Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.02.2018 року у справі №911/1173/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/1173/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 (головуючий: Мартюк А.І., судді: Калатай Н.Ф., Зеленін В.О.)

за заявою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз"

про стягнення 397 789 609,75 грн.

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.10.2016 у справі №911/1173/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач, стягувач) до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (відповідач, боржник) про стягнення 397 789 609,75 грн. задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - 347 075 486 грн. 01 коп. основного боргу, 25 845 397 грн. 43 коп. пені, 1 762 186 грн.19 коп. 3% річних та 194 791 грн. 49 коп. судового збору.

Зазначене рішення набрало законної сили відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 03.07.2017 та постанови Верховного суду України від 11.10.2017.

На виконання вищезазначеного рішення, 06.07.2017 судом видано відповідні накази.

11.07.2017 до господарського суду Київської області надійшла заява публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України про відстрочку та розстрочку виконання рішення господарського суду Київської області від 11.10.2016.

В обґрунтування поданої заяви боржник посилався на ті обставини, що на даний час негайне виконання вказаного судового рішення вкрай ускладнене через форс-мажорні обставини, спричинені незаконними діями/бездіяльністю третіх осіб/органів державної влади, на які відповідач не може вплинути, а також, у зв'язку із скрутним фінансовим становищем ПАТ "Київоблгаз", яке спричинене тривалою кризою неплатежів у паливно-енергетичному комплексі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.07.2017 у справі №911/1173/16 відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" № 100 від 11.07.2017 про відстрочку та розстрочку виконання рішення Господарського суду Київської області по справі №911/1173/16.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявником не доведено наявність конкретних обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення та наявність виняткових випадків, які б мали своїм наслідком відстрочку чи розстрочку виконання судового рішення, крім складного фінансового стану та у разі задоволення заяви, вказані наслідки не вплинуть негативно на подальшу господарську діяльність стягувача. Крім того місцевий суд вказав на те, що заявником не надано жодних доказів на підтвердження того, що у нього є можливість погашати борг частинами та з тою періодичністю, які зазначені ним в заяві, а можливість виконання рішення пов'язується боржником з настанням певних подій, а саме можливе встановлення в майбутньому обґрунтованих тарифів та компенсації вартості фактично придбаного природного газу для потреб ВТВ. Також зазначив, що відстрочення та розстрочення виконання рішення суду є різними правовими явищами, кожне з яких має свою юридичну природу, тому особа може звернутись на власний вибір із заявою про відстрочення або із заявою про розстрочення виконання судового рішення, оскільки процесуальне законодавство не надає господарському суду право одночасно розстрочити і відстрочити виконання рішення суду. Разом з тим, звернення заявника до суду із заявою в порядку ст.121 ГПК України можливе лише із застосуванням одного заходу, зокрема, відстрочки або розстрочки.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 у справі №911/1173/16 заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду задоволено частково, відстрочено виконання рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2016 року по справі № 911/1173/16 на один рік до 12.07.2018. В іншій частини заяви відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції під час розгляду заяви про відстрочку виконання рішення суду, не надано належної правової оцінки обставинам та доказам на їх підтвердження. Апеляційний суд вказав, що відповідач у заяві про відстрочку та розстрочку виконання рішення зазначив конкретні обставини, які ускладнюють його виконання, з врахуванням обставин справи, тому врахувавши тяжкий фінансовий стан підприємства, обумовлений в першу чергу, наявністю заборгованості перед ПАТ "Київоблгаз" різними категоріями споживачів за розподіл природного газу, зміни в діючому законодавстві, стратегічне значення товариства, оскільки незадоволення заяви про відстрочення рішення може призвести товариства до банкрутства та зробити виконання рішення взагалі неможливим, дійшов висновку про часткове задоволення заяви боржника. При цьому суд апеляційної інстанції взяв до уваги Сертифікат № 5850 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та фінансову звітність товариства.

30.08.2017 позивачем подана касаційна скарга на постанову апеляційного суду від 10.08.2017 до Вищого господарського суду України .

06.02.2018 касаційна скарга була отримана Касаційним господарським судом у складі Верховного суду.

06.02.2018 за результатом автоматизованого розподілу справи була визначена колегія суддів: суддя-доповідач Кушнір І.В., судді Краснов Є.В., Мачульський Г.М.

16.02.2018 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження та розгляду касаційної скарги у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення сторін.

Скаржник (позивач) мотивує свою касаційну скаргу тим, що згідно зі ст.121 ГПК України підставою для надання відстрочки або відстрочки виконання судового рішення можуть бути лише конкретні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, але з заяви боржника вбачається, що останній послався лише на своє скрутне фінансове становище, яке виникло внаслідок несвоєчасності розрахунків споживачів за отримані послуги, що на думку заявника не може вважатися обставиною, відповідно ст. 121 ГПК України, для надання відстрочки.

При цьому, заявник звертає увагу на те, що надані боржником консолідовані звіти про фінансові результати підтверджують отриманий боржником чистий дохід від реалізації продукції, тому не є належним доказом скрутного становища товариства.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що апеляційний господарський суд неправомірно здійснив посилання на наявність у відповідача форс-мажорних обставин, як на підставу унеможливлення виконання ним зобов'язань, які зазначені у Сертифікаті №5850 Торгово-промислової палати України, оскільки зазначеному сертифікату суди вже надавали належну правову оцінку, що підтверджується рішенням суду першої інстанції та постановою Вищого господарського суду по даній справі, в яких зазначено, що ці обставини не є форс-мажорними у розумінні ст.617 ЦК України та, відповідно, не є підставою для звільнення відповідача від виконання свого зобов'язання.

Також заявник акцентує свою увагу на те, що рішення місцевого суду не виконується більше ніж 2 роки, а в силу ст. 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

З огляду на викладене, скаржник у касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 10.08.2017, а ухвалу місцевого господарського суду від 20.07.2017 залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, доходить висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ч.ч.1,3 ст.304 Господарського процесуального кодексу України, у редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017 (далі ГПК України), ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених п.п.2 і 3 ч.1 ст. 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

Відповідно до ч.1 ст.91 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент розгляду справи в суді першої інстанції (далі Кодекс):

"Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу."

Згідно з ч.5 ст.106 Кодексу:

"Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду."

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.101 Кодексу:

"У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі."

Згідно зі ст.103 Кодексу:

"Апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право:

1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення;

3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково;

4) змінити рішення."

Згідно резолютивної частини оскаржуваної постанови від 10.08.2017 з урахуванням ухвали про виправлення описки від 16.08.2017 суд апеляційної інстанції постановив:

« 1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" задовольнити частково.

2. Задовольнити заяву Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду частково.

3. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2016 року по справі № 911/1173/16 на один рік до 12.07.2018р.

4. В іншій частини заяви відмовити.

5. Матеріали справи № 911/1173/16 повернути до Господарського суду Київської області.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.»

Таким чином, апеляційний суд задовольнив частково апеляційну скаргу боржника та задовольнив частково його заяву про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду, відстрочивши виконання рішення Господарського суду Київської області від 11.10.2016 року по справі № 911/1173/16 на один рік до 12.07.2018р., при цьому, не скасувавши чи не змінивши, тобто, фактично оставивши в силі оскаржувану апеляційною скаргою боржника ухвалу Господарського суду Київської області від 20.07.2017 у справі №911/1173/16 про відмову в задоволенні заяви боржника про відстрочку та розстрочку, що є порушенням вищевказаних норм Кодексу.

Згідно з п.2 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."

З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги стягувача та скасування постанови апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Дослідження суті та висновків оскаржуваної постанови за наявності вищевказаного порушення норм процесуального права є передчасним.

У зв'язку зі скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись частиною 13 статті 8, статтями 236, 238, 300, 301, 304, 308, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 по справі № 911/1173/16 задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 по справі №911/1173/16 скасувати повністю, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський