Історія справи

Ухвала КГС ВП від 24.06.2019 року у справі №910/11707/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/11707/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй - головуючий, Н. М. Губенко Н. М., О. А. Кролевець

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2019р.

у складі колегії суддів: С. А. Пашкіна - головуючий, С. І. Буравльов, А. І.

Мартюк

та на рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2019р.

суддя: І. І. Борисенко

за позовом Східно-Української компанії "Золотий Лев" товариства з обмеженою відповідальністю

до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1. Акціонерне товариство "Виробниче об'єднання Конті"

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Карго Транс Лайн"

про стягнення 464 366,01 грн

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Східно-Українська компанія "Золотий Лев" Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - Компанія "Золотий Лев", позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (далі - ПрАТ СК "ПЗУ Україна", відповідач) страхового відшкодування в розмірі 464 366,01 грн, з яких: 453 460,59 грн сума страхового відшкодування, 5 985,68 грн - пеня та 4 919,74 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані, неналежним виконанням відповідачем умов договору добровільного страхування відповідальності експедитора №312.994110091.0086 від
28.02.2017р.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.02.2019р. у справі №910/11707/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2019р., позов компанії "Золотий Лев" задоволено, присуджено до стягнення з ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" на користь компанії "Золотий Лев" 453 460,59 грн суму страхового відшкодування, 5 985,68
грн - пені, 4 919,74 грн 3 % -річних та 6 965,50 грн судового збору.

Судові рішення мотивовані не виконанням відповідачем договірних зобов'язань, в частині не надання позивачеві рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування та не здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування.

Суди попередніх інстанцій вказують на виконання компанією "Золотий Лев" усіх умов договору добровільного страхування відповідальності експедитора №312.994110091.0086 від 28.02.2017р., наданні всі необхідних та витребуваних додатково документів і пояснень щодо страхового випадку та всебічного сприяння розслідуванню страховиком обставин події.

Що стосується стягнення з відповідача пені та 3% річних судові рішення мотивовані нормами п. 11.3, пп.14.2.3 п. 14.2 договору страхування та ст. 625 Цивільного кодексу України.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2019р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2019р. у справі №910/11707/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Скарга мотивована тим, що позивачем не доведено факту відшкодування збитків акціонерному товариству "Виробниче об'єднання Конті" в розмірі 464 366,01 грн, як того вимагає п. 11.1 загальних умов договору страхування.

Крім того, відповідач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі №755/18006/15-ц, якою суд встановив пріоритетність у відповідальності страховика в рамках страхової суми, що має передувати відповідальності безпосереднього заподіювача шкоди (збитків).

У доповненні до касаційної скарги відповідач вказує на те, що судами попередніх інстанцій невірно визначено особу, яка має право на отримання страхового відшкодування, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, яке зобов'язує страховика здійснити виплату страхового відшкодування неналежному отримувачу всупереч умов договору страхування та законодавства України.

4. Позиції інших учасників справи

Відзиви чи заперечення на касаційну скаргу позивачем не подані.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

01 вересня 2015 року між компанією "Золотий Лев" (експедитор) та АТ "Виробниче об'єднання "Конті" (клієнт) укладено договір транспортного експедирування №0270/9/15, відповідно до п.1.1 якого експедитор зобов'язаний на свій ризик забезпечити виконання самостійно перевезення вантажу або з допомогою залучених осіб експедирування вантажу автомобільним транспортом по території України та/або міжнародних автомобільних перевезень за її межі, а також надати інші послуги обговорені даним договором або додатковими угодами до нього, пов'язані з перевезенням/експедируванням вантажу, а клієнт зобов'язується оплатити прийняті послуги експедитора.

Відповідно до п. 2.2 договору експедирування передбачено, що на певний період надання послуг сторони підписують генеральну заявку, форма якої зазначена в Додатку №1 до даного договору, в якому передбачено маршрути перевезення, вартість, а також гарантована кількість рейсів, які повинен виконати експедитор в зазначений період, при умові, що клієнтом буде подано відповідна заявка на кожен рейс. Генеральна заявка оформлюється письмово і може бути підписана сторонами по електронній пошті (у відсканованому вигляді) або по факсимільному зв'язку. Оформлення і підписання таким чином генеральної заявки має юридичну силу.

Згідно з п. 2.4 договору експедирування навантаження і розвантаження вантажу забезпечується клієнтом. Проте може виконуватись і експедитором за домовленістю сторін, зазначеною в заявці. В будь-якому випадку, експедитор забезпечує присутність своїх уповноважених осіб при навантажені вантажу в місці навантаження і розвантажені в місці призначення.

Статтею 5.5 договору експедирування передбачено, що у випадку недостачі чи пошкодження вантажу (пакування/тари, втрати чи псування вантажу) експедитор зобов'язаний відшкодувати клієнту фактичну вартість такої недостачі або пошкодження в повному розмірі, а також на вибір клієнта або відшкодувати клієнту його додаткові витрати (затрати на виготовлення/переробку/утилізацію, вартість вантажних робіт, інші письмово підтверджені затрати, пов'язані з такою недостачею чи пошкодженням вантажу) чи виплатити клієнту штраф у розмірі 1% від вартості пошкодження. Вартість пошкодження вираховується по цінах клієнта, зазначених в супровідних документах на вантаж, вартість додаткових витрат розраховується, із понесених затрат клієнта. Вантаж, який не прийнятий вантажоотримувачем на підставі невідповідності по кількості та якості, не відшкодовується клієнту, якщо інше не буде погоджено сторонами вказаного договору.

Вантаж вважається прийнятим до перевезення експедитором з моменту підписання уповноваженим представником експедитора товарно-транспортної накладної або міжнародної товарно-транспортної накладної CMR. При перевезені кондитерських виробів експедитор не несе відповідальність за фактичний асортимент в ящиках (місцях), не перевіряє термін придатності вантажу (п. 2.7. договору експедирування).

28 лютого 2017 року між ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (страховик) та компанією "Золотий Лев" (страхувальник) укладено договір добровільного страхування відповідальності експедитора №312.994110091.0086 (договір страхування).

Відповідно до п. 3.1 договору страхування (загальні умови страхування) передбачено, що цей договір є письмовою угодою між страховиком та страхувальником, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику, а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі (премію) у розмірі та у строки, зазначені в ОУС цього договору, і виконувати інші умови договору.

Розділом І договору страхування передбачено, що до страхових ризиків з відповідальності експедитора за надання послуг по перевезенню/експедирування вантажів та відповідальності автомобільного перевізника віднесені: відповідальність за майно.

У розділі ІІ договору страхування встановлена загальна страхова сума (ліміт відповідальності) по будь-якій претензії по кожному страховому випадку та складає 62 500,00 USD; загальна страхова сума (ліміт відповідальності) по договору в цілому встановлена в розмірі 100 000,00 USD.

Розділом VІ договору страхування визначений розмір страхової премії 77 000,00
грн, яку страхувальник зобов'язався сплатити єдиним платежем у строк до
01.03.2017р. Період відповідальності за договором страхування: з 00:00 год.
01.03.2017р. по 24:00 год. 28.02.2018р.

Позивачем здійснено вказаний платіж у розмірі 77 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1203 від 02.03.2017р.

Згідно з п. п. 2.1.7 п. 2.1 договору страхування передбачено, що правомочним одержувачем є фізична або юридична особа, яка зафіксована в дорожньо-транспортній накладній як вантажоодержувач, і володіє правом власності на вантаж або уповноважена належним чином іншою юридичною особою або фізичною особою на одержання вантажу.

Відповідно до п. 3.2 договору страхування предметом цього договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, і пов'язані з відшкодуванням страхувальником шкоди, заподіяної третім особам або їхньому майну, а також шкоди, заподіяної юридичним особам у зв'язку з наданням послуг перевезення.

Підпунктом 4.1.1 п. 4.1 договору страхування встановлено, що страхуванню на умовах цього договору підлягають ризики, що зазначені в ОУС цього договору.

Такими ризиками можуть бути, зокрема відповідальність за вантаж, прийнятий до перевезення - настання відповідальності страхувальника за втрату, нестачу, ушкодження або псування вантажу під час доставки.

Підпунктом 14.2.3 п. 14.2 договору страхування встановлено обов'язок страховика виплачувати страхове відшкодування в порядку і в строки, встановлені цим договором. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені у розмірі 0,01% відповідної суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в межах укладеного договору транспортного експедирування №0270/9/15 від 01.09.2015р. та згідно заявки на перевезення вантажу 09.11.2017р. позивач зобов'язався організувати та здійснити перевезення вантажу АТ "ВО "Конті" на умовах, визначених у заявці.

З метою виконання взятих на себе зобов'язань позивач (замовник) уклав договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №10111701Д від 10.11.2017р. з Товариством з обмеженою відповідальністю "Карго Транс Лайн" (перевізник), відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а перевізник приймає на себе зобов'язання щодо забезпечення доставки вантажів автомобільним транспортом по території України згідно заявок замовника. Маршрут, найменування вантажу, кількість, спосіб перевезення та вимоги до транспортного засобу, особливі умови та інші умови виконання послуг оговорюється в Заявках-договорах, які додаються до договору, і є невід'ємною його частиною.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору перевезення вантажу, позивач надав ТОВ "Карго Транс Лайн" заявку-договір №18146 від 10.11.2017р. на перевезення вантажу автомобільним транспортом, з якої вбачається: маршрут перевезення вантажу: Київ - Дніпро, дата завантаження -
10.11.2017р., дата доставки вантажу - 11.11.2017р., найменування вантажу - ТНП, автомобіль - Рено магнум НОМЕР_2/ НОМЕР_1, водій - ОСОБА_1

Судами встановлено, що сторонами при перевезенні вантажу оформлені всі необхідні товарно-супровідні документи, а саме: товарно-транспортна накладна №ТН003280 від
10.11.2017р., видаткова накладна №1077 від 10.11.2017р., видаткова накладна №1076 від 10.11.2017р., та передані водію для супроводження вантажу.

У товарно-транспортній накладній №ТН003280 від 10.11.2017р. вантажоодержувачем вантажу зазначено - ПАТ "ВО "Конті", на отримання вантажу в місці розвантаження від імені якого уповноважений ОСОБА_2 згідно довіреності.

15 листопада 2017 року виявлено, що вантаж не прибув до місця призначення та не був переданий вантажоодержувачу, а також був відсутній телефонний зв'язок з компанією-перевізником та водієм, що свідчило про викрадення вантажу.

15 листопада 2017 року Компанія "Золотий Лев" повідомила ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" про страховий випадок, а саме про викрадення вантажу під час перевезення за маршрутом Київ - Дніпро.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на даний час порушено кримінальне провадження №12017040660002408 за ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відсутність підпису ОСОБА_2 у товарно-транспортній накладній, свідчить про те, що вантаж не був доставлений до місця розвантаження та не був переданий правомочному одержувачу, оскільки вантаж було викрадено на маршруті перевезення і до місця призначення він не доїхав.

Підпис водія ОСОБА_1 - як представника перевізника/експедитора - в товарно-транспортній накладній №ТН003280 від 10.11.2017р. свідчить про прийняття вантажу виключно для перевезення, та не може розцінюватися як видача вантажу неправомочному одержувачу.

Також судами встановлено, що ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" по вказаному страховому випадку розпочато справу №171116.05, в межах якої відповідачем неодноразово запитувалися у позивача додаткові документи та пояснення щодо вказаного випадку, позивачем своєчасно та в повному обсязі надавалися відповіді на запити страховика.

Листом від 30/03-1 від 30.03.2018р. позивач надав додаткові запитувані пояснення та документи на адресу відповідача. Вказаний лист відповідач отримав
05.04.2018р.

Відповідач листом №2754-31 від 19.04.2018р. повідомив позивача про неможливість на даний час прийняти рішення про сплату страхового відшкодування по випадку зникнення вантажу.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач отримав від АТ
"ВО "Конті" претензію №995/11/350 від 17.11.2017р. на суму 728 858,12грн. компенсації збитків за втрачений вантаж. Зазначений розмір збитків обумовлений умовами договору транспортного експедирування №0270/9/15 від 01.09.2015р., в редакції додаткової угоди №2 від 01.09.2016р. укладеної між Компанією "Золотий Лев" та АТ "ВО "Конті".

Компанія "Золотий Лев" направила відповідь на вказану претензію, якою просила переглянути АТ "ВО "Конті" порядок розрахунку збитків та зменшити розмір у відповідності до чинного законодавства.

У результаті цього, АТ "ВО "Конті" листом №174/11 від 23.03.2018р. повідомило про зменшення розміру заявлених до відшкодування збитків та про зобов'язання Компанії "Золотий Лев" сплатити збитки в розмірі 453 460,59грн. згідно супровідних документів на товар.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору страхування позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Статтею 316 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає, зокрема, у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частина 1 ст. 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі статтями 13, 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор здійснює страхування вантажу та своєї відповідальності згідно із законом та договором транспортного експедирування. Експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування. За невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і статтями 13, 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" (далі - Закону) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 20 Закону передбачено, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

В силу ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Статтею 9 Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Судами встановлено, що 15.11.2017р. Компанія "Золотий Лев" повідомила ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" про страховий випадок, а саме про викрадення вантажу під час перевезення за маршрутом Київ - Дніпро, ПрАТ "СК "ПЗУ Україна" щодо вказаного страхового випадку розпочато справу №171116.05, в межах якої позивачем своєчасно та в повному обсязі надавалися відповіді, пояснення та додаткові документи на запити страховика.

Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 договору страхування страхуванню на умовах цього договору підлягають ризики, що зазначені в ОУС цього договору, такими ризиками можуть бути відповідальність за вантаж, прийнятий до перевезення - настання відповідальності страхувальника за втрату, нестачу, ушкодження або псування вантажу під час доставки.

Розділом 11 договору страхування регламентовано порядок відшкодування збитків.

Пунктом 11.2 договору страхування передбачено, що у разі втрати вантажу, зникнення транспортного засобу, викрадення вантажу або заволодіння вантажем третіми особами, рішення про виплату страхового відшкодування приймається страховиком лише після надання страхувальником розширеної інформації у письмовій формі від органу досудового слідства про стан або результати (висновки) досудового розслідування злочину, після спливу 2-х місячного строку від дати початку кримінального провадження.

Згідно пп. 11.3.2,11.3.3,11.3.4 п. 11.3 договору страхування після одержання повідомлення про настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов'язаний: після одержання всіх необхідних документів по події, що має ознаки страхового випадку, протягом десяти робочих днів прийняти рішення про виплату або відмову у виплаті страхового відшкодування; якщо було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, у письмовій формі повідомити про це страхувальнику з обґрунтуванням причин відмови протягом п'яти робочих днів з моменту прийняття такого рішення; виплатити страхове відшкодування протягом 5 (п'яти) робочих днів після ухвалення рішення по виплату.

Крім того, у п. 11.4 договору встановлено, що за згодою сторін страховик може виплатити страхове відшкодування безпосередньо третім особам, які заявили вимоги страхувальнику.

Відповідно до ч. 1 ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі:

1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації;

2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про предмет страхування або про факт настання страхового випадку;

4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;

5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) наявності інших підстав, встановлених законом.

Частина 2 ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону встановлюють, що договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.

Розділом 12 договору страхування передбачені підстави для відмови страховиком у виплаті страхового відшкодування.

Згідно з п. 11.1 договору страхування страховик відшкодовує збитки страхувальника після фактичної оплати страхувальником або його представником претензій отриманих від третіх осіб.

Однак, пунктом 9.1.8 договору страхування страхувальник зобов'язаний з моменту настання події, що має ознаки страхового випадку не сплачувати відшкодування, не визнавати частково та повністю вимоги, що пред'явлені страхувальнику у зв'язку з настанням події, що має ознаки страхового випадку, відмовитися від них, не підписувати жодних документів, а також не приймати на себе будь-яких прямих та непрямих зобов'язань по врегулюванню таких вимог без згоди страховика, крім випадку коли обов'язок страхувальника виконати вимоги випливає з Закону або на підставі рішень компетентних органів, які є обов'язковими для виконання на території України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідачем не надавалася згода на виплату відшкодування, відповідачем в межах строку, встановленого договором, не прийнято рішення про виплату або мотивовану відмову у виплаті страхового відшкодування, натомість АТ "ВО "Конті" направлялася претензія позивачеві про відшкодування збитків, понесених втратою вантажу при перевезенні, відповідно до договору транспортного експедирування від 01.09.2015р., на суму 453 460,59 грн.

Крім того, не виконання страхувальником п. 11.1. договору страхування не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, передбаченої розділом 12 договору страхування.

Розділом 11 договору страхування регламентовано порядок відшкодування збитків страховиком, на виконання договору страхування, при прийнятті рішення страховиком про виплату такого відшкодування, в даному випадку стягнення страхового відшкодування відбувається в судовому порядку, оскільки відповідачем не прийнято рішення ні про виплату, ні про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування.

Верховним Судом відхиляються доводи відповідача про те, що судами попередніх інстанцій невірно визначено особу, яка має право на отримання страхового відшкодування, оскільки відповідно до п. 11.4 договору страхування лише за згодою сторін страховик може виплатити страхове відшкодування безпосередньо третім особам, які заявили вимоги страхувальнику.

Доказів такої згоди відповідачем не надано.

Разом з тим, суди приймаючи рішення про стягнення з відповідача страхового відшкодування не звернули уваги на п. 11.7 договору страхування, відповідно до якого виплата страхового відшкодування здійснюється в межах страхової суми (ліміту відповідальності) та з урахуванням ліміту відшкодування, з вирахуванням франшизи, передбаченої договором.

Крім того, розділом 3 договору страхування загальний розмір франшизи передбачений у сумі 1 000 USD, спеціальний - 15%, але не менше USD 1 500 і не більше USD 3 500 (у зв'язку з крадіжкою).

Судами попередніх інстанцій не надано аналізу нормам п. 11.7 договору страхування, не обґрунтовано наявність підстав для стягнення страхового відшкодування з урахуванням франшизи та не досліджено і сам розмір франшизи.

Натомість, аналіз вказаної норми договору страхування є важливим для визначення розміру страхового відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача.

Вказане впливає і на встановлення розміру пені та 3% річних.

Враховуючи викладене, висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 453 460,59 грн суми страхового відшкодування, 5 985,68 грн пені, 4 919,74 грн 3 % річних є передчасними.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд з огляду на повноваження суду касаційної інстанції при перегляді судових рішень в касаційному порядку відповідно до статті 300 ГПК України, позбавлений можливості з'ясувати вказані вище обставини, що перешкоджає ухвалити нове рішення, а тому справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати вищевикладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, проаналізувати докази, що надані сторонами на підтвердження їх вимог та заперечень, права і обов'язки сторін, встановити дійсний розмір страхового відшкодування, який підлягає стягненню та розмір пені і 3% річних, і в залежності від встановленого та відповідно з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

8. Судові витрати

Оскільки справа підлягає передачі на новий розгляд, то відповідно до вимог ст. 129 ГПК України суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судового збору.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2019р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2019р. у справі №910/11707/18 скасувати.

Справу №910/11707/18 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя Н. М. Губенко

Суддя О. А. Кролевець