Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КГС ВП від 29.09.2019 року у справі №904/527/19 Ухвала КГС ВП від 29.09.2019 року у справі №904/52...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/527/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратова І. Д. (головуючий), судді - Баранець О. М., Ткач І. В.,

за участю секретаря судового засідання Півень А. Л.,

представників учасників справи:

позивача - Опанасик В. В. - адвокат,

відповідача - Дорошенко С. О. - адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" та Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області

(суддя Новікова Р. Г. )

від 06.05.2019

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

(головуючий - Антонік С. Г., судді - Іванов О. Г., Кощеєв І. М. )

від 16.09.2019

у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто"

про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 205 931,00 грн, 2 439,80 грн інфляційних втрат, 1 702,74 грн 3% річних, 20 413,68 грн пені, 1 357 018,86 грн неустойки, 3 747 944,20 грн штрафу,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

1.1.06.02.2019 Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (надалі - АТ
КБ "Приватбанк"
) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" (надалі - ТОВ "Бізнес-Авто") про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 205 931,00 грн, інфляційних втрат в сумі 2 439,80 грн, 3% річних в сумі 1702,74 грн, пені в розмірі 20 413,68 грн, неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю, що складає 1 357 018,86 грн та штрафу у розмірі 50% від розміру місячної орендної плати за кожен день прострочення в розмірі 3 747 944,50 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору оренди приміщення від 31.01.2018 року щодо своєчасного повернення орендованого майна у зв'язку з закінченням строку дії договору.

1.2. Позовна заява обґрунтована такими обставинами:

1.2.1.01.02.2018 року між позивачем та відповідачем укладено договір оренди приміщення строком дії до 31.07.2018 року.

1.2.2. Відповідно до пункту 1.1. договору, в порядку та на визначених цим договором умовах, орендодавець зобов'язався передати орендарю, а орендар зобов'язався прийняти у тимчасове користування (оренду) приміщення, визначене у договорі, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності.

1.2.3. Пунктом 1.2. договору передбачено, що приміщення, яке передається в оренду за договором (надалі - "приміщення"), знаходиться за адресою: 49094, м.

Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок, 32, має загальну площу 1872,10 кв. м. та складається з ЛСВ та гаражів, що знаходиться у власності орендодавця на підставі договору іпотеки від 01.06.2016 року, що зареєстрований в реєстрі за №4453.

1.2.4. Згідно з пунктом 5.1. договору передача орендодавцем та прийняття орендарем приміщення у оренду надається та засвідчується актом здачі-приймання приміщення у оренду, за умови виконання орендарем своїх зобов'язань по сплаті за перший місяць оренди, та авансового платежу визначеного пунктом 2.3. договору, у розмірі передбаченому пунктом 2.2. договору. Повернення приміщення орендодавцю здійснюється за актом здачі-приймання. Обов'язок по складанню акту здачі-приймання покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні договору.

1.2.5. Умовами пункту 5.2. договору визначено, що приміщення та інше майно вважаються фактично переданими орендодавцю/орендареві з моменту підписання акту здачі-приймання. У момент підписання цього акту орендодавець/орендар передає орендодавцю/орендареві ключі від приміщення.

1.2.6. На виконання умов договору позивач передав відповідачу у строкове платне користування нежиле приміщення, визначене у договорі, що засвідчується актом приймання-передачі до договору від 01.02.2018 року.

1.2.7. Оплата оренди орендарем здійснюється по день фактичного звільнення приміщення (п. 5.3. договору).

1.2.8. Відповідно до пункту 2.1. договору приміщення передається орендодавцем і приймається орендарем в оренду на умовах сплати останнім коштів за користування приміщенням шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок, зазначений орендодавцем.

1.2.9. Пунктом 2.2. договору передбачено, що орендна плата підлягає сплаті до 20 числа місяця за наступний місяць оренди (розрахунковий), із розрахунку 22.00 грн за 1 кв. м., в т. ч. ПДВ 3,67 грн., а за всю орендовану площу 41186,20 грн., в т. ч. ПДВ - 6864,37 грн., за перший місяць оренди та починає нараховуватись з моменту підписання акту здачі-приймання приміщення. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць підлягає індексації з коефіцієнтом рівним 1 (одиниці).

1.2.10. У відповідності до умов пункту 2.3. договору, протягом 5 днів з дня підписання цього договору орендар зобов'язується сплатити орендну плату за перший місяць оренди, та з метою забезпечення виконання орендарем своїх зобов'язань по сплаті орендної плати, орендар перераховує на поточний рахунок орендодавця № НОМЕР_1 авансовий платіж у розмірі, передбаченому п. 2.2. договору, який зараховується за останній місяць оренди.

1.2.11. Згідно з пунктом 2.5 договору орендар доручає орендодавцю у 3-дениий строк після настання строку оплати, встановленого п. 2.2., здійснювати договірне списання коштів з поточного рахунку орендаря в межах сум, що підлягають сплаті орендодавцю, за даним договором, за умови несплати відповідних сум при настанні строку платежу. Договірне списання коштів проводиться орендодавцем у відповідності з установленим законодавством порядком, при цьому оформлюється меморіальний ордер, у реквізитах "призначення платежу" якого указується номер, дата, та посилання на пункт 2.5. даного договору.

1.2.12. Відповідно до пункту 7.1. договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення електронно - цифрового підпису усіма його сторонами та діє з 01.02.2018 по 31.07.2018 до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

1.2.13. Згідно з пунктом 7.3 договору, він може бути розірваний у випадках, передбачених чинним законодавством, а також з ініціативи орендодавця. При цьому, орендодавець направляє орендареві письмове повідомлення в строк не менше ніж за місяць до дати розірвання договору. Договір вважається розірваним у дату, що зазначена в повідомленні орендаря.

1.2.14. Листом №Е.19.0.0.0/4-251245 від 27.06.2018 позивач повідомив відповідача про неможливість продовження орендних відносин після завершення строку дії договору, а саме - 31 липня 2018 року, у зв'язку з необхідністю використовувати надані в оренду площі для власних потреб. Факт вручення листа засвідчується фіскальним чеком, описом вкладення у цінний лист та накладною.

1.3. Відповідач заперечував проти задоволення позову зазначаючи, що позивач в порушення вимог статті 764 Цивільного кодексу України та частини 4 статті 284 Господарського кодексу України не повідомляв відповідача протягом одного місяця з дня закінчення строку дії договору про його припинення, що призвело до його неодноразового поновлення на той самий строк та на них самих умовах. Договір оренди є припиненим з моменту підписання акту приймання - передачі об'єкта оренди, а обов'язок надсилання цього акту покладено на позивача, тому несвоєчасність повернення орендодавцю з оренди майна є наслідком необережних дій самого позивача.

1.4. Позивач у відповіді на відзив заперечив проти аргументів відповідача, вказавши, що лист про закінчення дії договору оренди він надіслав відповідачу за місяць до закінчення його строку, а обов'язок щодо повернення майна позивачу згідно частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України та пункту 4.2.15 договору покладено на відповідача.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2019 позовні вимоги АТ КБ "Приватбанк" до ТОВ "Бізнес-Авто" задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Бізнес-Авто" на користь АТ КБ "Приватбанк" суму боргу з орендної плати в розмірі 205 931,00 грн, інфляційних втрат в розмірі 2 439,80 грн, 3% річних в розмірі 1 702,74 грн, пеню в розмірі 20 413,68 грн, неустойку в розмірі подвійної плати за користування річчю, що складає 444 810,96 грн та витрати зі сплати судового збору. В задоволенні вимог про стягнення неустойки в розмірі 912
207,90 грн
та штрафу у розмірі 50% від розміру місячної орендної плати за кожен день прострочення в розмірі 3 747 944,50 грн - відмовлено.

2.2. Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення орендної плати, 3% річних, інфляційних втрат та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань суд першої інстанції виходив з того, що позивач, в порушення умов договору, не повернув своєчасно об'єкт оренди та продовжував ним користуватися після закінчення строку дії договору.

2.3. Відмовляючи в частині штрафу в розмірі 3 747 944,50 грн суд першої інстанції вказав, що зазначений сторонами у договорі штраф, нарахування якого передбачено за кожен день прострочення повернення приміщення орендодавцю, за своєю правовою природою є пенею, а тому одночасне стягнення з відповідача пені, яка є різновидом санкцій в межах такого виду майнової відповідальності як неустойка, є покладенням на останнього подвійної відповідальності за одне й те саме порушення (неповернення майна з оренди).

2.4. Щодо неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю, то суд першої інстанції зазначив, що її розрахунок здійснено позивачем неправильно, оскільки п'ятикратне нарахування неустойки за періоди з 21.08.2018 по 29.01.2019 є порушенням вимог статті 785 Цивільного кодексу України.

2.5. Суд першої інстанції відхилив заперечення відповідача щодо безпідставного припинення списання позивачем коштів за договором оренди з огляду на те, що відповідачем не доведено факту наявності на його поточному рахунку станом на дату настання строку сплати орендних платежів грошових коштів у сумах, що підлягають сплаті за користування приміщенням.

2.6. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2019 апеляційну скаргу ТОВ "Бізнес-Авто" залишено без задоволення, а апеляційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" задоволено частково. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2019 у справі № 904/527/19 змінено в частині стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування річчю та стягнуто з ТОВ "Бізнес-Авто" на користь АТ КБ "Приватбанк" 488 920,04 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

2.7. Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої неустойки за користування річчю, апеляційний господарський суд виходив з того, що правильним періодом її нарахування є період з 01.08.2018 по 29.01.2019, а тому подвійний її розмір, який підлягає до стягнення, складає 488 920,04 грн.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг. Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги, та виклад позиції інших учасників справи.

3.1.20.09.2019 ТОВ "Бізнес-Авто" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2019 у справі №904/527/19 до суду касаційної інстанції.

3.2. У касаційній скарзі ТОВ "Бізнес-Авто" просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2019 в частині стягнення пені в сумі 20 413,68 грн та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2019 в частині стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю в сумі 488 920,24 грн. Також заявник просив виключити з мотивувальної частини рішення та постанови висновок судів про те що: "Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено факту внесення змін до договору в частині продовження строку його дії. Враховуючи наведене, договір, що є предметом даного позову, слід вважати припиненим за закінченням строку дії з 31.07.2018 року".

3.3. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій були допущені порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема:

- вимог статті 764 Цивільного кодексу України та частини 4 статті 284 Господарського кодексу України, оскільки позивач пропустив строк для звернення до відповідача з вимогою про припинення строку дії договору, повідомивши відповідача про його припинення після спливу майже двох місяців з дати, до якої договір було укладено, а лист, який надісланий позивачем за місяць до закінчення строку дії договору, був вручений невідомій особі;

- частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), що підписується сторонами договору, проте згідно пункту 5.1 Договору обов'язок надсилати цей акт на адресу орендодавця на відповідача не покладено, тому саме позивач винен у несвоєчасному поверненні майна з оренди, оскільки він не направив своїх представників для прийняття нерухомого майна з оренди;

- статей 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суди надали неправильну оцінку листу позивача №Е.19.0.0.0/4-251245 від 27.06.2018 та не дослідили, чи було вжито позивачем всіх належних заходів для повернення об'єкта з оренди;

- пункту 5 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судами не були використані всі доступні процесуальні заходи отримання засобів доказування, а саме судом не було роз'яснено учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, і які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи.

3.4.09.10.2019 АТ КБ "Приватбанк" звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2019 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2019 у справі №904/527/19 в частині відмови у стягненні штрафу у розмірі 50% від розміру місячної орендної плати за кожен день прострочення в сумі 3 747 944,50 грн та просило ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Заявник стверджує, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: статей 258, 549 та частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, статті 210 Господарського кодексу України, оскільки стягнення штрафу за договором, окремо від інших санкцій за неповернення приміщення є таким, що узгоджується із вимогами законодавства про відповідальність за невиконання або неналежне виконання договорів оренди (найму).

3.5. АТ КБ "Приватбанк" подало відзив на касаційну скаргу відповідача, відповідно до якого просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.

4.1. Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

4.2. Частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Цивільного кодексу України.

4.3. Згідно із статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

4.4. Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

4.5. Пунктом 7.1. Договору встановлено строк його дії, а саме з 01.02.2018 по
31.07.2018.

4.6. Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

4.7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у відповідності до умов укладеного договору та норм чинного законодавства повідомив відповідача про відсутність наміру продовжувати дію договору.

4.8. Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки.

4.9. Оплата оренди орендарем здійснюється по день фактичного звільнення приміщення (п. 5.3. договору).

4.10. З огляду на те, що договір оренди було припинено у зв'язку із закінченням строку, на який він укладався, а також враховуючи те, що доказів повернення орендованого майна не надано, суд касаційної інстанції вважає правильними та обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про необхідність стягнення заборгованості по орендній платі за користування майном після припинення дії договору оренди як і пені, передбаченої пунктом 6.3 договору за прострочення оплати орендної плати.

4.11. Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

4.12. Згідно зі статтями 530, 599 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

4.13. Таким чином, оскільки укладений між сторонам договір оренди припинив свою дію 31.07.2018, у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено, у відповідача, як орендаря, виник обов'язок повернути об'єкт оренди.

4.14. З огляду на те, що об'єкт оренди повернуто не було, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо правомірності стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за період з 01.08.2018 по 29.01.2019 в сумі 488 920,04 грн.

4.15. Доводи ТОВ "Бізнес-Авто", що суди в порушення вимог статті 764 Цивільного кодексу України, статті 284 Господарського кодексу України не врахували, що позивач не дотримався порядку повідомлення відповідача про припинення дії договору, а лист, який був надісланий позивачем за місяць до закінчення строку дії договору був вручений невідомій особі, Верховним Судом відхиляються з огляду на таке.

4.15.1. Частиною 2 статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна із сторін договору найму може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці.

4.15.2. Позивач повідомив відповідача про відсутність наміру продовжувати строк дії договору у зв'язку із його закінченням, за місяць до його закінчення, а тому твердження заявника щодо недотримання орендодавцем процедури повідомлення орендаря про припинення дії договору є безпідставним, з огляду на те, що таке повідомлення було здійснено завчасно, але не менше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору. Заперечення щодо отримання повідомлення про припинення договору у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено невідомими особами судом касаційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки відповідно до частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

4.16. Доводи ТОВ "Бізнес-Авто", що суди попередніх інстанцій порушили вимоги частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), що підписується сторонами договору, проте згідно пункту 5.1 договору обов'язок надсилати цей акт на адресу орендодавця на відповідача не покладено, тому саме позивач винен у несвоєчасному поверненні майна з оренди, оскільки він не направив своїх представників для прийняття нерухомого майна з оренди, суд касаційної інстанції відхиляє, з огляду на те, що умовами договору (п. п. 4.2.15. та 5.1) обов'язок по поверненню приміщення орендодавцю у разі закінчення строку дії договору покладено саме на орендаря, як і обов'язок зі складання акту здачі-приймання приміщення.

4.17. Аргументи відповідача, що суд першої інстанції в порушення статей 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, надав неправильну оцінку листу позивача №Е.19.0.0.0/4-251245 від 27.06.2018 та не дослідив, чи було вжито позивачем всіх належних заходів для повернення об'єкта з оренди, судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки суд апеляційної інстанції розглянув цей аргумент заявника, здійснив перегляд справи за наявними у ній і додатково поданими доказами, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та виніс за результатами розгляду постанову.

4.18. Твердження ТОВ "Бізнес-Авто", що суди порушивши вимоги пункту 5 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України, не використали всі доступні процесуальні заходи отримання засобів доказування, а саме судом не було роз'яснено учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування і які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи, Верховним Судом також відхиляються, оскільки згідно частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України обов'язок по доведенню обставин, що мають значення для справи і на які кожна сторона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається виключно на сторін, крім того, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

4.19. Суд касаційної інстанції не вбачає підстав для виключення з мотивувальної частини рішення та постанови висновку про те що: "Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено факту внесення змін до договору в частині продовження строку його дії. Враховуючи наведене, договір, що є предметом даного позову, слід вважати припиненим за закінченням строку дії з 31.07.2018 року", оскільки суди попередніх інстанцій, дослідивши наявні обставини справи, дійшли цілком обґрунтованих висновків, що договір оренди приміщення було припинено у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

4.20. Щодо касаційної скарги АТ КБ "Приватбанк" на рішення та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнення штрафу в сумі 3 747 944,50 грн, то Верховний Суд не вбачає підстав для її задоволення з огляду на таке:

4.21. Заявник стверджує, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: статей 258, 549 та частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, статті 210 Господарського кодексу України, оскільки стягнення штрафу за договором, окремо від інших санкцій за неповернення приміщення є таким, що узгоджується із вимогами законодавства про відповідальність за невиконання або неналежне виконання договорів оренди (найму).

4.22. Відповідно до пункту 6.5. договору, у випадку неповернення приміщення орендодавцю у строк, передбачений пунктом 7.1, та у випадку дострокового розірвання по ініціативі орендодавця - в дату, вказану у повідомленні орендодавця, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 50% від суми місячної орендної плати за кожен день прострочення.

4.23. Тобто умовами договору, крім визначеної частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, сторони передбачили, що за несвоєчасне повернення орендованого майна орендар повинен сплатити штраф.

4.24. Частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

4.25. Враховуючи те, що статтею 785 Цивільного кодексу України не передбачено можливості визначення в договорі відповідальності за несвоєчасне повернення орендованого майна, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що покладення на сторону додаткових штрафних санкції призведе до притягнення відповідача до подвійної відповідальності за одне і те ж порушення виконання зобов'язань, яке згідно частини 1 статті 231 Господарського кодексу України є неможливим.

4.26. За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу за несвоєчасне повернення орендованого майна.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.2. Верховний Суд вважає висновки судів попередніх інстанцій обґрунтованими.

5.3. З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційних скарг без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін як таку, що ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6. Розподіл судових витрат

6.1. З огляду на те, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на заявників касаційних скарг.

Керуючись статтями 129, 300, пунктом 1 частини 1 статті 308,ст. 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес-Авто" та Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2019 у справі № 904/527/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кондратова

Судді О. Баранець

І. Ткач
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст