Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 915/332/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання Жураховської Т.О.

розглянув касаційну скаргу Державного підприємства "Стивідорна компанія "Ольвія"

на рішення Господарського суду Миколаївської області (суддя - О.Г. Смородінова) від 21.08.2017

та постанову Одеськогоо апеляційного господарського суду (головуючий - Г.П. Разюк, судді: С.І. Колоколов, Н.М. Принцевська) від 05.10.2017

за позовом Державного підприємства "Стивідорна компанія "Ольвія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Югекотоп"

про стягнення 2 182 764 грн. 85 коп.

Учасники справи:

представник позивача - не з'явився,

представник відповідача - Лях Н.В., адвокат.

Короткий зміст позовних вимог

1. В квітні 2007 року Державне підприємство "Стивідорна компанія "Ольвія" (далі - Позивач) подало позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Югекотоп" (далі - Відповідач) 1 848 476 грн. 19 коп. заборгованості, 221 816 грн. 26 коп. пені, 23 745 грн. 55 коп. 3 % річних та 88 726 грн. 84 коп. інфляційних втрат.

2. Позовна заява мотивована неналежним виконанням Відповідачем за укладеним з Позивачем договором від 17.03.2016 № 59П-2016 з надання послуг з вантажних операцій за вантажами Відповідача, що перевозяться водним, залізничним та автомобільними видами транспорту. Так, Позивачем на виконання умов вказаного договору протягом квітня-червня 2016 року були виконані роботи кранів з перекидання щепи та деревини, що належить Відповідачу, про що складені приймально-здавальні акти та акти наданих послуг, Відповідачу направлені рахунки, а також додаткові рахунки з урахуванням виправлень та уточнень, зроблених Позивачем. Однак частина направлених рахунків оплачена Відповідачем не була, у зв'язку із чим Відповідачу направлена претензія із вимогами сплатити заборгованість за надані послуги, у відповіді на яку останній не визнав вимоги в претензії. Також, відповідно до умов вказаного договору та вимог законодавства на суму заборгованості були нараховані суми пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 21.08.2017 Господарський суд Миколаївської області вирішив у задоволенні позову відмовити. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Позивачем (як портовим оператором) не надано доказів на підтвердження своїх вимог та наданих послуг відповідно до умов укладеного між Відповідачем та правопопередником Позивача (державним підприємством "Спеціалізований морський порт "Октябрськ") договору від 17.03.2016 № 59П-2016 з надання вантажних послуг, а саме заявок Відповідача (як замовника послуг) на проведення додаткових робіт за вказаним договором, суми вимог оплати за які є спірними у даній справі, а надані наряди-завдання не містять даних, що дозволяють ідентифікувати роботи як такі, що виконані відповідно до умов зазначеного договору. Також суд вказав на відсутність доказів фіксації вказаних заявок диспетчерською службою. Крім цього суд прийняв до уваги надані Відповідачем висновки судової економічної експертизи, згідно з якими визначена фактична наявність заявок від Відповідача на проведення робот та надання послуг в ході виконання умов договору від 17.03.2016 № 59П-2016. Суд встановив, що рахунки, за якими заявлена спірна сума вимог, у порушення умов зазначеного договору не були направлені Відповідачу в порядку, погодженому пунктом 3.1 такого договору, ці рахунки були заперечені Відповідачем із вимогами до Позивача про здійснення звірки взаєморозрахунків, однак такі вимоги Позивач залишив без задоволення. Стосовно вимог про стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3 % річних суд вказав про похідний характер цих вимог, у зв'язку із чим також дійшов висновку про незадоволення позову в цій частині.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4. 05.10.2017 Одеський апеляційний господарський суд вирішив рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.08.2017 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Рішення апеляційного суду мотивоване тими ж аргументами, що наведені в рішенні суду першої інстанції, до яких апеляційний суд додав рішення про відхилення клопотання Позивача про залучення у якості додаткового доказу висновку судово-економічної експертизи № 17-242/243 від 18.04.2017, оскільки Позивачем не зазначено поважних причин неможливості представити вказаний доказ суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 18.10.2017 Позивач подав касаційну скаргу. У касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.08.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 і постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги до Відповідача про стягнення з останнього на користь Позивача 2 182 764 грн. 64 коп., а також просить стягнути з Відповідача на користь Позивача судові витрати за розгляд даної справи у всіх судових інстанціях.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Суди неправомірно прийняли до уваги як належний та допустимий доказ незасвідчену копію висновку експерта № 4/2017 від 17.07.2017, яка була проведена у межах кримінального провадження, розпочатого 09.09.2016, стосовно Дубового О.П. -колишнього першого заступника Позивача, оскільки про існування цього висновку Позивачу стало відомо лише 21.08.2017, такий висновок зроблений з порушенням вимог законодавства. Також скаржник посилається на існування протилежного висновку експертизи зі спірного питання, також проведеної у межах кримінального провадження, у зв'язку із чим суд мав призначити окрему експертизу у даній справі. Судом зроблені неправильні висновки стосовно обставин та доказів у справі на підставі прийнятого до уваги висновку експертизи.

7. Судами надана неправильна правова оцінка доказам, наданим Позивачем на підтвердження заявлених вимог, а апеляційний суд не надав правової оцінки доводам в апеляційній скарзі щодо невідповідності висновків в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції стосовно встановлених цим судом з посиланням на докази у справі обставин надання Позивачем Відповідачу послуг на спірну суму; порядку та фактам отримання Відповідачем направлених Позивачем рахунків; визначеним в договорі між сторонами умовам погодження актів наданих послуг; підставам донарахування плати за надані послуги.

Позиція Відповідача, викладена в ідентичних відзивах на касаційну скаргу

8. Відповідач погодився з позицією, наведеною судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях щодо правомірної відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки Позивач не надав доказів - заявок Відповідача на виконання робіт Позивачем або інших двосторонніх документів на підтвердження замовляння, виконання та отримання робіт, щодо яких до стягнення заявлена спірна сума.

Позиція Верховного Суду

Щодо повноважень суду касаційної інстанції

9. Наполягаючи на задоволенні позовних вимог, заявник в касаційній скарзі вказує на порушення, допущені судами попередніх інстанцій при здійсненні оцінки доказів, що були надані у справі, на необхідність проведення касаційним судом переоцінки цих доказів (висновку за результатами проведення експертизи), необхідність взяти до уваги інші докази, ніж ті, які були взяті до уваги судами першої та апеляційної інстанції. При цьому скаржник просить касаційний суд на підставі тих самих та інших доказів у справі - не прийнятого до уваги судами іншого експертного висновку тощо - встановити протилежні обставини та задовольнити позовні вимоги.

Однак такі вимоги скаржника не враховують межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлені статтею 300 ГПК України. Нормами частин 1, 2 цієї статті передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, встановлення будь яких нових, інших, протилежних обставин, ніж ті, що вже були встановлені в оскаржуваних судових рішеннях, не може мати місце на стадії касаційного перегляду судових рішень, оскільки виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції в силу імперативних приписів статті 300 ГПК України, у зв'язку із чим слід відхилити доводи скаржника (пункти 6, 7) як такі, що суперечать нормам статті 300 ГПК України.

Суд звертає увагу, що Позивач, не наводячи в касаційній скарзі жодних належних аргументів для спростування висновків судів попередніх інстанцій щодо суті заявлених позовних вимог, намагається домогтися перегляду судових рішень в повному обсязі лише з формальних міркувань.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд як джерелом права керується практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішенням у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", де Суд дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення з питання, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.

10. Суд відхиляє доводи скаржника (пункт 6) щодо надання судами попередніх інстанцій переваги одним доказам перед іншими - стосовно посилання на висновок експерта № 4/2017 від 17.07.2017, оскільки, як зазначив, зокрема, апеляційний суд, рішення судів базувалось не лише на такому висновку, а й на інших доказах у справі.

При цьому Суд погоджується із висновком апеляційного суду про наявність підстав для відхилення клопотання Позивача про залучення на стадії апеляційного провадження додаткового доказу - висновку № 17-242/243 від 18.04.2017 судово-економічної експертизи за матеріалами кримінального провадження, через відсутність поважних причин непредставлення цього доказу суду першої інстанції, оскільки таке рішення апеляційного суду відповідає вимогам частини 1 статті 101 ГПК України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови апеляційним судом, до 15.12.2017).

11. Оскільки суди попередніх інстанцій на підставі доказів у справі встановили обставини відсутності надання Відповідачу послуг за договором від 17.03.2016 № 59П-2016 протягом квітня-червня 2016 року на спірну суму вимог, Суд погоджується із оскаржуваними рішеннями про відсутність правових та матеріальних підстав для задоволення позовних вимог у даній справі.

12. Таким чином доводи скаржника щодо неправомірності відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення спірної суми заборгованості не знайшли свого підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги не підлягають задоволенню, правомірні висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях відповідають нормам законодавства, зокрема статтям 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, статям 32, 33, 34, 101 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), а також встановленим на підставі доказів у справі обставинам справи.

13. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувані постанова апеляційного суду та рішення місцевого суду підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

14. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Позивача.

Керуючись статтями 129, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Стивідорна компанія "Ольвія" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 21.08.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 у справі № 915/332/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак