Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.01.2021 року у справі №907/62/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 907/62/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В. Г. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С.

за участю секретаря судового засідання - Гогуся В. О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Lear corporation Hungary automotive manufacturing limited liability company (ЛІІР КОРПОРЕЙШН ХАНГЕРІ АУТОМОТІВ МАНУФЕКЧЕРІНГ ЛІМІТЕД ЛАЄБІЛІТІ КАМПАНІ) на постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 (головуючий суддя Скрипчук О. С., судді Кордюк Г. Т., Мирутенко О. Л. ) та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 26.06.2020 (суддя Ушак І. Г. ) у справі

за позовом Lear corporation Hungary automotive manufacturing limited liability company (ЛІІР КОРПОРЕЙШН ХАНГЕРІ АУТОМОТІВ МАНУФЕКЧЕРІНГ ЛІМІТЕД ЛАЄБІЛІТІ КАМПАНІ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюко Берегово"

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2020 року Lear corporation Hungary automotive manufacturing limited liability company (далі - Позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ньюко Берегово" (далі - ТОВ "Ньюко Берегово") про витребування з незаконного володіння майна, яке було передано останньому відповідно до умов Договору № 2 оренди від 05.03.2012 (далі - Догвовір № 2).

2. Позов обґрунтовано тим, що за умовами Договору № 2 Позивачу як орендодавцю надано право в односторонньому порядку розірвати/припинити цей Договір у будь-який час письмово повідомивши про це Відповідача за три місяці до дати розірвання /припинення Договору. Скориставшись своїм правом, Позивачем було сповіщено Відповідача про припинення Договору № 2 з 07.10.2019, після чого останній зобов'язаний був повернути орендоване по Договору № 2 майно власнику.

Проте, Відповідач на вимогу власника (Позивача) не повернув обладнання, тому останній вважає, що таке майно перебуває у Відповідача без належної правової підстави, у зв'язку з чим просить витребувати у Відповідача майно, набуте на підставі Договору № 2, відповідно до положень статей 387, 1212 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 26.06.2020, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020, позовну заяву Lear corporation Hungary automotive manufacturing limited liabilitycompany до ТОВ "Ньюко Берегово" про витребування майна з чужого незаконного володіння, на підставі пункту 7 частини 1 статті 226 ГПК України, залишено без розгляду.

4. Судові рішення мотивовано тим, що сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення міжнародного комерційного арбітражу, а від Відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшло заперечення проти вирішення спору в господарському суді, з огляду на наявність арбітражної угоди, і судом не визнано, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги Позивача

5. Позивач подав касаційну скаргу на ухвалу суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій, в якій просить їх скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

6. Касаційну скаргу скаржник обґрунтував неправильним застосуванням судами норм матеріального права, зокрема, положень статей 387, 1212 Цивільного кодексу України, що, на його думку, призвело до порушення норм процесуального права, а саме, пункту 7 частини 1 статті 226 ГПК України, посилаючись на те, що судами не надано належної правової оцінки обраному позивачем способу захисту порушеного права, який звернувся до суду з віндикаційним позовом про витребування майна, оскільки договірна умова про вирішення будь-яких спорів сторін арбітражем, підлягає застосуванню при зверненні з позовом про виконання обов'язку за договором.

Позиція Відповідача у відзиві на касаційну скаргу

7. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

8. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

9. Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

10. Предметом спору у цій справі є вимога Позивача про витребування з незаконного володіння Відповідача майна, яке було передано останньому відповідно до умов Договору № 2 оренди від 05.03.2012, оскільки Відповідач після розірвання договору не повернув на вимогу Позивача належне йому обладнання, тому останній вважає, що таке перебуває у Відповідача без належної правової підстави.

11. При розгляді справи судами попередніх інстанцій встановлено, 05.03.2012 між сторонами спору було укладено Договір № 1 на переробку давальницької сировини, Договір № 2 оренди обладнання та Договір № 3 про забезпечення запасними частинами та технологічним обладнанням.

12. За умовами Договору № 2 оренди обладнання Позивач як орендодавець зобов'язався передати обладнання, яке є його основними фондами, в користування Відповідача як орендаря. Відповідно до пункту 6.1 вказаного Договору № 2 орендодавець залишається єдиним та виключним власником обладнання, орендар має лише право на його використання на умовах цього Договору.

13. Відповідно до пунктів 13.1-13.6 Договору № 2 сторони визначили порядок повернення орендарем обладнання у справному стані у випадку розірвання цього договору незалежно від причин розірвання протягом 10 днів з дати розірвання.

14. За умовами пункту 16.2 Договору № 2 сторони домовились, що будь-який спір, розбіжність або претензія, які виникають або стосуються цього договору, або порушення, розірвання, або їх дійсності повинні остаточно, за письмовою вимогою будь-якої із сторін даного договору, бути вирішені арбітражем, відповідно до регламенту Арбітражного Суду при Торгово-промисловій Палаті Угорщини (ССАНССІ-Будапешт), що діють на той час; арбітраж повинен проводитися в Будапешті, Угорщина.

15. Відповідачем подано до суду письмове клопотанням про залишення позову без розгляду, оскільки спірні відносини сторін виникли та стосуються Договору №2 оренди обладнання, умови якого містять арбітражне застереження про розгляд спорів за цим договором Арбітражним судом при Торгово-промисловій Палаті Угорщини.

16. Відповідно до статті 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається статті 366 ГПК України, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

17. Питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин розташований на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

18. Положення статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначає випадки, коли суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати справи з іноземним елементом.

19. Згідно з частиною 5 статтею 4 ГПК України допускається угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу). До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом.

20. За приписами статті 22 ГПК України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення міжнародного комерційного арбітражу, крім: спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на цінні папери, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням статті 22 ГПК України, з урахуванням частини другої цієї статті; інших спорів, які відповідно до закону не можуть бути передані на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу.

21. Відповідно до статті 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном; спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України.

22. Статтею 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачено, що "арбітраж" - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.

23. Згідно з статтею 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними у зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди. Арбітражна угода укладається в письмовій формі.

24. Суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана (стаття 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж").

25. Аналогічні положення закріплені і у пункті 7 частини 1 статті 226 ГПК України, відповідно до якого суд залишає позов без розгляду, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, і від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

26. Наведене вище дає підстави для висновку, що при вирішенні питання залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 7 частини 1 статті 226 ГПК України, господарському суду слід встановити наявність сукупності наступних умов: існування арбітражної угоди, за якою позов у питанні, що порушене у державному суді, відноситься до компетенції арбітражу; від відповідача не пізніше початку розгляду справи по суті, але до подання ним першої заяви щодо суті спору надійшли заперечення проти вирішення спору в господарському суді; встановлення судом дійсності, чинності та виконуваності арбітражної угоди.

27. Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, Договір № 2 на підставі якого між сторонами виник спір, містить арбітражне застереження, яке не визнано недійсним та таким, що втратило чинність, не встановлено у передбаченому законом порядку неможливість його виконання і сторони не висловлюють будь-яких сумнівів з приводу дійсності, чинності та виконуваності арбітражної угоди; в тексті арбітражного застереження відсутні будь-які неточності; чітко визначено арбітраж - відповідно до регламенту Арбітражного Суду при Торгово-промисловій Палаті Угорщини (ССАНССІ-Будапешт) та місце проведення арбітражу - в Будапешті, Угорщина.

28. Судами також враховано, що Позивач у позовній заяві не посилається на те, що Відповідач набув спірне майно без достатньої правової підстави, а обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що Відповідач набув спірне майно на підставі Договору № 2 оренди від 05.03.2012, однак, після розірвання договору не повернув на вимогу Позивача належне йому обладнання, у відповідності до пунктів 13.1-13.6 Договору № 2 (розділ "повернення обладнання").

29. З огляду на викладене, суди попередній інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що спір у даній справі є таким, на який поширюється арбітражне застереження, оскільки він виник і безпосередньо стосується Договору № 2 оренди від 05.03.2012, так як обов'язок із повернення Відповідачем обладнання у випадку розірвання договору визначений безпосередньо умовами останнього.

30. Доводи скаржника викладені у касаційній скарзі, що арбітражна угода, визначена у Договорі № 2, не може бути застосована до даного позову, оскільки останній є віндикаційним позовом заявленим з підстав, передбачених положеннями статей 387, 1212 Цивільного кодексу України, тому заначений позов підсудний господарському суду, оскільки Відповідач і майно знаходяться на території України і такі майнові відносини сторін не є предметом арбітражної угоди вміщеної у Договорі № 2, колегією суддів відхиляються виходячи з такого.

31. Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України, власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна з чужого незаконного володіння з дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом.

32. Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибула з його володіння. В цивільно-правовій літературі зазначений засіб захисту отримав назву "віндикація".

33. Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів). Відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

34. Водночас, предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

35. Важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин.

36. Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

37. Отже, положення статті 1212 Цивільного кодексу України визначають загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку із так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави. Норми вказаної статті мають застосовуються для вирішення спорів, пов'язаних із відновленням майнового стану, оскільки зобов'язання із безпідставного збагачення є загальною підставою для відновлення майнового стану осіб (відновлення справедливості) в разі відсутності інших підстав для цього, якщо захист прав особи не може бути здійснений на підставі договору, делікту, закону тощо.

38. При цьому слід зауважити, що якщо за правилами статті 387 Цивільного кодексу України подається віндикаційний позов про повернення майна із чужого незаконного володіння, то на підставі положень статті 387 Цивільного кодексу України власник може вимагати стягнення доходів від користування річчю або відшкодування вартості речі в разі погіршення її якості під час незаконного володіння нею.

39. Отже, речово-правові засоби захисту, передбачені правилами статті 387 Цивільного кодексу України спрямовані на захист суб'єктивного права власності як абсолютного цивільного права громадян чи організацій, які на момент порушення права не перебувають у договірних чи інших зобов'язальних відносинах з порушником.

40. Зобов'язально-правові способи захисту мають на меті захист інтересів власника як учасника зобов'язальних відносин і розраховані на випадки порушення цих прав особою, яка знаходиться із власником чи іншим носієм цивільного права в договірних чи інших зобов'язальних правовідносинах. Зобов'язально-правові засоби відзначаються відносним характером взаємовідносин сторін, а також тим, що об'єктом захисту можуть бути будь-які речі та майнові права.

41. Звертаючись з позовом про витребування з незаконного володіння Відповідача майна на підставі положень статей 387, 1212 Цивільного кодексу України, Позивач просить витребувати майно, яке передано ним у користування Відповідача на підставі Договору №2 оренди від 05.03.2012, а отже до спірних правовідносин сторін повинні застосовуватися зобов'язально-правові способи захисту, врегульовані зобов'язальним інститутом цивільного права щодо оренди майна.

42. Зазначене дає підстави для висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що спір у даній справі є таким, на який поширюється арбітражне застереження, оскільки він виник і безпосередньо стосується Договору № 2 оренди, так як, обов'язок із повернення Відповідачем обладнання у випадку розірвання договору визначено безпосередньо умовами останнього, а не у зв'язку з незаконним заволодінням чи безпідставним набуттям майна, як помилково зазначає Позивач.

43. Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування законних судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій.

Висновки Верховного Суду

44. Відповідно до частини 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

45. Пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України передбачено, що cуд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

46. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 309 ГПК України).

47. Оскільки місцевим та апеляційним господарськими судами повно і всебічно досліджено фактичні обставини справи та правильно застосовано законодавство під час її розгляду, Верховний Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу Lear corporation Hungary automotive manufacturing limited liability company без задоволення, а судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

48. Наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки вони ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права.

Щодо судових витрат

49. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Lear corporation Hungary automotive manufacturing limited liability company (ЛІІР КОРПОРЕЙШН ХАНГЕРІ АУТОМОТІВ МАНУФЕКЧЕРІНГ ЛІМІТЕД ЛАЄБІЛІТІ КАМПАНІ) залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.11.2020 та ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 26.06.2020 у справі № 907/62/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В. Г.

Судді Берднік І. С.

Міщенко І. С.