ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/12031/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Кушніра І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Шевченко Н.А.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Стрийський вагоноремонтний завод" про визнання укладеною додаткової угоди,

за участю представників сторін:

від позивача - Барабаш О.В.,

від відповідача - Кузьміна Г.А.

У судовому засіданні 04.05.2018 оголошувалась перерва до 15.05.2018.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (далі - ТОВ "Металургтранс") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Стрийський вагоноремонтний завод" (далі - ПАТ "Українська залізниця") про визнання укладеною додаткової угоди до договору від 28.12.2011 № 143А та договору оренди вагонів від 24.03.2006 № 142П/ЦВСВ(ВЕ-06.161)ю.

Позивач зазначив, що відповідач ні до моменту закінчення строку дії договору, з урахуванням всіх змін та доповнень до нього, ні після спливу терміну його дії не звертався до позивача із заявою щодо припинення його дії та вимогою про повернення орендованого майна, а тому вважає договір пролонгованим.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 (суддя Плотницька Н.Б.) позов задоволено, визнано укладеною додаткову угоду до договору № 143А від 28.11.2011 та договору оренди вагонів № 142 П/ЦВСВ (ВЕ-06.161)ю від 24.03.2006.

Задовольняючи позов місцевий суд керуючись приписами статті 764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" дійшов висновку, що відповідач продовжував фактичне користування майном і після закінчення строку дії договору, завчасно надіславши заяву про продовження дії договору оренди, при цьому, відповідачем не надано доказів надіслання позивачу заперечень у встановлений чинним законодавством строк щодо продовження терміну дії договору.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 у складі: Мартюк А.І., Алданової С.О., Зубець Л.П. рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ПАТ "Українська залізниця" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, положень статей 525, 526, 759, 763, 785 ЦК України, а також невзяттям до уваги, що орендодавець неодноразово звертався до орендаря з вимогою повернути вагони.

Представник ПАТ "Українська залізниця" у судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

ТОВ "Металургтранс" у відзиві просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій залишити без змін, наголошуючи на їх законності і обґрунтованості. При цьому зазначає про відсутність доказів отримання позивачем вимог орендодавця щодо повернення вагонів.

Представник ТОВ "Металургтранс" у судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог касаційної скарги.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи визначені ГПК України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Судами попередніх інстанцій при розгляді справи встановлено, що 24.03.2006 між Державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (орендодавець) та ТОВ "Металургтранс" (орендар) укладено договір оренди вагонів № 142 П/ЦВСВ (ВЕ-06.161)ю, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування терміном з фактичної дати передачі, визначеної згідно з положеннями цього Договору до 31.03.2016 року вагони - універсальні платформи модернізовані з підсиленими торцевими упорами (далі - вагони) у кількості 400 одиниць, які мають приватну нумерацію та знаходяться на балансі Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів".

Абзацом 2 пункту 2.5 договору визначено, що вагони є переданими в оренду з дати підписання акта прийому - передачі після прибуття на станцію навантаження або, у разі відправлення вагонів за межі території України, на станцію прикордонну, за реквізитами, визначеними у бланк-заявці орендаря.

Пунктами 10.1, 10.2, 10.3 договору визначено, що він укладений на строк 10 років до 31.03.2016 і вступає в дію з дати передачі вагонів на баланс орендаря.

Зміни та доповнення до договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом двадцяти днів з дати їх подання до розгляду іншою стороною. Одностороння відмова від виконання договору та внесення змін до договору не допускається.

Після закінчення терміну оренди дія цього договору може бути продовжена на будь-який строк за взаємною згодою сторін. При відсутності такої згоди вагони підлягають обов'язковому поверненню орендодавцю.

На виконання умов договору, орендодавець на підставі актів приймання-передачі вагонів в оренду, підписаних в період з 01.01.2012 по 17.02.2017 передав, а орендар прийняв вагони у загальній кількості 399 штук.

28.12.2011 між Державним підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (орендодавець), позивачем та Державним підприємством "Стрийський вагоноремонтний завод" (новий орендодавець) укладено договір № 143А про заміну сторони у договорі оренди вагонів № 142П/ЦВСВ (ВЕ-06.161)ю від 24.03.2006, відповідно до умов якого орендодавець передає, а новий орендодавець приймає на себе права та обов'язки сторони (орендодавця) по договору оренди вагонів № 142П/ЦВСВ (ВЕ-06.161)ю від 24.03.2006.

Пунктом 2 та 3 договору про заміну встановлено, що прав і обов'язків орендодавця у договорі новий орендодавець набуває з моменту переходу вагонів у власність новому орендодавцю згідно акту прийому-передачі.

Відступлення прав та обов'язків орендодавцем на користь нового орендодавця відбувається безоплатно.

07.12.2015 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 41 до договору, відповідно до якої сторони погодили, що у зв'язку із тим, що Публічне акціонерне товариство "Укрзалізниця" є правонаступником Державного підприємства "Стрийський вагоноремонтний завод", а також на виконання пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 735 від 02.09.2015, Закону України "Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та Постанови Кабінету Міністрів України № 200 від 25.06.2014, були внесені зміни та доповнення в договір у його суб'єктному складі. Крім того, були внесені певні зміни у платіжні реквізити сторін.

Додатковою угодою до договору № 43 від 25.04.2016 сторони погодили, що строк дії договору продовжений до 31.12.2016.

10.05.2017 позивач надіслав відповідачу проект додаткової угоди із пропозицією її укладення, проте відповідач не надав позивачу відповіді, додаткову угоду не підписав, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

На час звернення до суду (24.07.2017) позивач продовжує користуватись вагонами.

Колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно положень статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Згідно положень статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Враховуючи встановлені судами обставини справи, а саме: закінчення строку дії договору 31.12.2016, продовження користування відповідачем орендованим майном після закінчення дії договору, відсутності заперечень орендодавця протягом встановленого терміну щодо продовження дії договору, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

Посилання скаржника на листи орендодавця від 21.04.2017 № 467, від 26.04.2017 № 485, від 12.05.2017 № 536, від 06.06.2017 № 757 не приймається до уваги, оскільки вони не були предметом розгляду судів попередніх інстанцій та відсутні в матеріалах справи. При цьому колегія суддів зазначає, що статтею 33 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, статтею 74 ГПК України в редакції після 15.12.2017 обов'язок доведення тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, покладено саме на сторону у справі.

Посилання скаржника на додаткову угоду від 30.12.2016 не приймається до уваги з цих же підстав.

Додаткові пояснення до касаційної скарги (які надійшли до суду 03.05.2018) суд розцінює як доповнення до касаційної скарги та не приймає до уваги, оскільки статтею 298 ГПК України передбачено право особи, яка подала касаційну скаргу доповнити чи змінити її, лише протягом строку на касаційне оскарження.

Вимога ПАТ "Укрзалізниця", яка міститься у додаткових поясненнях щодо витребування матеріалів оскарження ухвали господарського суду міста Києва від 26.07.2017 не підлягає задоволенню з огляду на таке.

По-перше, порядок ведення діловодства (станом на 26.07.2017) в господарських судах регулювався Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 № 28, відповідно до пункту 2.4.23. якої, як правильно зазначив скаржник, передбачено, що матеріали оскарження ухвали формуються лише з копій матеріалів, необхідних для розгляду скарги. До матеріалів оскарження ухвали приєднується копія оскаржуваної ухвали, яка виготовляється з оригіналу ухвали з підписом судді (підписами суддів) та засвідчується суддею, а за його відсутності - одним із заступників голови місцевого господарського суду або головою суду. При цьому копія оскаржуваної ухвали засвідчується відміткою "Згідно з оригіналом" із зазначенням посади, прізвища й ініціалів особи, яка засвідчує копію, дати засвідчення копії та скріплюється особистим підписом названої особи і гербовою печаткою суду. Оригінал оскаржуваної ухвали залишається в матеріалах справи. Пунктом 2.4.26. передбачено, що оригінал судового рішення, яким закінчується апеляційне провадження, надсилається до місцевого господарського суду для приєднання до матеріалів справи. Копія зазначеного судового рішення виготовляється з оригіналу відповідного судового рішення, що містить підписи суддів, та засвідчується суддею-доповідачем у день підписання його оригіналу. При цьому копія судового рішення, яким закінчується апеляційне провадження, засвідчується відміткою "Згідно з оригіналом" із зазначенням посади, прізвища й ініціалів особи, яка засвідчує копію, дати засвідчення копії та скріплюється особистим підписом названої особи і гербовою печаткою суду. Копія такого судового рішення долучається до матеріалів оскарження ухвали.

Пунктом 2.4.28. передбачено, що після перегляду оскаржуваної ухвали в апеляційному порядку матеріали оскарження ухвали надсилаються до місцевого господарського суду та зберігаються разом зі справою. Проте цим пунктом Інструкції не визначено, що матеріали оскарження ухвали долучаються до матеріалів справи.

По-друге, із доданої до клопотання ксерокопії апеляційної скарги від 07.08.2017 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.07.2017, а саме із перерахованих додатків, не вбачається, що до неї додавався договір від 30.12.2016, на який як на підставу відмови у позові посилається скаржник.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з огляду на імперативні приписи статті 300 ГПК Верховний Суд не вправі здійснювати оцінку обставин, які не були предметом розгляду судів попередніх інстанцій, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Оцінюючи доводи скаржника, Верховний Суд як джерелом права також керується усталеною практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації"), відповідно до якої повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, судові рішення у справі прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни законних і обґрунтованих судових рішень попередніх судових інстанції.

Судові витрати.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 у справі № 910/12031/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. Краснов

Судді: Г. Мачульський

І. Кушнір