Історія справи

Постанова КГС ВП від 13.09.2023 року у справі №902/466/22
Постанова КГС ВП від 13.09.2023 року у справі №902/466/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 902/466/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

секретар судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників учасників:

офісу ГП - Голуб Є.О.,

позивача - не з`явився,

відповідача-1 - Гуменюк В.М.,

відповідача-2 - Зілберт О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури та Приватного підприємства "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 (у складі колегії суддів: Петухов М.Г. (головуючий), Гудак А.В., Олексюк Г.Є.)

та рішення Господарського суду Вінницької області 20.10.2022 (суддя Шамшуріна М.В.)

за позовом Керівника Жмеринської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Северинівської сільської ради

до: 1. Жмеринської районної державної адміністрації,

2. Приватного підприємства "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін"

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди, зобов`язання повернути водний об`єкт загальнодержавного значення із земельною ділянкою водного фонду,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Керівник Жмеринської окружної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області (далі - Позивач, Сільрада) звернувся до Господарського суду Вінницької області із позовом до Жмеринської районної державної адміністрації (далі - Відповідач-1, Райдержадміністрація) та Приватного підприємства "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" (далі - Відповідач-2, ПП "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін") в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Райдержадміністрації №45 від 08.02.2005 "Про надання в оренду водного об`єкту загальнодержавного значення із земельною ділянкою ПП "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" м. Вінниця;

- визнати недійсним договір оренди водного об`єкту загальнодержавного значення із земельною ділянкою водного фонду, укладений 10.02.2005 між Райдержадміністрацією та ПП "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін", який зареєстровано у Вінницькій регіональній філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.04.2008 за №040880200001;

- зобов`язати ПП "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" повернути державі в особі Сільради водний об`єкт загальнодержавного значення із земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 0521080200:06:002:0043 площею 34,9688 га, який розташований за межами населеного пункту на території с. Олександрівка Северинівської об`єднаної територіальної громади Жмеринського району Вінницької області.

1.2. В обґрунтування позовних вимог Прокурор зазначив, що розпорядження Райдержадміністрації №45 від 08.02.2005 є незаконними та підлягає скасуванню, а договір оренди водного об`єкту загальнодержавного значення із земельною ділянкою водного фонду від 10.02.2005 визнанню недійсним, з огляду на те, що під час прийняття спірного розпорядження та укладення договору оренди були порушені вимоги чинного на час виникнення спірних правовідносин земельного і водного законодавства.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Вінницької області 20.10.2022 у справі №902/466/22 позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Райдержадміністрації №45 від 08.02.2005 "Про надання в оренду водного об`єкту загальнодержавного значення з земельною ділянкою ПП "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" м. Вінниця".

Визнано недійсним договір оренди водного об`єкту загальнодержавного значення з земельною ділянкою водного фонду, укладений 10.02.2005 між Райдержадміністрацією та ПП "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін", який зареєстровано у Вінницькій регіональній філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.04.2008 за № 040880200001.

Зобов`язано ПП "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" повернути державі в особі Сільради водний об`єкт загальнодержавного значення із земельною ділянкою водного фонду з кадастровим номером 0521080200:06:002:0043 площею 34,9688 га, який розташований за межами населеного пункту на території с. Олександрівка Северинівської об`єднаної територіальної громади Жмеринського району Вінницької області.

2.2. Суд першої інстанції виходив з того, що розпорядження Райдержадміністрації від 08.02.2005 №45 "Про надання в оренду водного об`єкту загальнодержавного значення із земельною ділянкою ПП "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" є незаконним, оскільки прийняте з порушенням визначеної законом компетенції, позаяк такі повноваження належали Вінницькій обласній державній адміністрації.

Задовольняючи позовну вимогу про визнання недійсним договору оренди водного об`єкту, суд вказав на те, що такий правочин укладено на підставі розпорядження Райдержадміністрації від 08.02.2005 №45, при прийнятті якого остання вийшла за межі своїх повноважень та не могла виступати орендодавцем у спірних правовідносинах, що є підставою для визнання договору недійсним.

Крім того, суд встановив, що станом на момент укладення спірного договору оренди землі нормативна грошова оцінка земельної ділянки не здійснювалася та розмір орендної плати, зазначений в договорі було визначено без проведення такої оцінки, що також є підставою для визнання договору недійсним.

Щодо вимоги про повернення водного об`єкту із земельною ділянкою водного фонду, суд вказав, що передача та зайняття спірної земельної ділянки водного фонду не ґрунтується на законі, користування земельною ділянкою ПП "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" поза межами правових підстав продовжується на підставі спірних розпорядження та договору.

Місцевий господарський суд вказав, що таке порушення є триваючим, а відповідна вимога може бути заявлена в будь-який час протягом якого триває порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду та до таких вимог строк позовної давності не застосовуються.

2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 у справі №902/466/22 вищезазначене рішення місцевого господарського суду скасовано в частині задоволення позову про визнання незаконним та скасування розпорядження Райдержадміністрації №45 від 08.02.2005 "Про надання в оренду водного об`єкту загальнодержавного значення з земельною ділянкою ПП "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" м. Вінниця" та в цій частині прийнято нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

2.4. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що місцевий господарський суд не розмежував поняття "постійного користування" та "оренди", які регулюються статтями 122 124 Земельного кодексу України, внаслідок чого дійшов помилкового висновку, що в цьому випадку Райдержадміністрація не мала передбачених законом повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою для передання її в оренду.

Апеляційний господарський суд також зазначив, що станом на момент укладення спірного договору оренди землі нормативна грошова оцінка земельної ділянки не здійснювалася та розмір орендної плати, зазначений в договорі було визначено без проведення такої оцінки.

В той же час, суд вказав, що укладення оспорюваного правочину та продовження існування правовідносин на його основі є триваючим правопорушенням, а тому Позивач має право на звернення до суду за захистом прав у будь-який час протягом такого порушення, але за умови існування такого порушення на момент звернення із позовом.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі Прокурор просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

3.2. У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування статей 17, 59, 84, 116, 122, 124, пункту 12 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) та статті 51 Водного кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №615/1267/16, від 19.08.2021 у справі №677/1893/18, від 04.12.2018 у справі №915/1286/17, від 18.04.2019 у справі №908/72/18.

3.3. ПП "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" у відзиві на касаційну скаргу Прокурора просить залишити її без задоволення.

3.4. Жмеринська районна військова адміністрація у відзиві на касаційну скаргу Прокурора просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

3.5. ПП "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін", не погоджуючись з судовим рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційної інстанції, також звернулося з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

3.6. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, вважаючи, що суди попередніх інстанцій застосували статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", статтю 13 Закону України "Про оцінку землі" та статтю 256 Цивільного кодексу України без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, ухвалі Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №912/2797/21 та постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №464/5089/15.

3.7. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу ПП "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" просить залишити її без задоволення.

3.8. У додаткових поясненнях ПП "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" із посиланнями на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №912/2797/21 наголошено, що Прокуратурою було здійснено "непропорційне втручання у його право на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".

4. Розгляд справи Верховним Судом

4.1. Ухвалами Верховного Суду від 15.03.2023 відкрито касаційне провадження за вищезазначеними касаційними скаргами і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 12.04.2023.

4.2. Ухвалою Верховного Суду від 03.04.2023 задоволено клопотання Райдержадміністрації про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

4.3. Ухвалою Верховного Суду від 12.04.2023 зупинено касаційне провадження у справі №902/466/22 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2797/21.

4.4. Ухвалою Верховного Суду від 20.04.2023 поновлено касаційне провадження у справі №902/466/22, відмовлено у задоволенні заяви ПП "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" про зупинення виконання постанови суду апеляційної інстанції та зупинено касаційне провадження у даній справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2797/21.

4.5. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 17.08.2023 №29.2-02/2281 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №902/466/22 у зв`язку з відпусткою судді Случа О.В.

4.6. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2023 для розгляду справи №902/466/22 визначено колегію суддів у складі: Зуєв В.А. - головуючий, Берднік І.С., Міщенко І.С.

4.7. Ухвалою Верховного Суду від 17.08.2023 поновлено касаційне провадження у справі №902/466/22, прийнято її до провадження та призначено касаційні скарги до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13.09.2023.

5. Обставини встановлені судами

5.1. Розпорядженням Райдержадміністрації від 08.02.2005 №45 "Про надання в оренду водного об`єкту загальнодержавного значення із земельною ділянкою ПП "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" м. Вінниця" вирішено надати ПП "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" в оренду водний об`єкт загальнодержавного значення з земельною ділянкою площею 34,9688 га, місткістю 554 932 куб.м розташований на території Олександрівської сільської ради терміном на 20 років для риборозведення та рибальства.

5.2. На підставі зазначеного розпорядження, 10.02.2005 між Райдержадміністрацією (орендодавець) та ПП "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" (орендар) укладений договір оренди, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в користування на умовах оренди водний об`єкт загальнодержавного значення з земельною ділянкою (надалі "водний об`єкт") загальною площею 34,9688 га та місткістю 554932,0 куб.м води, який знаходиться за межами населеного пункту на території Олександрівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області.

5.3. Водний об`єкт передається в оренду строком на 20 років в цілях риборозведення, рибальства та відпочинку (пункти 2.1., 2.2. договору)

5.4. Відповідно до пункту 2.3. договору орендна плата вноситься на рахунок до 15 листопада поточного року та становить: 1 049 грн на рік за всю площу. Орендна плата вноситься з врахуванням індексу інфляції.

5.5. Договір оренди зареєстровано у Вінницькій регіональній філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.04.2008 за №040880200001 та погоджено Державним управлінням охорони навколишнього середовища у Вінницькій області та Обласним виробничим управлінням по меліорації водному господарства "Облводгосп".

5.6. На замовлення ПП "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" розроблено технічну документацію з інвентаризації земельної ділянки водного фонду (става) МВПВ "Інж-Агро", відповідно до якої земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 0521080200:06:002:0043, площа водної поверхні становить - 33,4406 га; площа під гідротехнічними спорудами - 0,7830 га; площа під пасовищем - 0,7452 га.

5.7. Відповідно до листа Басейнового управління водних ресурсів річки Південний Буг від 03.02.2022 №135/03 водний об`єкт, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 0521080200:06:002:0043, відноситься до категорії "ставок".

5.8. На думку Прокурора, розпорядження Райдержадміністрації №45 від 08.02.2005 прийнято з порушенням норм земельного та водного законодавства, так само, як і укладений договір оренди водного об`єкту загальнодержавного значення із земельною ділянкою водного фонду від 10.02.2005.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні Прокурора та представників сторін, дослідивши наведені у касаційних скаргах та відзивах на них доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Щодо дотримання розумного строку для вжиття заходів реагування на стверджуванні порушення інтересів держави

6.2. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (частина третя статті 23 Закону "Про прокуратуру").

6.3. Згідно з частиною четвертою статті 23 цього Закону прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

6.4. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

6.5. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

6.6. Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах судам необхідно дослідити: чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; чи дотримано прокурором розумний строк для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.

6.7. У постановах Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №917/665/20, від 07.04.2021 у справі №913/124/20, від 09.06.2021 у справі №916/1674/18 (у цих справах суди встановили, що проміжок часу між повідомленням органу, здійсненого прокурором в порядку статті 23 Закону "Про прокуратуру", та зверненням до суду з позовом є незначним) зроблено наступні висновки:

- суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, чи існував факт незвернення вказаного органу до суду при наявності для цього підстав;

- така обізнаність має бути підтверджена достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені;

- суди попередніх інстанцій при наданні висновків про недотримання прокурором розумного строку зосередилися на часовому проміжку, який минув між повідомленням, яке прокурор надіслав органу, та поданням позову у справі, проте не приділили достатньої уваги тому, що такий проміжок не завжди є вирішальним у питаннях дотримання прокурором приписів статті 23 Закону "Про прокуратуру"; такий підхід є занадто формалізованим, критерій "розумності" строку має визначатися з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально.

6.8. Як встановили суди попередніх інстанцій, Прокурором проводилось листування з Сільрадою починаючи з квітня 2021, а з питань законності використання спірного водного об`єкту - з січня 2022, а саме: лист №02.52.-270вих-21 від 08.04.2021, лист від 31.01.2022 №52-310вих-22, лист від 24.05.2022 №521586вих-22, лист від 02.06.2022 №52-1722вих-22.

Зокрема, Прокурор остаточно проінформував Сільраду про виявлені порушення у листі від 02.06.2022 №52-1722вих-22.

Натомість, Сільрада у листі від 14.06.2022 №423 зазначила, що останньою не використовувався та не використовується процесуальний порядок щодо припинення використання (повернення) спірного водного об`єкту загальнодержавного значення із земельною ділянкою водного фонду та не буде їх вчиняти у зв`язку із обмеженими фінансовими ресурсами сільського бюджету.

6.9. Враховуючи, що Сільрада чітко та однозначно заявила про відсутність наміру звертатися до суду з позовом, то судова колегія доходить висновку, що Прокурор мав достатні підстави для звернення до суду, оскільки Сільрада фактично відмовилась реагувати на порушення інтересів держави.

6.10. Верховний Суд зазначає, що в цій справі обчислення розумного строку для реагування відповідного органу повинно враховуватись не лише останнє повідомлення Прокурора про звернення до суду, а інші обставини, зокрема, щодо попереднього листування Прокурора та Сільради, що і було зроблено судами попередніх інстанцій.

Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19 у якій, зокрема, досліджувались критерії розумності строку вжиття заходів реагування на стверджуванні порушення інтересів держави та повідомлення уповноважених органів (у наведеній справі прокурор в один і той же день направив повідомлення в порядку частини четвертої статті 23 Закону "Про прокуратуру" та звернувся з позовом до суду).

6.11. Таким чином, Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги ПП "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" щодо недотримання Прокурором розумного строку для подання позовної заяви у цій справі.

Щодо обрання Прокурором способу захисту про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування

6.12. У цій справі Прокурор в інтересах держави в особі Сільради звернувся до суду з вимогою, у тому числі, до Райдержадміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження Райдержадміністрації №45 від 08.02.2005 щодо надання в оренду водного об`єкту загальнодержавного значення із земельною ділянкою ПП "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін".

6.13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання вищезазначеного розпорядження 10.02.2005 між Райдержадміністрацією (орендодавець) та ПП "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" (орендар) укладений договір оренди водного об`єкту загальнодержавного значення з земельною ділянкою.

6.14. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору оренди, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 11.02.2020 у справі №922/614/19, від 28.09.2022 у справі №483/448/20.

6.15. Велика Палата Верховного Суду уже зазначала, що під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом або про визнання недійсним договору), не допускається відмова в позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони" (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц та інші). Тому суд, незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц).

6.16. З огляду на те, що розпорядження Райдержадміністрації №45 від 08.02.2005 уже виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення 10.02.2005 договору оренди, визнання незаконним такого розпорядження не може забезпечити ефективного захисту прав територіальної громади, оскільки вимагає спростування в судовому порядку законності укладення договору оренди та повернення спірної земельної ділянки або відшкодування шкоди (за наявності підстав). А тому у задоволенні позову про визнання незаконним розпорядження Райдержадміністрації №45 від 08.02.2005 слід відмовити через неефективність обраного позивачем способу захисту прав територіальної громади.

За таких обставин судова колегія вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову в частині визнання незаконним розпорядження Райдержадміністрації, виходячи при цьому з мотивів, викладених у цій постанові.

Зазначений висновок, за встановлених судами обставин справи повністю відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №912/2797/21 до розгляду якої зупинялось касаційне провадження у цій справі та який враховується Судом в силу приписів частини четвертої статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене, судова колегія відхиляє посилання Прокурора на висновки, викладені у постановах суду касаційної інстанції від 19.09.2019 у справі №615/1267/16, від 19.08.2021 у справі №677/1893/18, від 04.12.2018 у справі №915/1286/17, від 18.04.2019 у справі №908/72/18, які стосуються питання розмежування повноважень обласних та районних державних адміністрації при наданні в оренду земельних ділянок водного фонду.

Щодо вимоги Прокурора про визнання недійсним договору оренди водного об`єкту загальнодержавного значення із земельною ділянкою водного фонду та зобов`язання їх повернути

6.17. Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

6.18. Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6.19. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Отже, вирішуючи спір про визнання договору недійсним, необхідним є встановлення наявності тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

6.20. Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

6.21. Згідно положень статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін в договорі оренди.

6.22. За змістом статті 13 Закону України "Про оцінку земель" (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

6.23. Статтею 1 Закону України "Про оцінку земель" унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

6.24. За змістом статті 18 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності юридичними особами, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою.

6.25. Частиною другою статті 20 вказаного Закону встановлено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

6.26. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на момент укладення спірного договору оренди землі нормативна грошова оцінка земельної ділянки не здійснювалася та розмір орендної плати, зазначений в договорі було визначено без проведення такої оцінки. Крім того, відсутність проведення нормативно-грошової оцінки щодо земельної ділянки підтверджується інформацією Відділу у Жмеринському районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 03.06.2021 №0-2-0.22-65/106-21.

6.27. Таким чином, оскільки законодавець чітко визначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, встановивши, що на час укладення спірного договору оренди землі нормативно грошова оцінка не проводилась, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що договір в цій частині суперечить приписам чинного законодавства, що відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним та, відповідно, поверненню земельної ділянки державі в особі Сільради.

6.28. Поряд з тим, ПП "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін", заявило про застосування наслідків пропуску строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду. Схожі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справах №369/6892/15-ц та №469/1203/15-ц.

Згідно зі статтею 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 268 Цивільного кодексу України визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, а частиною другою цієї статті передбачено, що законом також можуть бути встановлено інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

У пункті 36 постанови від 17.10.2018 у справі №362/44/17 Велика Палата Верховного Суду вже робила висновок про існування меж застосування позовної давності, які встановлюються прямо (стаття 268 Цивільного кодексу України) чи опосередковано, тобто з урахуванням сутності заявленої позовної вимоги.

Судова колегія звертає увагу на те, що закон не містить визначення поняття "триваюче правопорушення".

Характер такого правопорушення оцінюється судом у кожному конкретному випадку індивідуально.

В окремих випадках специфіка спірних правовідносин та відповідного нормативного регулювання дозволяє дійти висновку про наявність триваючого правопорушення.

6.29. При цьому колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини виникли щодо укладення та виконання договору оренди водного об`єкта, тобто за своєю правовою природою є зобов`язальними.

В свою чергу, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02.11.2022 у справі №922/3166/20 (в контексті наявності правових підстав для розірвання договору) було сформовано правовий висновок щодо застосування позовної давності у зобов`язальних правовідносинах.

Зокрема, за висновками Великої Палати Верховного Суду протягом строку дії договору оренди землі орендодавець не може бути обмежений у праві звернутися до суду з позовом, зокрема і шляхом розірвання договору оренди землі. Такий позов може бути пред`явлений протягом всього строку дії договору (та існування обумовленого таким договором обов`язку виконувати зобов`язання щодо цільового використання земельної ділянки).

Крім того, у справі, яка переглядається, Прокурор звернувся з позовом до суду в інтересах Сільради, яка не була стороною спірного договору та набула права власності, зокрема, щодо спірних земель в процесі реформування земельних відносин та передачі земельних ділянок з державної до комунальної власності.

При цьому колегія суддів враховує, що спірний договір укладений без дотримання вимог земельного законодавства щодо його змісту, насамперед, визначення ціни.

Положеннями статті 15 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент укладення договору) визначено, що істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 13 Закону України "Про оцінку земель" регламентовано, що для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов`язково.

Водночас, як вже зазначалось вище, судами не встановлено обставин, які б перешкоджали сторонам договору вчинити дії спрямовані для визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, як на момент укладення договору, так і в подальшому.

6.30. У зв`язку з цим, Суд звертає увагу, що до загальних засад цивільного законодавства належить не тільки свобода договору, а й принципи добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 Цивільного кодексу України).

Згідно з положенням частини першої статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини перша, третя статті 13 Цивільного кодексу України).

За змістом частин першої, другої статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлено Законом України "Про оцінку земель". Відповідно до частини третьої статті 18 цього Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій". А згідно з частинами першою та другою цієї статті за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація; дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Порядок затвердження технічної документації з оцінки земель визначений статтею 23 Закону України "Про оцінку земель". Відповідно до частини першої цієї статті технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою; протягом місяця з дня надходження технічної документації відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Згідно з частиною третьою цієї статті витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Частиною четвертою вказаної статті встановлено, що рішення зазначених у ній рад щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

Пунктом 271.2 статті 271 Податкового кодексу України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Отже, нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою.

Згідно з частинами першою, третьою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Таким чином, з огляду на подвійний статус орендної плати, сторони договору не тільки мали право, а й зобов`язані були вчинити дії спрямовані на приведення умов договору у відповідність до положень законодавства, однак таких дій не вчинили.

В такий спосіб з урахуванням вищевикладеного, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення заяви про застосування наслідків спливу позовної давності.

6.31. Стосовно тверджень ПП "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі №464/5089/15 щодо застосування інституту позовної давності, судова колегія зазначає, що висновки у цій справах були зроблені з урахуванням конкретних обставин, а також наявних і оцінених судами доказів, а отже, застосування судами положень статті 256 Цивільного кодексу України у справі, на яку посилається скаржник, залежало від встановлення певної сукупності фактів, які мають матеріально-правове значення у питанні застосування інституту позовної давності.

6.32. Щодо посилання ПП "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" на постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №912/2797/21, судова колегія зазначає, що у вказаній справі касаційна інстанція виходила з того, що суди попередніх інстанцій не здійснили юридичного аналізу на предмет відповідності заходу втручання держави у право оренди відповідача, яке виникло після укладення спірного договору, критеріям правомірного втручання у право на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Натомість, у справі, яка переглядається, господарськими судами попередніх інстанцій констатовано, що, у даному випадку, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право користування Відповідача-2 відповідною земельною ділянкою критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці Європейського суду з прав людини.

Крім того, за наслідками розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №912/2797/21, суд касаційної інстанції виходив з обставин неможливості визначення нормативної грошової оцінки спірної ділянки на час прийняття рішення про надання землі в оренду, внаслідок певних об`єктивних обставин (не було визначено меж населеного пункту, на території якого знаходилася спірна земельна ділянка, внаслідок чого компетентні органи не могли визначити нормативну грошову оцінку одного квадратного метра земель промисловості, що було необхідним для проведення розрахунку нормативної грошової оцінки такої земельної ділянки).

Однак, у справі, яка переглядається сторони спірного договору оренди допустили порушення земельного законодавства за наявності можливості визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

При цьому у справі №912/2797/21 Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11.05.2016 у справі №6-824цс16 стосовно того, що непроведення нормативної грошової оцінки у порядку, встановленому законодавством, є підставою для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, чим спростовуються протилежні доводи Відповідача-2.

Додатково колегія суддів зазначає, що судовому захисту підлягає виключно законні права та інтереси, однак суди обох інстанцій встановили відсутність нормативно грошової оцінки землі.

Зокрема, у справі №6-824цс16 Верховний Суд України виходячи із системного тлумачення статті 632 Цивільного кодексу України, частини першої статті 15 та статті 21 Закону України "Про оренду землі", статті 289 Податкового кодексу України та частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" сформував висновок про те, що обов`язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням.

Зазначені норми законодавства на момент укладення договору були чіткими, зрозумілими та підлягали обов`язковому врахуванню учасниками договірних відносин (сторонами договору), як при його укладанні, так і під час виконання.

Водночас сторонами договору, зокрема, скаржником цього здійснено не було, що по суті унеможливлює його посилання на недотримання принципів належного урядування, покладення на нього надмірного тягаря та неправомірного втручання у право мирного володіння спірною земельною ділянкою.

6.33. Інші доводи касаційних скарг фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що відповідно до норм статті 300 Господарського процесуального кодексу України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

6.34. При цьому встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

6.35. Зважаючи на викладене, наведені скаржниками підстави касаційного оскарження не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваного рішення апеляційної інстанції.

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

7.2. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

7.4. За змістом частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 309 Господарського процесуального кодексу України).

7.5. Верховний Суд, переглянувши судове рішення апеляційної інстанцій в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для його зміни чи скасування.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури та Приватного підприємства "Рибоводна спеціалізована фірма "Дельфін" залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 у справі №902/466/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв Судді І. Берднік І. Міщенко