ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року

м. Київ

справа № 914/1397/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Уркевича В. Ю. - головуючого, Краснова Є. В., Могила С. К.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Громадської організації "Український Стартап"

на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 (головуючий суддя Гриців В. М., судді: Бойко С. М., Бонк Т. Б. ) у справі

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях

до Громадської організації "Український Стартап",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне підприємство "Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем",

за участю прокурора на стороні позивача - Львівської обласної прокуратури,

про розірвання договору оренди нерухомого державного майна від 21.06.2017 № 81 та стягнення заборгованості

та за зустрічним позовом Громадської організації "Український Стартап"

до 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, 2) Державного підприємства "Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем", 3) Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області

про розірвання договору оренди та звільнення від плати за користування майном,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (далі - РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Громадської організації "Український Стартап" (далі - ГО "Український Стартап", відповідач за первісним позовом) про розірвання договору оренди нерухомого державного майна від
21.06.2017 №81 та стягнення заборгованості.

2. ГО "Український Стартап" (позивач за зустрічним позовом) звернулася до Господарського суду Львівської області із зустрічною позовною заявою до РВ ФДМУ по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (відповідач-1 за зустрічним позовом) та Державного підприємства "Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем" (далі - ДП "Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем", відповідач-2 за зустрічним позовом) про розірвання договору оренди та звільнення від плати за користування майном.

3. Господарський суд Львівської області ухвалою від 25.02.2021 відмовив у задоволенні заяви відповідача (позивача за зустрічним позовом) про поновлення процесуального строку для долучення доказів до матеріалів справи; залишив без розгляду заяву відповідача (позивача за зустрічним позовом) про долучення доказів до матеріалів справи; відмовив у задоволенні клопотання відповідача (позивача за зустрічним позовом) про призначення судової будівельно-технічної експертизи; закрив підготовче провадження у справі; призначив справу до судового розгляду по суті на 15.03.2021.

4.17.03.2021 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ГО "Український Стартап" на ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.02.2021, в якій позивач за зустрічним позовом просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.02.2021 у частині відмови у задоволенні заяви ГО "Український Стартап" від 23.02.2021 б/н про поновлення процесуального строку для долучення доказів до матеріалів справи та, відповідно, залишення без розгляду заяви ГО "Український Стартап" від 23.02.2021 б/н про долучення доказів до матеріалів справи та ухвалити у цій частині нове рішення, яким задовольнити заяву ГО "Український Стартап" від 23.02.2021 б/н про поновлення процесуального строку для долучення доказів до матеріалів справи і задовольнити заяву ГО "Український Стартап" від 23.02.2021 б/н про долучення доказів до матеріалів справи.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

5. Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 22.03.2021 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГО "Український Стартап" на ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.02.2021 на підставі пункту 1 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

6. Судове рішення мотивоване тим, що перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції, визначено статтею 255 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з цією нормою процесуального закону ухвала про відмову у задоволенні заяви про поновлення процесуального строку для долучення доказів до матеріалів справи, ухвала про залишення без розгляду заяви про долучення доказів до матеріалів справи не підлягають оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

7. У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГО "Український Стартап", в якій скаржник просить скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 та направити справу для продовження розгляду до Західного апеляційного господарського суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги та заперечень на неї

8. Скарга мотивована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

9. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував положення статті 119 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що суд за наслідками розгляду клопотання про поновлення процесуального строку може ухвалити судові рішення, а саме постановити ухвалу про поновлення процесуального строку або ухвалу про відмову у поновленні процесуального строку.

10. При цьому за змістом пункту 9 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України, який не застосовано судом апеляційної інстанції, ухвалу про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк може бути оскаржено в апеляційному порядку.

11. Скаржник вважає безпідставним застосування судом апеляційної інстанції пункту 1 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, яким передбачено таку підставу для відмови у відкритті апеляційного провадження, як подання скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню.

12. Інші учасники справи правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу, передбаченим статтею 295 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

13. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14. Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

15. Верховний Суд дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права та вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

16. У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

17. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

18. За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.

19. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

20. Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства.

Так, у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France", № 13343/87) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.

21. Згідно з позицією ЄСПЛ основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

22. При цьому відповідно до усталеної практики ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває у межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається зазначати підстави, однією з яких може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у справі за їх участю.

Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони у розумні інтервали часу мають вжити заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (пункт 27 рішення від 26.04.2007 у справі "Олександр Шевченко проти України" ("Aleksandr Shevchenko v. Ukraine", № 8371/02, та ухвала від 14.10.2003 у справі "Трух проти України" ("Trukh v. Ukraine", № 50966/99)).

23. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду судових рішень мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" ("Ponomaryjv v. Ukraine", № 3236/03).

24. При цьому право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від
18.11.2010 у справі "Мушта проти України").

25. За матеріалами справи Господарський суд Львівської області ухвалою від
25.02.2021 відмовив у задоволенні заяви відповідача (позивача за зустрічним позовом) про поновлення процесуального строку для долучення доказів до матеріалів справи; залишив без розгляду заяву відповідача (позивача за зустрічним позовом) про долучення доказів до матеріалів справи; відмовив у задоволенні клопотання відповідача (позивача за зустрічним позовом) про призначення судової будівельно-технічної експертизи; закрив підготовче провадження у справі; призначив справу до судового розгляду по суті на
15.03.2021.

26. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку, що згідно зі статтею 255 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відмову у задоволенні заяви про поновлення процесуального строку для долучення доказів до матеріалів справи, ухвала про залишення без розгляду заяви про долучення доказів до матеріалів справи не підлягають оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

27. Згідно із статтею 255 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 Господарського процесуального кодексу України. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 Господарського процесуального кодексу України, окремо від рішення суду не допускається.

28. Отже, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.

29. Системне тлумачення статті 255 Господарського процесуального кодексу України вказує на те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або відмова в її вчиненні.

30. Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких проміжних ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.

31. Водночас суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГО "Український Стартап" на ухвалу місцевого суду, якою, у тому числі, відмовлено у задоволенні заяви відповідача (позивача за зустрічним позовом) про поновлення процесуального строку для долучення доказів до матеріалів справи.

32. Відповідно до частин 2 , 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

33. Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

34. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених статті 113 Господарського процесуального кодексу України (статті 113 Господарського процесуального кодексу України).

35. За змістом частин 1 -3 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли частин 1 -3 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

36. Відповідно до частин 6 -8 статті 119 Господарського процесуального кодексу України про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу. Про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою. Ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому частин 6 -8 статті 119 Господарського процесуального кодексу України.

37. Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк.

38. Проте суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України з тих підстав, що згідно зі статтею 255 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відмову у задоволенні заяви про поновлення процесуального строку для долучення доказів до матеріалів справи, ухвала про залишення без розгляду заяви про долучення доказів до матеріалів справи не підлягають оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду, не взяв до уваги положення статті 119 та пункту 9 частини першої статті 255 зазначеного кодексу.

39. Водночас суд першої інстанції у пункті 1 резолютивної частини ухвали від
25.02.2021, якою, зокрема, відмовлено у задоволенні заяви відповідача (позивача за зустрічним позовом) про поновлення процесуального строку для долучення доказів до матеріалів справи, послався, серед іншого, на статтю 119 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено постановлення ухвали про поновлення або продовження процесуального строку чи про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку, яку, у свою чергу, може бути оскаржено у порядку, встановленому статтю 119 Господарського процесуального кодексу України.

40. З викладеного вбачається, що ухвала про відмову у задоволенні заяви відповідача (позивача за зустрічним позовом) про поновлення процесуального строку для долучення доказів до матеріалів справи є різновидом ухвали про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк, яка відповідно до пункту 9 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

41. Подібний правовий висновок щодо застосування положень статті 119 та пункту 9 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України викладений у постанові Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 923/1/19.

42. Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГО "Український Стартап" на ухвалу Господарського суду Львівської області від 25.02.2021 на підставі пункту 1 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

43. За таких обставин касаційна скарга ГО "Український Стартап" є обґрунтованою, а ухвала Західного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 постановлена з порушенням наведених норм процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

44. За змістом частин 1 , 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частин 1 , 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

45. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передати справу для продовження розгляду.

46. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України).

47. Таким чином, касаційна скарга ГО "Український Стартап" підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Щодо судових витрат

48. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, підлягають розподілу за результатами вирішення спору.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Громадської організації "Український Стартап" на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 задовольнити.

2. Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 у справі № 914/1397/20 скасувати, справу передати до Західного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич

Судді: Є. В. Краснов

С. К. Могил