ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/9978/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Білоуса В.В., Катеринчук Л.Й.,

за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;

учасники справи:

позивач - Товариство з додатковою відповідальністю «Київміськсантехмонтаж»,

представники позивача - Корнілов В.А.,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Холдингова компанія «Київміськбуд»,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Київміськсантехмонтаж»

про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24.01.2017 у справі № 910/9978/15

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Київміськсантехмонтаж» до Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд»

про стягнення 115 703, 30 грн та

в с т а н о в и в:

17.04.2015 Товариство з додатковою відповідальністю «Київміськсантехмонтаж» (далі - ТДВ «Київміськсантехмонтаж») подало до Господарського суду м. Києва позов до Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» (далі - ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд») про стягнення, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, 175 054, 72 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач належним чином не виконав, умови мирової угоди, яка затверджена 24.01.2014 Господарським судом м. Києва по справі № 50/254-43/124-46/304-2012 (надалі - Мирова угода), та протягом строку, встановленого у п. 3.3.5 Мирової угоди, не погасив вимог кредитора - позивача у цій справі. Крім того, у справі № 910/25149/14 рішенням Господарського суду м. Києва від 22.12.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015, стягнуто з ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ТДВ «Київміськсантехмонтаж» 312 165, 64 грн на виконання Мирової угоди. Однак, на момент звернення з позовом у цій справі відповідач свої обов'язки перед ТДВ «Київміськсантехмонтаж» стосовно сплати 312 165, 64 грн не виконав, тому позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просив стягнути інфляційні втрати та 3% річних.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду м. Києва від 14.04.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 166 946, 97 грн збитків від інфляції, 8 082, 10 грн - 3 % річних та 3 500 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Суди рішення мотивували тим, що заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 312 165, 64 грн є грошовим зобов'язанням, а тому на підставі статті 625 ЦК України стягнули 3 % річних та збитки від інфляції. Часткове задоволення позову зумовлено неправильним нарахуванням суми 3 % річних.

Постановою Вищого господарського суду України від 24.01.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 та рішення Господарського суду м. Києва від 14.04.2016 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

В основу постанови суду касаційної інстанції покладено висновки про те, що суди попередніх інстанцій, застосовуючи до відповідача правові наслідки у вигляді нарахування та стягнення інфляційних втрат та 3% річних на підставі статті 625 ЦК України, не врахували природи правовідносин, що склалися та вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що не передбачає можливості застосування норм статті 625 ЦК України до правовідносин сторін, які виникли з процедур банкрутства, зокрема внаслідок невиконання умов мирової угоди у справі про банкрутство.

ТДВ «Київміськсантехмонтаж» у порядку статті 11119 Господарського процесуального кодексу України подало заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24.01.2017 у справі № 910/9978/15 із підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України, в якій просило скасувати постанову Вищого господарського суду України від 24.12.2017 та передати справу на новий касаційний розгляд.

В обґрунтування неоднаковості застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявником надано копію постанови Вищого господарського суду України від 21.12.2015 у справі № 910/11449/15.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, що призвело до порушення правил підвідомчості або підсудності заявником додано копію постанови Верховного Суду України від 30.03.2016 у справі № К2/107-12/13 (3-23гс16).

Також заявником надано копію постанови Верховного Суду України від 26.04.2016 у справі № 910/17078/15 (3-610 гс16) на підтвердження підстави, визначеної пунктом 3 частини першої статті 11116 ГПК України.

Ухвалою Верховного Суду України від 27 квітня 2017 року справу № 910/17078/15 допущено до провадження Верховного Суду України та відкрито провадження за заявою ТДВ «Київміськсантехмонтаж» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24.01.2017 у справі № 910/9978/15.

Ухвалою Верховного Суду від 18.01.2018 справу № 910/9978/15 прийнято до провадження та призначено дату розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наведені заявником доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 16.01.2014 між кредиторами ВАТ «Трест Міськбуд-4» в особі голови комітету кредиторів - представника ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» та ВАТ «Трест Міськбуд-4» в особі керуючого санацією - арбітражного керуючого Поди В.В. у справі № 50/254-43/124-46/304-2012 про банкрутство ВАТ «Трест Міськбуд-4» укладено Мирову угоду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.01.2014 у справі № 50/254-43/124-46/304-2012 вищезазначену Мирову угоду від 16.01.2014 з додатками затверджено та припинено провадження у справі № 50/254-43/124-46/304-2012.

Згідно з п. 2.3 Мирової угоди сторони домовились про часткове прощення (списання) боргів ВАТ «Трест Міськбуд-4» наступним чином: а) кредитори ВАТ «Трест Міськбуд-4» третьої черги прощають (списують) 15% затверджених ухвалою суду боргів на загальну суму 245 600, 08 грн; б) кредитори ВАТ «Трест Міськбуд-4» четвертої черги прощають (списують) 15% затверджених ухвалою суду боргів на загальну суму 2 214 310, 01 грн; в) кредитори ВАТ «Трест Міськбуд-4» шостої черги прощають (списують) 100% боргів, затверджених ухвалою суду на загальну суму 213 899, 96 грн, крім боргів Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва на загальну суму 107 105, 43 грн.

Пунктами 2.4-2.6 Мирової угоди визначено, що кредитор - ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» після прощення (списання) боргів ВАТ «Трест Міськбуд-4» у розмірі, передбаченому п. 2.3 Мирової угоди, бере на себе виконання зобов'язань боржника - ВАТ «Трест Міськбуд-4» перед усіма кредиторами, зобов'язання перед якими не погашені на день підписання Мирової угоди, відповідно до вимог кредиторів, затверджених згаданою вище ухвалою, крім вимог Державної податкової інспекції в Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на суму 1 388 637, 38 грн, Державної податкової інспекції в Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на суму 3 096, 38 грн, Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва на суму 530 613, 83 грн, які погашаються боржником самостійно. ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» стає кредитором боржника (ВАТ «Трест Міськбуд-4») в розмірі 12 547 756, 72 грн. Кредитор - ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» зобов'язується погасити вимоги конкурсних кредиторів, крім кредиторів зазначених в п. 2.4 Мирової угоди, в розмірі та на умовах відстрочення погашення заборгованості.

Підпунктом 3.3.5 Мирової угоди передбачено, що затверджені ухвалою вимоги кредиторів четвертої черги, серед яких, як встановлено господарськими судами, є вимоги ТДВ «Київміськсантехмонтаж» на суму 312 165, 64 грн (сума вимог з урахуванням 15% прощення боргу) погашаються кредитором - ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд». Виплата здійснюється протягом шістдесяти днів із моменту набрання законної сили ухвали господарського суду міста Києва про затвердження умов Мирової угоди.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 ухвалу господарського суду міста Києва від 24.01.2014 залишено без змін.

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що початок шестидесятиденного строку для розрахунків відповідача перед позивачем розпочався з 22.04.2014, а, відтак, останнім днем строку для таких розрахунків було 23.06.2014.

Оскільки відповідач належним чином не виконав зобов'язання взяті на себе відповідно до умов Мирової угоди, позивач звернувся з позовними вимогами до ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» про спонукання останнього до виконання мирової угоди, що затверджена ухвалою господарського суду м. Києва від 24.01.2014 у справі № 50/254-43/124-46/304-2012, шляхом стягнення грошових коштів у розмірі 312 165, 64 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.12.2014 позов ТОВ «Київміськсантехмонтаж» задоволено повністю. Зобов'язано ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» виконати умови Мирової угоди, укладеної 16.01.2014 між кредиторами ВАТ «Трест Міськбуд-4» в особі голови комітету кредиторів - представника ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» та ВАТ «Трест Міськбуд-4» в особі керуючого санацією - арбітражного керуючого Поди В.В., що затверджена ухвалою господарського суду міста Києва від 24.01.2014 у справі № 50/254-43/124-46/304-2012, шляхом стягнення з ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ТДВ «Київміськсантехмонтаж» грошових коштів у розмірі 312 165, 64 грн.

Оскільки відповідач неналежно виконував взяте на себе грошове зобов'язання зі сплати на користь позивача грошових коштів у розмірі 312 165, 64 грн, позивач подав до господарського суду позов до ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» про стягнення на підставі статті 625 ЦК України сум інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за період з 24.06.2014 по 05.05.2015.

Суди першої та апеляційної інстанцій погодилися з обґрунтованістю позовних вимог і виходили з того, що заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 312 165, 64 грн є грошовим зобов'язанням, а тому на підставі статті 625 ЦК України стягнули 3 % річних та збитки від інфляції.

Вищий господарський суд України оскарженою постановою від 24.01.2017 скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняв нове рішення про відмову у задоволенні цього позову. При цьому було зроблено висновок, що суди попередніх інстанцій, застосовуючи до відповідача правові наслідки у вигляді нарахування та стягнення інфляційних втрат та 3% річних на підставі статті 625 ЦК України, не врахували природи правовідносин, що склалися та вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що не передбачає можливості застосування норм статті 625 ЦК України до правовідносин сторін, які виникли з процедур банкрутства, зокрема внаслідок невиконання умов мирової угоди у справі про банкрутство.

Разом із тим у справі № 910/11449/15 суд касаційної інстанції за аналогічних предмета і підстав позову зазначив, що доводи, викладені у скарзі, про те, що нарахування позивачем передбачених статтею 625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку з невиконанням саме мирової угоди, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, оскільки у разі, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.

У постанові Верховного Суду України у справі № 910/17078/115 (3-610гс16) зроблено висновок, що грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду. Отже, зважаючи на юридичну природу цих правовідносин між сторонами як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а також про наявність факту невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Водночас постанова Верховного Суду України від 30.03.2016 у справі № К2/107-12/13 (3-23гс16) не може слугувати прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, що призвело до порушення правил підвідомчості або підсудності, оскільки Верховний Суд України не є судом касаційної інстанції.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виходить із такого.

Розглядаючи даний спір судами встановлено, що з Мирової угоди у відповідача виникли зобов'язання сплатити борг у сумі 312 165,164 грн (з урахуванням 15% прошення боргу).

Судова колегія констатує, що положення Мирової угоди містять визначення «боргів боржника перед кредиторами», «здійснення виплат кредиторам».

Крім того, у справі № 910/25149/14 рішенням Господарського суду м. Києва від 22.12.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2015, стягнуто з ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ТДВ «Київміськсантехмонтаж» 312 165, 64 грн на виконання Мирової угоди.

Тобто, ці зобов'язання зі сплати коштів, які виникли з умов Мирової угоди та стягнення яких присуджено рішенням суду, є грошовими, оскільки за змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання щодо сплати коштів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 910/8399/17.

Колегія суддів наголошує на тому, що стаття 129-1 Конституції України визначає, що судові рішення є обов'язковими до виконання.

Як було зазначено вище, рішенням суду було стягнуто з ПАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь ТДВ «Київміськсантехмонтаж» суму коштів на виконання Мирової угоди, однак відповідачем дане рішення не виконувалось і тому позивач подав відповідний позов у цій справі про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, зокрема і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду.

Отже, зважаючи на юридичну природу цих правовідносин між сторонами як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини другої статті 625 ЦК України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (така правова позиція викладена також Верховним Судом України у справі № 910/17078/115 (3-610гс16)).

Приписами статті 599 ЦК України унормовано, що зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. При цьому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не передбачено заборони щодо застосування статті 625 ЦК України до вимог кредиторів, які включені до мирової угоди у справі про банкрутство, наслідком затвердження якої стало припинення провадження у справі про банкрутство.

У справі, яка розглядається, Вищий господарський суд України наведене до уваги не взяв та допустив порушення норм матеріального права, що призвело до помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Відтак постанова Вищого господарського суду від 24.01.2017 у справі, що розглядається, підлягає скасуванню із залишенням у силі рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни чи ухвалення нового рішення Верховний Суд України відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, пунктом 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VII, статтями 49, 11114,11123- 11125 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017), Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

п о с т а н о в и в:

Заяву Товариства з додатковою відповідальністю «Київміськсантехмонтаж» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 24.01.2017 у справі № 910/9978/15 задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 24.01.2017 скасувати, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2016 та рішення Господарського суду м. Києва від 14.04.2016 у справі № 910/9978/15 залишити в силі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Холдингова компанія «Київміськбуд» на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Київміськсантехмонтаж» судові витрати у сумі 4 550 грн, сплачені за подачу заяви до Верховного Суду України про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 24.01.2017 у справі № 910/9978/15.

Доручити суду першої інстанції видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів сторін.

Постанова є остаточною.

Головуючий В.Г. Пєсков

Судді: В.В. Білоус

Л.Й. Катеринчук