Історія справи

Ухвала КГС ВП від 03.05.2018 року у справі №910/25493/15
Постанова ВГСУ від 04.05.2016 року у справі №910/25493/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/25493/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.

за участю секретаря: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційних скарг Державної іпотечної установи та Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Курдельчук І.Д.)

від 28.11.2017

та постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Мартюк А.І., судді: Пашкіна С.А., Зеленін В.О.)

від 22.03.2018

у справі № 910/25493/15

за позовом Державної іпотечної установи

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар",

Публічного акціонерного товариства "Дельта банк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: Компанія Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк (Сargill Financial Services International Inc.)

про визнання недійсним зарахування вимог,

за участю прокуратури міста Києва

за участю представників учасників справи:

від позивача - Дяченко В.С., Тодосієнко В.М.;

від відповідача 1 - Дашко А.Ю.;

від відповідача 2 - Шутов О.О.;

від третьої особи - не з'явився;

від прокуратури - Збарих С.М.;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Державна іпотечна установа звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблуневий дар" (далі - ТОВ "Яблуневий дар"), Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") про визнання недійсним зарахування вимог, здійсненого на підставі заяви ТОВ "Яблуневий дар" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 09.02.2015 № 1, а саме вимог Банку до ТОВ "Яблуневий дар" за договором мультивалютної кредитної лінії від 19.07.2012 № НКЛ-2005469/2, та вимог ТОВ "Яблуневий дар" до Банку за безвідкличними резервними акредитивами № LC/SB/016/042014; №/IM/12/112013 та № LC/IM/14/122013.

1.2. В обґрунтування позовних вимог Державна іпотечна установа посилається на те, що у неї та ПАТ "Дельта Банк" були відсутні зустрічні вимоги, які б можливо було зарахувати згідно із заявою про зарахування, що суперечить статті 601 Цивільного кодексу України та статті 203 Господарського кодексу України. Доказів переходу до ТОВ "Яблуневий дар" від CFSIT прав вимоги за вищенаведеними акредитивами, а саме копії договору відступлення АА5 та договору відступлення АА4, Банку надано не було. Таким чином, Банк мав право не виконувати своїх зобов'язань ТОВ "Яблуневий дар", а отже і не мав зобов'язань перед ТОВ "Яблуневий дар" за вищенаведеними акредитивами, тобто були відсутні зустрічні вимоги і можливість проведення зарахування на підставі статті 601 Цивільного кодексу України та 203 Господарського кодексу України.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Справа розглядалась судами неодноразово.

2.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.3. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 залишено без змін.

2.4. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- ПАТ "Дельта Банк" (Банк) та ТОВ "Яблуневий Дар" (позичальник) 19.07.2012 було укладено кредитний договір, за умовами якого надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами на умовах, визначених у кредитному договорі, в межах невідновлювальної мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 25 000 000 євро зі сплатою за користування кредитом 12 % річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 30.06.2013 (підпункти 1.1.1, 1.1.2.1.1 Кредитного договору);

- уклавши додатковий договір від 11.09.2012 № 3 до кредитного договору, сторони збільшили максимальний ліміт заборгованості до 34 500 000 євро;

- Банком і ТОВ "Яблуневий Дар" 27.06.2013 було підписано додатковий договір № 10 до кредитного договору, сторони зменшили максимальний ліміт заборгованості до 19 672 500, 55 євро з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 15.08.2014;

- шляхом укладення додаткового договору від 31.07.2014 № 19 до кредитного договору, сторони змінили кінцевий термін погашення заборгованості за кредитом, відповідно до якого таке погашення має відбутися не пізніше 29.08.2014 включно;

- між Державною іпотечною установою та ПАТ "Дельта Банк" 27.02.2013 було укладено договір банківського рахунку №26/995-070;

- в забезпечення виконання зобов'язань ПАТ "Дельта Банк" перед Державною іпотечною установою за вказаним договором банківського рахунку було укладено договір застави майнових прав від 04.09.2014 № Д-2/2014;

- 04.09.2014 Державною іпотечною установою та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-2.1/2014, згідно з пунктом 1.2 якого було визначено, що первісний кредитор (ПАТ "Дельта Банк") відступає, а новий кредитор (Державна іпотечна установа) набуває всі права вимоги за договорами, вказаними у додатках до цього договору;

- відповідно до додатку № 1 до названого договору первісний кредитор відступив, а новий кредитор набув права вимоги, зокрема, за кредитним договором, укладеним між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Яблуневий Дар" 19.07.2012;

- пунктом 2.2 договору відступлення права вимоги було встановлено, що в незалежності від випадків, передбачених пунктом 2.1 договору, пункт 1.2 набирає чинності в разі прийняття Національним банком України рішення про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних (в день винесення рішення);

- постановою Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" до категорії неплатоспроможних" Банк з 03.03.2015 віднесено до категорії неплатоспроможних;

- з 02.03.2015 Державна іпотечна установа набула прав вимоги до ТОВ "Яблуневий Дар" за кредитним договором від 19.07.2012;

- до вказаного переходу прав вимоги ТОВ "Яблуневий дар" направило Банку заяву про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 09.02.2015 № 1, в якій товариство вказувало на часткове припинення зобов'язань щодо сплати заборгованості за кредитним договором на суму 6 472 799, 96 Євро та припинення зобов'язань щодо сплати ПАТ "Дельта Банк" ТОВ "Яблуневий дар" заборгованості на суму 7 301 318 дол. США за такими акредитивами, які були видані Банком на користь Компанії: безвідкличним резервним акредитивом № LC/SB/016/042014 на суму 249 890, 48 дол. США; безвідкличним акредитивом №/IM/12/112013 на суму 4 999 280 дол. США; безвідкличним акредитивом № LC/IM/14/122013 на суму 10 598 390 дол. США. Вказана заява була отримана Банком 23.02.2015 за вх. № 4346;

- Компанією Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк (первісний кредитор) та ТОВ "Яблуневий Дар" (новий кредитор) 05.02.2015 було укладено договір відступлення права вимоги № АА4, за умовами пункту 1.1 якого було визначено, що первісний кредитор передає, а новий кредитор одержує всі та будь-які права вимоги (включаючи права на отримання надходжень та процентів) за наступним документарним інструментом та іншими пов'язаними з ним документами: всі права кредитора (бенефіціара) за наступним документарним інструментом, випущеним Банком, на користь первісного кредитора, як бенефіціара, за урахуванням всіх змін до нього: безвідкличний резервний акредитив № LC/SB/016/042014 на суму 249 890, 48 дол. США;

- Компанією Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк (первісний кредитор) та ТОВ "Яблуневий Дар" (новий кредитор) 05.02.2015 було укладено договір відступлення права вимоги № АА5, згідно з пунктом 1.1. якого було визначено, що первісний кредитор передає, а новий кредитор одержує всі та будь-які права вимоги (включаючи права на отримання надходжень та процентів) за наступними документарними інструментами та іншими пов'язаними з ним документами: всі права кредитора (бенефіціара) за наступними документарними інструментами, випущеними Банком, на користь первісного кредитора, як бенефіціара, за урахуванням всіх змін до нього: безвідкличний акредитив №/IM/12/112013 на суму 4 999 280 дол. США; безвідкличний акредитив № LC/IM/14/122013 на суму 10 598 390 дол. США;

- Банком не заперечувався факт видачі безвідкличних акредитивів №/IM/12/112013 на суму 4 999 280 дол. США та № LC/IM/14/122013 на суму 10 598 390 дол. США;

- ПАТ "Дельта Банк" вказав, що: Банк жодних повідомлень про відкриття безвідкличного резервного акредитива № LC/SB/016/042014 на суму 249 890,48 дол. США не надсилав; у системі бухгалтерського обліку Банку вказаний акредитив не обліковується; вказані договори відступлення права вимоги від 05.02.2015 № АА4 та № АА5 ТОВ "Яблуневий Дар" не надавав Банку разом із заявою про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

2.5. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з такого:

- судом встановлено, і сторонами не оспорюється, факт наявності у ТОВ "Яблуневий Дар" простроченої заборгованості за кредитним договором станом на 09.02.2015;

- матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Яблуневий Дар" набуло у Компанії Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк права вимоги за вказаними договорами відступлення прав вимоги від 05.02.2015, які сторонами не оспорювалися, за законом не відносяться до нікчемних, а також не визнані у судовому порядку недійсними, а тому є чинними;

- за змістом положень частини 2 статті 516, частини 2 статті 517 Цивільного кодексу України, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі чи доказів переходу до нового кредитора прав вимоги, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним;

- з огляду на викладене, господарськими судами не прийнято до уваги посилання на факт ненадання Банку документів, які підтверджують перехід права вимоги, оскільки це не звільняє боржника (ПАТ "Дельта Банк") від обов'язку виконання взятих на себе зобов'язань за договором взагалі, а лише дає можливість виконати зобов'язання на користь первісного кредитора (ст. 613 ЦК України);

- відповідно до оспорюваної заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог припиняються зобов'язання щодо сплати ТОВ "Яблуневий Дар" на користь Банка заборгованості за кредитним договором у сумі 6 472 799, 96 євро та зобов'язання щодо сплати Банком на користь ТОВ "Яблуневий Дар" заборгованості на загальну суму 7 301 318, 35 доларів США, що згідно крос курсу станом на 09.02.2015 становить 6 472 799, 96 євро за договорами відступлення права вимоги за безвідкличними резервними акредитивами, внаслідок зарахування зазначених зустрічних однорідних вимог;

- зобов'язання ТОВ "Яблуневий Дар" за кредитним договором, в якому ТОВ "Яблуневий Дар" виступає боржником, а Банк - кредитором, є зустрічними до зобов'язання Банка (боржник) перед ТОВ "Яблуневий Дар" (кредитор) про сплату за акредитивами. Вказані зобов'язання сторін є грошовими, тобто однорідними. При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

- на юридичну однорідність вимог не впливає та чи інша валюта, у якій виражене грошове зобов'язання чи курс однієї валюти по відношенню до іншої, а має значення лише природа зобов'язання. Про можливість проведення зарахування у різних валютах ідеться й у листі Національного банку України від 06.10.1998 № 12-111/1220, у якому зазначається, що за наявністю зустрічних вимог та зобов'язань у різних валютах, проводки здійснюються за курсом на день здійснення проводки;

- позивачем належними засобами доказування не доведено суду порушення з боку відповідачів законних та охоронюваних інтересів позивача.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 та рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2017, Державна іпотечна установа подала касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

3.2. Узагальнені доводи Державної іпотечної установи:

- судами попередніх інстанцій не враховано, що при проведенні зарахування однорідних зустрічних вимог у ТОВ "Яблуневий Дар" було відсутнє право вимоги до Банку, оскільки договори про відступлення права вимоги є неукладеними, оскільки матеріали справи не містять доказів узгодження однієї з істотних умов - ціни договору;

- судами попередніх інстанцій не враховано, що строк виконання зобов'язання Банка перед ТОВ "Яблуневий Дар" за вказаними акредитивами не настав, оскільки Банку не було надано доказів відступлення права вимоги (копії договору), а тому зарахування вимог є неможливим;

- з урахуванням того, що розмір зарахування вимог у заяві про зарахування від 09.02.2015 визначався крос-курсом станом на 09.02.2015, то судами попередніх інстанцій неправильно застосовано статтю 601 Цивільного кодексу України. За рахунок меншого зобов'язання не може бути припинено зобов'язання, яке за обсягом є більшим;

- матеріали справи не містять доказів повідомлення Компанії - третьої особи про отримання нею копій ухвал суду, якими призначено судові засідання.

3.2. Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 та рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2017, ПАТ "Дельта Банк" подало касаційну скаргу, в якій просить змінити мотивувальні частини оскаржуваних судових рішень шляхом їх доповнення обставинами пов'язаними з визнанням недійсними договору застави майнових прав від 04.09.2014 № Д-1.1./2014 та договору відступлення права вимоги (з відкладальними обставинами) від 04.09.2014 № Д-1.2/2014; змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 шляхом виключення абзаців, якими вимоги сторін кваліфіковані як зустрічні однорідні, строк виконання, яких настав.

3.3. Узагальнені доводи ПАТ "Дельта Банк":

- Державна іпотечна установа не є заставодержателем майнових прав за кредитним договором, укладеним між Банком та ТОВ "Яблуневий Дар", що підтверджено рішеннями судів у справі № 910/6052/16, а відсутність у позивача порушеного права є самостійною підставою для відмови в позові;

- суди попередніх інстанцій не досліджували наявності акредитивів, їх правової природи та чинності.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу Державної іпотечної установи ТОВ "Яблуневий Дар" просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. При цьому навівши такі доводи:

- у кожному договорі про відступлення права вимоги присутня така істотна умова як ціна;

- боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі чи доказів переходу до нового кредитора прав вимоги, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредиторові і таке виконання є належним (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15);

- повідомлення про відступлення прав вимоги (заміну кредитора у зобов'язанні) є належним і достатнім доказом переходу прав вимоги від попереднього (первісного) кредитора до нового кредитора (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 405/20/15-ц);

- відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", оскільки ТОВ "Яблуневий Дар" не набув права власності на валютні цінності і не використовував валютні цінності як засіб платежу, а виконував перед банком зобов'язання щодо погашення кредиту в порядку статті 601 Цивільного кодексу України.

3.5. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" ТОВ "Яблуневий Дар" просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін, зазначивши, що суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позовних вимог Державної іпотечної установи, зокрема з тієї підстави, що оспорюваним правочином не порушено прав позивача.

3.6. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" Державна іпотечна установа також просила відмовити в її задоволенні, зазначивши, що до матеріалів позовної заяви у даній справі як на підставу порушення своїх прав та законних інтересів додавався договір застави майнових прав № Д-1.2/2014 від 04.09.2014 та договір відступлення прав вимоги (з відкладальними вимогами) № Д-1.1/2014 від 04.09.2014, при цьому договір застави та договір відступлення прав вимоги були подані в редакції Державної іпотечної установи, зміст яких відрізняється від оспорюваних договорів, визнаних недійсними у справі № 910/6052/16. Відмінність договору застави та договору відступлення прав вимоги в редакції наданій Державною іпотечною установою від оспорюваних договорів, наданих ПАТ "Дельта Банк" у справі № 910/6052/16, полягає в наявності у договорах у даній справі пункту 3.1.2 відповідно до якого Установа набула права вимоги за кредитними договорами з дати прийняття рішення про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних. Державна іпотечна установа вказує також на те, що недійсність доданих нею до матеріалів даної справи договору застави та договору відступлення прав вимоги судам не встановлювалась.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався суд

4.1. Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

4.2. Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

4.3. Частиною 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент звернення до суду з позовною заявою) було встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

4.4. Виходячи зі змісту наведених законодавчих положень, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

4.5. Договір застави є одним зі способів забезпечення виконання зобов'язання. За його змістом відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

4.6. Таким чином, сторонами у договорі застави є кредитор (заставодержатель) і боржник (заставодавець), цей договір забезпечує виконання укладеного між сторонами кредитного договору.

4.7. Відповідно до частини 2 статті 586 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 17 Закону України "Про заставу" заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.

4.8. Тобто правом контролю за предметом застави наділений за законом та належним чином укладеним договором застави лише заставодержатель. І саме його право, у разі відчуження предмета застави, передачі його у користування іншій особі або іншого розпорядження ним, є порушеним. Тому саме заставодержателю належить право на звернення до суду щодо оспорення дій, вчинених із предметом застави без його згоди, з підстав, передбачених статтями 203 та 215 ЦК України.

4.9. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 922/5223/14.

4.10. В обґрунтування своїх позовних вимог Державна іпотечна установа посилалась на наявність у неї правового статусу заставодавця на підставі договору застави майнових прав № д-1.1/2014 від 04.09.2014, укладеного між Державною іпотечною установою та ПАТ "Дельта Банк", а також зазначала про укладення між цими ж сторонами договору відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-1.2/2014.

4.11. Передаючи дану справу на новий розгляд, Вищий господарський суд України у своїй постанові від 04.05.2016 зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що ПАТ "Дельта Банк" в обґрунтування безпідставності позовних вимог посилався на нікчемність договору застави майнових прав від 04.09.2014 МД-1.1/2014 та договору відступлення права вимоги від 04.09.2014 № Д-1.2/2014, укладених між банком та позивачем, однак суди жодним чином не досліджували вказаних договорів на предмет їх нікчемності, в т. ч. із застосуванням підстав, визначених у ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

4.12. Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з'ясуванні чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

4.13. Відповідно до частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

4.14. У пункті 70 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі 910/12294/16 від 11.04.2018 викладено правову позицію, згідно з якою правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу Банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів Банку і виданий згаданий наказ.

4.15. Таким чином, судам попередніх інстанцій належало перевірити наявність чи відсутність правових підстав, передбачених частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" для віднесення договору застави майнових прав від 04.09.2014 МД-1.1/2014 та договору відступлення права вимоги від 04.09.2014 № Д-1.2/2014, укладених між банком та позивачем, до нікчемних, та відповідно наявності у позивача - Державної іпотечної установи, порушеного права на захист якого було подано позовну заяву у даній справі.

4.16. При новому розгляді місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відхилив посилання ПАТ "Дельта Банк" на нікчемність договору застави майнових прав від 04.09.2014 №Д-1.1./2014 та договору про відступлення права вимоги від 04.09.2014№Д-1.2/2014, з огляду на таке.

Вказані правочини визнані недійсними у судовому порядку, а саме постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2016 зі справи № 910/6052/16, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.02.2017.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 09.02.2015, та у межах даної справи встановлювалась відповідність вказаної заяви вимогам статті 601 Цивільного кодеесу України, статті 203 Господарського кодексу України, а відтак встановлення обставин нікчемності договору застави майнових прав від 04.09.2014 №Д-1.1./2014 та договору відступлення права вимоги від 04.09.2014 №Д-1.2/2014 підлягає розгляду в межах окремого провадження згідно із статті 12 ГПК України за умови наявності про це відповідного спору, що і було зроблено в процесі розгляду справи № 910/6052/16, а тому суд не вбачає підстав для повторної оцінки вказаних правочинів, які вже були визнані недійсними апеляційною інстанцією.

4.17. Разом з тим колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та необґрунтованими, оскільки за умови відсутності порушеного права у позивача зі справи - Державної іпотечної установи, господарськими судами не враховано, що в такому випадку право заперечувати дійсність заяви про зарахування належить тій стороні, яка є контрагентом сторони, що направила заяву. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про визнання недійсним правочину зарахування зустрічних вимог.

4.18. При цьому судами попередніх інстанцій також не було надано правової оцінки доводам позивача щодо наявності у нього права на позов, який зазначав, що до матеріалів позовної заяви у даній справі як на підставу порушення своїх прав та законних інтересів додавався договір застави майнових прав № Д-1.2/2014 від 04.09.2014 та договір відступлення прав вимоги (з відкладальними вимогами) № Д-1.1/2014 від 04.09.2014. При цьому договір застави та договір відступлення прав вимоги були подані в редакції Державної іпотечної установи, зміст яких відрізняється від оспорюваних договорів, визнаних недійсними у справі № 910/6052/16. Відмінність договору застави та договору відступлення прав вимоги в редакції наданій Державною іпотечною установою від оспорюваних договорів, наданих ПАТ "Дельта Банк" у справі № 910/6052/16, полягає в наявності у договорах у даній справі пункту 3.1.2 відповідно до якого Установа набула права вимоги за кредитними договорами з дати прийняття рішення про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних.

4.19. З врахуванням викладеного, судами попередніх інстанцій не було встановлено з яких підстав визнано недійсними договір застави майнових прав № Д-1.2/2014 від 04.09.2014 та договір відступлення прав вимоги (з відкладальними вимогами) № Д-1.1/2014 від 04.09.2014 у справі № 910/6052/16, не надано належної правової оцінки зібраним у справі доказам, а саме - зазначеним договорам в редакції позивача, не встановлено як відмінність в редакціях договорів, які є у контрагентів таких договорів, впливає на їх нікчемність з підстав встановлених частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.3. Згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або

2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

5.4. З врахуванням викладеного, оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.5. Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

6. Судові витрати

6.1. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційні скарги Державної іпотечної установи та Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 у справі № 910/25493/15 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В.Студенець

Судді Г.Вронська

Л.Стратієнко