Історія справи

Ухвала КГС ВП від 08.04.2021 року у справі №917/1372/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2021 року

м. Київ

справа № 917/1372/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Фізичної особи-підприємця Виповського Олексія Івановича - не з'явився,

Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області - не з'явився,

Лазірківської сільської ради

Оржицького району Полтавської області - не з'явився,

Селянського фермерського господарства "Татіана" - Потапенка А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Селянського фермерського господарства "Татіана"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 (у складі колегії суддів: Істоміна О. А. (головуючий), Барбашова С. В., Пелипенко Н. М. ),

у справі № 917/1372/20

за позовом Фізичної особи-підприємця Виповського Олексія Івановича

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області, Селянського фермерського господарства "Татіана",

про визнання протиправною і скасування державної реєстрації земельних ділянок і зобов'язання поновити запис про земельні ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року Фізична особа-підприємець (далі - ФОП) Виповський О. І. звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру), в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію земельних ділянок загальною площею 36,1097 га з кадастровими номерами: 5323683000:00:002:3001 (площею 4,4109 га); 5323683000:00:002:3002 (площею 4,4109 га); 5323683000:00:002:3003 (площею 4,4109 га); 5323683000:00:002:3004 (площею 4,4109 га); 5323683000:00:002:3005 (площею 4,4109 га); 5323683000:00:002:3006 (площею 4,4109 га); 5323683000:00:002:3007 (площею 4,4109 га); 5323683000:00:002:3008 (площею 4,4109 га); 5323683000:00:002:3009 (площею 0,8225 га), які виникли внаслідок скасування та поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5323683000:00:002:3000 площею 36,11 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області, та державну реєстрацію земельних ділянок загальною площею 7,9999 га з кадастровими номерами: 5323683000:00:002:4001 (площею 4,4109 га) та 5323683000:00:002:4002 (площею 3,589 га), які виникли внаслідок скасування та поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5323683000:00:002:4000 площею 8,00 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області;

- зобов'язати ГУ Держгеокадастру поновити у Державному земельному кадастрі запис про земельні ділянки з кадастровим номером undefined площею 36,11 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та з кадастровим номером undefined площею 8,00 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Лазірківської сільської ради Оржицького району Полтавської області, шляхом поновлення записів в Поземельних книгах на вказані земельні ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок протиправних дій посадових осіб ГУ Держгеокадастру земельні ділянки, які перебували в оренді позивача на підставі договору оренди землі від 04.12.2012, питання щодо поновлення якого на новий строк вирішується у судовому порядку, з порушенням встановленого законом порядку було поділено та сформовано нові земельні ділянки, а також проведено їх державну реєстрацію, у зв'язку з чим порушено права позивача на користування землею.

Ухвалами Господарського суду Полтавської області від 02.09.2020,04.11.2020 до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, залучено Лазірківську сільську раду Оржицького району Полтавської області, Селянське фермерське господарство "Татіана" (далі - СФГ "Татіана").

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 02.12.2020 до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, залучено фізичних осіб (власників земельних ділянок) ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11.

Провадження у справі закрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 231 ГПК.

Ухвалу суду мотивовано тим, що справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов'язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 ухвалу Господарського суду Полтавської області від 02.12.2020 скасовано; справу передано на розгляд Господарського суду Полтавської області.

Суд апеляційної інстанції з огляду на суб'єктний склад (сторонами у справі є саме юридичні особи) та наявність між сторонами у справі господарських відносин, дійшов висновку, що підвідомчість спору не може бути вирішена, зважаючи на участь у справі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, оскільки треті особи не є сторонами провадження, а тому їх залучення не може бути підставою для закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 231 ГПК.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у березні 2021 року СФГ "Татіана" подало касаційну скаргу, у якій, (із урахуванням нової редакції касаційної скарги), посилаючись на порушення судом норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого абзацом 2 частини 2 статті 287 ГПК, просило скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2021, а ухвалу Господарського суду Полтавської області від 02.12.2020 залишити в силі.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні питання підвідомчості цього спору господарському суду та оцінці доказів, наявних у матеріалах справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а також не враховано, що спір у цій справі про скасування державної реєстрації земельних ділянок є цивільно-правовим і має бути розглянуто за правилами цивільного судочинства, оскільки стосується прав третіх осіб щодо спірних земельних ділянок.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.05.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 917/1372/20 за касаційною скаргою СФГ "Татіана" з підстави, передбаченої абзацом 2 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.06.2021.

ФОП Виповський О. І. у відзиві на касаційну скаргу зазначив про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, тому просив залишити оскаржене судове рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

ГУ Держгеокадастру у відзиві просило касаційну скаргу СФГ "Татіана" задовольнити та розглянути цю касаційну скаргу за відсутності представника ГУ Держгеокадастру.

ФОП Виповський О. І., Лазірківська сільська рада Оржицького району Полтавської області, ГУ Держгеокадастру в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки їхніх представників у судове засідання або з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 ГПК не зверталися.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В'ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника СФГ "Татіана", дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За змістом статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно зі статтями 5, 7, 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певну справу належить розглядати за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову -обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (таку правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 920/40/19).

Відповідно до статті 4 ГПК право на звернення до господарського суду в установленому статті 4 ГПК порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК. Так, за частиною 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною 2 цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (пункт 6); справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (пункт 10); інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (пункт 15).

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (правовий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 904/1083/18).

Водночас за змістом частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на землю, реєстрації або обліку прав на землю, яка (права на яку) є предметом спору, сторонами яких є юридичні особи та фізичні особи-підприємці, розглядаються в порядку господарського судочинства, а інші - за правилами цивільного судочинства. Загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи, що виникають із земельних правовідносин, за винятком тих, розгляд яких визначено в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі, як правило, є фізична особа).

Разом із цим критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад та характер спірних правовідносин.

Визначаючи юрисдикцію спору, необхідно зважати як на суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, так і на відповідний суб'єктний склад у цій справі.

Судом апеляційної інстанції установлено, що у цій справі наявні всі ознаки господарського спору, який підвідомчий господарському суду, а саме: участь у спорі суб'єктів господарювання - ФОП (позивач) і ГУ Держгеокадастру (відповідач); наявність між сторонами господарських відносин і спору про право, що виникає з відповідних відносин - позивачем оскаржено дії посадових осіб ГУ Держгеокадастру, які призвели до скасування у Державному земельному кадастрі записів про земельні ділянки, наступний їх поділ з формуванням нових земельних ділянок та їх державну реєстрацію; наявність у законі норми, що прямо передбачає вирішення такого спору господарським судом (пункти 6, 10 частини 1 статті 20 ГПК).

Водночас судом апеляційної інстанції правомірно зауважено, що за наявності інформації, наданої позивачем одночасно з поданням позову, стосовно набуття фізичними особами прав на новостворені земельні ділянки внаслідок поділу земельних ділянок, вимоги про поновлення запису у Державному земельному кадастрі щодо яких у тому числі є предметом позову у цій справі, суд першої інстанції відкрив загальне позовне провадження та призначив підготовче засідання, під час якого не було встановлено жодних обставин, які б унеможливили розгляд справи по суті та відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 ГПК (заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства) стали підставою для відмови у відкритті провадження у справі. Тобто, на момент надходження позову ФОП Виповського О. І. до суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у відкритті провадження, оскільки справа відносилася до господарської юрисдикції.

Проте суд першої інстанції, залучивши з власної ініціативи до участі в справі як третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору фізичних осіб, за відсутності жодних змін щодо обставин чи суб'єктного складу сторін (позивач/відповідач) у справі протягом підготовчого розгляду, дійшов помилкового висновку про зміну підвідомчості цього спору.

За наведених обставин суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з огляду на заявлені позивачем вимоги, характер спірних правовідносин, суб'єктний склад (сторонами у справі є саме юридичні особи) та наявність між сторонами у справі господарських відносин, участь у справі третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору не може визначати підвідомчість саме цього спору суду іншої юрисдикції, а відтак і бути підставою для закриття провадження у справі.

Отже, зважаючи на характер правовідносин сторін у цій справі та суб'єктний склад, суд касаційної інстанції вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції про підвідомчість цього спору господарському суду.

Доводи, наведені у касаційній скарзі СФГ "Татіана", не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.

Разом із тим суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що суд апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дійшов висновку, що залучення фізичних осіб як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не є підставою для закриття провадження в справі, послався на відсутність між позивачем і цими особами будь-яких правових відносин, проте, фактично погодившись з висновками суду першої інстанції, що рішення господарського суду у цій справі може вплинути на права та обов'язки цих осіб, помилково скасував ухвалу суду першої інстанції в частині залучення цих осіб до участі у справі.

Відповідно до частини 1 статті 312 ГПК суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених частини 1 статті 312 ГПК межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи наведене постанова Східного апеляційного господарського суду від
02.02.2021 у частині скасування ухвали Господарського суду Полтавської області від 02.12.2020 у частині залучення фізичних осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, у справі № 917/1372/20 підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Селянського фермерського господарства "Татіана" задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 у частині скасування ухвали Господарського суду Полтавської області від 02.12.2020 у частині залучення фізичних осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, у справі № 917/1372/20 скасувати.

3. У решті постанову Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 у справі № 917/1372/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

І. С. Міщенко