Історія справи

Постанова КГС ВП від 13.09.2023 року у справі №902/308/23
Постанова КГС ВП від 13.09.2023 року у справі №902/308/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 902/308/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників учасників справи:

позивача - не з`явились,

відповідача 1 - не з`явились,

відповідача 2 - не з`явились,

третьої особи - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 (головуючий суддя - Тимошенко О.М., судді: Павлюк І.Ю., Савченко Г.І.) та рішення Господарського суду Вінницької області від 26.04.2023 (суддя Маслій І.В.)

у справі №902/308/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчине Агроком",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Фармінг",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сат-Агро",

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" (далі - ТОВ "Агріі Україна") звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ємільчине Агроком" (далі - ТОВ "Ємільчине Агроком") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс-Фармінг" (далі - ТОВ "Ресурс-Фармінг") про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 25.07.2022 №25/07-22/СА, укладеного між відповідачами.

1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений відповідачами договір: (1) фактично є договором факторингу, адже за цим договором ТОВ "Ємільчине Агроком" набуло право одержання прибутку в розмірі 2 105 750 грн, у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається (2 155 750 грн) та ціною вимоги, що передбачена договором відступлення вимоги (50 000 грн), хоча не є банківською або фінансовою установою, відповідно, не може укладати таких договорів; (2) укладений між пов`язаними юридичними особами ( ОСОБА_1 на дату укладення цього договору мала впив на прийняття рішення як на ТОВ "Ємільчине Агроком", так й на Товариство з обмеженою відповідальністю "Сат-Агро" (далі - ТОВ Сат-Агро")), які штучно створили кредиторську заборгованість ТОВ "Сат-Агро", що впливає на формування конкурсної маси у справі про банкрутство останнього, а отже, на розмір задоволення вимог кредиторів, одним із яких є позивач; (3) порушує права та законні інтереси позивача.

1.3.Заперечення відповідача 1 проти позову мотивовані тим, що спірний договір про відступлення права вимоги відповідає вимогам статей 512 513 514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та є договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу, а отже, відсутні підстави, передбачені статтями 203 215 ЦК, для визнання його недійсним. Договір про відступлення права вимоги укладений стосовно вимоги про виконання зобов`язань, що випливають із господарського договору, який не є кредитним договором, не пов`язаний із валютним регулюванням.

Перебування ОСОБА_1 у період з лютого 2021 по 24.12.2021 у складі учасників ТОВ "Сат-Агро" та призначення її 16.02.2022 комерційним директором ТОВ "Ємільчине Агроком" не впливає на дійсність оспорюваного договору, адже ОСОБА_1 не підписувала жодного документу, як представник чи уповноважена особа ТОВ "Ємільчине Агроком", із ТОВ "Ресурс-Фармінг" та не брала участі у прийнятті рішення про укладення такого договору.

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.19.04.2021 ТОВ "Ресурс-Фармінг" (відповідач 2) та ТОВ "Сат-Агро" уклали договір про надання послуг, на виконання умов якого відповідач 2 перерахував на рахунок ТОВ "Сат-Агро" 2 100 000 грн.

2.2.ТОВ "Сат-Агро" попередньо оплачені відповідачем 2 послуги не надало, що зумовило звернення останнього з позовом до суду.

2.3.У провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа №902/745/21 за позовом ТОВ "Ресурс-Фармінг" про стягнення з ТОВ "Сат-Агро" коштів, сплачених за договором про надання послуг б/н від 19.04.2021, у розмірі 2 100 000 грн та 1 051 039,50 грн штрафних санкцій у зв`язку невиконанням взятих на себе зобов`язань за даною угодою в частині оформлення та реєстрації прав користування за ТОВ "Ресурс-Фармінг" на обумовлені сторонами земельні ділянки.

2.4.Ухвалою від 25.10.2021 у справі №902/745/21 суд залишив без розгляду позовну заяву ТОВ "Ресурс-Фармінг" в частині вимог про стягнення з ТОВ "Сат-Агро" штрафних санкцій у розмірі 1 051 039,50 грн.

2.5.Рішенням від 09.11.2021 у вказаній справі суд задовольнив позовні вимоги, стягнув з ТОВ "Сат-Агро" на користь ТОВ "Ресурс-Фармінг" кошти, сплачені за договором про надання послуг б/н від 19.04.2021, у розмірі 2 100 000 грн, а також судовий збір у розмірі 15 750 грн.

2.6.28.01.2022 суд видав наказ на виконання рішення суду, яке набрало законної сили 17.01.2022, з урахуванням ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду.

2.7.Додатковим рішенням від 23.02.2022 у справі №902/745/21 суд стягнув з ТОВ "Сат-Агро" на користь ТОВ "Ресурс-Фармінг" 40 000 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

2.8.04.04.2022 суд видав відповідний наказ.

2.9.Ухвалою суду від 08.08.2022 у справі №902/745/21 суд змінив сторону стягувача - ТОВ "Ресурс-Фармінг" на його правонаступника - ТОВ "Ємільчине Агроком" у виконавчому провадженні з виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 28.01.2022 у справі №902/745/21, виданого відповідно до рішення Господарського суду Вінницької області від 09.11.2021.

2.10.Вказаною ухвалою встановлено, зокрема, наступне:

25.07.2022 ТОВ "Ресурс-Фармінг" та ТОВ "Ємільчине Агроком" уклали договір про відступлення права вимоги №25/07-22/СА, згідно з п.1.1 якого первісний кредитор (ТОВ "Ресурс-Фармінг") передає (відступає) новому кредиторові (ТОВ "Ємільчине Агроком"), а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором про надання послуг б/н від 19.04.2021 року (основний договір), укладений між первісним кредитором та ТОВ "Сат-Агро" (боржник).

У п.п.1.2-1.4 сторони узгодили: станом на час укладення та підписання даного договору про відступлення права вимоги, розмір вимог первісного кредитора до боржника становить 2 155 750 грн, що підтверджено, в тому числі, рішеннями Господарського суду Вінницької області від 09.11.2021 та 23.02.2022 у справі №902/745/21. За цим договором про відступлення права вимоги до нового кредитора переходить також право вимагати виконання боржником зобов`язань за основним договором в частині сплати первісному кредитору штрафних санкцій, збитків, у зв`язку із невиконанням або неналежним виконанням основного договором, а також вимоги, що випливають із договорів поруки/застави, які укладені між первісним кредитором та поручителями/заставодавцями в забезпечення виконання основного зобов`язання - договору про надання послуг б/н від 19.04.2021. За цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання всіх зобов`язань за основним договором, з моменту підписання даного договору та отримання від первісного кредитора оригіналів документів, які підтверджують право вимоги.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 договору новий кредитор сплачує первісному кредитору компенсацію за відступлення права вимоги в сумі 50 000 грн, на протязі 3-х днів з моменту підписання даного договору, шляхом безготівкового перерахування на банківський рахунок первісного кредитора, або ж шляхом виплати коштів готівкою через касу уповноваженій особі первісного кредитора. Право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання даного договору і не залежить від виконання новим кредитором п.2.1 даного договору.

На виконання вказаного договору 25.07.2022 між сторонами підписано та скріплено їх печатками акт приймання - передачі документів до договору про відступлення права вимоги №25/07-22/СА від 25.07.2022.

ТОВ "Ємільчине Агроком" виконало взяте на себе за договором №25/07-22/СА від 25.07.2022 зобов`язання з перерахування коштів ТОВ "Ресурс-Фармінг", що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру: від 03.08.2022 №6, від 04.08.2022 №7, від 05.08.2022 №8, від 08.08.2022 №9, від 09.08.2022 №10 на загальну суму 50 000 грн.

Зважаючи на викладене, суд встановив, що право вимоги за наказом Господарського суду Вінницької області від 28.01.2022 у справі №902/745/21 про стягнення з ТОВ "Сат-Агро" коштів, сплачених за договором про надання послуг б/н від 19.04.2021, у розмірі 2 100 000 грн; судового збору у розмірі 15 750 грн, та за наказом Господарського суду Вінницької області у справі від 04.04.2022 у справі №902/745/21 про стягнення з ТОВ "Сат-Агро" 40 000 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу перейшли до ТОВ "Ємільчине Агроком".

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Господарський суд Вінницької області рішенням від 26.04.2023 у справі №902/308/23, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2023, у задоволенні позову ТОВ "Агріі Україна" відмовив повністю.

3.2.Судові рішення мотивовані тим, що (1) укладений відповідачами договір про відступлення права вимоги не є договором факторингу, за якими вчинено фінансову послугу без відповідного дозволу (ліцензії), що є підставою для визнання його недійсним згідно з частиною першою статті 227 ЦК; (2) позивач не довів, які саме його права порушуються, яким чином зміниться конкурсна маса і її реалізація у результаті заміни одного кредитора іншим без зміни розміру кредиторських вимог до боржника і яким чином права позивача порушені в результаті укладення спірного договору відповідачами.

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

4.1.ТОВ "Агріі Україна" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: (1) скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 та рішення Господарського суду Вінницької області від 26.04.2023 у справі №902/308/23; (2) позов про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 25.07.2022 №25/07-22/СА, укладеного між відповідачами - задовольнити.

4.2.Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження вищезазначених судових рішень, скаржник зазначає про те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 11.09.2018 у справі №909/968/16, від 02.02.2022 у справі №910/21682/15 (910/18583/20), щодо застосування статей 203 227 215 512 1077 1079 ЦК (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК).

4.3.Доводи скаржника зводяться до того, що:

(1) укладений відповідачами договір (незважаючи на його назву - договір про відступлення права вимоги) є договором факторингу, адже за цим договором ТОВ "Ємільчине Агроком" набуло право одержання прибутку в розмірі 2 105 750 грн, у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається (2 155 750 грн) та ціною вимоги, що передбачена договором відступлення вимоги (50 000 грн), хоча не є банківською або фінансовою установою, відповідно не може укладати таких договорів;

(2) виснуючи про те, що відповідачі не порушили прав позивача, укладаючи оспорюваний договорів, суди проігнорували аргументи позивача, якими він обґрунтовував порушення свого права та інтересу у справі про банкрутство ТОВ "Сат-Агро", зокрема відносно справедливого формування конкурсної маси, за рахунок якої здійснюється задоволення вимог кредиторів, одним із яких є позивач;

(3) суди не дослідили та не надали оцінки наведеним позивачем обставинам стосовно того, що засновником і підписантом ТОВ "Ємільчине Агроком" з 27.01.2022 була ОСОБА_2 , яка з 15.03.2021 була засновником та підписантом ТОВ "Сат-Агро", з чого слідує, що ОСОБА_2 є власником і ТОВ "Ємільчине Агроком", і ТОВ "Сат-Агро";

(4) питання порушеного права полягає не у наявності обставин заміни кредитора з одного на іншого, а в обставинах формування кредиторської вимоги і суб`єктах таких відносин, що не було враховано судами при прийнятті рішення;

(5) оскільки для позивача існує реальна загроза визнання кредиторських вимог ТОВ "Ємільчине Агроком" на підставі незаконного договору, у зв`язку з чим незаконно може бути зменшена ліквідаційна маса або незаконно збільшена загальна сума кредиторських вимог, що приведе до зменшення долі позивача при розподілі ліквідаційної маси, то існує підстава виникнення права на превентивний судових захист. Тобто, окрім порушеного права, судовому захисту підлягає і загроза порушення права.

5.Позиція Верховного Суду

5.1.Відповідно до частини другої статті 16 ЦК визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

5.2.Стаття 215 ЦК підставою недійсності правочину визначає недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

5.3.Згідно зі статтею 203 ЦК зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

5.4.Звертаючись до суду з позовом про визнання правочину недійсним, позивач має довести наявність порушення спірним правочином його прав та охоронюваних законом інтересів, виходячи із заявлених підстав позову, а суд, вирішуючи питання про можливість спростування презумпції правомірності спірного правочину, має встановити не лише наявність підстав недійсності правочину, але й порушення прав позивача, визначити, яке саме право порушено, у чому полягає його порушення та чи відповідає порушене право заявленим підставам позову

5.5.Обґрунтовуючи позовні вимоги у цій справі, позивач стверджував, що укладений відповідачами договір (незважаючи на його назву - договір про відступлення права вимоги) є договором факторингу, адже за цим договором ТОВ "Ємільчине Агроком" набуло право одержання прибутку в розмірі 2 105 750 грн, у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, що відступається (2 155 750 грн) та ціною вимоги, що передбачена договором відступлення вимоги (50 000 грн), хоча не є банківською або фінансовою установою, не має відповідної ліцензії, а отже, не може укладати таких договорів.

5.6.Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виснували, що укладений відповідачами договір про відступлення права вимоги не є договором факторингу, з чим Верховний Суд погоджується огляду на таке.

5.7.Нормами частини першої статті 227 ЦК визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

5.8.Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

5.9.Відповідно до статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

5.10.За частиною першою статті 513 ЦК правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

5.11.Відповідно до частини першої статті 517 ЦК первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

5.12.Отже, у ЦК встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

5.13.Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.03.2021 у справі №906/1174/18 (провадження №12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним чи безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

5.14.Відповідно до статті 1077 ЦК за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

5.15.Банк має право укласти договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким він передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої особи. Загальні умови та порядок здійснення факторингових операцій визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України (стаття 350 Господарського кодексу України (далі - ГК).

5.16.Згідно зі статтею 1078 ЦК предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

5.17.Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (стаття 1079 ЦК).

5.18.Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон про фінансові послуги) фінансовими вважаються такі послуги: торгівля валютними цінностями; залучення фінансових активів із зобов`язанням щодо наступного їх повернення; фінансовий лізинг; надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; надання гарантій; фінансові платіжні послуги у сфері страхування; діяльність у системі накопичувального пенсійного забезпечення; професійна діяльність на ринках капіталу; факторинг; банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність". Отже, факторинг є фінансовою послугою.

5.19.У пункті 5 частини першої статті 1 Закону про фінансові послуги зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

5.20.Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону про фінансові послуги.

5.21.Так, за змістом частини першої статті 6 Закону про фінансові послуги договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

5.22.Відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 №352 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231" до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

5.23.Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.09.2018 у справі №909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106), на неврахування висновків якої посилається скаржник у своїй касаційній скарзі, зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги.

5.24.У постанові від 16.03.2021 у справі №906/1174/18 (провадження №12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

5.25.Як вже зазначалося, відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 ЦК договір факторингу передбачає, зокрема, те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).

5.26.Отже, за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону про фінансові послуги), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту в розпорядження і клієнт має сплатити фактору за відповідну послугу з фінансування (надання позики або кредиту).

5.27.При цьому, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.09.2018 у справі №909/968/16 (провадження №12-97гс18, пункт 61), така плата за надану фактором послугу може бути встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

5.28.При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу (позику чи кредит).

5.29.Натомість грошова вимога, яку клієнт передає фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 ЦК) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.

5.30.Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі №910/8115/19(910/13492/21) (провадження № 12-42гс22, пункт 65)).

5.31.Виходячи з цього правочин, який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106)).

5.32.Водночас, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні й підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №906/1174/18 (провадження №12-1гс21, пункт 51).

5.33.Як встановили суди попередніх інстанцій, 25.07.2022 ТОВ "Ресурс-Фармінг" та ТОВ "Ємільчине Агроком" уклали договір про відступлення права вимоги №25/07-22/СА, згідно з яким первісний кредитор (ТОВ "Ресурс-Фармінг") передає (відступає) новому кредиторові (ТОВ "Ємільчине Агроком"), а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором про надання послуг б/н від 19.04.2021 (основний договір), укладеним між первісним кредитором та ТОВ "Сат-Агро" (боржник), в розмірі 2 155 750 грн, що підтверджено в тому числі рішеннями Господарського суду Вінницької області від 09.11.2021 та 23.02.2022 у справі 902/745/21, а також зобов`язується сплатити компенсацію в розмірі 50 000 грн.

5.34.Дослідивши зміст цього договору, суди попередніх інстанцій виснували, що він був укладений у відповідності до норм чинного законодавства та згідно з волевиявленням сторін.

5.35.Суди встановили, що при укладенні цього договору сторони належним чином досягли згоди з усіх істотних умов для відступлення права вимоги, відобразивши їх у тексті договору, у тому числі щодо предмету зобов`язання, яке відступається; вартості відступлених прав вимоги; передачі документів, що підтверджують право вимоги; щодо порядку розрахунків; взаємних прав та обов`язків сторін, тощо, відтак вважали, що укладений між відповідачами договір про відступлення права вимоги не є договором факторингу.

5.36.Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанції, зокрема з огляду на те, що позивач не довів, а суди не встановили наявність притаманних договору факторингу ознак, а саме фінансування фактором клієнта (надання позики або кредиту).

5.37.Стосовно доводів позивача (скаржника) щодо отримання ТОВ "Ємільчине Агроком" прибутку (дисконту) за спірним договором у розмірі 2 105 750 грн, що є різницею між реальною вартістю права вимоги, що відступається (2 155 750 грн) та ціною вимоги, що передбачена договором відступлення вимоги (50 000 грн) Верховний Суд зазначає таке.

5.38.Статтею 177 ЦК визначено, що об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

5.39.Згідно із частиною першою статті 178 ЦК об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

5.40.Відповідно до частини першої статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

5.41.Поряд із цим згідно із частиною третьою статті 656 ЦК предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

5.42.Звідси вбачається, що право вимоги є об`єктом цивільних прав, а саме майном, яке може вільно відчужуватися від однієї особи до іншої, в тому числі на підставі договору купівлі-продажу.

5.43.За змістом частини першої статті 691 ЦК покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

5.44.Як установлено у частині першій статті 627 ЦК, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

5.45.У свою чергу абзац 1 частини першої статті 632 ЦК передбачає, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

5.46.При цьому, право вимоги, яка відступається (продається), може мати так звану номінальну вартість та реальну вартість.

5.47.Номінальною вартістю права вимоги в такому разі є розмір самої вимоги, що відступається (продається) за відповідним договором відступлення.

5.48.Реальна вартість права вимоги, як і будь-якого майна, формується з урахуванням ринкових умов, а саме попиту на такий вид вимоги, ліквідності такої вимоги, що залежить від імовірності її задоволення, зокрема, через наявність спору щодо вимоги або складний фінансовий стан боржника, а в процедурах банкрутства - через запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів, черговість задоволення таких вимог, недостатній обсяг ліквідної маси боржника для їх повного задоволення.

5.49.Реальна вартість права вимоги має динамічний характер (може змінюватися в будь-який момент залежно від низки обставин), на відміну від номінальної вартості, яка визначається лише розміром самої вимоги кредитора до боржника.

5.50.Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №906/1174/18 (провадження №12-1гс21, пункт 57)).

5.51.Звідси слідує, що сторони договору відступлення права вимоги, зокрема договору купівлі-продажу права вимоги, мають право на власний розсуд визначити ціну, за якою право вимоги продається, з огляду на реальну вартість права вимоги, що відступається (продається), яка може бути як більшою, так і меншою за номінальну вартість такої вимоги.

5.52.Тобто сторони договору відступлення права вимоги, зокрема договору купівлі-продажу права вимоги, не обмежені номінальною вартістю права вимоги та встановлюють ціну, за якою таке право вимоги продається, з огляду на реальну вартість права грошової вимоги, яка залежить від попиту на такий вид грошової вимоги та ліквідності конкретної вимоги, що відступається (продається).

5.53.Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 у справі №910/8115/19(910/13492/21) (провадження № 12-42гс22, пункт 83) зазначила, що оскільки сторони договору відступлення права вимоги не обмежені номінальною вартістю права вимоги, сама по собі різниця між номінальною вартістю права вимоги, що відступається, та ціною продажу такої вимоги, визначеною сторонами в договорі купівлі-продажу права вимоги, не може вважатися платою за договором факторингу.

5.54.З огляду на викладене, Верховний Суд вважає цілком обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що укладений відповідачами договір про відступлення права вимоги не є договором факторингу, за якими вчинено фінансову послугу без відповідного дозволу (ліцензії), що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для визнання його недійсним згідно з частиною першою статті 227 ЦК.

5.55.Заявляючи позовні вимоги, позивач, який не є стороною цього правочину, стверджує про порушення його прав оскаржуваним договором, оскільки останній впливає на формування конкурсної маси у справі про банкрутство ТОВ "Сат-Агро", а отже на розмір задоволення вимог кредиторів, одним із яких є позивач.

5.56.У розумінні наведених у пунктах 5.1-5.3 цієї постанови норм законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

5.57.Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

5.58.Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

5.59.Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

5.60.Отже, суд має з`ясувати: чи було порушено право позивача, і у чому саме полягає таке порушення та яким чином може бути відновлено у даному спорі, і у залежності від встановлених обставин справи вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для його захисту.

5.61.Вказуючи на необхідність справедливого формування конкурсної маси у справі про банкрутство ТОВ "Сат-Агро", за рахунок якої здійснюється задоволення вимог кредиторів, одним із яких є позивач, останній не довів, яким чином оспорюваний договір відступлення права вимоги впливає на формування конкурсної маси, її реалізацію та задоволення вимог кредиторів, а, відповідно, й на його права та законні інтереси.

5.62.Безумовно, визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

5.63.Разом з цим, суди цілком обґрунтовано зазначили, що у даному випадку оспорюваним правочином замінено одного кредитора іншим, при цьому заборгованість боржника ніяким чином не змінилась, ані вбік збільшення, ані вбік зменшення, відповідно не можна стверджувати, що внаслідок заміни одного кредитора іншим без зміни розміру кредиторських вимог до боржника, зміниться конкурсна маса і її реалізація.

5.64.Наведене свідчить, що позивач не довів обставин щодо порушення відповідачами його прав та законних інтересів внаслідок укладення спірного договору, які б підлягали захисту та відновленню саме шляхом визнання укладеного відповідачами договору відступлення права вимоги недійсним, як не довів й підстав для здійснення превентивного судового захисту його прав, загрозу порушення яких позивач обґрунтовує тими ж підставами, що й порушення його права.

5.65.Доводи скаржника стосовно особи, яка у наведені позивачем періоди була засновником та підписантом (власником) ТОВ "Ємільчине Агроком" та ТОВ "Сат-Агро" також не свідчать про порушення прав та законних інтересів позивача саме оспорюваним договором, який укладений між ТОВ "Ресурс-Фармінг" та ТОВ "Ємільчине Агроком", а не між ТОВ "Ємільчине Агроком" та ТОВ "Сат-Агро".

5.66.В контексті зазначеного, Верховний Суд враховує, що з урахуванням положень частини другої статті 4 ГПК підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) особи, тоді як відсутність обставин на підтвердження наявності порушення такого права, за захистом якого звернувся позивач, є підставою для відмови у задоволенні позову та з огляду на те, що в ході розгляду справи порушення прав та законних інтересів позивача не знайшли свого підтвердження, то у суду були відсутні будь-які правові підстави для задоволення позовних вимог (постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №908/1194/18 (пункт 51), від 21.04.2021 у справі №904/5480/19 (пункт 136)).

5.67. Оскільки позивач не довів: (1) що укладений договір відступлення права вимоги є договором факторингу; (2) порушення укладеним відповідачами договором відступлення права вимоги його прав та законних інтересів, Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 25.07.2022 №25/07-22/СА, укладеного між відповідачами.

5.68.Ураховуючи вищевикладене у цій постанові, проаналізувавши судові рішення Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №909/968/16, від 02.02.2022 у справі №910/21682/15 (910/18583/20), правові висновки щодо застосування статей 203 227 215 512 1077 1079 ЦК в яких, на думку скаржника, не було враховано судом апеляційної інстанції у цій справі, враховуючи межі розгляду справ судом касаційної інстанції, а саме, діючи в межах частини четвертої статті 300 ГПК щодо необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги, Суд, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 08.08.2023 у справі №910/8115/19(910/13492/21), встановив, що оскаржувані судові рішення у цій справі не суперечать висновкам, викладеним у справах, на які посилається скаржник, а наведені ним посилання зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлених ним обставин справи та переоцінки доказів.

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2.Згідно із статтею 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3.За результатами касаційного перегляду Верховним Судом не встановлено неправильного застосування судом судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувані судові рішення прийнято за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи скасування, за мотивів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд не вбачає.

7. Розподіл судових витрат

7.1.Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріі Україна" залишити без задоволення.

2.Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 та рішення Господарського суду Вінницької області від 26.04.2023 у справі №902/308/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

О.А. Кролевець