Історія справи

Постанова КГС ВП від 17.01.2022 року у справі №910/15151/17
Ухвала КГС ВП від 16.04.2018 року у справі №910/15151/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/15151/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Вронська Г.О., Ткач І.В.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Чорногуз М.Г., судді: Жук Г.А., Мальченко А.О.)

від 06.03.2018

у справі № 910/15151/17

за позовом Національного антикорупційного бюро України

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта",

Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлас"

про визнання правочинів недійсними,

за участю представників учасників справи:

позивача - Ярчак І.С., Клименко Є.С.,

відповідача - 1 - Кисельов Є.В., Бунечко В.І.,

відповідача - 2 - Костюк Ю.Д.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Національне антикорупційне бюро України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Котлас" (далі - ТОВ "Котлас") про визнання правочинів недійсними.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 71 договір купівлі-продажу нафтопродуктів на загальну суму 3 485 138 812, 08 грн укладені між ПАТ "Укрнафта" та ТОВ "Котлас" з метою ухилення від порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину, що суперечить положенням ч. 5 ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства", щодо необхідності прийняття рішення про їх вчинення Наглядовою радою ПАТ "Укрнафта", оскільки в своїй сукупності, на думку Національного бюро, вказані договори складають собою один значний правочин, так як вони мають однаковий предмет договору - нафтопродукти; характеризуються однаковою метою їх укладення - придбання нафтопродуктів: та спрямовані на настання юридичних наслідків у вигляді придбання нафтопродуктів з метою використання у господарській діяльності. Окрім того, оспорюванні правочини укладені особами, які не мали цивільної дієздатності.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

2.2. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 змінено, викладено його в іншій редакції, згідно з якою позов задоволено частково та визнано недійсними низку договорів купівлі-продажу нафтопродуктів.

2.3. Господарськими судами встановлено, що між ПАТ "Укрнафта" (покупець) та ТОВ "Котлас" (продавець) у період з 01.07.2015 по 15.07.2015 укладено 71 договір купівлі-продажу нафтопродуктів на загальну суму 3 485 138 812, 08 грн. При цьому сума кожного окремого договору купівлі-продажу нафтопродуктів до 50 млн. грн.

2.4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з такого:

- предмети вказаних правочинів є різними - бензин, дизельне пальне, які мають свої індивідуальні характеристики: категорію якості, види, класи, ДСТУ, в той час як віднесення їх до нафтопродуктів є їх родовою ознакою, а тому суд вважав безпідставними твердження позивача, що у даному випадку має місце однаковий предмет договору - нафтопродукти. За спірними договорами ПАТ "Укрнафта" мало на меті придбати різний конкретно визначений товар у різних об'ємах, а тому судом відхилено доводи Національного бюро, що сума договорів купівлі-продажу повинна рахуватись сукупно, так як вони становлять собою один значний правочин, який був штучно поділений з метою ухилення від прийняття рішення Наглядовою радою ПАТ "Укрнафта" про його укладення;

- окрім того, в матеріалах справи наявне рішення Спостережної ради ВАТ "Укрнафта" б/н від 09.09.2008, з якого вбачається, що в порядок денний було включено питання про погодження (затвердження) правочинів (договорів, угод), вчинених (укладених) ВАТ "Укрнафта" із одними й тими ж контрагентами протягом одного періоду за різними договорами. За результатами розгляду даного питання спостережною радою ВАТ "Укрнафта" було прийнято рішення: "з метою забезпечення безперебійної роботи АЗС Товариства, доручити та надати дозвіл Правлінню ВАТ "Укрнафта" самостійно приймати рішення щодо укладення в подальшому договорів купівлі-продажу (поставки) нафтопродуктів, за умови, що кожен з них укладається на суму, що не перевищує 50 млн. грн". Згідно з поясненнями, наданими представниками ПАТ "Укрнафта" в судових засіданнях, Правління ПАТ "Укрнафта" у своїй діяльності продовжує керуватися зазначеним рішенням спостережної ради, оскільки таке рішення не було скасоване суб'єктом його прийняття або судом;

- виходячи зі змісту оспорюваних договорів купівлі-продажу, такі договори зазначеному рішенню Спостережної ради не суперечать, оскільки загальна вартість товарів, що підлягають поставці за кожним з договорів, не перевищує 50 млн. грн.;

- відповідно до пп. 11 п. 9.3.7. Статуту ПАТ "Укрнафта" в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 (в редакції, чинній на дату укладання договорів купівлі-продажу) Правління приймає рішення про укладення угод, якщо вартість майна, робіт, послуг, що є предметом таких угод, становить від 10 000 000, 00 гривень (десяти мільйонів гривень) до 50 000 000, 00 гривень (п'ятдесят мільйонів гривень);

- змістом договорів купівлі-продажу, а також додатковими угодами до них підтверджується, що від імені ПАТ "Укрнафта" такі договори були підписані представниками на підставі довіреностей (Таранцем А.М. на підставі довіреності №10-877/д від 29.05.2015, Кущем О.Є. на підставі довіреностей №10-360/д від 29.05.2015, №10-611/д від 19.11.2014). Дії представників ПАТ "Укрнафта" були схвалені Правлінням, що підтверджується протоколами засідання № 8/1 від 23.07.2015, №22 від 14.09.2015;

- зобов'язання за договорами купівлі-продажу №№КПН-1 - КПН-8 від 01.07.2015, були виконані сторонами в повному обсязі;

- в матеріалах справи відсутні, а Національним бюро не надано доказів наявності у діях відповідачів ознак корупційного діяння при укладанні договорів купівлі-продажу. Посилання Національного бюро на здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015000000000722, за відсутності будь-яких інших доказів вчинення договорів купівлі-продажу з метою, що суперечить інтересам держави, є неналежним;

- позивачем не надано доказів наявності в діях сторін договорів купівлі-продажу і ПАТ "Укрнафта", зокрема завідомого умислу на вчинення договорів купівлі-продажу з метою, що не відповідає інтересам держави, а також доказів заподіяння шкоди інтересам держави.

2.5. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, в свою чергу, виходив з такого:

- 13 липня 2015 року між ПАТ "Укрнафта" (покупець) та ТОВ "Котлас" (продавець) було підписано 9 (дев'ять) договорів купівлі-продажу із відповідними номерами з К-07/008 до К-07/016 кожен на суму менше 50 млн. грн., на поставку бензину та дизельного палива різних марок, видів та класів та по різній ціні;

- 14 липня 2015 року укладено договір № К-07/32 та додаток № 1 до нього на поставку "Палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки F виду І згідно з ДСТУ 4840:2007" на суму 49 501 631 грн. 76 коп. Інших договорів та поставку такого ж виду продукції, 14 липня 2015 року, сторонами не укладалось;

- 15 липня 2015 року, укладено договір № К-07/059 та додаток №1 до нього, на поставку "Бензину автомобільного підвищеної якості А-95 Євро виду ІІ класу D згідно ДСТУ 4839:2007" на суму 49 508 533 грн. 60 коп. Інших договорів та поставку такого ж виду продукції, 15 липня 2015 року, сторонами не укладалось;

- вказані договори затверджені Правлінням згідно з протоколом №18/1 засідання Правління ПАТ "Укрнафта" від 23.07.2015, а отже і укладені відповідно до Статуту та вимог чинного законодавства. У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в цій частині;

- предметом договорів купівлі-продажу з №КНП-1 до №КНП-7, які укладені 01 липня 2015 року є поставка "Бензину автомобільного підвищеної якості А-92 Євро виду ІІ класу С згідно ДСТУ 4839:2007" на загальну суму 306 167 518 грн. 60 коп. Дата укладення, зміст договорів, ціна, вид продукції, строк постачання по усіх семи договорах ідентичні. Крім того акти приймання передачі нафтопродуктів до вказаних договорів укладені в один день 31 липня 2015 року. Виходячи зі змісту умов зазначених договорів щодо виду продукції, вартості тонни продукції, строку поставки, порядку здійснення розрахунків, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сторони укладаючи 01 липня 2015 року сім договорів з №КНП-1 до №КНП-7, насправді мали на увазі укладення одного договору поставки "Бензину автомобільного підвищеної якості А-92 Євро виду ІІ класу С згідно ДСТУ 4839:2007" на загальну суму 306 167 518 грн. 60 коп.;

- предметом договорів купівлі-продажу №КНП-7 та №КНП-8, які укладені 01 липня 2015 року є поставка "Палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки С виду ІІ згідно з ДСТУ 4840:2007" на загальну суму 63 050 293 грн. 08 коп. Дата та зміст договорів, ціна, вид продукції, строк постачання по двох договорах ідентичні. Крім того, акти приймання передачі нафтопродуктів до вказаних договорів укладені в один день 31 липня 2015 року. Вказане підтверджує той факт, що сторони укладаючи 01 липня 2015 року два договори №КНП-7 та №КНП-8, насправді мали на увазі укладення одного договору поставки "Палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки С виду ІІ згідно з ДСТУ 4840:2007" на загальну суму 63 050 293 грн. 08 коп.;

- 14 липня 2015 року між ПАТ "Укрнафта" (покупець) та ТОВ "Котлас" (продавець) було підписано 16 (шістнадцять) договорів купівлі-продажу нафтопродуктів ідентичного змісту із відповідними номерами з К-07/017 до К-07/032, згідно яких покупець зобов'язаний провести попередню оплату за товар у розмірі 100 % вартості товару, що визначена в п. 2.1. даного договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця не пізніше 31.07.2015 (п. 4.1.). На підставі додаткових угод № 2 до договорів купівлі-продажу були внесені зміни і визначено, строк поставки "до 31 грудня 2018 року". Цього ж дня до вказаних договорів були укладені додатки № 1. Згідно з додатками № 1 до 9 (дев'яти) договорів з К-07/017 до К-07/020 та з К-07/025 до К-07/029 поставці підлягає "Бензин автомобільний підвищеної якості А-95 Євро виду І класу С згідно ДСТУ 4839:2007" ціна (без ПДВ) за тонну 22 731, 20 грн, на загальну суму 444 540 000 грн. 00 коп. Вказане підтверджує той факт, що сторони укладаючи 14 липня 2015 року 9 (дев'ять) договорів з К-07/017 до К-07/020 та з К-07/025 до К-07/029 насправді мали на увазі укладення одного договору поставки "Бензину автомобільний підвищеної якості А-95 Євро виду І класу С згідно ДСТУ 4839:2007" ціна (без ПДВ) за тонну 22 731, 20 грн, на загальну суму 444 540 000 грн. 00 коп. Згідно з додатками № 1 до 6 (шести) договорів з К-07/021 до К-07/023 та К-07/030, і К-07/31 з визначеною у кожному сумою договору по 49 500 000 грн кожен, поставці підлягає "Бензин автомобільного підвищеної якості А-95 Євро виду ІІ класу D згідно ДСТУ 4839:2007" ціна (без ПДВ) за тонну 22 731, 20 грн, на загальну суму 297 000 000 грн. 00 коп. Вказане підтверджує той факт, що сторони укладаючи 14 липня 2015 року 6 (шість) договорів з К-07/021 до К-07/023 та К-07/030, і К-07/31 по 49 500 000 грн кожен, насправді мали на увазі: укладення одного договору поставки "Бензину автомобільного підвищеної якості А-95 Євро виду ІІ класу D згідно ДСТУ 4839:2007" ціна (без ПДВ) за тонну 22 731, 20 грн, на загальну суму 297 000 000 грн. 00 коп.;

- 15 липня 2015 року між ПАТ "Укрнафта" (покупець) та ТОВ "Котлас" (продавець) було підписано 38 (тридцять вісім) договорів купівлі-продажу нафтопродуктів ідентичного змісту із відповідними номерами з К-07/033 до К-07/070. Цього ж дня до вказаних договорів були укладені додатки № 1;

- виходячи зі змісту умов договорів купівлі-продажу №К-07/033, №К-07/034, №К-07/035, №К-07/036 від 15.07.2015 з урахуванням додатків №1 від 15.07.2015 щодо виду продукції, вартості тонни продукції, строку поставки, порядку здійснення розрахунків, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сторони, укладаючи 15 липня 2015 року 4 (чотири) різні договори насправді мали на увазі укладення одного договору поставки "Палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки F виду І згідно з ДСТУ 4840:2007" за ціною 17 796, 10 грн (без ПДВ) за тонну на загальну суму 199 200 000 грн;

- виходячи зі змісту договорів купівлі-продажу №К-07/037, №К-07/038, №К-07/039, №К-07/040, №К-07/041, №К-07/042, №К-07/043, №К-07/044, №К-07/045, №К-07/046, №К-07/066, №К-07/067, №К-07/068, №К-07/069, №К-07/070 від 15.07.2015 з урахуванням додатків №1 від 15.07.2015 щодо виду продукції, вартості тонни продукції, строку поставки, порядку здійснення розрахунків, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сторони укладаючи 15 липня 2015 року 15 (п'ятнадцять) різних договорів насправді мали на увазі укладення одного договору поставки "Бензину автомобільного підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ класу С згідно з ДСТУ 4839:2007" за ціною 22 023,65 грн (без ПДВ) за тонну на загальну суму 742 140 000 грн;

- виходячи зі змісту договорів купівлі-продажу №К-07/047, №К-07/048, №К-07/049, №К-07/050, №К-07/051, №К-07/052, №К-07/053, №К-07/054, №К-07/055, №К-07/060, №К-07/061, №К-07/062, №К-07/063, №К-07/064, №К-07/065 з урахуванням додатків №1 від 15.07.2015 щодо виду продукції, вартості тонни продукції, строку поставки, порядку здійснення розрахунків, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сторони укладаючи 15 липня 2015 року 15 (п'ятнадцять) різних договорів насправді мали на увазі укладення одного договору поставки "Палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки С виду ІІ згідно з ДСТУ 4840:2007" за ціною 17 796, 10 грн (без ПДВ) за тонну на загальну суму 743 920 000 грн;

- виходячи зі змісту договорів купівлі-продажу №К-07/056, №К-07/057, №К-07/058 з урахуванням додатків №1 від 15.07.2015 щодо виду продукції, вартості тонни продукції, строку поставки, порядку здійснення розрахунків, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сторони укладаючи 15 липня 2015 року 3 (три) різних договорів насправді мали на увазі укладення одного договору поставки "Бензину автомобільного підвищеної якості А-95-Євро виду І класу А згідно з ДСТУ 4839:2007" за ціною 22 731, 20 грн (без ПДВ) за тонну на загальну суму 147 960 000 грн;

- з врахуванням наведеного, виходячи з положення статті 235 Цивільного кодексу України щодо удаваного правочину, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сторони укладаючи перераховані вище договори мали на меті ухилення від отримання рішення Наглядової ради про укладення договорів вартість майна, робіт, послуг, що є їх предметом, перевищує 50 000 000, 00 гривень (п'ятдесять мільйонів гривень). Отже, фактично відповідачами укладено такі договори, які за своєю правовою природою є договорами поставки:

01 липня 2015 року на поставку "Бензину автомобільного підвищеної якості А-92 Євро виду ІІ класу С згідно ДСТУ 4839:2007" на загальну суму 306 167 518 грн. 60 коп.;

01 липня 2015 року на поставку "Палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки С виду ІІ згідно з ДСТУ 4840:2007" на загальну суму 63 050 293 грн. 08 коп.;

14 липня 2015 року на поставку "Бензину автомобільного підвищеної якості А-95 Євро виду І класу С згідно ДСТУ 4839:2007" ціна (без ПДВ) за тонну 22 731, 20 грн, на загальну суму 444 540 000 грн. 00 коп.;

14 липня 2015 року на поставку "Бензину автомобільного підвищеної якості А-95 Євро виду ІІ класу D згідно ДСТУ 4839:2007" ціна (без ПДВ) за тонну 22 731, 20 грн, на загальну суму 297 000 000 грн. 00 коп.;

15 липня 2015 року на поставку "Палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки F виду І згідно з ДСТУ 4840:2007" за ціною 17 796, 10 грн (без ПДВ) за тонну на загальну суму 199 200 000 грн;

15 липня 2015 року на поставку "Бензину автомобільного підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ класу С згідно з ДСТУ 4839:2007 за ціною 22 023, 65 грн (без ПДВ) за тонну на загальну суму 742 140 000 грн;

15 липня 2015 року на поставку "Палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки С виду ІІ згідно з ДСТУ 4840:2007" за ціною 17 796, 10 грн (без ПДВ) за тонну на загальну суму 743 920 000 грн;

15 липня 2015 року на поставку "Бензин автомобільний підвищеної якості А-95-Євро виду І класу А згідно з ДСТУ 4839:2007" за ціною 22 731, 20 грн (без ПДВ) за тонну на загальну суму 147 960 000 грн;

- при цьому прийняття рішення про укладення договору якщо вартість майна, робіт, послуг, що є його предметом, перевищує 50 000 000,00 гривень (п'ятдесять мільйонів гривень) відповідно до підпункту 21 пункту 9.2.3 Статуту ПАТ "Укрнафта" належить до виключної компетенції Наглядової ради. Листом НАК "Нафтогаз України" № 3-6128/1.11-17 від 11.08.2017 встановлено, що "Наглядовою радою чи загальними зборами акціонерів укладення … договори купівлі-продажу нафтопродуктів від 01.07.15 з № КНП-01 по № КНП-08, від 13.07.17 з № К-07/008 по № К-07/016, від 14.07.15 з № К-07/017 по № К-07/032 від 15.07.15 з № К-07/033 по № К-07/070 не погоджувались". Отже договори з КНП-1до КНП-8 від 01.07.2015, з №К-07/017 по №К-07/031, від 14.07.2015, з №К-07/033 по №К-07/058, з №К-07/060 по №К-07/070 від 15.07.2015, на загальну суму 2 943 977 811 грн. 68 коп. (сума менше 10,00% вартості активів ПАТ "Укрнафта" за даними річної фінансової звітності за 2014 рік), укладені з перевищенням повноважень осіб які їх підписали;

- вирішуючи питання щодо повноважень Національного антикорупційного бюро України на подання позову, суд апеляційної інстанції врахував лист Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №12/04/19530 від 27.09.2017, згідно з яким Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України опосередковано володіє контрольним пакетом акцій ПАТ "Укрнафта" у кількості 50% та одна акція, та здійснює на ПАТ "Укрнафта" вирішальний вплив на господарську діяльність, який здійснюється через ПАТ "НАК "Нафтогаз України", що також підтверджується сертифікатом акцій, листом ФДМУ від 29.06.2004, та довідкою ВДЦП від 16.08.2012. При цьому суд апеляційної інстанції керувався також пунктом 13 частини 1 статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" та статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, чинній на момент розгляду справи в суді першої інстанції;

- разом з тим судом апеляційної інстанції відхилено посилання Національного антикорупційного бюро України в апеляційній скарзі на ст. 228 ЦК України, щодо правових наслідків вчинення правочину, який порушує публічний порядок, оскільки в матеріалах справи відсутні, а Національним антикорупційним бюро України не надано доказів у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, а також наявність наміру у кожної із сторін при укладанні спірних договорів купівлі-продажу. Посилання Національного бюро на здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях за відсутності будь-яких інших доказів вчинення договорів купівлі-продажу з метою, що суперечить інтересам держави, визнано неналежним.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2018, ПАТ "Укрнафта" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, залишивши в силі рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2017.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:

- судом апеляційної інстанції неправильно застосовано статті 235, 655, 712 Цивільного кодексу України та статтю 265 Господарського кодексу України, оскільки договори, визнані судом недійсними, не мають ознак удаваності;

- судом апеляційної інстанції не враховано, що будь-яких обмежень або особливих вимог щодо неможливості укладення однотипних договорів поставки, навіть однакового виду пального на підставі декількох договорів ні нормами чинного законодавства України, ні установчими документами чи внутрішніми актами ПАТ "Укрнафта" не встановлено;

- віднесення Спостережною радою ПАТ "Укрнафта" договорів про закупівлю нафтопродуктів до договорів поточної господарської діяльності узгоджувалось із Рекомендаціями з найкращої практики корпоративного управління для акціонерних товариств, що були затверджені рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 190 від 02.06.2002, які є чинними і сьогодні. Так у підпункті 5.2.1 пункту 2.1 Розділу І Рекомендацій НКЦПФР зазначається, що у статуті товариства можна зазначити, що під значні угоди не підпадатимуть угоди, що укладаються акціонерним товариством у процесі поточної господарської діяльності;

- судом апеляційної інстанції також неправильно застосовано норми статей 203, 215, 238 Цивільного кодексу України. Так, оскільки сума кожного з договорів купівлі-продажу перевищує 10 000 000, 00 грн, проте не виходить за обмеження, визначені в пп. 11 п.9.3.7 Статуту ПАТ "Укрнафта", тобто не перевищує суму в 50 000 000, 00 грн, дії представників ПАТ "Укрнафта" щодо укладення цих договорів підлягали схваленню Правлінням ПАТ "Укрнафта", що було зроблено відповідними протоколами засідання Правління ПАТ "Укрнафта" № 8/1 від 23.07.2015 та № 22 від 14.09.2015. Окрім того, вісім спірних договорів від 01.07.2015 № КНП-1 - № КНП-8 повністю виконані сторонами, зокрема ПАТ "Укрнафта" як покупець отримало товар, який ще у 2015 році був реалізований вроздріб через мережу АЗС ПАТ "Укрнафта". Отримання, оплата товару та його подальша реалізація є нічим іншим як схваленням ПАТ "Укрнафта" дій його представника - Таранця А.М., що підписав згадані договори;

- Національним антикорупційним бюро України не доведено його правосуб'єктності в даному спорі. При цьому ПАТ "Укрнафта" надало суду докази того, що у статутному капіталі ПАТ "Укрнафта" частка державної або комунальної власності відсутня;

- судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме статті 123, 174, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не постановлено ухвали про залишення апеляційної скарги Національного антикорупційного бюро без руху після набрання чинності відповідними змінами до процесуального закону, розглянуто апеляційну скаргу за наявності факту сплати судового збору в меншому розмірі;

- постанова суду апеляційної інстанції суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першому протоколу до Конвенції та практиці Європейського суду з прав людини, зокрема не враховано його рішення у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Національне антикорупційне бюро України просило відмовити в її задоволенні, а поставу суду апеляційної інстанції залишити без змін, при цьому, навівши такі доводи:

- суд апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог на підставі частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки оспорювані договори були укладені з перевищенням повноважень осіб, які їх підписали;

- Національним антикорупційним бюро України було сплачено судовий збір у розмірі, визначеному законом, та у строк, встановлений судом апеляційної інстанції;

- Національне антикорупційне бюро України має право на звернення із позовом у даній справі з огляду на імперативні приписи Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України".

3.4. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Котлас", підтримавши її доводи, просило таку касаційну скаргу задовольнити, скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

3.5. ПАТ "Укрнафта" в якості письмових пояснень було подано Науковий висновок щодо правового регулювання порядку укладання значних правочинів, складений 19.04.2018 доктором юридичних наук, професором, завідувачем відділу правового забезпечення ринкової економіки НДІ приватного права і підприємництва імені акад. Г. Бурчака НАПрН України Беляневич О.А.

3.6. ПАТ "Укрнафта" також було подано клопотання про передачу даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі пункту 7 частини 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України у випадку, якщо колегія суддів дійде висновку про те, що судом апеляційної інстанції було правильно застосовано статтю 235 Цивільного кодексу України та встановлено, що сторонами було укладено удавані правочини. Окрім того, на думку ПАТ "Укрнафта", справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин 6 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судові рішення у даній справі оскаржуються також на підставі порушення суб'єктної юрисдикції.

3.7. Також ПАТ "Укрнафта" через канцелярію суду 26.06.2018 було подано доповнення до касаційної скарги від 26.03.2018, в якому товариство зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України "Про національне антикорупційне бюро України" Національне антикорупційне бюро України є державним правоохоронним органом, а згідно з визначенням понять, наведених у статті 4 Кодексу адміністративного судочинства, орган державної влади є суб'єктом владних повноважень, а спір, в якому хоча б одна сторона здійснює публічно владні управлінські функції, є публічно-правовим і розгляд такого публічно-правового спору має здійснюватися за правилами цього Кодексу, тобто в порядку адміністративного судочинства. Наведеним скаржник обґрунтовував необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. При цьому ПАТ "Укрнафта" просило визнати поважними причини пропуску подання таких доповнень.

3.8. Колегією суддів вказані доповнення до касаційної скарги не враховуються, оскільки всупереч вимог частини 1 статті 298 Господарського процесуального кодексу України такі подані після закінчення строку на касаційне оскарження. При цьому з підстав, визначених частиною 6 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, а саме порушення правил предметної чи суб'єктної юрисдикції, справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного суду за умови, що учасник справи оскаржував судове рішення саме з цих підстав. Разом з тим у касаційній скарзі ПАТ "Укрнафта" не наводило таких доводів. Посилання ПАТ "Укрнафта" у касаційній скарзі на те, що Національним антикорупційним бюро України не доведено його права на звернення з позовом у цій справі, у випадку якщо суд вважатиме його обгрунтованим, може бути підставою для відмови у позові, але не для закриття провадження у справі з огляду на те, що такий спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. При цьому у касаційній скарзі, обгрунтовуючи наведений довод, ПАТ "Укрнафта" посилалося на положення інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/680/17 від 27.03.2017 "Про деякі питання застосування положень пункту 13 частини першої статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України".

3.9. ТОВ "Котлас" було подано клопотання про закриття провадження у справі, мотивоване тим, що позивач по справі як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі просив визнати недійсними договори купівлі-продажу нафтопродуктів, укладені між ПАТ "Укрнафта" та ТОВ "Котлас", які були датовані 01.07.2016, 13.07.2016, 14.07.2016, 15.07.2016. Разом з тим у 2016 році договори між згаданими сторонами не укладались. За фактичної відсутності предмету спору, відсутності належних доказів, що обґрунтовували позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги НАБУ, суди розглядали справу по суті, а також виносили по ній невмотивовані рішення, непідкріплені матеріальними доказами. Наведене клопотання та його доводи були підтримані ПАТ "Укрнафта", яке просило задовольнити зазначене клопотання та закрити провадження у справі.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався суд

4.1. Відповідно до частини 1 статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства" рішення про надання згоди на вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою.

Статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочину до значного правочину.

4.2. Вимоги до порядку вчинення значного правочину, передбачені цією статтею, застосовуються як додаткові до інших вимог щодо порядку вчинення певних правочинів, передбачених законом або статутом акціонерного товариства (частина 4 статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства").

4.3. Згідно з частиною 5 статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства" забороняється ділити предмет правочину з метою ухилення від передбаченого цим Законом порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину.

4.4. В обґрунтування позовних вимог Національне антикорупційне бюро України посилалось на те, що ПАТ "Укрнафта", як покупець, та ТОВ "Котлас", як продавець, уклавши 01.07.2015, 13.07.2015, 14.07.2015, 15.07.2015 71 договір купівлі-продажу нафтопродуктів на загальну суму 3 485 138 812, 08 грн, що складає 10, 37% вартості активів ПАТ "Укрнафта" за даними річної фінансової звітності на 2014 рік, було порушено порядок прийняття рішень про вчинення значного правочину, передбачений положеннями статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства", оскільки всупереч вимоги частини 5 статті 70 Закону України "Про акціонерні товариства" було поділено предмет правочину. Наведене, за доводами Національного антикорупційного бюро України, підтверджується тим, що згадані договори купівлі-продажу нафтопродуктів вчинені щодо одного і того самого предмету, між одними і тими ж сторонами, упродовж незначного періоду часу.

4.5. Проаналізувавши наведені доводи позивача, надавши належну оцінку умовам оспорюваних договорів щодо виду продукції, вартості тонни продукції, строку поставки, порядку здійснення розрахунків, та обставинам їх укладення, суд апеляційної інстанції обґрунтовано встановив, що фактично відповідачами укладено такі договори, які за своєю правовою природою є договорами поставки:

01 липня 2015 року на поставку "Бензину автомобільного підвищеної якості А-92 Євро виду ІІ класу С згідно ДСТУ 4839:2007" на загальну суму 306 167 518 грн. 60 коп.;

01 липня 2015 року на поставку "Палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки С виду ІІ згідно з ДСТУ 4840:2007" на загальну суму 63 050 293 грн. 08 коп.;

14 липня 2015 року на поставку "Бензину автомобільного підвищеної якості А-95 Євро виду І класу С згідно ДСТУ 4839:2007" ціна (без ПДВ) за тонну 22 731, 20 грн, на загальну суму 444 540 000 грн. 00 коп.;

14 липня 2015 року на поставку "Бензину автомобільного підвищеної якості А-95 Євро виду ІІ класу D згідно ДСТУ 4839:2007" ціна (без ПДВ) за тонну 22 731, 20 грн, на загальну суму 297 000 000 грн. 00 коп.;

15 липня 2015 року на поставку "Палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки F виду І згідно з ДСТУ 4840:2007" за ціною 17 796, 10 грн (без ПДВ) за тонну на загальну суму 199 200 000 грн;

15 липня 2015 року на поставку "Бензину автомобільного підвищеної якості А-92-Євро виду ІІ класу С згідно з ДСТУ 4839:2007 за ціною 22 023, 65 грн (без ПДВ) за тонну на загальну суму 742 140 000 грн;

15 липня 2015 року на поставку "Палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки С виду ІІ згідно з ДСТУ 4840:2007" за ціною 17 796, 10 грн (без ПДВ) за тонну на загальну суму 743 920 000 грн;

15 липня 2015 року на поставку "Бензин автомобільний підвищеної якості А-95-Євро виду І класу А згідно з ДСТУ 4839:2007" за ціною 22 731, 20 грн (без ПДВ) за тонну на загальну суму 147 960 000 грн;

а також: 13 липня 2015 року - 9 (дев'ять) договорів купівлі-продажу із відповідними номерами з К-07/008 до К-07/016 кожен на суму менше 50 млн. грн., на поставку бензину та дизельного палива різних марок, видів та класів та по різній ціні; 14 липня 2015 року - договір № К-07/32 та додаток № 1 до нього на поставку "Палива дизельного підвищеної якості (Євро) марки F виду І згідно з ДСТУ 4840:2007" на суму 49 501 631 грн. 76 коп.; 15 липня 2015 року - договір № К-07/059 та додаток №1 до нього, на поставку "Бензину автомобільного підвищеної якості А-95 Євро виду ІІ класу D згідно ДСТУ 4839:2007" на суму 49 508 533 грн. 60 коп. При цьому вказані договори укладені відповідно до Статуту та вимог чинного законодавства.

4.6. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що 60 договорів купівлі-продажу нафтопродуктів, укладених між ПАТ "Укрнафта" та ТОВ "Котлас", є удаваними правочинами, оскільки сторони мали на меті насправді укладення лише 8 договорів купівлі-продажу нафтопродуктів.

4.7. Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

4.8. Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків (пункт 3.11 постанови пленуму Вищого гсоподарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Отже, специфіка удаваного правочину полягає в тому, що він, існуючи в парі з іншим правочином, який ним прикривається, є завжди таким, що не відповідає положенням Цивільного кодексу України, тобто є удаваним. Другий же правочин ("прихований") може бути як дійсним, так і недійсним, залежно від того, наскільки він відповідає вимогам чинності правочинів, що містяться в статті 203 Цивільного кодексу України.

Прихований правочин завжди підлягає оцінці з точки зору відповідності його загальним умовам чинності правочину і сам факт прикриття його іншим правочином не може бути підставою визнання його недійсним.

4.9. Наведена правова позиція відповідає тій, що викладена у постанові Верховного Суду України від 07.09.2016 у справі № 6-1026цс16. Таким чином, оскільки Верховний Суд не вважає за необхідне відступати від висновку щодо застосування статті 235 Цивільного кодексу України, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України, відсутні правові підстави для задоволення клопотання ПАТ "Укрнафта" про передачу даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі пункту 7 частини 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

4.10. Надаючи правову оцінку восьми договорам купівлі-продажу нафтопродуктів, які насправді були укладені сторонами, що встановлено судом апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з такого.

4.11. Згідно з частиною 1 статі 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

4.12. Частинами 3, 4 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

4.13. Відповідно до положень статті 263 Господарського кодексу України господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

4.14. Матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу (частина 1 статті 264 Господарського кодексу України).

4.15. Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

4.16. З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що виходячи з умови оспорюваних договорів щодо предмета - продукція, визначена тотожними родовими ознаками, а також дати їх укладення, ПАТ "Укрнафта" та ТОВ "Котлас" насправді було укладено 8 договорів купівлі-продажу нафтопродуктів.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги про те, що будь-яких обмежень або особливих вимог щодо неможливості укладення однотипних договорів поставки, навіть однакового виду пального на підставі декількох договорів ні нормами чинного законодавства України, ні установчими документами чи внутрішніми актами ПАТ "Укрнафта" не встановлено, оскільки такі доводи не узгоджуються з положеннями статті 266 Господарського кодексу України щодо необхідності погодження істотної умови про предмет у договорі, а конкретизації умови про загальну кількість товарів, що підлягають поставці, - у специфікації.

4.17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з підпунктом 17 пункту 9.3.6 Статуту ПАТ "Укрнафта" (в редакції від 22 березня 2011 року) Голова Правління: "Укладає та підписує угоди, якщо вартість майна, робіт, послуг, що є предметом таких угод, не перевищує 10 000 000 гривень (десять мільйонів гривень)".

Відповідно до підпункту 11 пункту 9.3.7 Статуту ПАТ "Укрнафта": рішення про "укладення угод, якщо вартість майна, робіт, послуг, що є предметом таких угод, становить від 10 000 000 гривень (десять мільйонів гривень) до 50 000 000 гривень (п'ятдесяти мільйонів гривень)" приймає Правління товариства.

В матеріалах справи також наявне рішення Спостережної ради ВАТ "Укрнафта" б/н від 09.09.2008, з якого вбачається, що в порядок денний було включено питання про погодження (затвердження) правочинів (договорів, угод), вчинених (укладених) ВАТ "Укрнафта" із одними й тими ж контрагентами протягом одного періоду за різними договорами. За результатами розгляду даного питання спостережною радою ВАТ "Укрнафта" прийнято рішення: "з метою забезпечення безперебійної роботи АЗС Товариства, доручити та надати дозвіл Правлінню ВАТ "Укрнафта" самостійно приймати рішення щодо укладення в подальшому договорів купівлі-продажу (поставки) нафтопродуктів, за умови, що кожен з них укладається на суму, що не перевищує 50 млн. грн."

До виключної компетенції Наглядової ради, відповідно до підпункту 21 пункту 9.2.3 Статуту ПАТ "Укрнафта" належить: "за поданням Правління Товариства прийняття рішення, про укладення договору якщо вартість майна, робіт, послуг, що є його предметом, перевищує 50 000 000, 00 гривень (п'ятдесяти мільйонів гривень).

4.18. Відповідно до частини 1 статті 51 Закону України "Про акціонерні товариства" Наглядова рада акціонерного товариства є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, здійснює управління акціонерним товариством, а також контролює та регулює діяльність виконавчого органу.

4.19. Відповідно до частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

4.20. Підставою недійсності правочину, передбаченою частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

4.21. Частинами першою-третьою статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4.22. Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (статті 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 ЦК України).

4.23. Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

4.24. Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

4.25. Дії представника в інтересах особи, яку він представляє з перевищенням повноважень не ґрунтуються на волі особи, в інтересах якої він діяв.

Загальне правило, що випливає зі змісту норм статті 241 Цивільного кодексу України, таке: представництво з перевищенням повноважень не породжує властиві представництву наслідки, тобто не створює діями представника права й обов'язки в іншої особи, від імені якої вчинено правочин. У наведеній статті зазначається лише про один варіант поведінки особи, представник якої вийшов за межі наданих йому повноважень, а саме - схвалення нею цих його дій.

При оцінці судами обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.

4.26. Управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 Цивільного кодексу України).

4.27. За змістом статті 154 Цивільного кодексу України та статті 13 Закону України "Про акціонерні товариства" установчим документом акціонерного товариства є його статут, який повинен містити відомості, зокрема про склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень.

4.28. Відповідно до розділу 9 Статуту ПАТ "Укрнафта" органами товариства, які здійснюють управління та контроль, є загальні збори акціонерів товариства, наглядова рада товариства, правління товариства, ревізійна комісія товариства.

4.29. Прийняття рішення, про укладення договору якщо вартість майна, робіт, послуг, що є його предметом, перевищує 50 000 000, 00 гривень (п'ятдесяти мільйонів гривень) відповідно до підпункту 21 пункту 9.2.3 Статуту ПАТ "Укрнафта" належить до виключної компетенції Наглядової ради.

4.30. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до листа НАК "Нафтогаз України" № 3-6128/1.11-17 від 11.08.2017: "Наглядовою радою чи загальними зборами акціонерів укладення … договори купівлі-продажу нафтопродуктів від 01.07.15 з № КНП-01 по № КНП-08, від 13.07.17 з № К-07/008 по № К-07/016, від 14.07.15 з № К-07/017 по № К-07/032 від 15.07.15 з № К-07/033 по № К-07/070 не погоджувались".

4.31. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної про те, що сторони, укладаючи перераховані вище договори мали на увазі ухилення від отримання рішення Наглядової ради про укладення договорів вартість майна, робіт, послуг, що є їх предметом, перевищує 50 000 000, 00 (п'ятдесяти мільйонів гривень).

4.32. Таким чином, оскільки особи, які вчиняли оспорювані правочини, не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності та в подальшому такі договори не були схвалені у належному порядку, а саме наглядовою радою товариства як органом уповноваженим відповідно установчих документів їх вчиняти, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

4.33. Колегія суддів також погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин статті 228 Цивільного кодексу України, оскільки Національним антикорупційним бюро України не надано доказів у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, а також наявність наміру у кожної із сторін при укладанні спірних договорів купівлі-продажу.

4.34. Щодо доводів касаційної скарги про те, що Національним антикорупційним бюро України не доведено його правосуб'єктності в даному спорі, колегія суддів зазначає таке.

4.35. Коли чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними")

4.36. За приписами частини першої статті 1 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України", який набрав чинності 25.01.2015, Національне бюро є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових (п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.03.2017 № 01-06/680/17 "Про деякі питання застосування положень пункту 13 частини першої статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України").

4.37. Пунктом 13 частини першої статті 17 Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" Національному бюро та його працівникам для виконання покладених на них обов'язків, які визначені у статті 16 цього Закону, надається право за наявності підстав, передбачених законом, подавати до суду позови про визнання недійсними угод у порядку, встановленому законодавством України.

4.38. Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній на момент звернення до суду з позовом у даній справі, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України. Отже, у разі звернення Національного бюро з відповідними позовами про визнання угод недійсними, за умови, що такий спір пов'язаний зі здійсненням суб'єктами господарювання господарської діяльності, та з урахуванням дотримання суб'єктного складу сторін, визначеного статтями 1, 2, 21 ГПК України, в редакції чинній на момент розгляду справи місцевим господарським судом, такі спори підлягають розгляду господарськими судами.

4.39. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

4.40. Таким чином, Національне бюро як орган, що створений для захисту інтересів держави, має право на звернення до суду із зазначеними позовами з огляду на імперативні приписи Закону України "Про Національне антикорупційне бюро України" і на виконання покладених на нього завдань та (або) обов'язків.

4.41. При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з листом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №12/04/19530 від 27.09.2017 "Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України опосередковано володіє контрольним пакетом акцій ПАТ "Укрнафта" у кількості 50% та одна акція, та здійснює на ПАТ "Укрнафта" вирішальний вплив на господарську діяльність, який здійснюється через ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

4.42. З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновокм суду апеляційної інстанції, що аналіз вказаних норм у сукупності із встановленими обставинами справи свідчить про наявність у Національного антикорупційного бюро України права на звернення з позовом у цій справі.

4.43. Перевіривши доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині сплати Національним антикорупційним бюро України судового збору у встановлених порядку та розмірі, колегія суддів дійшла висновку про їх необґрунтованість, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 11 частини 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції після 15.12.2017, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Так, Національним антикорупційним бюро було подано апеляційну скаргу відповідно до вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2447-VІІІ та судом апеляційної інстанції було вирішено питання про прийняття апеляційної скарги до провадження та задоволення клопотання Національного антикорупційного бюро України про відстрочення сплати судового збору саме у розмірі, який підлягав сплаті на дату подання апеляційної скарги, також відповідно до вимог процесуального закону, який діяв на момент вирішення зазначених питань судом апеляційної інстанції.

4.44. Доводи касаційної скарги про те, що постанова суду апеляційної інстанції суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першому протоколу до Конвенції та практиці Європейського суду з прав людини, зокрема не враховано його рішення у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006, колегією суддів відхиляються, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено порушення закону в діях скаржника, а отже товариство несе негативні наслідки, що спричинені його власними неправомірними діями.

4.45. Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу вимог положення частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.46. Також колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (див. рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

4.47. Окрім того, розглянувши клопотання ТОВ "Котлас" про закриття провадження у справі, яке підтримано також ПАТ "Укрнафта", колегія суддів дійшла висновку про його необґрунтованість, оскільки як суди попередніх інстанцій, так і суд касаційної інстанції при оцінці спірних правовідносин, виходить з їх змісту та встановлених господарськими судами на підставі належних, допустимих та достовірних доказів фактичних обставин справи, які свідчать про укладення між сторонами оспорюваних договорів саме у 2015 році. Саме лише зазначення позивачем у прохальних частинах позовної заяви та апеляційної скарги дати укладення таких договорів у 2016 році, не свідчить про відсутність предмета спору, а отже заявником не доведено наявності правових підстав для закриття провадження у даній справі.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування немає.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 у справі № 910/15151/17 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В.Студенець

Судді Г.Вронська

І.Ткач