Історія справи

Ухвала КГС ВП від 14.03.2018 року у справі №911/1803/17
Ухвала КГС ВП від 19.04.2018 року у справі №911/1803/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/1803/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - приватне акціонерне товариство "Лантманнен Акса",

представник позивача - Павленко Г.С. - адвокат (свідоцтво від 04.05.2018 №21/1430 ),

відповідач - приватне акціонерне товариство "Київобленерго",

представник відповідача - Гучок В.В. - адвокат (свідоцтво від 21.05.2018 №000194),

розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Київобленерго"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 (головуючий суддя - Андрієнко В.В., судді: Буравльов С.І. і Власов Ю.Л.)

у справі №911/1803/17

за позовом приватного акціонерного товариства "Лантманнен Акса" (далі - Позивач)

до приватного акціонерного товариства "Київобленерго" (далі - Відповідач)

про скасування оперативно-господарських санкцій.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про: скасування рішення комісії по розгляду акта від 11.05.2017 №К034062 про порушення правил користування електроенергією у споживача, оформленого протоколом від 11.05.2017 №0169, разом з розрахунком величини вартості та розрахунковими документами для оплати недорахованої електроенергії; скасування повідомлення про оплату за травень 2017 року від 31.05.2017 по акту порушення правил користування електричною енергією №034062 від 11.05.2017; скасування акта про порушення від 11.05.2017 № К 034062.

Позовні вимоги мотивовані тим, що прийняте рішення комісії від 11.05.2017 порушує права позивача, оскільки складене при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, зокрема порушення роботи лічильника, невзятті до уваги доказів відсутності втручання позивача в роботу лічильника, що суперечить чинному законодавству та законодавству з питань користування електричною енергією.

Рішенням господарського суду Київської області від 07.08.2017 у позові відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позову, оскільки Позивачем не доведено необґрунтованості застосування до нього оперативно-господарських санкцій, позаяк незгода Позивача з виявленим порушенням не звільняє останнього від відповідальності за належний технічний стан такого засобу обліку.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2017: рішення місцевого господарського суду частково скасовано; прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково; скасовано рішення комісії Бориспільського районного підрозділу приватного акціонерного товариства "Київобленерго" від 31.05.2017, яке оформлено протоколом №0169 (далі - Рішення); в іншій частині позову відмовлено; стягнуто з Відповідача на користь Позивача 12 198,32 грн. витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та 13 418,15 грн. судових витрат за розгляд справи апеляційною інстанцією.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Відповідачем належними засобами доказування не доведено суду порушення позивачем умов договору про постачання електричної енергії від 01.01.2014 №0001 та Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики від 31.07.1996 № 28 (далі - Правила), з яким чинне законодавство пов'язує можливість застосування оперативно-господарських санкцій до винної особи, тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Рішення підлягає скасуванню та задовольнив позов у цій частині; судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог про скасування повідомлення про оплату за травень 2017 року від 31.05.2017 по акту порушення Правил від 11.05.2017 №034062 та скасування згаданого акта, оскільки чинним законодавством не передбачено можливості оскарження вказаних актів. Суд зазначив, що дані акти мають проміжний характер та не тягнуть за собою юридично-правових наслідків за умови скасування судом Рішення.

Відповідач, посилаючись на прийняття судом апеляційної інстанції постанови з порушенням норм матеріального і процесуального права, яке полягає у невірному застосуванні положень Правил та невірному застосуванні статті 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції, чинній до 15.12.2017, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 та прийняти нове рішення, яким рішення першої інстанції залишити без змін.

Так, згідно з доводами Відповідача, викладеними в касаційній скарзі:

- 11.05.2017 представниками Відповідача було проведено перевірку дотримання Позивачем Правил на об'єкті споживача, в результаті якої складено акт №К034062 про виявлення порушення Правил, в якому зазначено, що: електролічильник недораховував спожиту електроенергію; недооблік визначено за допомогою зразкового лічильника №55527; недооблік було виявлено на вторинних колах обліку по фазі "С", яка є складовою схеми обліку, лічильник недораховував 35% електроенергії;

- 11.05.2017 на об'єкті Позивача здійснено технічну перевірку електроустановок Позивача, в результаті якої було виявлено, що електричний лічильник невірно обраховує електроенергію через відсутність контакту на фазі "С";

- Позивач не повідомляв про дане порушення Відповідача до моменту його виявлення працівниками Відповідача;

- сам по собі факт відсутності фази "С" по електролічильнику Позивача, внаслідок чого відбувся недооблік електричної енергії на 35% від електроенергії, що фактично споживається, є підставою для донарахування вартості електричної енергії.

У відзиві на касаційну скаргу Позивач посилається на те, що постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, а касаційна скарга не містить жодних доказів та належного обґрунтування і просить залишити постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

У відзиві на касаційну скаргу Позивач, зокрема, зазначає, що:

- Позивач сам не міг виявити несправність лічильника, оскільки показники лічильника у кожному місяці відрізняються, і загальний обсяг спожитої електричної енергії в цілому відповідає аналогічним періодам 2016 року;

- Позивач жодного впливу на електролічильники ніколи не здійснював, що підтверджується матеріалами справи, відтак вина Позивача у виявлених скаржником недоліках електролічильника відсутня.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, зокрема, таке.

- 01.01.2014 Позивачем (споживач) та Відповідачем (постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії № 0001 (далі - Договір), відповідно до умов якого:

- постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу для забезпечення електроустановок з дозволеною потужність 1400 кВт, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатків, що є невід'ємною частиною договору (пункт 1.1);

- споживач сплачує постачальнику вартість недорахованої електричної енергії та потужності, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики обчислення обсягу електричної енергії, недорахованої унаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 04.05.2006 №562 (далі - Методика), за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням, у разі таких дій споживача: самовільного внесення змін у схеми обліку електроенергії; пошкодження засобів обліку електроенергії, втручання в їх роботу, зняття пломб; споживання електроенергії поза засобами обліку; інших умов, визначених Методикою (пункт 4.2.3);

- якщо середньомісячне споживання електроенергії споживачем за будь-якою точкою обліку протягом 2 послідовних місяців нижче визначеного пунктом 3.4 Правил, постачальник протягом 10 днів наступного розрахункового місяця звертається до власника відповідних засобів обліку щодо приведення стану обліку відповідно до вимог нормативно-технічних документів (пункт 7.3);

Відповідно до додатку №7 до Договору відповідачем встановлено позивачу лічильник №05013804.

11.05.2017 уповноваженими представниками Відповідача в присутності представника споживача здійснено технічну перевірку засобу обліку електричної енергії та складено акт №107991, відповідно до якого встановлено, що 35% електричної енергії, що споживалась, не обліковувалася, пломби не порушувалися.

11.05.2017 енергопостачальною організацією в присутності представника споживача складено акт про порушення №К034062 (далі - Акт), в якому вказано, що споживачем порушено пункт 6.40 Правил, зокрема розрахунковий лічильник недораховував електричну енергію, відсутня напруга фази "С".

31.05.2017 Бориспільським районним підрозділом Відповідача проведено засідання комісії по розгляду Акта, за результатами якого складено протокол № 0169, на підставі якого остання кваліфікувала порушення як таке, що сталося з вини споживача, вчинене відкритим способом. Також у даному протоколі вказано, що зазначений акт підлягає розрахунку згідно пункту 6.40 Правил та пункту 2.1.3 Методики.

Представником споживача в даному протоколі було зазначено, що останній не згоден з рішенням комісії, зокрема зазначено, що не було дій, які призвели до порушення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, посилаючись на статті 235, 236, 237, 275, 277 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статті 319, 322, 323 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункти 3.1, 3.2, 6.40-6.42, 6.45 Правил, пункт 2.1 Методики, виходив з того, що: відповідальною за технічний стан засобів обліку є організація, на балансі якої вони перебувають, або оператор засобів комерційного обліку (електропередавальна організація або інша організація) на підставі відповідного договору; Позивачем не доведено необґрунтованості застосування до нього оперативно-господарської санкції, оскільки незгода позивача з виявленим порушенням не звільняє останнього від відповідальності за належний технічний стан такого засобу обліку, крім того, Позивачем не надано суду повідомлення енергопостачальної організації про порушення, здійснені з боку енергопостачальної організації під час складання акта або протоколу комісії.

Частково скасовуючи рішення місцевого господарського суду та задовольняючи позовні вимоги про скасування Рішення, апеляційний господарський суд, посилаючись на те, що Відповідачем належними засобами доказування не доведено суду порушення позивачем умов Договору та Правил, з якими чинне законодавство пов'язує можливість застосування оперативно-господарської санкції до винної особи.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для застосування до Позивача оперативно-господарської санкції.

За порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку; до суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором (частина перша статті 235 ГК України).

Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням (частини перша та друга статті 237 ГК України).

Вирішуючи спір про застосування енергопостачальником до споживача електричної енергії оперативно-господарської санкції у вигляді стягнення вартості електроенергії, необлікованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики від 31.07.1996 № 28 (далі - Правила), суди повинні дослідити обставини щодо вчинення споживачем такого порушення, а також перевірити правильність визначення енергопостачальником розміру застосованої санкції у відповідності з вимогами Методики.

Відповідно до приписів Правил:

- постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом (пункт 1.3);

- договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається (пункт 5.1);

- відповідальною за технічний стан засобів обліку є організація, на балансі якої вони перебувають, або оператор засобів комерційного обліку (електропередавальна організація або інша організація) на підставі відповідного договору (пункт 3.2);

- у разі виявлення представниками електропередавальної організації або представниками постачальника електричної енергії пошкоджень чи зриву пломб, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів обліку, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів (систем) обліку з метою зміни їх показів перерахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до Методики (пункт 6.40);

- у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації). Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці (пункт 6.41);

- на підставі акта про порушення уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачеві. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків (пункт 6.42).

Суд апеляційної інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надав необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм права, взявши до уваги те, що: в Акті зазначено, що Позивач порушив пункт 6.40 Правил, із зазначенням такого формулювання: "Розрахунковий лічильник недовраховує спожиту електроенергію. Відсутня напруга фази "С"; Рішення містить висновок про те, що порушення вчинене з вини споживача відкритим способом; проте з Рішення не вбачається, якими конкретними діями позивача таке порушення вчинене; відповідно до пункту 6.40 Правил у разі виявлення представниками електропередавальної організації або представниками постачальника електричної енергії пошкоджень чи зриву пломб, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, або пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів обліку, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів (систем) обліку з метою зміни їх показів перерахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до Методики; будь-які інші факти не складають об'єктивну сторону правопорушення та не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності на підставі пункту 6.40 Правил; з Акта вбачається, що позивач не пошкоджував/не зривав пломб або відбитків тавр на них; у справі відсутні належні та допустимі докази явних ознак втручання позивачем в параметри розрахункових засобів (систем) обліку з метою зміни їх показів, - дійшов висновку, що Відповідачем належним засобами доказування не доведено суду порушення Позивачем умов Договору та Правил, з яким чинне законодавство пов'язує можливість застосування оперативно-господарських санкцій до винної особи, тому частково задовольнив позовні вимоги та скасував Рішення. Судом апеляційної інстанції відмовлено у задоволенні позовних вимог про скасування повідомлення про оплату за травень 2017 року від 31.05.2017 по Акту та скасування згаданого Акта, оскільки: чинним законодавством не передбачено можливості оскарження вказаних актів; дані акти мають проміжний характер та не тягнуть за собою юридично-правових наслідків за умови скасування судом Рішення.

Доводи касаційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, оскільки названим судом встановлено, що Відповідачем належними засобами доказування не доведено суду порушення Позивачем умов Договору та Правил, з яким чинне законодавство пов'язує можливість застосування оперативно-господарських санкцій до винної особи.

Аргументи касаційної скарги даного висновку не спростовують. Зазначаючи про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Відповідач у касаційній скарзі фактично вдається до заперечення обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, та зазначає про незгоду із здійсненою цим судом оцінкою доказів зі справи.

Проте відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Водночас у даному разі суд касаційної інстанції не має можливості надати оцінку кожному з аргументів касаційної скарги, оскільки усі ці аргументи, як у цілому, так і кожний окремо, стосується виключно питань встановлення обставин справи та оцінки доказів у ній, а як одне, так і інше перебуває поза встановленими згаданою статтею ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції. Невиконання ж стороною зі справи (Позивачем) свого процесуального обов'язку щодо доведення у суді попередніх інстанцій тих обставин, на які вона (сторона) посилається як на підставу своїх вимог не може бути надолужене в суді касаційної інстанції в силу наведеного припису статті 300 ГПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційної інстанції - без змін як такої, що ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, що застосовані судом з урахуванням встановлених ним фактичних обставин справи і наявних у ній доказів.

Доводи, які наведені Позивачем у відзиві на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій, та відповідають нормам матеріального і процесуального права.

Від Позивача до Касаційного господарського суду надійшла заява про продовження строку на подання доказів щодо розміру судових витрат, в якій Позивач, зокрема, просить суд касаційної інстанції у разі прийняття постанови про відмову в задоволенні касаційної скарги Відповідача надати Позивачу строк для подання доказів на підтвердження розміру судових витрат, пов'язаних з розглядом справи Касаційним господарським судом.

Касаційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви з огляду на таке.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Тобто строк подання доказів розміру судових витрат не може встановлюватися (продовжуватися) судом, оскільки такий строк встановлено законом, а тому він не може визначатися судом.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, витрати з оплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Київобленерго" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 у справі № 911/1803/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов