Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/7260/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Промислово-виробниче підприємство "Кривбасвибухпром" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 (головуючий суддя Коваль Л.А., судді Пархоменко Н.В., Чередко А.Є.)

у справі № 904/7260/17

за позовом Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області

до Публічного акціонерного товариства "Промислово-виробниче підприємство "Кривбасвибухпром"

про стягнення шкоди у розмірі 178 650,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2017 у справі № 904/7260/17 позовні вимоги про стягнення шкоди в розмірі 148 384,06 грн. задоволено; стягнуто з відповідача шкоду, що заподіяна державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України в результаті засмічення земельних ресурсів у розмірі 148 384, 06 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням, 02.10.2017 Публічне акціонерне товариство "Промислово-виробниче підприємство "Кривбасвибухпром" подало в Дніпропетровський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу про скасування вказаного рішення та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

До апеляційної скарги скаржником також додано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі №904/7260/17 відхилено клопотання Публічного акціонерного товариства "Промислово-виробниче підприємство "Кривбасвибухпром" про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2017 у справі № 904/7260/17, відмовлено у поновленні пропущеного строку подання апеляційної скарги, та повернуто її апелянту.

Вказану ухвалу мотивовано тим, що несвоєчасне оскарження рішення місцевого господарського суду зумовлене, з огляду на доводи, наведені відповідачем, не об'єктивними обставинами, а обставинами суб'єктивного характеру. Суд апеляційної інстанції вказав, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким суд користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які у даному випадку відсутні, тому й підстав для відновлення пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги колегія суддів не знайшла.

02.11.2017 Публічне акціонерне товариство "Промислово-виробниче підприємство "Кривбасвибухпром" подало касаційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі №904/7260/17, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті.

Касаційна скарга обґрунтована порушенням та неправильним застосуванням судом апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Аргументуючи доводи касаційної скарги відповідач зазначає, зокрема, про таке:

- у даному випадку слід враховувати, що процесуальним законом не врегульовано порядок надсилання судових рішень особам, які були присутні в судовому засіданні, що вплинуло на строки подання скарги;

- оскільки копія повного тексту судового рішення не надсилалась на адресу сторін; заявник подав скаргу через відносно короткий період часу з моменту фактичного отримання копії рішення; 5 днів пропуску строку оскарження рішення не є надмірно тривалим, а тому скаржник вважає, що відмова суду апеляційної інстанції у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з тих підстав, що заявник не надав докази неможливості отримання ним копії рішення або ознайомлення з повним текстом рішення у ЄДРСР у період з 19.09.2017 по 28.09.2017, що призвело до відмови у розгляді по суті апеляційної скарги, хоча і мала законну мету (забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності), проте, відсутня пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою в розумінні практики Європейського суду, що зашкодило суті права доступу до суду;

- відхиляючи клопотання відповідача щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, суд позбавив скаржника права на захист його інтересів (апеляційне оскарження), встановленого ст. 129 Конституції України.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу відповідача, в якій вказує, що наведені ним причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення від 11.09.2017 не є поважними, тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, виходить з такого.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

За змістом ч. 1 ст. 91 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Статтею 93 ГПК України (у зазначеній редакції) визначено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду - протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

В силу положень ч. 1 ст. 53 ГПК України, яка врегульовує питання відновлення та продовження процесуальних строків, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи, господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

При цьому, ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, виходячи зі змісту ст. ст. 33, 53 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен в сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строків на апеляційне оскарження та зазначити з яких підстав подане скаржником клопотання не може бути задоволене. До таких висновків щодо поновлення строків оскарження дійшов Верховний Суд України у постанові від 17.01.2006 у справі №39/62-12/140.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.".

Касаційний господарський суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Промислово-виробниче підприємство "Кривбасвибухпром" про відновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2017 у справі № 904/7260/17 та повернення апеляційної скарги на підставі п.4 ч.1 ст. 97 ГПК України, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що в судовому засіданні Господарського суду Дніпропетровської області 11.09.2017 року був присутній представник відповідача (скаржника) - Діденко Л.І.

В судовому засіданні 11.09.2017, за участю повноважних представників сторін, було проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

З урахуванням наведеного, апеляційний господарський суд встановив, що відповідач був обізнаний як про результати розгляду позовної заяви у справі, так і про винесення 11.09.2017 відповідного рішення по справі.

За приписами статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Отже, надіслання повного тексту рішення особам, які були присутні у судовому засіданні, не передбачено процесуальним законодавством. Водночас ці сторони (які були присутні в судовому засіданні) мають право згідно з частиною другою статті 22 ГПК України знайомитися з відповідними процесуальними актами, знімати їх копії, а також заявляти клопотання про видачу їм належно засвідчених копій судових рішень.

Повний текст рішення у справі №904/7260/17 був підписаний 18.09.2017 (строк оскарження, встановлений приписами ст. 93 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) до 28.09.2017.

02.10.2017 року на виконання рішення у справі видано накази.

Апеляційним господарським судом також встановлено, що з заявою про видачу/надіслання копії судового рішення відповідач до суду не звертався, рішення оприлюднено на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 21.09.2017.

Стосовно доводів скаржника про те, що 27.09.2017 представник відповідача отримав копію повного тексту судового рішення в електронному вигляді з ЄДРСР, та, враховуючи ту обставину, що повний текст рішення на його адресу не надсилався, був оприлюднений в ЄДРСР 21.09.2017, тому, відповідно, десятидений строк для оскарження судового рішення закінчувався 01.10.2017, колегія суддів зазначає, що в силу приписів ст.ст. 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.09.2017 (повний текст рішення складений 18.09.2017) у справі № 904/7260/17 було надіслано судом до Реєстру 18.09.2017, оприлюднено 21.09.2017.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що скаржник, який був обізнаний про прийняття 11.09.2017 рішення у справі № 904/7260/17, не був позбавлений можливості своєчасно ознайомитись з відповідним рішенням в Єдиному державному реєстрі судових рішень. При цьому, посилання відповідача на перебіг строку на оскарження рішення з дня його оприлюднення в ЄДРСР, колегією суддів відхиляється як безпідставне, оскільки суперечить приписам ст. 93 ГПК України.

Як встановив суд апеляційної інстанції, поважності причин щодо неможливості своєчасного отримання у суді копії оскаржуваного рішення та, відповідно, своєчасного оскарження цього рішення, відповідач не навів. У випадку наявності об'єктивних причин неможливості особистого отримання копії рішення відповідач не був позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про надіслання йому копії рішення поштою, чи своєчасно ознайомитися з повним текстом судового рішення на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про те, що несвоєчасне оскарження рішення місцевого господарського суду зумовлене, з огляду на доводи, наведені відповідачем, не об'єктивними обставинами, а обставинами суб'єктивного характеру.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що можливість вчасного подання ПАТ "Промислово-виробниче підприємство "Кривбасвибухпром" апеляційної скарги на рішення господарського суду від 11.09.2017, залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, якою він вчасно не скористався.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, доводи ПАТ "Промислово-виробниче підприємство "Кривбасвибухпром" щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, з посиланням на ст.129 Конституції України, ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.

Оскаржувана ухвала апеляційного суду прийнята з дотриманням балансу суспільного та приватного інтересів, оскільки держава в особі судових органів повинна забезпечити заінтересованим особам право на використання наявних засобів правового захисту, заінтересовані особи повинні розраховувати на те, що процесуальні норми судочинства будуть застосовані, а неналежне використання своїх прав однією із сторін у судовому процесі не стане перешкодою для іншої сторони в реалізації її права на виконання судового рішення.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм процесуального права.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судове рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи не виявив порушення чи неправильного застосування норм процесуального права, які б призвели до прийняття апеляційним господарським судом неправильного судового рішення у справі.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України (в редакції після 15.12.2017) покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Промислово-виробниче підприємство "Кривбасвибухпром" - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2017 у справі №904/7260/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.