Історія справи

Ухвала КГС ВП від 21.01.2018 року у справі №913/666/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 913/666/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Комунального підприємства "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2017

у справі № 913/666/17

за позовом Комунального підприємства "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради

до Фізичної особи-підприємця Бабенка Дмитра Володимировича

про стягнення заборгованості у розмірі 16 579, 80 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року КП "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до ФОП Бабенка Дмитра Володимировича про стягнення 16 579, 80 грн. заборгованості за договором надання послуг з водопостачання та водовідведення № 591 від 06.07.2012.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 17.10.2017 (суддя Рябцева О.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2017 (колегія суддів у складі: Стойка О.В. - головуючий, Марченко О.А., Татенко В.М.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 552,66 грн. заборгованості. В іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно визначено розрахунковий період безоблікового водокористування відповідачем, у зв'язку з чим безпідставно відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.04.2018 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 10.05.2018.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило відзиву на касаційну скаргу у встановлений в ухвалі від 12.04.2018 строк.

Заслухавши доповідь головуючого судді Ткаченко Н.Г., переглянувши в касаційному порядку оскаржувану постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Комунальним підприємством "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради (виконавцем) та Фізичною особою-підприємцем Бабенко Дмитром Володимировичем (споживачем) 06.07.2012 укладено договір надання послуг з водопостачання та водовідведення № 591, за змістом п. 1.1 якого виконавець зобов'язався надати споживачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, а споживач - прийняти та своєчасно оплатити надані послуги за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до преамбули договору при його виконанні сторони керуються, зокрема, Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила № 190).

За умовами п. 1.3 договору виконавець відпускає воду та приймає стічні води в розмірі встановленого ліміту для забезпечення послугами об'єктів споживача, розташованих за адресами: м. Рубіжне, вул. Б.Хмельницького, 90 та м. Рубіжне, вул. Визволителів, 102.

Відповідно до п. 3.2 договору облік відпущеної води і прийнятих стоків здійснюється сторонами засобами вимірювальної техніки, які включені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Згідно з п. 3.4 договору споживач несе відповідальність за цілісність та збереження приладів обліку, пломб і деталей опломбування, встановлених представником територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з'єднання приладів обліку, запірної арматури манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що зняття приладів обліку, здійснення будь-яких змін деталей або зміна положення на водомірному вузлі, де вони встановлені, зняття пломб, встановлених органами Держспоживстандарту або споживачем, здійснює виключно виконавець, або споживач за письмовою згодою виконавця.

За умовами п. 3.6 договору у разі самовільних дій споживача, вказаних в п. 3.5 договору, останній сплачує витрати води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу.

Відповідно до п. 3.7 договору повірка, обслуговування та ремонт належних споживачу приладів обліку здійснюється виконавцем.

За умовами п. 3.15 договору зняття показів приладів обліку здійснюється представником виконавця спільно з представником споживача до 25 числа розрахункового місяця та підтверджується двостороннім актом. Представник виконавця має право доступу до приладів обліку в будь-який час для огляду, контролю та перевірки в присутності відповідальної особи споживача.

Згідно з п. 7.1 договору відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором встановлюється відповідно до нормативно-правових актів України, а також відповідно до Правил № 190.

Так на об'єкті відповідача за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 102 представником виконавця 12.06.2017 проведено планове знімання показів приладу обліку.

За твердженням позивача, інженером по роботі зі споживачами Чапською Т.В., наступного дня (13.06.2017) подано службову записку заступнику директора підприємства виконавця, в якій вказано, що 12.06.2017 контролером Барановою Л.М. при плановому знятті показників приладу обліку за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 102 виявлено відсутність пломби КП "РВУВКГ" (позивача).

Представниками позивача в присутності відповідача відповідно до п. 10.1 Правил № 190 було проведено обстеження внутрішньої водопровідної та каналізаційної мережі за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Визволителів, 102, за результатами якого складено акт обстеження внутрішньої водопровідної та каналізаційної мережі від 14.06.2017, яким зафіксовано, що на вказаному об'єкті встановлений прилад обліку ВК 1,5 № 351018 (2010 року виготовлення). Пломба КП "РВУВКГ" відсутня. Документи про державну повірку на момент перевірки не надані. Акт підписано представниками позивача з відміткою про відмову відповідача від його підписання.

Відповідач 15.06.2017 звернувся до позивача із заявою, у якій не погодився зі змістом акта від 14.06.2017, стверджуючи, що під час проведення знімання показів приладу обліку 12.06.2017 контролер пошкодив пломбу, впустивши її між стін.

Того ж дня представником позивача був опломбований новий прилад обліку, встановлений за адресою: вул. Визволителів, 102.

Враховуючи викладене, відповідно до умов договору та на підставі п.п. 3.3, 3.4 Правил № 190, позивач здійснив розрахунок об'єму використаної води при самовільному втручанні в дію приладів обліку, відповідно до якого об'єм води та стічних вод за період самовільного підключення в 30 днів складає 915 куб.м.

Відповідачу виставлено рахунок від 14.06.2017 № 591 та акт надання послуг водопостачання та водовідведення від 14.06.2017, які було надіслано на адресу останнього, але повернуті позивачу за закінченням терміну зберігання.

Вказана сума станом відповідачем сплачена не була, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем в порушення приписів п. 5.21 Правил № 190 зняття показів засобів обліку здійснено без присутності споживача, що дало підстави для сумніву споживача у об'єктивності обставин зняття показників на приладі обліку. Крім того, позивачем взагалі не доведено, що споживач вчинив якісь самовільні дії направлені на безоблікове споживання води.

Частково скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постановляючи нове - про задоволення позову у розмірі 552, 66 грн., суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки під час проведення 12.06.2017 планового знімання показів приладу обліку в присутності представників обох сторін не виявлено факту відсутності (порушення) пломби позивача, відповідно до вимог п. 10.1 Правил № 190 жодного акту на засвідчення цього факту позивачем не складалось, то факт наявності спірної пломби 12.06.2017 на приладі обліку відповідача презюмується. У зв'язку з цим, оскільки порушення у вигляді відсутності пломби позивача було зафіксовано актом лише 14.06.2017, того ж дня порушення було усунуто, нарахування повинно бути здійснено відповідно до вимог п. 3.3 Правил № 190 за період 1 день (13.06.2017) у розмірі 552, 66 грн.

Проте колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає висновки апеляційного господарського суду передчасними, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1.1 Правил № 190 ці правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Відповідно до п. 5.1 Правил № 190 облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

Пунктом 5.18. Правил № 190 передбачено, що споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з'єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування. Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника. У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих Правил.

Відповідно до п. 3.1-3.4 Правил № 190 розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними. У разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

Враховуючи викладене та встановлені судами попередніх інстанцій обставини щодо відсутності пломби позивача на засобі обліку відповідача, що зафіксовано актом від 14.06.2017, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо застосування передбаченого умовами п. 3.6 договору та п. 3.4 Правил № 190 розрахунку витрат води за пропускною спроможністю труби вводу за безоблікове водокористування відповідачем.

Однак колегія суддів не погоджується зі встановленим судом апеляційної інстанції періодом відповідного безоблікового водокористування, за який здійснено розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 43 ГПК України (у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідач 15.06.2017 звернувся до позивача із заявою, у якій не погодився зі змістом акта від 14.06.2017, стверджуючи, що під час проведення знімання показів приладу обліку 12.06.2017 контролер пошкодив пломбу, впустивши її між стін. Того ж дня представником позивача був опломбований прилад обліку.

В свою чергу, у мотивувальній частині оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що порушення у вигляді відсутності пломби позивача було зафіксовано актом лише 14.06.2017, того ж дня порушення було усунуто, нарахування повинно бути здійснено відповідно до вимог п. 3.3 Правил № 190 за період 1 день (13.06.2017) у розмірі 552, 66 грн.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов суперечливих один одному висновків, що 15.06.2017 представником позивача був опломбований прилад обліку відповідача, а в той же час 14.06.2017 було усунуто порушення відповідачем Правил № 190 у вигляді відсутності пломби, у зв'язку з чим висновок суду апеляційної інстанції про те, що період безоблікового водокористування становить 1 день - 13.06.2017 і саме за цей період до відповідача необхідно застосувати передбачений п. 3.6 договору та п. 3.4 Правил № 190 розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу- є передчасним.

Крім того, відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваних рішень) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, необхідно враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Що ж до належності доказів, то ними є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Враховуючи викладене, не вдаючись до вирішення питання про достовірність наявних у матеріалах справи доказів, про перевагу одних доказів над іншими, а також їх додаткової перевірки, колегія суддів не може погодитись з висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки під час проведення 12.06.2017 планового знімання показів приладу обліку в присутності представників обох сторін не виявлено факту відсутності (порушення) пломби позивача, відповідно до вимог п. 10.1 Правил № 190 жодного акта на засвідчення цього факту позивачем не складалось, то факт наявності спірної пломби 12.06.2017 на приладі обліку відповідача презюмується, оскільки відсутність акта станом на 12.06.2017 автоматично не свідчить про наявність пломби на засобі обліку, а відтак зазначені обставини підлягають перевірці судом.

З огляду на викладене та беручи до уваги межі розгляду справи судом касаційної інстанції, відповідно до яких переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а також зважаючи на положення ч. 4 ст. 310 ГПК України, постанова апеляційного господарського суду у даній справі підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

Під час нового розгляду суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, встановити період безоблікового водокористування відповідачем, за який підлягає застосуванню передбачений п. 3.6 договору та п. 3.4 Правил № 190 розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2017 у справі № 913/666/17 скасувати.

Справу № 913/666/17 направити на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ткаченко Н.Г.

Судді: Білоус В.В.

Жуков С.В.