Головна Сервіси для юристів ... База рішень" Протокол " Ухвала КГС ВП від 11.08.2019 року у справі №916/2429/18 Ухвала КГС ВП від 11.08.2019 року у справі №916/24...
print
Друк
search Пошук
comment
КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/2429/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" - Новікової Т. О,

Публічного акціонерного товариства "Імексбанк"

в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" - Савчука А. В., Іванова А. О.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветеран" - не з'явився,

Приватного акціонерного товариства

"Футбольний клуб "Чорноморець" - Новікової Т. О,

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Щербини О. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2019 (у складі колегії суддів: Діброва Г. І. (головуючий), Принцевська Н. М., Ярош А. І.)

у справі № 916/2429/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна"

до Публічного акціонерного товариства "Імексбанк"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветеран", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,

про припинення правовідносин і визнання іпотеки припиненою,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна" (далі - позивач, ТОВ "Україна") звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" (далі - ПАТ "Імексбанк", відповідач, Банк) (після зміни найменування Акціонерне товариство "Імексбанк" (далі - АТ "Імексбанк", відповідач, Банк) про:

припинення правовідносин між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ветеран" (далі - ТОВ "Ветеран ") та ПАТ "Імексбанк" за мультивалютним кредитним договором про відкриття кредитної лінії від 31.08.2012 №73/12 (з урахуванням додаткових угод) (далі - кредитний договір від 31.08.2012 №73/12) на підставі ч.4 ст.36 Закону України "Про іпотеку";

визнання припиненою іпотеки, що виникла на підставі іпотечного договору з майновим поручителем від 31.08.2012 №2094, укладеного між ПАТ "Імексбанк" та ТОВ "Україна" (далі - іпотечний договір від 31.08.2012 №2094).

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Україна" зазначило, що після набуття Банком в позасудовому порядку права власності на предмет іпотеки за договором іпотеки від 25.12.2014 №6134, укладеним між ПАТ "Імексбанк" та Приватним акціонерним товариством "Футбольний клуб "Чорноморець" (далі - ПрАТ "ФК "Чорноморець") (далі - договір іпотеки від 25.12.2014 №6134) з метою забезпечення виконання зобов'язань, зокрема, ТОВ "Ветеран" за кредитним договором від 31.08.2012 №73/12, правовідносини між Банком та ТОВ "Ветеран" є припиненими на підставі ч.4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку". Припинення основного зобов'язання ТОВ "Ветеран" за кредитним договором від 31.08.2012 № 73/12 має своїм наслідком припинення іпотечного договору від 31.08.2012 №2094, яким було забезпечено виконання ТОВ "Ветеран" кредитних зобов'язань перед Банком.

Крім того, позивач (ТОВ "Україна"), обґрунтовуючи порушення своїх прав, незважаючи на те, що він на час звернення до суду не є власником предмета іпотеки за іпотечним договором від 31.08.2012 №2094, вказав на те, що невизнання Банком припинення правовідносин між ТОВ "Ветеран" та Банком за кредитним договором від 31.08.2012 № 73/12 та припинення іпотеки, що виникла на підставі іпотечного договору від 31.08.2012 №2094 між Банком і позивачем, не виключає можливості пред'явлення новими власниками предметів іпотеки до нього вимог щодо відшкодування збитків, завданих втратою права власності на нерухоме майно.

Ухвалами Господарського суду Одеської області від 19.11.2018 та від 14.01.2019 залучено до участі в справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ТОВ "Ветеран", ПрАТ "ФК "Чорноморець" та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.03.2019 в задоволенні позову відмовлено.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено факту порушення відповідачем його прав та інтересів з огляду на відсутність доказів, які б свідчили про пред'явлення Банком майнових вимог до ТОВ "Україна" як майнового поручителя за іпотечним договором від 31.08.2012 № 2094. З огляду на це, не підлягає застосуванню положення ст.36 Закону України "Про іпотеку" і не підлягають задоволенню заявлені позовні вимоги.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2019 рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2019 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Україна" про визнання припиненою іпотеки, що виникла на підставі іпотечного договору від 31.08.2012 №2094, та прийнято нове рішення про задоволення позову в цій частині.

Визнано припиненою іпотеку, що виникла на підставі іпотечного договору від
31.08.2012 №2094.

В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2019 залишено без змін.

Стягнуто з ПАТ "Імексбанк" на користь ТОВ "Україна" витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 1 762,00 грн та за подання апеляційної скарги в сумі 2 643,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що Банк, оформивши за собою право власності на предмет іпотеки за договором іпотеки від 25.12.2014 №6134, укладеним з ПрАТ "ФК "Чорноморець", скористався своїм правом на позасудове врегулювання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно ст.36 Закону України "Про іпотеку", чим задовольнив кредиторські вимоги до ТОВ "Ветеран" за кредитним договором від 31.08.2012 №73/12, а тому позов в частині визнання припиненою іпотеки за іпотечним договором від 31.08.2012 №2094 є обґрунтованим.

При цьому, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність у позивача, як іпотекодавця, порушеного права, яке підлягає захисту в судовому порядку з огляду на

встановлення судом апеляційної інстанції обставин щодо припинення між Банком та ТОВ "Ветеран" зобов'язальних відносин в силу ст. ст.17,36 Закону України "Про іпотеку" та з огляду на чинність іпотечного договору від 31.08.2012 №2094.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що у ТОВ "Україна" як сторони за іпотечним договором від 31.08.2012 №2094 вже немає предмета іпотеки у власності, що також свідчить при припинення іпотечного договору від 31.08.2012 №2094.

Водночас, суд апеляційної інстанції вказав, що обставини вибуття предмета іпотеки із власності позивача не є перешкодою у здійсненні судового захисту порушених прав та інтересів позивача, оскільки позов у цій справі спрямований на усунення невизначеності у праві, яка обумовлена наявністю чинного іпотечного договору від 31.08.2012 №2094 та обставинами припинення зобов'язальних відносин між Банком та ТОВ "Ветеран".

Разом з тим, суд апеляційної інстанції погодився з судом першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову в частині припинення правовідносин між Банком та ТОВ "Ветеран" за кредитним договором від 31.08.2012 №73/12, оскільки позивач не є стороною вказаного кредитного договору.

Не погоджуючись з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2019, у серпні 2019 року ПАТ "Імексбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 01.07.2019, а рішення суду першої інстанції від 18.03.2019 - залишити без змін.

В обґрунтування касаційної скарги, Банк зазначив, що іпотечний договір від
31.08.2012 №2094 є чинним, в зв'язку з визнанням нікчемними додаткових угод №5, №6, №7 до нього та договору від 27.12.2014 про розірвання іпотечного договору від 31.08.2012 №2094 під час розгляду судової справи №916/2179/17.

Однак, чинність іпотечного договору від 31.08.2012 №2094 не свідчить про порушення прав та інтересів позивача як іпотекодавця, оскільки він не є стороною іпотечного договору від 31.08.2012 №2094, так як у 2014 році відчужив третім особам нерухоме майно, яке було предметом оспорюваного іпотечного договору, а тому і право власності на нерухоме майно, вказане у іпотечному договорі від
31.08.2012 №2094, і статус іпотекодавця, перейшли до нових власників, що узгоджується з положеннями ст.23 Закону України "Про іпотеку".

Крім того, Банк вказав, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано застосував ч.4 ст.36 Закону України "Про іпотеку" при вирішенні даної справи, оскільки положення вказаної статті Закону не поширюються на правовідносини, що виникли у даному випадку між сторонами, так як зобов'язання ТОВ "Ветеран" за кредитним договором від 31.08.2012 року № 73/12 не припинилися в силу його невиконання, а звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 25.12.2014 №6134 відбулось в рахунок погашення кредиторської заборгованості інших юридичних осіб за іншими кредитними договорами, що також підтверджується судовими рішеннями у справах №918/539/17 та у справі №907/600/17.

Разом з тим, скаржник погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову в частині припинення правовідносин між ТОВ "Ветеран" та Банком за кредитним договором від 31.08.2012 року № 73/12, оскільки позивач не є його стороною.

20.08.2019 Фонд надав відзив на касаційну скаргу, в якому підтримав доводи, викладені в ній та просив задовольнити касаційну скаргу Банку.

20.08.2019 ТОВ "Україна" також подало відзив на касаційну скаргу, в якому заперечило доводи касаційної скарги, просило відмовити у її задоволенні, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

27.08.2019 представник Банку, посилаючись на ч.5 ст.302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), подав клопотання про передачу справи №916/2429/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв'язку з необхідністю відступлення від правових висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від
20.06.2018 у справі №757/31271/15-ц, висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від
13.02.2019 у справі №759/6703/16-ц та у постанові від 27.02.2019 у справі №643/18466/15-ц, а також з огляду на існування виключної правової проблеми щодо застосування ст.36 Закону України "Про іпотеку".

28.08.2019 представник ТОВ "Україна" подав клопотання про відкладення розгляду справи, через те, що адвокат Примак Б. М. залучений до надання правової допомоги позивачеві лише 27.08.2019, а тому він не мав можливості належним чином підготуватись до судового засідання, яке призначено Касаційним господарським судом на 28.08.2019.

У судовому засіданні 28.08.2019, розглянувши клопотання адвоката позивача щодо відкладення розгляду справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про можливість відкладення розгляду справи на 04.09.2019, про що постановив ухвалу.

04.09.2019 ТОВ "Ветеран" свого представника у судове засідання не направило, хоча було повідомлено про дату, час і місце судового засідання належним чином.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В'ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи в суд касаційної інстанції не визнавалася обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника ТОВ "Ветеран".

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх представників позивача, відповідача, ПрАТ "ФК "Чорноморець" та Фонду, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.08.2012 між ПАТ "Імексбанк" (кредитор) та ТОВ "Ветеран" (позичальник) укладено мультивалютний кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 73/12, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 1 995 659 доларів США зі сплатою фіксованої процентної ставки 11,5% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості за всіма траншами до 26.12.2016, на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Ветеран" за кредитним договором від
31.08.2012 №73/12, між Банком (іпотекодержатель) та ТОВ "Україна" (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, посвідчений нотаріально, за реєстровим номером №2094, відповідно до умов п.1.3 якого Банку в іпотеку було передано нерухоме майно, яке належить іпотекодавцю на праві приватної власності, асаме:

апартаменти двоповерхового зблокованого дачного котеджу, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, Золотий Бугаз масив, 18: ап. 22 (житловою площею 75,4 кв. м., загальною площею 87,1 кв. м., корпус А), ап.65 (житловою площею 75,4 кв. м., загальною площею 87,1 кв. м., корпус В), ап. 84 (житловою площею 75,4 кв. м., загальною площею 87,1 кв. м., корпус В), ап.91 (житловою площею 75,8 кв. м., загальною площею 87,5 кв. м., корпус Г), ап. 127 (житловою площею 75,4 кв. м., загальною площею 87,1 кв. м., корпус Д), ап.161 (житловою площею 75,4 кв. м., загальною площею 87,1 кв. м., корпус Е), ап.197 (житловою площею 75,7 кв. м., загальною площею 87,4 кв. м., корпус Ж), ап.218 (житловою площею 75,9 кв. м., загальною площею 87,6 кв. м., корпус Ж), ап.220 (житловою площею 75,5 кв. м., загальною площею 87,2 кв. м., корпус Ж);

апартаменти трьохповерхового зблокованого дачного котеджу, що розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с/рада Дальницька, Золотий Бугаз масив, 18: ап.1 (житловою площею 266,5 кв. м., загальною площею 273,8 кв. м., корпус А), ап.26 (житловою площею 266,6 кв. м., загальною площею 273,9 кв. м., корпус А), ап.222 (житловою площею 266,6 кв. м., загальною площею 273,9 кв. м., корпус Ж) (далі - нерухоме майно, предмет іпотеки).

В подальшому договорами про зміни від 03.10.2012 №1, від 18.04.2013 №2, від
17.07.2013 №3, від 27.02.2014 №4, від 17.04.2014 №5, від 27.05.2014 №6 та від
11.09.2014 №7 Банком та ТОВ "Україна" вносились зміни до іпотечного договору від
31.08.2012 №2094.

Зокрема, договорами про зміни №2, №3, №5-7 сторони внесли зміни в п.1.3 іпотечного договору від 31.08.2012 №2094, відповідно до яких із переліку об'єктів нерухомості, що входили до предмета іпотеки, виключено апартаменти 1,22,26,84,91,161,222.

27.12.2014 між Банком та ТОВ "Україна" укладено договір про розірвання іпотечного договору від 31.08.2012 №2094 (з договорами про зміни №1-7).

На підставі вказаного вище договору було знято заборону відчуження з вказаного в спірному іпотечному договорі нерухомого майна та внесено відповідні записи до Державного реєстру речових прав щодо припинення державної реєстрації обтяжень прав на предмет іпотеки та щодо припинення державної реєстрації обтяжень іншого речового права на апартаменти 65,127,197,218,220.

25.12.2014 між ПАТ "Імексбанк" (іпотекодержатель) та ПАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" (Іпотекодавець) було укладено договір іпотеки №6134, за умовами якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов'язань 41-єї юридичної особи-боржника за 41-м кредитним договором, в т. ч. ТОВ "Ветеран" за кредитним договором від 31.08.2012 №73/12 на суму 668 659,00 доларів США, передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме: нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", загальною площею 80 289,0 кв. м., основною площею 67 037,5 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул.

Енгельса), будинок 1 / 20, та розташовані на земельній ділянці площею 62 403 кв. м., яка знаходиться в оренді АТ "ФК "Чорноморець".

У пункті 6.1 договору іпотеки від 25.12.2014 №6134 передбачено застереження про можливість задоволення забезпечених договором іпотеки від 25.12.2014 №6134 кредиторських вимог Банку шляхом набуття ним права власності на предмет іпотеки - нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець" в порядку ст. 37 Закону України "Про іпотеку".

На підставі п.6.1 договору іпотеки від 25.12.2014 №6134 Банк звернув стягнення на предмет іпотеки - нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець" шляхом позасудового врегулювання та 16.05.2017 зареєстрував за собою право власності на нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець".

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.04.2016 у справі №916/1961/15 стягнуто з ТОВ "Ветеран" на користь Банку заборгованість за кредитним договором від 31.08.2012 №73/12 у розмірі 668 659,00 доларів США.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 у справі №916/2179/17 за результатами апеляційного перегляду рішення Господарського суду Одеської області від 12.12.2017 за позов ПАТ "Імексбанк" до ТОВ "Україна" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, було задоволено позов Банку та застосовано наслідки недійсності нікчемних договорів про зміни №5, №6, №7 та договору про розірвання іпотечного договору від 31.08.2012 №2094, повернувши їх сторін у стан, який існував до укладення вказаних правочинів шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень про припинення іпотеки та обтяжень щодо об'єктів нерухомості, які були предметом іпотеки.

З огляду на викладене вище, ТОВ "Україна", зазначаючи про порушення його прав як іпотекодавця за іпотечним договором від 31.08.2012 № 2094, звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Банку у цій справі про припинення правовідносин між ТОВ "Ветеран" та ПАТ "Імексбанк" за кредитним договором від 31.08.2012 №73/12 на підставі ч.4 ст.36 Закону України "Про іпотеку" та визнання припиненою іпотеки, що виникла на підставі іпотечного договору від 31.08.2012 №2094.

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові з підставі відсутності порушеного майнового права та інтересу позивача, врахував відсутність доказів, які б свідчили про заявлення Банком майнових вимог до ТОВ "Україна" як іпотекодавця за іпотечним договором від 31.08.2012 №2094 та ту обставину, що на час розгляду справи власниками нерухомого майна - предмета іпотеки за іпотечним договором від
31.08.2012 №2094 є інші фізичні та юридичні особи.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов в частині припинення іпотечного договору від 31.08.2012 №2094, суд апеляційної інстанції виходив з наявності у позивача як іпотекодавця, порушеного права, яке підлягає захисту в судовому порядку з огляду на встановлення обставин щодо припинення зобов'язальних відносин між позивачем та відповідачем в силу ст. ст.17,36 Закону України "Про іпотеку" та чинність іпотечного договору від 31.08.2012 №2094.

В касаційній скарзі Банк в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 01.07.2019 та залишити в силі рішення суду першої інстанції від 18.03.2019.

Разом з тим, із змісту постанови суду апеляційного господарського суду вбачається, що апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції тільки в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Україна" про визнання припиненою іпотеки, що виникла на підставі іпотечного договору від 31.08.2012 №2094, постановивши в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, в решті рішення суду першої інстанції - залишив без змін. Тому, саме в цій частині (визнання припиненою іпотеки) постанова суду апеляційної інстанції є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

Касаційний господарський суд не погоджується із вказаним висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

За змістом ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист прав і законних інтересів.

Отже, зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

У відповідності до ч.4 ст.36 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент укладення спірних договорів) після звершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Разом з тим, позивачем не надано доказів, які б свідчили, що Банк висуває майнові вимоги саме до ТОВ "Україна" як до майнового поручителя за іпотечним договором від 31.08.2012 №2094, в зв'язку з чим та з урахуванням предмета позову є недоцільним застосування положень ст.36 Закону України "Про іпотеку".

Застосування приписів зазначеної статті можливе лише у разі встановлення судом здійснення Банком неправомірного заявлення майнових вимог до ТОВ "Україна".

За положеннями ч.1 ст.575 ЦК України іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні й користуванні іпотекодавця.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому ст.36 Закону України "Про іпотеку", чим задовольнив кредиторські вимоги до ТОВ "Ветеран".

Згідно із ст. 3, ч.1 ст.5 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна якщо, зокрема, нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст.23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Суди попередніх інстанцій встановили, що на час розгляду справи в суді ТОВ "Україна" не є власником об'єктів нерухомості, що були предметом іпотеки за іпотечним договором від 31.08.2012 №2094, оскільки вказане нерухоме майно відчужене ним на користь фізичних та юридичних осіб у 2014 році, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, позивач вже не є стороною чинного іпотечного договору від
31.08.2012 №2094, оскільки право власності на предмет іпотеки та статус іпотекодавця перейшли до нових власників нерухомого майна в силу ст.23 Закону України "Про іпотеку".

За наявності встановлення фактичних обставин відсутності доказів висування Банком майнових вимог до ТОВ "Україна" як майнового поручителя та переходу права власності на об'єкти нерухомого майна, що були предметом іпотеки за оспорюваним іпотечним договором, від ТОВ "Україна" до інших фізичних та юридичних осіб за чинним іпотечним договором, апеляційний господарський суд, врахувавши положення ст.23 Закону України "Про Іпотеку", дійшов помилкового про порушення майнового права та інтересу позивача як іпотекодавця.

Натомість, суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, врахувавши всі наведені обставини, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову з огляду на недоведеність позивачем факту порушення його майнового права та інтересу як іпотекодавця за іпотечним договором від
31.08.2012 №2094.

З огляду на наведені вище підстави задоволення касаційної скарги та підстави відмови у позові (відсутність порушення права позивача), клопотання Банку про передачу справи №916/2429/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв'язку з необхідністю відступлення від правових висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від
20.06.2018 у справі №757/31271/15-ц, висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від
13.02.2019 у справі №759/6703/16-ц та у постанові від 27.02.2019 у справі №643/18466/15-ц, а також з огляду на існування виключної правової проблеми щодо застосування ст.36 Закону України "Про іпотеку" не підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень ст. 312 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Імексбанк" задовольнити.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2019 у справі №916/2429/18 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Одеської області від 18.03.2019 у справі №916/2429/18 залишити в силі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (65044, м.

Одеса, проспект Шевченка, 4-Д, код ЄДРПОУ 20939771) на користь Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" (65039, м. Одеса, проспект Гагаріна, 12-А, код ЄДРПОУ 20971504) 3 524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн 00 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: І. С. Міщенко

В. Г. Суховий
logo

Юридичні застереження

Protocol.ua є власником авторських прав на інформацію, розміщену на веб - сторінках даного ресурсу, якщо не вказано інше. Під інформацією розуміються тексти, коментарі, статті, фотозображення, малюнки, ящик-шота, скани, відео, аудіо, інші матеріали. При використанні матеріалів, розміщених на веб - сторінках «Протокол» наявність гіперпосилання відкритого для індексації пошуковими системами на protocol.ua обов`язкове. Під використанням розуміється копіювання, адаптація, рерайтинг, модифікація тощо.

Повний текст