Історія справи

Ухвала КГС ВП від 18.01.2018 року у справі №903/223/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 903/223/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Варави Ю.В.,

представників учасників справи:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Перлина Нова"

на рішення Господарського суду Волинської області

у складі судді Шум М.С.

від 08.06.2017 та

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Мельник О.В., Грязнов В.В., Розізнана І.В.

від 20.09.2017,

за позовом Фермерського господарства "Перлина Нова"

до Селянського (фермерського) господарства "Тех-Агро"

про визнання правочину недійсним.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 10 березня 2017 року позивач подав позовну заяву про визнання недійсною угоду про припинення грошових зобов'язань, укладену 10 березня 2014 року між позивачем та відповідачем.

2. Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що оспорюваний правочин суперечить актам цивільного законодавства, зокрема, статтям 601, 602 Цивільного кодексу України, статті 203 Господарського кодексу України.

3. Позивач вважає, що зміст угоди про припинення грошових зобов'язань від 10.03.2014 не відповідає вимогам законодавства, оскільки вимоги позивача до відповідача згідно рішення суду щодо сплати штрафу, річних та судового збору не можуть бути зараховані як зустрічні однорідні, так як за своєю природою не є зобов'язанням, а мають іншу правову природу.

4. Позивач також вказує про неможливість здійснення зарахування вимог на суму боргу в розмірі 15 030,00 грн., що виник на підставі акту виконаних робіт № 4 від 10.11.2008, оскільки на день укладення оспорюваної угоди сплив строк позовної давності до цих вимог.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Волинської області від 08.06.2017 у задоволенні позову було відмовлено.

4. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 апеляційна скарга позивача була залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

5. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що грошовим зобов'язанням є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів, а відтак зобов'язання сплатити на підставі судового рішення (частина 5 статті 11 Цивільного кодексу України) будь-які грошові кошти слід вважати грошовими зобов'язаннями, які можуть зараховуватись в порядку статті 601 Цивільного кодексу України по відношенню до зустрічних грошових зобов'язань. Враховуючи, що розмір грошових коштів, заборгованість з яких була зарахована відповідачем (за згодою позивача), встановлені рішенням Господарського суду Волинської області від 09.01.2014 у справі №903/1186/13, яке набрало законної сили, і ця заборгованість має безспірний характер, посилання позивача на те, що такі грошові кошти не можуть бути зараховані як зустрічні однорідні є безпідставним, оскільки неможливість такого зарахування могла б мати місце при відсутності судового рішення, яким встановлені відповідні нарахування та, при наявності між сторонами спору щодо наявності підстав і розміру цих нарахувань.

6. Також суди попередніх інстанцій зазначили, що зі змісту ухвали господарського суду Волинської області від 29.09.2014 у справі №903/1186/13 та протоколу судового засідання від 29.09.2014 вбачається, що в судовому засіданні представник позивача підтвердив дійсність угоди про припинення грошових зобов'язань від 10.03.2014 та не заперечував проти задоволення заяви боржника (відповідача у даній справі) про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з відсутністю обов'язку боржника перед стягувачем.

7. Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивачем не доведено належними засобами доказування, що оскаржувана ним угода в момент її укладення суперечила закону, не відповідала внутрішній волі сторін та була укладена всупереч закону та реального настання правових наслідків за ним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. 10 жовтня 2017 року позивач подав касаційну скаргу.

9. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 08.06.2017, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 у даній справі та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПЕРШОЇ Й АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Рішенням господарського суду Волинської області від 09.01.2014, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 17.02.2014 у справі903/1186/13, позов Селянського (фермерського) господарства "Перлина" було задоволено частково. Стягнуто з Селянсько-фермерського господарства "Тех-Агро" на користь Селянського (фермерського) господарства "Перлина" 13 497,40 грн., з них 12034,80 грн. штрафу та 1 462,60 грн. річних, а також 1 235,92 грн. витрат по сплаті судового збору. Провадження у справі на суму 159,56 грн. припинено, в решті позову відмовлено.

11. Загальна сума стягнення з Селянсько-фермерського господарства "Тех-Агро" на користь Селянського (фермерського) господарства "Перлина" за рішенням Господарського суду Волинської області від 09.01.2014 у справі №903/1186/13 складає 14 733,32 грн. (в тому числі штраф, річні та витрати по сплаті судового збору).

12. 06.03.2014 на виконання даного рішення господарським судом Волинської області видано наказ №903/1186/13-1.

13. 10.03.2014 між Селянським (фермерським) господарством "Перлина" та Селянсько-фермерським господарством "Тех-Агро" було укладено угоду про припинення грошових зобов'язань, відповідно до якої сторони провели зарахування зустрічних однорідних вимог.

14. За змістом зазначеної угоди були зараховані, як зустрічні однорідні вимоги, згідно рішення Господарського суду Волинської області від 09.01.2014 у справі №903/1186/13 про стягнення з Селянсько-фермерського господарства "Тех-Агро" на користь Селянського (фермерського) господарства "Перлина" 13 497,40 грн. (з них 12034,80 грн. штрафу, 1 462,60 грн. 3% річних, 1 235,92 грн. витрат по сплаті судового збору, а всього на суму 14 733,32 грн.) та борг Селянського (фермерського) господарства "Перлина" перед Селянсько-фермерським господарством "Тех-Агро" згідно акта виконаних робіт № 4 від 10.11.2008 в сумі 15 030,00 грн.

15. Відповідно до пунктів 4-6 оспорюваної угоди розмір грошових зобов'язань Селянсько-фермерського господарства "Тех-Агро" та Селянського (фермерського) господарства "Перлина", які припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог (погашаються), становить 14 733,32 грн. В результаті даного зарахування зустрічних однорідних вимог борг Селянсько-фермерського господарства "Тех-Агро" перед Селянським (фермерським) господарством "Перлина" припиняється. В результаті даного зарахування зустрічних однорідних грошових вимог борг Селянського (фермерського) господарства "Перлина" перед Селянсько-фермерським господарством "Тех-Агро" становить 296,68 грн.

16. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 29.09.2014, за заявою Селянсько-фермерського господарства "Тех-Агро" на підставі угоди від 10.03.2014, визнано таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Волинської області № 903/1186/13-1 від 06.03.2014.

17. Зі змісту ухвали Господарського суду Волинської області від 29.09.2014 у справі №903/1186/13 та протоколу судового засідання від 29.09.2014 вбачається, що в судовому засіданні представник Селянське (фермерське) господарство "Перлина" підтвердило дійсність угоди про припинення грошових зобов'язань від 10.03.2014 та не заперечувало проти задоволення заяви боржника про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з відсутністю обов'язку боржника перед стягувачем.

18. Акт виконаних робіт № 4 від 10.11.2008, підписаний Селянсько-фермерським господарством "Тех-Агро" та був переданий Селянському (фермерському) господарству "Перлина" згідно супровідного листа №22/03 від 31.03.2011, про що свідчать відмітка позивача на останньому.

19. Селянське (фермерське) господарство "Перлина" отримало цей акт не раніше 31.03.2011, тому строк оплати за ним був визначений до 31.04.2011. Відповідно, строк позовної давності по вимогах за цим актом спливав не раніше 31.04.2014.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20. Позивач вважає, що, суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права.

21. Позивач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій порушивши норми процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для справи та позбавили позивача принципу рівності та змагальності сторін.

22. Позивач також зазначає, що суд апеляційної інстанції не дав відповіді на всі доводи апеляційної скарги, що, на думку позивача, є порушенням права позивача на справедливий розгляд, гарантований нормами міжнародного права.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

23. Цивільний кодекс України

Стаття 11 частини 1, 5

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Стаття 203 частина 1

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Стаття 215 частина 1

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 256

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 509 частини 1, 2

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Стаття 598 частина 1

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Стаття 601 частина 1

Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Стаття 602

Не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 41) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 604 частина 1

Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін.

24. Господарський кодекс України

Стаття 202 частини 1, 3

Господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 203 частина 3

Господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

25. Господарський процесуальний кодекс України (у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій)

Стаття 42

Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Стаття 35 частина 3

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Стаття 43

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

26. Господарський процесуальний кодекс України

Стаття 300 частини 1, 2

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

27. Суд зазначає, що касаційна скарга позивача, її доводи, фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Суду, враховуючи вимоги статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

28. Суд відхиляє аргумент позивача про те, що судом апеляційної інстанції не надано відповіді на всі доводи апеляційної скарги, чим, на думку позивача, порушено права позивача на справедливий розгляд.

29. Як вбачається з тексту оскаржуваної постанови [стор. 4, абз. 8 та стор. 5, абз. 1-2, 11], суд апеляційної інстанції зазначив доводи відповідача, надав їм відповідну оцінку та обґрунтовано відхилив.

30. Суд також відхиляє аргумент позивача про те, що суди першої та апеляційної інстанцій порушивши норми процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для справи та позбавили позивача принципу рівності та змагальності сторін.

31. Як вбачається з матеріалів справи, представники позивача знайомились з матеріалами справи, надавали свої пояснення, докази тощо. Тому суди першої та апеляційної інстанцій оцінювали докази наявні у матеріалах справи за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

32. Отже, звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував висновків судів першої та апеляційної інстанцій та не довів неправильного застосування норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

33. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

34. Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

Судові витрати

35. Судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Перлина Нова" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 08.06.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 у справі №903/223/17, якими у задоволенні позову відмовлено, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Баранець

В. Студенець