ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/1057/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

учасники справи:

позивач - Комунальне підприємство "Теплоенерго"

відповідач - Акціонерне товариство "Дніпровський машинобудівний завод"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Жилсервіс - 5"

розглянув у порядку письмового провадження матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду у складі Кощеєва І.М. - головуючого, Кузнецової І.Л., Широбокової Л.П. від 13 грудня 2018 року

Історія справи

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулося до Господарського суду з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод" про стягнення заборгованості за фактично спожиту теплову енергію у розмірі 202 012,66 грн.; 8 886,04 грн. пені; 1 929,36 грн. трьох відсотків річних; 7 142, 82 грн. інфляційних втрат.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані несплатою відповідачем наданих позивачем послуг по постачанню теплової енергії у період з 01.06.2015 р. по 01.07.2017 р., що підтверджується актами здачі-приймання теплової енергії та виставленими рахунками на їх оплату, що містять посилання на договір про постачання теплової енергії від 31.12.2010 №104.

2.Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

2.1. 31.12.2010 між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (теплопостачальне підприємство) та Відкритим акціонерним товариством "Дніпровський машинобудівний завод" (споживач) укладено договір № 104 про постачання теплової енергії. Умовами договору сторони узгодили, що фактично отриманий обсяг теплової енергії споживачем від теплопостачального підприємства фіксується сторонами Актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, за формулою визначеною сторонами в Додатку до договору.

2.2. П. 6.2 договору визначено, що облік споживання теплової енергії споживачем здійснюється розрахунковим способом за адресою: пр. Гагаріна, 76 та пр. Кірова, 80-б.

2.3. Цей договір набуває юридичної сили з 01.01.2011 р. та діє до 31.12.2013 р.

2.4. 22.09.2014 між сторонами укладено Додаткову угоду про виключення об`єкту гуртожитку та орендарів за адресою: пр.Кірова, 80б, а також сторони дійшли згоди щодо необхідності внесення змін в Додаток № 1 до Договору "Розрахунок обсягу та вартості теплової енергії" з 01.10.2014 р.

2.5. В подальшому позивач звертався до відповідача з листом від 09.06.2015, в якому запропонував відповідачу укласти додаткову угоду до договору № 104 від 31.12.2010 про постачання теплової енергії на площу, яка залишилася незаселеною, предметом якої визначено наступне: "У зв`язку з виникненням обставин, які впливають на витрати, необхідні для виконання обов`язків за договором про постачання теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання на діючих умовах, відповідно до статей 631, 651, 653 та 654 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 180, 188 Господарського процесуального кодексу України, сторони дійшли згоди щодо необхідності внесення змін з 01.10.2014 об`єкту гуртожитку за адресою: пр.Кірова, 80Б, в Додаток № 1 до діючого договору "Розрахунок обсягу та вартості теплової енергії", на підставі Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2014 р. по справі № 904/10021/14."

2.6. Листом від 13.07.2015 відповідач в укладенні додаткової угоди відмовив.

2.7. Теплова енергія подавалась позивачем у будинок № 80- Б по пр. Кірова у м. Дніпрі у період з 01.06.2015 по 01.07.2017.

2.8. Станом на час звернення позивача з позовом до суду у відповідача наявна заборгованість за спожиту теплову енергію та послуги з технічного обслуговування мереж за період споживання з 01.06.2015 по 01.07.2017 у сумі 202 012,66 грн., також позивачем нараховано на вказану суму: 8 886,04 грн. пені; 1 929,36 грн. трьох відсотків річних; 7 142,82 грн. інфляційних втрат.

2.9. КП «Теплоенерго» зверталось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до балансоутримувача даного гуртожитку, третьої особи по цій справі - КП «Жилсервіс-5», проте рішенням суду від 14.04.2015 у задоволенні позову було відмовлено у зв`язку із тим, що власником гуртожитку є відповідач по даній справі, та саме він несе весь тягар утримання свого майна, у тому числі і зі сплати отриманої теплової енергії.

3.Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2018 в позові відмовлено повністю.

3.2. Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що у період з 01.06.2015 р. по 01.07.2017 позивач не міг здійснювати постачання теплової енергії відповідачу на підставі договору № 104 від 31.12.2010, що свідчить про неправомірність нарахування відповідачу з 01.10.2014 плати за поставлену теплову енергію на підставі вказаного договору.

3.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2018 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2018 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково: cтягнуто з ВАТ «Дніпровський машинобудівний завод» на користь КП "Теплоенерго" Дніпроської міської ради - 202 012,66 грн. основної заборгованості, 1 929, 36 грн. трьох відсотків річних, 7 142, 82 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

3.4. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що місцевий господарський суд не звернув уваги на те, що між сторонами фактично склалися договірні відносини і у відповідача існує перед позивачем грошові зобов`язання по оплаті вартості фактично спожитої теплової енергії у сумі 202 012,66 грн. - основної заборгованості; 1 929,36 грн. трьох відсотків річних; 7 142, 82 грн. інфляційних втрат.

3.5. Стосовно позовних вимог пов`язаних зі стягненням пені у розмірі 8 886,04 грн., нарахованої на підставі договору № 104 від 31.12.2010 про постачання теплової енергії та додаткового договору від 22.09.2014, вказав на те, що гуртожиток за адресою пр. Олександра Поля, 80Б ( пр. Кірова, 80Б ) виключено із зазначеної угоди, а отже сторони не встановили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, що є підставою для відмови в задоволені позовних вимог у вказаній частині.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, Акціонерне товариство "Дніпровський машинобудівний завод" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2018 скасувати, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2018 - залишити в силі.

Аргументи учасників справи

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

5.1. Акціонерне товариство "Дніпровський машинобудівний завод" вважає постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2018 такою, що не відповідає вимогам законодавства України, порушує права та інтереси товариства, ухвалена внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначає, що договір №104 від 31.12.2010 про постачання теплової енергії та додатковий договір від 22.09.2014, яким виключено з об`єктів постачання гуртожиток за адресою пр . Кірова 80 Б, є діючими. Відповідач фактично заявив про своє бажання припинити надання послуг з постачання теплової енергії шляхом укладання відповідної додаткової угоди і розраховував на припинення її надання з 01.10.2014, тому з урахуванням фактичного володіння будівлею гуртожитку №3 КП "Жилсервіс - 5" не отримувало, не приймало і не сплачувало за послуги КП "Теплоенерго" з 01.10.2014. Крім того, на думку скаржника, сума заборгованості фактично є штучно створеною, внаслідок зволікання позивачем з реалізацією свого права припинити/зупинити надання послуг з постачання теплової енергії, а тому ризики від такого ведення господарської діяльності мають бути повністю покладені на КП "Теплоенерго".

6. Позиція Комунального підприємства "Теплоенерго", викладена у відзиві на касаційну скаргу

6.1. Черкаська міська рада вважає касаційну скаргу необґрунтованою, у зв`язку з чим просить залишити останню без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2018 - без змін. Крім того, позивач зазначає, що відповідач є власником та споживачем житлово - комунальних послуг, проте в порушення положень Закону України "Про житлово - комунальні послуги" свій обов`язок щодо укладення договору про надання житлово-комунальних послуг не виконав. Водночас, між позивачем та відповідачем фактично склалися договірні відносини, оскільки позивачем була поставлена теплова енергія для потреб централізованого опалення, а відповідачем, як власником нерухомого майна, - відповідно прийнята. В силу положень ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" у відповідача виник обов`язок щодо здійснення оплати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Позиція Верховного Суду

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

7.1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що гуртожиток по пр. Олександра Поля ( пр. Кірова ), 80 Б у м. Дніпрі перебуває у власності ПАТ "Дніпровський машинобудівний завод".

7.2. З 01.06.2015 по 01.07.2017 позивачем подавалась теплова енергія у будинок № 80-Б по пр. Кірова у м. Дніпрі. Станом на час звернення позивача з позовом до суду, у відповідача наявна заборгованість за спожиту теплову енергію та послуги з технічного обслуговування мереж за період споживання з 01.06.2015 р. по 01.07.2017 р. у сумі 202 012,66 грн., надання вказаних послуг підтверджується актами здачі-приймання теплової енергії, виставленими рахунками на оплату вказаної заборгованості, які містять посилання на договір № 104 від 31.12.2010. Також, позивачем нараховано на вказану суму 8 886,04 грн. пені; 1 929,36 грн. трьох відсотків річних, 7 142,82 грн. інфляційних втрат.

7.3. Згідно з ч. 1 ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

7.3. Згідно зі ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

7.4. Вказаним Законом також передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу". Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч. 4, 6 ст. 19 Закону).

7.5. Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07р. № 1198 (далі - Правила) Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (п. 1 Правил).

7.6. Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

7.7. Згідно з п. 4 Правил - користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією.

7.8. Пунктом 14 Правил передбачений обов`язок споживача укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

7.9. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 24 Закону України "Про теплопостачання" серед основних обов`язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

7.10. Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

7.11. Статтею 19 цього Закону визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

7.12. Судами встановлено, що рішенням Дніпропетровської міської ради № 25/45 від 25.12.13 "Про надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста гуртожитку за адресою: просп. Кірова,80б", надано згоду на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста гуртожиток та зобов`язано, зокрема, ПАТ "Дніпровський машинобудівний завод" укласти договори на абонентське обслуговування мешканців гуртожитку з підприємствами міста, які надають відповідні послуги, в тому числі, КП "Теплоенерго".

7.13. До теперішнього часу ПАТ "Дніпровський машинобудівний завод" не передало у комунальну власність гуртожиток по просп. Кірова, 80 Б у м . Дніпропетровську . Тобто на даний час гуртожиток перебуває у власності ПАТ "Дніпровський машинобудівний завод".

7.14. Відповідно до ст. 322 ЦК України тягар утримання майна покладається на власника цього майна.

7.15. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. Разом з цим, визначальним для вибору виду договору для укладення між теплопостачальною організацією та споживачем, і, як наслідок, тарифу, який застосовуватиметься у розрахунках між сторонами, є саме визначення категорії, до якої відноситься споживач: населення, яке є власниками, орендарями житлових приміщень (квартир) і отримує послуги з централізованого опалення, укладає із теплопостачальною організацією договір про надання послуг з централізованого опалення із зазначенням встановленого тарифу на послугу з централізованого опалення; фізичні особи-підприємці, які використовують, зокрема, нежитлові приміщення у структурі багатоквартирних житлових будинків для здійснення у них підприємницької діяльності, укладають з теплопостачальними організаціями договори купівлі-продажу теплової енергії із зазначенням у них встановленого тарифу для "інших споживачів" (наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2018 р. у справі № 904/6293/17).

7.16. Враховуючи встановлені судами обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що фактично між сторонами склалися договірні відносини і у ВАТ «Дніпровський машинобудівний завод» існує перед КП "Теплоенерго" Дніпровської міської ради грошові зобов`язання по оплаті вартості фактично спожитої теплової енергії гуртожитком за адресою: пр. Олександра Поля, 80Б ( пр. Кірова, 80Б ) у сумі 202 012,66 грн. основної заборгованості; 1 929,36 грн. трьох відсотків річних; 7 142, 82 грн. інфляційних втрат.

7.17. Стосовно позовних вимог пов`язаних зі стягненням пені у розмірі 8 886,04 грн., нарахованої на підставі Договору № 104 від 31.12.2010 про постачання теплової енергії та додаткового договору від 22.09.2014, то як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, спірний гуртожиток виключено із зазначеної угоди, а отже сторони не встановили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, що є підставою для відмови в задоволені позовних вимог у вказаній частині.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8.2. За наведених обставин Верховний Суд, з урахуванням меж перегляду справи судом касаційної інстанції, дійшов висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, як законна та обґрунтована. У зв`язку з чим касаційна скарга задоволенню не підлягає.

9.Щодо судових витрат

9.1. У зв`язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпровський машинобудівний завод" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13 грудня 2018 року у справі № 904/1057/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.