Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.01.2020 року у справі №922/988/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 922/988/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л. В.,

судді: Кібенко О. Р., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання - Юдицького К. О.,

за участю представників:

позивача - Верховського О. В.,

відповідача - не з'явився,

скаржника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий - Барбашова С. В., судді - Істоміна О. А., Стойка О. В. )

від 05.11.2019,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрдорресурс",

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління механізації "Аерошляхбуд"

про стягнення 4 119 297,83 грн,

ВСТАНОВИВ:

у квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Центрдорресурс" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача 4 119 297,83 грн, з яких 541 704,58 грн - заборгованість за договором про відступлення права вимоги від 24.12.2015, який укладено із ОСОБА_2; 1 827 593,25 грн - заборгованість за договором про відступлення права вимоги від 24.12.2015, який укладено із ОСОБА_3; 750 000,00 грн - за договором № 1 про відступлення права вимоги від 24.12.2015,1 000 000,00 грн - за договором № 2 про відступлення права вимоги від 24.12.2015, які укладено з ОСОБА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договорів про відступлення права вимоги від 12.07.2018, від 22.06.2018, від 02.07.2018, укладених між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 і позивачем, до останнього перейшло право вимоги за договорами про відступлення права вимоги, які укладені між відповідачем та вказаними фізичними особами, за якими до відповідача перейшло право вимоги виконання боржником ПАТ "Український інноваційний банк" (ПАТ "Укрінбанк") грошових зобов'язань з повернення банківського вкладу та сплати відсотків. Зазначає, що умовами договорів від 24.12.2015 передбачено сплату відповідачем ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ціни відступлення після настання моменту погашення (припинення) власних грошових зобов'язань відповідача перед ПАТ "Укрінбанк" за кредитним договором № 4926 від 30.01.2013. Стверджує, що такий момент настав, про що свідчить постанова Донецького апеляційного господарського суду від
29.05.2017 у справі № 913/1401/16 (припинення власних грошових зобов'язань відповідача перед ПАТ "Укрінком" (правонаступником ПАТ "Укрінбанк") відбулося шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог на підставі направлених ТОВ "Управління механізації "Аерошляхбуд" на адресу ПАТ "Укрінбанк ", ПАТ "Укрінком" листів про проведення заліку від 01.03.2016, від 02.03.2016, від 03.03.2016, від
04.03.2016 та від 16.12.2016). Зазначає, що протягом липня 2018 року між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договори про відступлення права вимоги, предметом яких є відступлення вказаними фізичними особами на користь позивача права вимоги виконання ТОВ "Управління механізації "Аерошляхбуд" зобов'язань зі сплати компенсації, виплата якої передбачена раніше укладеними договорами про відступлення права вимоги від 24.12.2015. Проте, станом на 02.04.2019 будь-яка компенсація відповідачем не сплачувалась ні фізичним особам, ні позивачу.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 20.06.2019 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 541 704,58 грн - за договором відступлення права вимоги від 24.12.2015, який укладено з ОСОБА_2; 1 827 593,25 грн - за договором відступлення права вимоги від 24.12.2015, який укладено з ОСОБА_3; 750 000,00 грн - за договором № 1 про відступлення права вимоги від 24.12.2015,1 000 000,00 грн - за договором № 2 про відступлення права вимоги від 24.12.2015, які укладено з ОСОБА_1, а всього 4 119 297,83 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, врахувавши висновки, що викладені у постанові Донецького апеляційного господарського суду від 29.05.2017 у справі № 913/1401/16, виходив з того, що зобов'язання ТОВ "Управління механізації "Аерошляхбуд" перед ПАТ "Укрінком" щодо необхідності погашення заборгованості за кредитом та процентами в сумі 4 188 340,72 грн припинились шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з огляду на направлення ним заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.03.2016, від 02.03.2016 від 03.03.2016, від
04.03.2016, від 16.12.2016. На думку суду першої інстанції, виходячи із дати проведення заліку зустрічних однорідних вимог, станом на 02.04.2019 загальна сума коштів, яка повинна бути виплачена ТОВ "Управління механізації "Аерошляхбуд" на користь ТОВ "Центрдорресурс" як компенсація за відступлене право вимоги за договорами відступлення права вимоги, укладеними із ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 складає 4 119 297,83 грн. Проте, відповідач не сплатив суму компенсації за договорами про відступлення права вимоги ні новому (позивачу), ні старим кредиторам, внаслідок чого у нього наявна заборгованість. Також вказав, що відповідач згідно з додатковими угодами до договорів про відступлення права вимоги, укладеними між відповідачем і ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, не відмовлявся від договорів відступлення права вимоги від 24.12.2015 протягом двох років з моменту їх укладення.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2019 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове про відмову у позові.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що згідно з умовами договорів відступлення права вимоги від 24.12.2015, укладеними між відповідачем та фізичними особами, саме залік зустрічних вимог є підставою для здійснення відповідачем компенсації фізичним особам за договорами від 24.12.2015. Проте, залік зустрічних вимог у відповідача з банківською установою (ПАТ "Укрінбанк") не відбувся з огляду на те, що станом на момент звернення ТОВ "Управління механізації "Аерошляхбуд" до ПАТ "Укрінбанк" із заявами від 01.03.2016, від
02.03.2016, від 03.03.2016, від 04.03.2016 ПАТ "Укрінбанк" перебував у процедурі ліквідації і виплата гарантованої суми відшкодування під час дії тимчасової адміністрації ОСОБА_3 (08.02.2016) унеможливила проведення заліку зустрічних вимог із цією банківською установою. Також, на думку апеляційного суду, зарахування не могло відбутись і з огляду на недотримання всіх вимог, встановлених п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Також суд апеляційної інстанції посилався і на те, що факт переходу права вимоги у заявленій до стягнення сумі від фізичних осіб до позивача на підставі договорів про відступлення права вимоги від 22.06.2018, від
02.07.2018, від 12.07.2018 не підтверджений жодними доказами. Апеляційний суд вважає, що для розв'язання спору у справі суду першої інстанції належало залучити до участі у справі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрінбанк" як третіх осіб, що судом першої інстанції не було зроблено. З урахуванням вказаного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції безпідставно визнано підтвердженим факт наявності права вимоги у ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до ТОВ "Управління механізації "Аерошляхбуд" зі сплати сум компенсації за відступлене право вимоги згідно із договорами від 24.12.2015, що зумовило прийняття помилкового рішення про захист прав та інтересів позивача, права якого з огляду на фактичні обставини справи та відсутність доказів проведення виплат фізичним особам згідно з договорами про відступлення права вимоги від
12.07.2018,22.06.2018,02.07.2018, в межах цієї справи не можуть вважатися порушеними.

13.10.2020 ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.11.2019, в якій просить вказану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до апеляційного господарського суду.

Підставами для скасування постанови апеляційного суду зазначає те, що суд апеляційної інстанції вирішив питання про права і обов'язки ОСОБА_1 як особи, яка не була залучена до участі у справі (п. 4 ч. 2 ст. 287, п. 8 ч. 1 ст. 310 ГПК України). Посилається на те, що суд апеляційної інстанції без участі ОСОБА_1 встановив відсутність права вимоги, яке було передано нею ТОВ "Центрдорресурс" за договорами про відступлення права вимоги №№ 1,2 від 02.07.2018. Зазначає, що суд апеляційної інстанції у постанові визнав факт необхідності залучення ОСОБА_1 до участі у справі, однак цього не зробив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, скаржника, перевіривши наявність зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень (п. 4 ч. 2 ст. 287, п. 8 ч. 1 ст. 310 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з огляду на таке.

За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Статтею 129 Конституції України закріплено такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені принципи знайшли своє відображення у ст. 2 ГПК України, а тому господарські суди зобов'язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства.

Так, згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Згідно зі ст. 50 ГПК України, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, стосується її прав та обов'язків, якщо судом розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або містить судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Крім того, в мотивувальній частині рішення мають міститись висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення повинно бути вказано про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, але й їх процесуальні права, що випливають, зокрема, з положень Конвенції, зокрема, - права на справедливий судовий розгляд при визначенні її цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братись до уваги.

Предметом спору у цій справі є вимоги ТОВ "Центрдорресурс" до ТОВ "Управління механізації "Аерошляхбуд" про стягнення 4 119 297,83 грн, з яких 541 704,58 грн -заборгованість за договором відступлення права вимоги від 24.12.2015, який укладений між відповідачем і ОСОБА_2; 1 827 593,25 грн - заборгованість за договором відступлення права вимоги від 24.12.2015, який укладено відповідачем із ОСОБА_3; 750 000,00 грн - за договором № 1 про відступлення права вимоги від
24.12.2015,1 000 000,00 грн - за договором № 2 про відступлення права вимоги від 24.12.2015, які укладено між відповідачем і ОСОБА_1.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Отже, відступлення вимоги (цесія) відбувається внаслідок укладення договору про відступлення права вимоги.

Договір про відступлення права вимоги укладається на виконання іншого договору - зобов'язального.

При цьому, дійсність вимоги означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

Як вбачається із матеріалів справи, за укладеними між ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 (первісні кредитори) і відповідачем (новий кредитор) договорами відступлення права вимоги від 24.12.2015 (а. с. 18-20,30-33,42-44,50-52, т. 1), останній набуває право вимоги та інші права, що належали первісним кредиторам в момент укладення відповідних договорів і стає кредитором щодо ПАТ "Укрінбанк" з зобов'язань, що випливають з заяв-договорів про розміщення відповідних банківських вкладів, а фізичні особи отримують право вимагати від відповідача виплати ціни відступлення за договорами (при цьому, у додаткових угодах до договорів було погоджено, що ціна відступлення сплачується новим кредитором протягом 36 місяців рівними частинами з моменту погашення (припинення) власних грошових зобов'язань нового кредитора перед боржником шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог). За укладеними між позивачем і ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 договорами про відступлення права вимоги від 12.07.2018,22.06.2018,02.07.2018, фізичні особи (первісні кредитори) передають, а позивач набуває право виконання боржником ТОВ "Управління механізації "Аерошляхбуд" грошових зобов'язань з виплати компенсації у відповідній сумі за право вимоги, яке відступлене первісними кредиторами на користь боржника відповідно до договорів про відступлення права вимоги від
24.12.2015, а також додаткових угод № 1, № 2 до договорів (а. с. 26-27,37-39,48-49,57-58, т. 1).

При вирішенні спору щодо стягнення з ТОВ "Управління механізації "Аерошляхбуд" на користь позивача 4 119 297,83 грн (541 704,58 грн - заборгованість за договором відступлення права вимоги від 24.12.2015, який укладений між відповідачем і ОСОБА_2; 1 827 593,25 грн - заборгованість за договором відступлення права вимоги від 24.12.2015, який укладено відповідачем із ОСОБА_3; 750 000,00 грн - за договором № 1 про відступлення права вимоги від
24.12.2015,1 000 000,00 грн - за договором № 2 про відступлення права вимоги від 24.12.2015, які укладено між відповідачем і ОСОБА_1) вирішується питання настання моменту виникнення у ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 права вимоги до відповідача щодо сплати сум компенсації за відступлене право вимоги за договорами від 24.12.2015 та перехід права вимоги за вказаними договорами від
24.12.2015 до позивача і наявність права у нього вимагати від ТОВ "Управління механізації "Аерошляхбуд" сплати компенсації замість ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за договорами про відступлення права вимоги від 24.12.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду, зокрема з'ясовує питання про склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення господарського суду першої інстанції може вплинути на права та обов'язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (ст. 267 ГПК України).

Згідно з ст. 277 України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо, зокрема, суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що суд апеляційної інстанції на стадії підготовки справи до апеляційного розгляду, виявивши порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які виразились, зокрема, у незалученні до участі у справі особи, якщо суд прийняв рішення про її права, свободи, інтереси та обов'язки, може залучити до участі у справі таку особу як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про необхідність залучення ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, як третіх осіб у справі, оскільки ці особи, на думку суду, мають власний інтерес у вирішенні справи, а їхня участь у справі сприяла б вирішенню спору, що вбачається із тексту постанови (а. с. 230, т. 2), в порушення вказаних норм ГПК України, не залучив їх до участі у справі.

Також, не було залучено судом апеляційної інстанції до участі у справі і уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Укрінбанк", на необхідність залучення якої, суд апеляційної інстанції також вказав в постанові від 05.11.2019.

За змістом ст. 301 ГПК України суд касаційної інстанції розглядає справи за правилами розгляду справи судом першої інстанції з урахуванням положень ст. 301 ГПК України щодо меж розгляду справи, а тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України встановлено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 310 ГПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (ч. 4 ст. 310 ГПК України).

Враховуючи те, що процесуальні порушення при вирішенні спору у справі були допущені як апеляційним, так і місцевим судом, з огляду на те, що судами обох інстанцій не було належним чином з'ясовано склад учасників судового процесу, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, господарському суду необхідно взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, складу учасників судового процесу, прав і обов'язків сторін, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, дати їм належну юридичну оцінку і в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

Оскільки справа передається на новий розгляд, то відповідно до вимог ст. 129 ГПК України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 20 червня 2019 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05 листопада 2019 року у справі за № 922/988/19 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Кібенко

О. Кролевець