМК інформацією, упаковка (етикетка) Продукції має такий зовнішній вигляд: фотокопія упаковки (етикетки) Продукції;

- на упаковці (етикетці) Продукції містяться написи "Масло солодковершкове селянське 72,5 % жиру", "ДСТУ 4399:2005", виконані великими літерами;

- також на упаковці (етикетці) Продукції зазначено виробника - Завод, склад, харчову та енергетичну цінність, строк придатності;

- відповідно до наданої Заводом інформацією відповідальність за розміщення інформації на етикетці (упаковці) Продукції несе Завод;

- до складу Продукції, як зазначено на її упаковці (етикетці), входять вершки із коров'ячого молока;

- згідно з протоколом випробувань у складі Продукції виявлено жири немолочного походження, а тому АМК дійшов висновку про те, що Продукція не є маслом солодковершковим у розумінні законодавства, що свідчить про те, що інформація "МАСЛО ", "ДСТУ 4399:2005", поширена щодо Продукції, є неправдивою;

- Управління освіти Хмільницької міської ради (далі - Управління освіти) листом від 25.10.2019 №01-16/865 (вх. АМК від 30.10.2019 №5-09/12644) зазначило, що саме Завод постачав Продукцію до Управління освіти, яке в подальшому поставляло Продукцію до Закладу;

- Завод на вимогу АМК від 13.09.2019 №127-26/09-11498 надав відповідь листом від
07.10.2019 №978 (вх. АМК від 08.10.2019 №8-09/11623) та підтвердив факт виробництва й реалізації Продукції, а також зазначив, що Продукція не може містити у своєму складі немолочні жири;

- Завод у відповідь на вимогу про надання інформації від 13.09.2020 №127-26/09-11498 зазначив, що у Завода наявні експертні висновки, що, у свою чергу, підтверджують відсутність немолочних жирів у Продукції. Проте підтвердних документів Заводом не було надано;

- ринок виробництва та реалізації масла солодковершкового, на якому здійснює діяльність Завод, є конкурентним, представлений широким асортиментом продукції різних виробників;

- поширення Заводом неправдивої інформації може (могло) вплинути на наміри споживачів щодо придбання Продукції, а конкуренти можуть (могли) втратити своїх потенційних споживачів, унаслідок чого Завод може (могло) отримати переваги в конкуренції під час реалізації Продукції;

- отже, стимулювання зацікавленості споживачів шляхом поширення неправдивої інформації щодо складу, споживчих властивостей, характеристик, назви товару може надати неправомірних переваг на ринку та поставити Завод в більш вигідне становище порівняно з іншими суб'єктами господарювання, які діють на відповідному ринку;

- дії Заводу щодо поширення неправдивої інформації про склад Продукції є порушенням, передбаченим статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення інформації, що вводить в оману.

6.2. З огляду на викладене, АМК України прийнято рішення №776-р, яким:

- визнано, що Завод вчинив порушення, передбачене статтею 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", у вигляді поширення на упаковках виробленого ним масла солодковершкового селянського 72,5 % жиру, дата виготовлення-07.10.2018, інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей: "МАСЛО ", "ДСТУ 4399:2005", зокрема, щодо його назви, складу та характеристик, які можуть вплинути на наміри невизначеного кола осіб щодо придбання цього продукту;

- за порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини рішення №776-р, відповідно до частини 1 статті 21 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" накладено на Завод штраф у сумі 9 459 200 грн.

6.3. Судами також встановлено, що для перевірки результатів дослідження державного підприємства "Вінницястандартметрологія" на виконання приписів пункту 13 Порядку №833 ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області 05.11.2018 листом №02-101/5331 звернулося до ГУ Держпродспоживслужби у Хмельницькій області з проханням посилити контроль за виробництвом продукції Завода та провести додаткове дослідження на вміст немолочного жиру в маслі виробництва Завода.

6.4. ГУ Держпродспоживслужби у Хмельницькій області на виконання звернення ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області за наказом від 05.11.2018 №2333 провело відбір подвійної партії зразків масла за місцем його виробництва (на Товаристві) і передало обласній державній лабораторії Держпродспоживслужби в Полтавській області та державному підприємству "Хмельницький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" на повторне дослідження. Для дослідження відбиралося масло, виготовлене з тієї самої партії, що було на дослідженні у державному підприємстві "Вінницястандартметрологія".

6.5. За експертним висновком обласної державної лабораторії Держпродспоживслужби в Полтавській області від 20.11.2018 №003121п/18 масло солодковершкове селянське 72,5% жиру, ДСТУ 4399: 2005, виготовлене Заводом 07.10.2018 відповідає параметрам ДСТУ ISO і не містить домішок рослинних жирів.

6.6. Згідно з протоколом випробувань державного підприємства "Хмельницький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" від
09.11.2018 №1938 в маслі солодковершкове селянське 72,5% (перевірялося масло в кількості 600 г) домішок рослинних жирів не виявлено.

6.7. ГУ Держпродспоживслужби у Хмельницькій області листом від 26.11.2018 №22/05-07/6122 проінформувало ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області про отримані результати повторних випробувань, які засвідчили відсутність жирів немолочного походження в маслі виробництва Завода.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
24.12.2021 для розгляду касаційної скарги у справі №910/1032/21 визначено колегію суддів у складі: МалашенковаТ. М. (головуючий), Бенедисюк І. М., Селіваненко В. П.

7.2. Ухвалою Верховного Суду від 19.01.2022 відкрито касаційне провадження у справі №910/1032/21 за касаційною скаргою АМК на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

7.3. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 16.02.2022 у зв'язку з перебуванням судді Бенедисюка І. М. у відпустці, а судді Селіваненка В. П. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/1032/21, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т. М. (головуючий), Булгакова І. В., Колос І. Б.

7.4. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.

8.2. Як вбачається зі змісту оспорюваного рішення, дії позивача кваліфіковано АМК за ознаками частини 1 статті 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" (далі-Закону № 236/96) та визнано недобросовісною конкуренцією у вигляді поширення на упаковках виробленого ним масла солодковершкового селянського 72,5 % жиру, дата виготовлення-07.10.2018, інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей: "МАСЛО ", "ДСТУ 4399:2005", зокрема, щодо його назви, складу та характеристик, які можуть вплинути на наміри невизначеного кола осіб щодо придбання цього продукту.

8.3. Визнаючи рішення АМК недійсним, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що АМК під час прийняття оскаржуваного рішення керувався нормативними документами, які набули чинності через три місяці після проведення ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області спірного відбору масла в ДНЗ №7 "Ромашка" міста Хмільник Вінницької області виробництва Заводу.

8.4. Процесуальні засади діяльності органів Антимонопольного комітету України щодо захисту від недобросовісної конкуренції, зокрема розгляд справ про недобросовісну конкуренцію, порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень, їх перевірка, перегляд, оскарження та гарантії учасників процесу, інші питання щодо захисту від недобросовісної конкуренції регулюються законодавством про захист економічної конкуренції з урахуванням особливостей, визначених частини 1 статті 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" (далі-Закону № 236/96) та визнано недобросовісною конкуренцією у вигляді поширення на упаковках виробленого ним масла солодковершкового селянського 72,5 % жиру, дата виготовлення-07.10.2018, інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей: "МАСЛО " (стаття 27 Закону № 236/96).

8.5. Органи Антимонопольного комітету України у справах про недобросовісну конкуренцію приймають обов'язкові для виконання рішення про: визнання факту недобросовісної конкуренції, накладення штрафів (абзаци 1,5 частини першої статті 30 № 236/96).

8.6. Згідно з частини 1 статті 15-1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" (далі-Закону № 236/96) та визнано недобросовісною конкуренцією у вигляді поширення на упаковках виробленого ним масла солодковершкового селянського 72,5 % жиру, дата виготовлення-07.10.2018, інформації, що вводить в оману, шляхом повідомлення невизначеному колу осіб неправдивих відомостей: "МАСЛО " унормовано, що діяльність стосовно виявлення, запобігання та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, проводиться Антимонопольним комітетом України, його органами та посадовими особами з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України про захист економічної конкуренції.

8.7. Відповідно до частини 1 статті 40 Господарського кодексу України державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом.

За таких обставин АМК є органом, до повноважень якого належить здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.

8.8. Згідно з частиною 1 статті 59 Законом України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон №2210) підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК є:

- неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

- не доведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

- порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

8.9. Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону № 236/96 (тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності.

8.10. Відносини, пов'язані з захистом від недобросовісної конкуренції, регулюються Законом України № 236/96, Законом України №2210, Законом України "Про Антимонопольний комітет України" (далі-Закон №3659), "Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року", міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, іншими актами законодавства, виданими на підставі законів чи постанов Верховної Ради України (стаття 3 Закону № 236/96).

8.11. Згідно зі статтею 15-1 Закону № 236/96 поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб'єктом господарювання, безпосередньо або через іншу особу, одній, кільком особам або невизначеному колу осіб, у тому числі в рекламі, неповних, неточних, неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення, замовчування окремих фактів чи нечіткості формулювань, що вплинули або можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) чи реалізації (продажу, поставки, виконання, надання) товарів, робіт, послуг цього суб'єкта господарювання.

8.12. Інформацією, що вводить в оману, є, зокрема, відомості, які:

- містять неповні, неточні або неправдиві дані про походження товару, виробника, продавця, спосіб виготовлення, джерела та спосіб придбання, реалізації, кількість, споживчі властивості, якість, комплектність, придатність до застосування, стандарти, характеристики, особливості реалізації товарів, робіт, послуг, ціну і знижки на них, а також про істотні умови договору;

- містять неповні, неточні або неправдиві дані про фінансовий стан чи господарську діяльність суб'єкта господарювання;

- приписують повноваження та права, яких не мають, або відносини, в яких не перебувають;

- містять посилання на обсяги виробництва, придбання, продажу чи поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, яких фактично не було на день поширення інформації.

8.13. Вчинення дій, визначених Законом України № 236/96, Законом України №2210, Законом України "Про Антимонопольний комітет України" (далі-Закон №3659), "Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року" як недобросовісна конкуренція, тягне за собою відповідальність, передбачену Законом України № 236/96, Законом України №2210, Законом України "Про Антимонопольний комітет України" (далі-Закон №3659), "Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року" (стаття 20 Закону № 236/96).

8.14. Згідно зі статтею 21 Закону № 236/96 вчинення суб'єктами господарювання дій, визначених Законом України № 236/96, Законом України №2210, Законом України "Про Антимонопольний комітет України" (далі-Закон №3659), "Паризькою конвенцією про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року" як недобросовісна конкуренція, тягне за собою накладення штрафу у розмірі до п'яти відсотків доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) суб'єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

8.15. Накладення штрафу здійснюється відповідно до частин третьої - сьомої статті 52 Закону № 2210.

Отже, поширення інформації, що вводить в оману суб'єктом господарювання безпосередньо невизначеному колу осіб неправдивих відомостей, зокрема внаслідок обраного способу їх викладення щодо назви продукту, його споживчих властивостей та стандарту, якому відповідає продукт, які можуть вплинути на наміри цих осіб щодо придбання (замовлення) товару цього суб'єкта господарювання тягне за собою відповідальність, передбачену Законом №236/96.

8.16. Верховний Суд зазначає, що для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як, зокрема, недобросовісної конкуренції, не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.

Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених законом як недобросовісна конкуренція (статті 5,7,11,13-15 і 19 Закону № 236/96), або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання (частини перші статей 6 і 13 Закону №2210, статті 4,6,8,15-1,16,17 і 18 Закону № 236/96). Така правова позиція викладена у постанові Великої Падати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/23000/17, у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №910/18025/17, від
20.11.2018 у справі №915/1253/17, від 02.06.2020 у справі №915/1889/19, від
18.02.2021 у справі №910/450/20 та від 05.10.2021 у справі №910/15594/18, про які також зазначає скаржник у касаційній скарзі.

8.17. Згідно із Законом № 2210:

- при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи (частина друга статті 35);

- доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення (стаття 41).

Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів.

Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Особи, які беруть участь у справі, мають право надавати докази та доводити їх достовірність (об'єктивність, стаття 41).

Отже, при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи АМК України зобов'язані проводити дії, направлені на всебічне, повне і об'єктивне з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін шляхом збирання документів у конкретній справі, висновків експертів, пояснень осіб, іншої інформації, що є доказом у справі, аналізувати їх та за наслідками такого аналізу в межах своїх повноважень приймати відповідне рішення у справі, в якому наводяться мотиви його прийняття, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення.

8.18. Під час розгляду даної справи саме в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряючи дії АМК на відповідність законодавству України, Суд, не втручаючись у дискрецію (вільний розсуд) АМК, з'ясовує і визначає наявність/відсутність, а відтак доведеність/недоведеність, обґрунтованість/необґрунтованість передбачених статтею 59 Закону підстав для визнання недійсним рішення АМК.

8.19. Під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

8.20. Верховний Суд також наголошує, що ГПК України закріплені основні засади господарського судочинства, зокрема у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України) обов'язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

8.21. Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 ГПК України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

8.22. При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 зі справи №910/4055/18, від 16.04.2019 зі справи № 925/2301/14).

Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.

8.23. Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що судам слід враховувати, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).

8.24. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів звертає увагу, що тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

8.25. Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

8.26. Таким чином, з'ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

8.27. Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від
02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від
18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від
08.07.2021 у справі 915/1889/19, від 15.07.2021 у справі №916/2586/20.

8.28. Верховний Суд також зазначає, що у пунктах 1, 2, 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

8.29. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з такого.

8.29.1. Для перевірки результатів дослідження державного підприємства "Вінницястандартметрологія" на виконання приписів пункту 13 Порядку №833 ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області 05.11.2018 листом №02-101/5331 звернулося до ГУ Держпродспоживслужби у Хмельницькій області з проханням посилити контроль за виробництвом продукції Товариства та провести додаткове дослідження на вміст немолочного жиру в маслі виробництва Товариства.

8.29.2. ГУ Держпродспоживслужби у Хмельницькій області на виконання звернення ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області за наказом від 05.11.2018 №2333 провело відбір подвійної партії зразків масла за місцем його виробництва (на Товаристві) і передало обласній державній лабораторії Держпродспоживслужби в Полтавській області та державному підприємству "Хмельницький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" на повторне дослідження. Для дослідження відбиралося масло, виготовлене з тієї самої партії, що було на дослідженні у державному підприємстві "Вінницястандартметрологія".

8.29.3. За експертним висновком обласної державної лабораторії Держпродспоживслужби в Полтавській області від 20.11.2018 №003121п/18 масло солодковершкове селянське 72,5% жиру, ДСТУ 4399: 2005, виготовлене Заводом
07.10.2018 відповідає параметрам ДСТУ ISO і не містить домішок рослинних жирів.

8.29.4. Згідно з протоколом випробувань державного підприємства "Хмельницький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" від
09.11.2018 №1938 в маслі солодковершкове селянське 72,5% (перевірялося масло в кількості 600 г) домішок рослинних жирів не виявлено.

8.29.5. Результати повторних досліджень, проведених державним підприємством "Хмельницький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" та обласною державною лабораторією Держпродспоживслужби в Полтавській області, остаточно засвідчили в силу закону, що масло солодковершкове селянське 72,5% жиру, ДСТУ 4399: 2005, виготовлене Заводом
07.10.2018, відповідає параметрам ДСТУ і не містить домішок рослинних жирів.

8.29.6. ГУ Держпродспоживслужби у Хмельницькій області листом від 26.11.2018 №22/05-07/6122 проінформувало ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області про отримані результатів повторних випробувань, які засвідчили відсутність жирів немолочного походження в маслі виробництва Заводу.

8.29.7. ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області не здійснювало заходів реагування відносно Заводу, оскільки результати повторних досліджень спростували висновки лабораторних досліджень державного підприємства "Вінницястандартметрологія".

Пунктом 13 Порядку №833 визначено, що результати повторних досліджень є остаточними.

Наведені висновки повторних досліджень були надані позивачем АМК.

8.30. У оскаржуваному рішенні №776-р АМК зазначив, що підтвердних документів повторних випробувань масла Заводу надано не було (пункт 20), а в пункті 55 провів аналіз повторних випробувань та зробив висновок, що зразки масла, використані в протоколах повторних випробувань, не є арбітражними зразками масла та не спростовують наявності у складі масла немолочних жирів.

8.31. Разом з тим, норму пункту 13 Порядку №833 АМК не застосував і прийняв рішення №776-р всупереч його положенню, залишивши поза розглядом обставини та докази відсутності домішок рослинних жирів в маслі виробництва Заводу за наслідками повторних досліджень, що свідчить про неправильне застосування ним норм матеріального права.

Відповідно до пункту 11 Порядку №833 зразки продукції зберігаються у державній лабораторії ветеринарної медицини в окремому приміщенні до закінчення терміну дослідження. Після проведення досліджень залишки утилізуються в установленому порядку.

Тобто Порядком №833 не передбачено збереження зразків для проведення арбітражних досліджень.

8.32. АМК залишив поза увагою те, що:

- в протоколі відбору масла від 16.10.2018 ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області зазначило, що відбір масла проводиться відповідно до Порядку №833;

-ГУ Держпродспоживслужби у Хмельницькій області провело повторний відбір зразків масла у Товариства за процедурою, визначеною пунктом 13 Порядку №833;

- саме ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області листом звернулося до ГУ Держпродспоживслужби у Хмельницькій області зокрема провести додаткове дослідження на вміст немолочного жиру в маслі виробництва Завода;

- додаткове дослідження на вміст немолочного жиру в маслі виробництва Завода проводилось для перевірки результатів дослідження державного підприємства "Вінницястандартметрологія" " на виконання приписів пункту 13 Порядку №833.

Порядок №833 не передбачає проведення арбітражних лабораторних досліджень і не містить поняття "арбітражний зразок".

В той же час, поняття "арбітражний зразок" вперше визначено законодавцем у Порядку проведення арбітражних лабораторних досліджень (випробувань) та врахування їх результатів для цілей державного контролю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №648 (далі - Порядок №648, який набрав чинності 07.09.2018) на виконання вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

При цьому, форма актів відбору арбітражних зразків затверджена Порядком відбору зразків та їх перевезення (пересилання) до уповноважених лабораторій для цілей державного контролю та форма акта відбору зразків, затверджена наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.10.2018 №49, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.12.2018 за №1464/32916, який набрав чинності 25.01.2019.

Таким чином, на момент відбору зразків ГУ Держпродспоживслужби у Вінницькій області (16.10.2018) законодавство України не регламентувало процедури (Порядок) відбору арбітражних зразків і не існувало законодавчо визначеної форми акта відбору арбітражних зразків.

8.33. Верховний Суд зазначає, що попередні судові інстанції, з урахуванням наведених законодавчих приписів та з огляду на встановлені фактичні обставини справи та наявні в ній докази, з'ясували недоведеність АМК обставин, які мають значення для справи і які ним визнані встановленими, що підпадає під ознаки наведеного припису статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а відтак й дійшли висновків про відсутність доказів на підтвердження вчинення позивачем дій, спрямованих на недобросовісну конкуренцію, і, отже, про існування передбаченої згаданою нормою Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстави для визнання згаданого рішення недійсним, тобто для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків не спростовують.

8.34. Верховний Суд зазначає, що наведені у касаційній скарзі доводи фактично стосуються необхідності переоцінки доказів, тобто зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, та перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі. Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази.

8.35. До того ж встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц).

Як убачається зі змісту оскаржуваних рішень, твердження позивача стосовно доведеності наявності його порушених прав та/або охоронюваних законом інтересів, а також доводи відповідача про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог були оцінені судами з урахуванням дослідження тих доказів, які були надані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень.

8.36. Щодо доводів касаційної скарги стосовно відсутності правового висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах колегія суддів зазначає таке.

Положення пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

На думку скаржника, судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права в частині перевірки доказів, використаних АМК під час розгляду справи про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції для доведення наявності порушення у вигляді поширення інформації, що вводить в оману, з урахуванням вимог статті 41 Закону №2210, специфіки порушення, передбаченого статтею 15-1 Закону № 236/96, неврахування положень статей 1, 3 та 21 Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин" та вимог статей 79, 86 ГПК України, що призвело до неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, стосовно чого відсутній правовий висновок Верховного Суду.

Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини щодо неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права під час касаційного провадження не підтвердилися, оскільки доводи касаційної скарги стосуються виключно необхідності переоцінки доказів та зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, а також перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі.

Отже, зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, у Верховного Суду відсутні підстави для надання правового висновку щодо застосування вказаних скаржником норм матеріального та процесуального права у подібних правовідносинах. Таким чином доводи касаційної скарги Верховним Судом відхиляються.

8.37. Доводи Заводу, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з урахуванням наведеного у цій постанові, беруться до уваги Касаційним господарським судом як такі, що узгоджуються із застосуванням норм права судами попередніх інстанцій.

8.38. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від
09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

8.39. Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" ( № 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі та ключові питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 309 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.2. Оскільки за результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи порушення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги АМК без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

10. Судові витрати

10.1. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення оскаржуваних судових рішень без змін, то судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 у справі №910/1032/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст