Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/12685/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Могил С. К.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕНРАЙС"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2023 у справі

за позовом Акціонерного товариства "Банк Альянс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕНРАЙС",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дейвест",

про звернення стягнення на предмет застави,

(у судове засідання з`явилися представники: позивача - Башаров В. Є., відповідача - Кузьміна К. О.),

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та судових рішень у справі

1.1. Акціонерне товариство "Банк Альянс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕНРАЙС" (далі - ТОВ "ІВЕНРАЙС") про звернення стягнення на предмет застави.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в порушення умов договору про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 04.10.2021 № 21-214/ЮК та статей 1048-1049 1054 Цивільного кодексу України Товариство з обмеженою відповідальністю "Дейвест" (далі - ТОВ "Дейвест") як позичальник не виконав взяті на себе зобов`язання щодо погашення кредиту у встановлений термін, не сплатив проценти за користування кредитними коштами, внаслідок чого у Банку виникло право на стягнення з ТОВ "ІВЕНРАЙС" як заставодавця заборгованості за кредитним договором у розмірі 3 911 501,37 доларів США шляхом звернення стягнення на предмет застави за договором застави обладнання від 04.10.2021 № 21-001-85/О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ "Дейвест", підготовче засідання призначено на 21.12.2022, здійснено виклик у підготовче засідання представників учасників справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.11.2022 у справі № 910/12685/22 відкладено підготовче засідання на 25.01.2023 о 10 год. 40 хв.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.01.2023 у справі № 910/12685/22 відкладено підготовче засідання на 15.02.2023 о 10 год. 30 хв.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 у справі № 910/12685/22 залишено без розгляду позовну заяву на підставі пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що враховуючи неявку повноважного представника позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, у призначене судове засідання, ненадходження від позивача будь-яких заяв про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення останнім причин такої неявки, а також зважаючи на те, що нез`явлення представника позивача перешкоджає вирішенню спору, суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2023 у справі № 910/12685/22 ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 скасовано. Матеріали справи № 910/12685/22 направлено для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції не вказав, яким саме чином неявка представника позивача у даному випадку перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному встановленню обставин справи та вирішенню спору по суті, як не вказав чим саме нез`явлення представника позивача в судове засідання перешкоджає вирішенню спору, при умові, що явка такого в засідання обов`язковою не визнавалась, жодних документів та пояснень по суті спору від нього та/або відповідача - не витребовувалось, а в матеріалах справи наявний наданий позивачем обсяг документів в обґрунтування позовних вимог, і судом першої інстанції жодним чином не зазначено, чому наданий позивачем обсяг документів в обрунтування позову є недостатнім для вирішення відповідного спору.

Також, матеріали справи містять: пояснення третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - ТОВ «Дейвест», відзив відповідача на позовну заяву, відповідь на відзив, відповідь на пояснення третьої особи, позовна заява про звернення стягнення на предмет застави (змінена), клопотання відповідача про призначення судової експертизи, клопотання третьої особи про залучення третьої особи без самостійних вимог.

Таким чином, суд першої інстанції при залишенні позову без розгляду, не врахував в сукупності усіх обставин та помилково залишив позов без розгляду з посиланням на пункт 4 частини першої статті 226 ГПК України.

2. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та відзиву на касаційну скаргу

2.1. ТОВ "ІВЕНРАЙС" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2023 у справі № 910/12685/22 скасувати та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.02.2023.

Підставою касаційного оскарження є пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2.2. Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2022 у справі № 905/458/21 та у постанові Верховного Суду від 29.12.2020 у справі № 910/14532/19 щодо застосування статті 202, пункт 4 частини першої статті 226 ГПК України про те, що у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов`язок залишити позов без розгляду.

Суд першої інстанції приймаючи ухвалу від 15.02.2023 встановив, що позивача було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, проте, у судове засідання позивач не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, тому суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про наявність підстав, для залишення позову без розгляду.

2.3. У відзиві на касаційну скаргу позивач вказує на те, що скаржник посилається на висновки Верховного Суду, прийняті не у подібних правовідносинах. У свою чергу, приписи пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, на яку посилається суд першої інстанції, стосуються залишення позову без розгляду саме у судовому, а не підготовчому засіданні, схожі висновки викладені у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.10.2019 у справі № 759/15271/17, від 11.03.2020 у справі № 761/8849/19, від 18.01.2021 у справі № 760/22245/18, від 20.01.2021 у справі №569/5089/17, від 10.02.2021 у справі № 598/2250/19. У зв`язку із викладеним, оскаржену постанову необхідно залишити без змін.

3. Позиція Верховного Суду

3.1. У зв`язку із перебуванням судді Случа О. В. у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2023, для розгляду касаційної скарги ТОВ "ІВЕНРАЙС" визначено колегію суддів: Волковицька Н. О. - головуючий, судді Мачульський Г. М., Могил С. К. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

3.2. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3.3. Процесуальний порядок провадження у господарських справах визначається Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів господарсько-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 14 Г ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини першої статті 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

За змістом пункту 2 частини першої та пункту 3 частини другої ГПК України учасники справи мають право, зокрема брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, і разом з тим учасники справи зобов`язані з`явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов`язковою.

Відповідно до частини першої статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, сторони (позивачі та відповідачі) також мають ще коло прав і обов`язків, передбачених статтею 46 ГПК України.

Одним із прав, які надаються учасникам справи, є право брати участь в судовому засіданні, якщо інше не визначено законом (пункт 2 частини першої статті 42 ГПК України). Однак, це право не є абсолютним, оскільки учасники зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою (пункт 3 частини другої статті 42 ГПК України).

Відповідно до частини першої статті 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

Крім того, за змістом частини третьої статті 196 Господарського процесуального кодексу України учасник справи може відмовитися від свого права брати участь в судовому засіданні, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Отже, учасник справи має право:

а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника);

б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.

Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.

Дії суду у випадку неявки в судове засідання учасника справи визначені у статті 202 ГПК України, відповідно до частини четвертої якої у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У системно-логічному зв`язку з цією нормою перебуває норма, закріплена у пункті 4 частини першої статті 226 ГПК України, яка визначає, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Системний аналіз змісту частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України свідчить про те, що процесуальним наслідком неявки позивача в судове засідання є залишення позову без розгляду.

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.

Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання:

1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання;

2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання;

3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.

При цьому зміст частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання та неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов`язковою.

Проаналізувавши положення частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив про те, що у цих нормах законодавець не застосував слова «може», «має право», «за власної ініціативи» та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у частині четвертій статті 202 ГПК України, та формулювання «суд залишає позов без розгляду», що міститься у пункті 4 частини першої статті 226 ГПК України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права, відносяться до імперативних.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2022 у справі № 905/458/21, якою обґрунтована підстава касаційного оскарження.

3.4. Як убачається із матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, повноважний представник позивача у призначене судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, а також від позивача не надходило будь-яких заяв про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення останнім причин такої неявки.

Отже, сукупність зазначених обставин, з урахуванням правового висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2022 у справі № 905/458/21, вказує на необхідність прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з огляду на зміст частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України.

Таким чином, встановивши наявність зазначених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про залишення позову без розгляду. Водночас апеляційний господарський суд скасовуючи ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.02.2023, помилково зазначив на необхідність дослідження та встановлення додаткових підстав для можливості залишення позову без розгляду.

При цьому, колегія суддів відхиляє посилання позивача на висновки про застосування норм цивільного процесуального права при залишенні позову без розгляду залежно від стадії судового розгляду, які містяться у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.10.2019 у справі № 759/15271/17, від 11.03.2020 у справі № 761/8849/19, від 18.01.2021 у справі № 760/22245/18, від 20.01.2021 у справі № 569/5089/17, від 10.02.2021 у справі № 598/2250/19, оскільки вони не можуть бути враховані під час розгляду цієї справи, їх не можна вважати релевантними щодо застосування норм ГПК України для правовідносин щодо залишення позову без розгляду, які не є подібними з правовідносинами при залишенні позову без розгляду у наведених цивільних справах, оскільки вони (ці правовідносини) (1) регулюються різними процесуальними кодексами; (2) норми, які регулюють підстави залишення позову без розгляду мають різний зміст; (3) відсутня можливість уніфікації висновків різних судів щодо застосування різних норм процесуального права.

3.5. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із доводами скаржника про те, що апеляційний господарський суд не врахував правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2022 у справі № 905/458/21 і помилково скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.02.2023. У зв`язку із цим, постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2023 у справі № 910/12685/22 необхідно скасувати і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

6.3. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

6.4. З огляду на викладене Верховний Суд вважає наведені у касаційній скарзі доводи щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права достатніми для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції від 30.03.2023 із залишенням у силі ухвали господарського суду першої інстанції від 15.02.2023.

Судові витрати

У зв`язку зі скасуванням постанови суду апеляційної інстанції відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом касаційної скарги, покладаються на Акціонерне товариство "Банк Альянс".

Керуючись статтями 300 301 304 308 312 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕНРАЙС" задовольнити.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2023 у справі № 910/12685/22 скасувати, ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.02.2023 залишити в силі.

Стягнути з Акціонерного товариства "Банк Альянс" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 50, ЄДРПОУ 14360506) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕНРАЙС" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 106-Б, ЄДРПОУ 40816031) 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді Г. М. Мачульський

С. К. Могил