ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 911/1150/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу виконуючого обов'язки заступника керівника Київської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 (судді:

Козир Т. П., Чорногуз М. Г., Агрикова О. В. ) та ухвалу Господарського суду Київської області від 01.06.2020 (суддя Подоляк Ю. В. ), у справі

за позовом заступника керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: 1) Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, 2) Державного підприємства "Іванківське лісове господарство",

до 1) Феневицької сільської ради, 2) Іванківської районної державної адміністрації, 3) Приватного підприємства "Іванків-Ігма"

про визнання недійсним та скасування розпорядження та визнання недійсним договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст обставин справи

1.1. У травні 2020 року заступник керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства (далі - Управління) та Державного підприємства "Іванківське лісове господарство" (далі - ДП "Іванківське лісове господарство") до Феневицької сільської ради (далі - сільська рада), Іванківської районної державної адміністрації (далі - державна адміністрація), Приватного підприємства "Іванків-Ігма" (далі - ПП "Іванків-Ігма"), у якій просив суд:

- визнати поважними причини пропуску строків позовної давності за даним позовом;

- визнати недійсним та скасувати розпорядження державної адміністрації "Про затвердження технічної документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" від 16.05.2011 № 449;

- визнати недійсним типовий договір оренди землі від 15.02.2012, укладений між ПП "Іванків-Ігма" та сільською радою.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка, яка передана в оренду за спірними розпорядженнями і договором, накладається на землі лісового фонду, що перебувають у постійному користуванні ДП "Іванківське лісове господарство" в кварталі № 50 Феневицького лісництва, належить до земель державної власності лісогосподарського призначення та не може передаватися в оренду для комерційних цілей, тому спірне розпорядження, яке прийняте державною адміністрацією поза межами власних повноважень, з порушенням норм Земельного кодексу України та Лісового кодексу України, підлягає скасуванню, а укладений на його підставі договір оренди - визнанню недійсним.

1.3. Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.05.2020 позовну заяву залишено без руху. Зобов'язано прокурора усунути зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви, подавши до суду упродовж десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху документи зазначені в ухвалі суду.

1.4. На виконання зазначеної ухвали прокурор 22.05.2020 направив до Господарського суду Київської області лист від 22.05.2020 № 35/1-642вих20.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.06.2020, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020, позовну заяву повернуто прокурору на підставі частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

2.2. В обґрунтування ухвали суд першої інстанції послався на те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі ДП "Іванківське лісове господарство", порушив положення абзацу 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до яких не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній. Оскільки прокурор не усунув недоліки позовної заяви в частині належного обґрунтування підстав для здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі Державного підприємства "Іванківське лісове господарство", суд дійшов висновків, з якими погодився суд апеляційної інстанції, що позовна заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погодившись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 та ухвалою Господарського суду Київської області від 01.06.2020, прокурор звернувя до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані рішення, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

3.2. Скаржник в обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 2, 4, 7, 11, частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор зазначає, що суди не врахували при винесенні оскаржуваних судових рішень висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 363/4654/16-ц, від 19.02.2020 у справі № 361/6817/16-ц, від 08.11.2019 у справі № 707/2307/16-ц, від 13.11.2019 у справі № 372/391/17, від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в особі державних лісогосподарських підприємств).

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши оскаржувані у справі постанову та ухвалу, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

4.2. Предметом позову у цій справі є вимога позивача про визнання недійсним і скасування розпорядження органу державної влади та визнання недійсним договору оренди землі. Предметом касаційного перегляду є ухвала про повернення позовної заяви у зв'язку з неусуненням позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом.

4.3. Частиною 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у Частиною 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

4.4. Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

4.5. Згідно з частиною 3 статті 174 Господарського процесуального кодексу України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому частиною 3 статті 174 Господарського процесуального кодексу України. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (частина 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

4.6. Як зазначалося, ухвалою Господарського суду Київської області від
08.05.2020 позовну заяву залишено без руху. Зобов'язано прокурора усунути зазначені в ухвалі недоліки позовної заяви, подавши до суду упродовж десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху наступні документи:

- письмові пояснення з обґрунтуванням відповідності наявності підстав для здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі ДП "Іванківське лісове господарство" приписам абзацом 3 частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру";

- докази повідомлення про звернення до суду з даною позовною заявою Управління, ДП "Іванківське лісове господарство";

- докази доплати судового збору за подання до суду даної позовної заяви в розмірі 362 грн;

- належним чином засвідчені копії письмових доказів доданих до матеріалів позовної заяви.

4.7. Як установлено судами, на виконання цієї ухвали прокурор у листі від
22.05.2020 в обґрунтування наявності підстав для здійснення прокурором представництва в суді у цій справі, посилався на те, що позивачі є органами, уповноваженими державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах згідно з положеннями статті 28 Лісового кодексу України. Прокурор зазначав, що здійснює представництво інтересів держави в суді в особі ДП "Іванківське лісове господарство", яке, на думку прокурора, не є державною компанією і законодавство України не містить визначення поняття "державна компанія". У зв'язку з порушенням інтересів держави, пред'явлення позову у цій справі в особі ДП "Іванківське лісове господарство" викликано саме захистом інтересів держави в суді, оскільки вказане підприємство, як уповноважений орган з управління лісовим та мисливським господарством, не вжило заходів щодо повернення незаконно переданої в оренду земельної ділянки лісового господарства.

4.8. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, повертаючи без розгляду позовну заяву прокурора, виходив із того, що прокурор порушив положення абзацу 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній. Відтак прокурор не довів підстав можливості здійснення ним законного представництва в суді інтересів держави в особі ДП "Іванківське лісове господарство".

4.9. Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній. (частина третя). Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший-третій частини четвертої).

Таким чином, відповідно до частини третьої статті 23 Закону прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому представництво прокурором в суді інтересів держави в особі державних компаній не допускається.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України. Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від
26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

4.10. Позов у цій справі Прокурор подав в інтересах держави в особі Управління та ДП "Іванківське лісове господарство" з посиланням на їх бездіяльність щодо захисту інтересів держави, які полягають в забезпеченні реалізації принципів регулювання земельних відносин.

4.11. Як установили суди, звертаючись до суду в інтересах держави в особі ДП "Іванківське лісове господарство", що не є органом державної влади або іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого належить захист інтересів держави, зокрема, в галузі реалізації принципів регулювання земельних відносин або захисту природних ресурсів, прокурор порушив норми частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", згідно з якою здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній не допускається.

4.12. При цьому порушення прокурором встановленої Законом України "Про прокуратуру" прямої заборони на звернення до суду в інтересах державної компанії виключає необхідність з'ясування питання невиконання або неналежного виконання таким позивачем дій, спрямованих на захист власних прав та інтересів або інтересів держави. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 906/853/17.

Тому колегія суддів вважає, що суди дійшли вірного висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі ДП "Іванківське лісове господарство".

4.13. У постановах від 15.10.2019 року у справі № 903/129/18, від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17, від 14.09.2020 у справі № 925/285/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, на які посилається скаржник, Верховний Суд визначив загальний порядок та підстави представництва прокурором інтересів держави в особі органів державної влади та місцевого самоврядування, проте висновки щодо можливості представництва прокурором інтересів держави в особі державних підприємств у наведених постановах відсутні. За таких обставин, посилання прокурора на зазначені постанови є неревалентними.

4.14. У постанові від 15.04.2020 у справі № 363/4656/16-ц за позовом про визнання недійсними розпоряджень, державних актів та витребування на користь держави земельних ділянок з незаконного володіння, на яку посилається скаржник, Верховний Суд зазначив, що позов подано в інтересах держави в особі ДП "Вищедубечанське лісове господарство", яке згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та статутом за організаційно-правовою формою є "державним підприємством", тому твердження скаржника щодо подання позову в інтересах державної компанії та, відповідно, відсутності підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави в особі цього державного підприємства, є надуманими, не ґрунтуються на матеріалах справи та законі.

У постанові від 19.02.2020 у справі № 361/6817/16-ц про визнання недійсним рішень сільської ради та скасування рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, на яку посилається скаржник, Верховний Суд зазначив, що позов подано в інтересах держави в особі ДП "Вищедубечанське лісове господарство". Суд зазначив, що факт незвернення до суду Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП "Вищедубечанське лісове господарство" з відповідним позовом, який би мав захистити інтереси держави, свідчить про те, що вказані суб'єкти неналежно виконують свої повноваження.

4.15. У справі, яка розглядається, заявлено позов про визнання недійсним та скасування розпорядження державної адміністрації і визнання недійсним договору оренди землі, що свідчить про неподібність спірних правовідносин у цій справі та справах, наведених скаржником. Окрім того, відповідно до останньої правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 911/551/19, не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній. При цьому Верховний Суд зазначив, що звертаючись до суду в інтересах держави в особі державного підприємства, яке не є органом державної влади або іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого належить захист інтересів держави, зокрема, в галузі реалізації принципів регулювання земельних відносин або захисту природних ресурсів, прокурор порушив норми частини третьої статті 23 Закону, згідно з якою здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній не допускається.

Тому доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, щодо можливості представництва прокурором інтересів держави в особі державних підприємств з посиланням на висновки, викладені у наведених постановах Верховного Суду, є безпідставними.

4.16. Водночас прокурор у касаційній скарзі зазначає, що суди, повертаючи позов з підстав недотримання прокурором абзацу 3 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якого не допускається здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі державних компаній, без будь-якого обґрунтування повернули позов, поданий в інтересах органу державної влади - Управління, підстави представництва якого, на думку прокурора, належним чином обґрунтовані.

4.17. Касаційний господарський суд зазначає, що позовні вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема перевірці та аналізу.

Все це має бути проаналізовано судом у сукупності та відображено у судовому рішенні.

Проте суди попередніх інстанцій, всупереч вимогам статті 86 Господарського процесуального кодексу України, не навели аргументів і не з'ясували, чи є Управління належним позивачем у цій справі з огляду на суб'єктний склад і зміст спірних правовідносин, чи є Управління органом, уповноваженим державою розпоряджатися земельною ділянкою відповідно до норм земельного та лісового законодавста, і чи законні інтереси Управління потребують судового захисту.

4.18. Викладене свідчить, що суди попередніх інстанцій залишили без належної оцінки та дослідження обставини дотримання прокурором положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо відповідного суб'єкта владних повноважень, визначеного позивачем, при зверненні з цим позовом до суду.

За обставин неналежного дослідження наявності підстав звернення прокурора до суду з відповідним позовом висновки судів про повернення позову є передчасними, а ухвалені у справі судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судові рішення наведеним вимогам не відповідають.

5.2. Згідно з частинами 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.3. Ураховуючи допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалені у справі судові рішення слід скасувати із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, а касаційну скаргу задовольнити частково.

5.4. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу виконуючого обов'язки заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 і ухвалу Господарського суду Київської області від 01.06.2020 у справі № 911/1150/20 скасувати, справу передати до Господарського суду Київської області на стадію прийняття до розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак