ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 911/1201/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случа О.В. - головуючого, Волковицької Н.О., Могил С.К.,

за участю секретаря судового засідання - Кравчук О.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Журавлинка Плюс»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24 січня 2023 року (головуючий - Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) і додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 05 грудня 2022 року (суддя Янюк О.С.) за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Журавлинка Плюс» про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом Вишневої міської ради Бучанського району Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Журавлинка Плюс»

про визнання права власності.

(у судовому засіданні взяли участь представники Позивача - Кравець Р.Ю. і Відповідача - Мазур І.О.)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Хронологія спору

1. У липні 2022 року Вишнева міська рада Бучанського району Київської області (далі «Позивач», Вишнева міськрада) звернулася у Господарський суд Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Журавлинка Плюс» (далі «Відповідач», ТОВ «Журавлинка Плюс»), у якому просила:

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 55197643 від 18.11.2020, 08:51:21, вчинене Тимошенко О.О. (Щасливська сільська рада Бориспільського району Київської обл.);

- визнати за територіальною громадою Вишневої міськради право власності на гуртожиток, що знаходиться за адресою: вул. Освіти, 5, м. Вишневе, Київська область.

2. Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.08.2022 позовну заяву в частині спору про визнання права власності прийнято до розгляду.

3. Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.11.2022 позовну заяву Вишневої міськради залишено без розгляду на підставі положень пункту 5 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

4. В подальшому, Відповідачем до місцевого господарського суду було подано заяву про ухвалення додаткового рішення у цій справі, а саме про стягнення з Позивача 239 850, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

5. Додатковою ухвалою Господарського суду Київської області від 05.12.2022 заяву ТОВ «Журавлинка Плюс» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з Вишневої міськради витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500, 00 грн. В іншій частині вимог заяви відмовлено.

6. За наслідками перегляду вказаної додаткової ухвали в апеляційному порядку, постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2023 її залишено без змін.

7. Не погодившись із прийнятими рішеннями, Відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій у відмовленій частині вимог заяви просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву ТОВ «Журавлинка Плюс» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити в повному обсязі.

8. Скаржник стверджує, що ухвалюючи оскаржувані рішення судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано приписи статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» та не враховано висновку Верховного Суду щодо її правильного застосування, який викладено у постанові від 21.12.2022 у справі № 357/9210/18. Крім того, Відповідач наполягає, що при ухваленні судових рішень судами було також порушено положення частини четвертої статті 126 ГПК України та не враховано висновків Верховного Суду щодо його правильного застосування, які викладено у постановах від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19.

9. Обґрунтовуючи наведене скаржник, зокрема, пояснює, що у постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 357/9210/18 вказано, що гонорар адвоката може встановлюватись у фіксованому розмірі, при цьому такий розмір означає, що у разі настання визначеним договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає відшкодуванню, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правову допомогу.

10. Так, умовами укладеного між Відповідачем (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Голдрейн Партнерс» (виконавець) договору про надання правової допомоги № 138 від 11.07.2022 було чітко визначено, що вартість правової допомоги щодо представництва клієнта в суді першої інстанції щодо судової справи № 911/1201/22 становить еквівалент у гривні 3000 доларів США за курсом АТ КБ «Приватбанк» «продаж» на день виставлення рахунку. Додатково, клієнт зобов`язався сплатити виконавцю гонорар перемоги у розмірі еквівалента у гривні 3000 доларів США за курсом АТ КБ «Приватбанк» «продаж» на день виставлення рахунку, у разі якщо Господарським судом Київської області буде винесене позитивне для клієнта рішення. Такими позитивними рішеннями є, зокрема, ухвала про відмову у відкритті провадження та ухвала про залишення позову без розгляду. Оскільки у справі № 911/1201/22 місцевий господарський суд частково відмовив Позивачеві у відкритті провадження, а в подальшому взагалі залишив позов без розгляду, заявлені Відповідачем до стягнення з Відповідача суми (гонорар адвоката і гонорар успіху) витрат на професійну правничу допомогу є такими, що повністю відповідають умовам згаданого договору № 138 від 11.07.2022.

11. Відповідно до правових висновків Верховного Суду, які наведені у постановах від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19 у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Так, для подачі заяви про відмову у відкритті провадження у даній справі та подання відзиву на позов було опрацьовано значний об`єм матеріалів та судової практики, представник Відповідача брав участь у підготовчому засіданні суду, а отже, заявлений розмір витрат на правову допомогу (крім того, що повністю відповідає умовам договору про надання правової допомоги) є розумним, обґрунтованим, співмірним з виконаною роботою та складністю справи, що цілком узгоджується з вимогами ГПК України, в той час як протилежні висновки судів попередніх інстанцій у цій частині є помилковими.

12. Скаржник також наполягає, що мотиви апеляційного господарського суду в частині відмови у задоволенні поданої заяви з підстав перевищення заявлених до відшкодування витрат тим, які були наведені у попередньому розрахунку є помилковими, адже відповідно до статті 124 ГПК України попередній розрахунок судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Більше того, у даному випадку таке перебільшення взагалі було незначним.

13. Так само помилковими скаржник вважає висновки апеляційного господарського суду про те, що: (1) гонорар перемоги сторонами погоджено в акті виконаних робіт (оскільки таке погодження знайшло своє відображення у договорі про надання правової допомоги); (2) питання аналізу позовної заяви у справі № 911/1201/22 не вимагало значних затрат часу і зусиль з огляду на те, що представник Відповідача адвокат Мазур І.О. брала участь в іншій справі № 911/152/18 (оскільки у тій справі правова допомога надавалася іншому товариству, а ТОВ «Журавлинка Плюс» є самостійною юридичною особою і має право на самостійну позицію та бажаний результат вирішення справи); (3) витрачання коштів на забезпечення явки представника Відповідача в судове засідання було необґрунтованим з підстав розгляду у ньому заяви Позивача про залишення позову без розгляду (адже участь у судовому засідання є фундаментальним правом сторони у справі); (4) саме по собі посилання Відповідача на судову практику Верховного Суду зазначених висновків не спростовує (позаяк висновки щодо застосуванні норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм).

14. У відзиві на касаційну скаргу Позивач заперечує проти наведених у ній доводів, скаргу вважає необґрунтованою та безпідставною. У зв`язку з цим, у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

15. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

16. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду заслухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

17. Як вбачається з матеріалів справи та було зазначено вище, у липні 2022 року Вишнева міськрада звернулася з позовом до ТОВ «Журавлинка Плюс» у даній справі.

18. В свою чергу ТОВ «Журавлинка Плюс» надіслало до суду заяву, у якій просило відмовити Позивачеві у відкритті провадження у даній справі, з підстав перебування у провадженні Господарського суду Київської області іншої справи № 911/121/22, де Вишневою міськрадою заявлено до ТОВ «Журавлинка Плюс» аналогічні вимоги з аналогічних підстав.

19. Місцевий господарський суд, встановивши, що ухвалою Господарського суду Київської області від 24.01.2022 відкрито провадження у справі № 910/121/22 за позовною заявою поданою Києво-Святошинською окружною прокуратурою в інтересах держави в особі Вишневої міськради до ТОВ «Журавлинка Плюс» про, зокрема, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 55197643 від 18.11.2020 з одночасним припиненням права приватної власності ТОВ «Журавлинка Плюс» на гуртожиток загальною площею 6573,4 кв.м. (що знаходиться за адресою: вул. Освіти, 5, м. Вишневе, Київської області), відмовив Вишневій міськраді у відкритті провадження у справі № 911/1201/22 в частині позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 55197643 від 18.11.2020, 08:51:21, вчиненого Тимошенко О.О. (Щасливська сільська рада Бориспільського району Київської обл.). В іншій частині позовну заяву залишив без руху (ухвала Господарського суду Київської області від 04.08.2022).

20. Далі, ухвалою Господарського суду Київської області від 23.08.2022 позовну заяву Вишневої міськради в частині спору про визнання права власності прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1201/22.

21. 25.10.2022 від представника Позивача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду.

22. Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.11.2022, зокрема, позовну заяву Вишневої міськради ради залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 226 ГПК України.

23. Вказана ухвала в апеляційному порядку не оскаржувалася та набрала законної сили.

24. В подальшому, 18.11.2022 до суду першої інстанції представником Відповідача подано заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій ТОВ «Журавлинка Плюс» просило стягнути з Позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 239 850, 00 грн.

25. В обґрунтування поданої заяви ТОВ «Журавлинка Плюс» зазначала, що Вишнева міськрада при подачі позову вказувала, що не подавала позовних заяв до того самого Відповідача, з тим самим предметом та з тих самих підстав, натомість у провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/121/22 з аналогічними підставами та предметом. За твердженнями Відповідача, Позивач спеціально створює штучні підстави для позову, зважаючи на наявність відповідного судового рішення у справі № 911/152/18, яким вирішено передати до комунальної власності Вишневої міськради відповідне нерухоме майно, право власності на яке просив визнати Позивач у даній справі.

26. 01.12.2022 представником Позивача подано до місцевого господарського суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, згідно з якими Вишнева міськрада просила відмовити у задоволенні заяви Відповідача.

27. Під час розгляду заяви Відповідача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що Відповідач дійсно має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, однак заявлений ним розмір таких витрат (119 100, 00 грн та 120 750,00 грн «гонорар успіху») не відповідає критеріям, передбаченим частиною четвертою статті 126 ГПК України, оскільки такі витрати не мають характеру необхідних, є неспівмірними з виконаною адвокатом роботою в суді та мають надмірний характер. За викладеного суд виснував, що прийнятною у цьому випадку сумою за добросовісне надання відповідних послуг адвоката є 3 500, 00 грн, в іншій же частині в задоволенні заяви Відповідача належить відмовити.

28. Суд апеляційної інстанції з наведеними висновками погодився.

29. Так, згідно з приписами частини першої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 123 ГПК України).

30. У статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема, у випадку залишення позову без розгляду.

31. Так, відповідно до частин п`ятої - шостої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

32. Аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень саме частини п`ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (див. правові висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17).

33. Звідси, у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

34. Господарський процесуальний кодекс не містять норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.

35. Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідно до приписів частини п`ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача, тощо (див. правові висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20, від 23.06.2022 у справі № 910/12184/20, від 21.09.2022 у справі № 909/229/21).

36. Надаючи оцінку діям Позивача, які призвели до залишення позову у цій справі без розгляду, на предмет їх обґрунтованості або необґрунтованості в розумінні приписів, що містяться у статті 130 ГПК України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що Відповідач наділений процесуальним правом на компенсацію судових витрат на підставі частини п`ятої вказаної статті ГПК України і спору між сторонами у цій частині немає.

37. Між тим, спірним у цьому провадженні лишилось питання розміру витрат, що мають бути компенсовані Позивачем Відповідачеві, з огляду на його зменшення судами попередніх інстанцій.

38. Так, частинами першою, другою статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

39. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

40. Частина сьома статті 43 Конституції України передбачає, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

41. Частинами першою, третьою статті 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

42. Зазначеним приписам Конституції України кореспондує стаття 16 ГПК України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

43. Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги.

44. Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

45. Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

46. Разом з тим, згідно зі статтею 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

47. Виходячи із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі доказів, які подаються сторонами до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

48. На підтвердження факту понесення ТОВ «Журавлинка Плюс» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 239 850, 00 грн, Відповідачем подані належним чином засвідчені копії укладеного між ним, як клієнтом, та Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Голдрейн Партнерс», як виконавцем, договору № 138 про надання правової допомоги від 11.07.2022, додаткової угоди № 1 від 28.07.2022, актів виконаних робіт №№ 000638, 000634 від 14.11.2022, рахунку № 000638 від 14.11.2022 на суму 120 750, 00 грн, рахунку № 000634 від 28.07.2022 на суму 119100,00 грн, платіжної інструкції № 113 від 17.11.2022 на суму 119100,00 грн та ордеру на надання правничої (правової) допомоги № 1234366 від 31.05.2022.

49. Суди установили, що за змістом договору № 138 про надання правової допомоги від 11.07.2022 та додаткової угоди до нього:

- адвокатське об`єднання зобов`язалося надавати правову допомогу клієнту по справі № 911/1201/22 на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язався оплачувати правову допомогу;

- вартість правової допомоги виконавця щодо представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції щодо судової справи № 911/1201/22 становить еквівалент у гривні 3000,00 дол США за курсом АТ КБ «Приватбанк» «продаж» на день виставлення рахунку. Додатково клієнт сплачує виконавцю гонорар перемоги у розмірі еквівалента у гривні 3000,00 дол США за курсом АТ КБ «Приватбанк» на день виставлення рахунку, у разі, якщо Господарським судом Київської області у справі № 911/1201/22 буде винесено для клієнта позитивне судове рішення. Під позитивним судовим рішенням сторони мають на увазі такі судові рішення, зокрема: ухвала суду про відмову у відкритті провадження у справі повністю чи частково; ухвала суду про залишення позову без розгляду повністю чи частково.

50. Відповідно до доданого заявником акту виконаних робіт № 000634 від 14.11.2022, Адвокатське об`єднання «Юридична фірма «Голдрейн Партнерс» надало наступну правову допомогу:

- аналіз позовної заяви у справі № 911/1201/22 на предмет тотожності вимог у справі № 911/121/22. Підготовка заяви про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі, подача заяви до суду - 8 годин, ставка - 4000,00 грн, сума - 32000,00 грн;

- юридичний аналіз судової практики у спорах про визнання права власності - 4 години, ставка - 4000,00 грн, сума - 16000,00 грн;

- підготовка відзиву на позовну заяву, юридичний аналіз судової практики щодо позовів про визнання права власності, підготовка відзиву з додатками для поштового відправлення та візит до відділення Укрпошти для відправки відзиву учасникам справи та в суд - 16,3 годин, ставка - 4000,00 грн, сума - 65200,00 грн;

- підготовка та участь в підготовчому засіданні суду 14.11.2022 - 1,45 годин, ставка - 4000,00 грн, сума - 5900,00 грн.

Загальна вартість робіт становить 119 100,00 грн.

51. Згідно з платіжною інструкцією № 113 від 17.11.2022, заявник здійснив оплату за надання правової допомоги згідно додатку № 1 від 28.07.2022 до договору № 138 від 11.07.2022, рахунок № 000634 від 28.07.2022 у розмірі 119 100,00 грн.

52. Згідно акту виконаних робіт № 000638 від 14.11.2022 сторонами погоджено гонорар перемоги у розмірі 120 750,00 грн.

53. Між тим, частиною четвертою статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

54. У разі недотримання вказаних вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

55. Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (див. правовий висновок Верховного Суду, який викладено у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

56. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

57. У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited" проти України" також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

58. Тому не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність та неминучість (див. правові висновки Верховного Суду, які викладено у постановах від 08.06.2021 у справі № 550/936/18, від 04.06.2019 у справі № 9901/350/18).

59. Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

60. Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

61. Судами попередніх інстанцій установлено, що заперечуючи проти заяви Відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу Позивач вказував на те, що у договорі № 138 від 11.07.2022 сторони передбачили фіксовану суму вартості правової допомоги, тоді як в акті виконаних робіт вказані погодинні показники витраченого часу на певний вид правової допомоги.

Також Позивач зазначив, що розмір витрат на правову допомогу не відповідає принципам співмірності, достовірності, пропорційності та обґрунтованості цих витрат, оскільки адвокат Мазур І.О. представляє інтереси ТОВ «Журавлинка Плюс» у справі № 911/121/22 та представляла інтереси ТОВ «Черемшина 2012» у справі № 911/152/18, адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, а підготовка до розгляду цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

62. Взявши до уваги вказані пояснення, оцінивши наявні у справі докази суди попередніх інстанцій вирішили, що розмір заявлених витрат на правову допомогу в сумі 239 850, 00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і явно не співрозмірні із виконаною роботою у суді під час представництва інтересів Відповідача у даній справі.

63. Витрати ж понесені на оплату гонорару перемоги за договором не мають характеру необхідних, є неспівмірними з виконаною адвокатом роботою в суді першої інстанції, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника Відповідача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, а їх відшкодування матиме надмірний тягар для Позивача.

64. Розглянувши доводи поданої касаційної скарги у цій частині колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що вони жодним чином наведених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, позаяк зводяться до висловлення незгоди із здійсненною судами оцінкою зібраних у справі доказів, є проханням про їх переоцінку та втручання у виключні повноваження судів попередніх інстанцій. Питань права чи правозастосування скаржник у касаційній скарзі не піднімає.

65. Жодної неузгодженості із загальними висновками Верховного Суду, які наведені у постановах, на які посилається скаржник у касаційній скарзі у даному випадку також немає, адже для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати Відповідача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. правові висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 30.03.2021 у справі № 906/432/19).

66. Оскільки судами було установлено, що заявлена до стягнення сума судових витрат на правничу допомогу є явно завищеною і необґрунтованою, підставність їх зменшення відповідає наведеним вище нормам ГПК України. Порушень цих норм Відповідач належно не обґрунтував і не довів. Його заперечення у цій частині колегією суддів оцінюються критично, адже такі заперечення стосуються вибіркових висновків суду апеляційної інстанції, однак при цьому загальний підхід місцевого господарського суду щодо розподілу судових витрат, який судом апеляційної інстанції підтримано, скаржник не спростував.

67. У цій частині Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

68. Крім цього, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає доцільним вказати, що при прийнятті даної постанови керується, зокрема, принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України», від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі Відповідачем не зазначено й не обґрунтовано.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

69. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

70. Враховуючи наведені положення Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішила, що подана ТОВ «Журавлинка Плюс» касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає. Водночас прийняті у справі додаткова ухвала і постанова повністю відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані.

Керуючись статтями 300 301 306 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Журавлинка Плюс» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 24 січня 2023 року і додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 05 грудня 2022 року у справі № 911/1201/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Случ О.В.

Судді Волковицька Н.О.

Могил С.К.