Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 925/105/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. та Селіваненка В.П.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Черкаської області від 08.05.2018

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2018

у справі № 925/105/18

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України")

до комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" (далі - КПТМ "Черкаситеплокомуненерго")

про стягнення 199 102,12 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" 199 102,12 грн., з яких: 188 296,94 грн. пені, 10 805,18 грн. - 3% річних, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати природного газу, одержаного за договором купівлі-продажу природного газу від 30.12.2014 № 3321/15-ТЕ-36.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 08.05.2018 у справі № 925/105/18 (суддя Кучеренко О.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2018 (судді Пономаренко Є.Ю. -головуючий, Дідиченко М.А., Смірнова Л.Г.), у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що заявлені до стягнення з відповідача пеня та 3% річних нараховані позивачем на заборгованість, яку відповідач сплатив до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії", а відтак підстав для задоволення позовних вимог немає.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України", зазначаючи про те, що рішення попередніх судових інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон), статей 7, 86, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, в редакції, чинній з 15.12.2017), просить суд касаційної інстанції: скасувати судові акти попередніх судових інстанцій зі справи № 925/105/18; прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Так, згідно з доводами ПАТ "НАК "Нафтогаз України", викладеними у касаційній скарзі:

- в оскаржуваних судових рішеннях не враховані аргументи позивача щодо невключення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, не зазначено мотивів такого неврахування, що призвело до прийняття незаконного рішення;

- застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин приписів частини третьої статті 7 Закону є неправомірним, оскільки відповідача не включено до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості;

- суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин приписи статей 1-3, 7 Закону.

У відзиві на касаційну скаргу КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" просить судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, зазначаючи, зокрема, про те, що судами попередніх інстанцій у розгляді справи не було допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи № 925/105/18 (касаційної скарги) між суддями від 12.12.2018 визначено такий склад колегії суддів Касаційного господарського суду: Булгакова І.В. (головуючий), Львов Б.Ю., Селіваненко В.П.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, зокрема, таке.

30.12.2014 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 3321/15-ТЕ-36 (далі - Договір), відповідно до умов якого:

- продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України продавцем за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (пункт 1.1 Договору);

- газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (пункт 1.2 Договору);

- згідно з пунктом 2.1 Договору сторони узгодили обсяги газу, що мають бути поставлені за Договором. Так, продавець зобов'язався передати покупцеві у період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ за обсягом до 32 932 тис. куб. м;

- приймання - передача газу, поставленого позивачем відповідачу у відповідному місяці, оформлюється актом приймання передачі газу (пункт 3.3 Договору). Акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 3.4 Договору);

- відповідно до пункту 6.1 Договору сторони узгодили строки оплати за поставлений природний газ. Так, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами, шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється відповідачем до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Судами також встановлено, що позивач передав, а відповідач прийняв природний газ за Договором на загальну суму 47 195 890,09 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, які підписані та скріплені печатками сторін.

Як свідчать матеріали справи, відповідач розрахувався за одержаний природний газ в повному обсязі до 01.04.2016.

Неналежне виконання КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" умов Договору в частині своєчасних розрахунків за одержаний природний газ стало підставою для звернення ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до суду з позовом про стягнення з відповідача 188 296,94 грн. пені та 10 805,18 грн. - 3% річних.

Попередні судові інстанції, посилаючись на приписи статей 11, 530, 655, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 1, 2, 7 Закону та з огляду на встановлені ними фактичні обставини справи, врахувавши той факт, що:

- 30.11.2016 набрав чинності Закон, частиною третьою статті 7 якого передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом;

- заборгованість КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" за поставлений природний газ у період з 31.01.2015 до 31.12.2015, який використаний останнім для виробництва теплової енергії, станом на 13.04.2016 погашена в повному обсязі, відповідно, відсутні підстави для нарахування позивачем пені та 3% річних на суму заборгованості, - дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.

Так, як встановлено попередніми судовими інстанціями, 30.11.2016 набрав чинності Закон.

Відповідно до приписів статті 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі статтею 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною першою статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.

Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

Водночас частиною третьою статті 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону є нормою прямої дії, при цьому застосування приписів частини третьої статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (аналогічна позиція викладена й у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 зі справи № 927/1152/16).

Зазначеним спростовуються доводи ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про те, що відповідач не є учасником процедури списання заборгованості, оскільки не включений до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Таким чином, зазначеною частиною третьою статті 7 Закону передбачено можливість уникнення боржником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних так і у спосіб списання цих нарахувань на заборгованість, яка була погашена до набрання чинності Закону.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені та 3% річних, у зв'язку з чим на законних підставах відмовили в позові.

Доводи, які викладені у відзиві КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" на касаційну скаргу ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судові акти попередніх інстанцій, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 08.05.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 925/105/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко