Історія справи

Ухвала КГС ВП від 20.02.2018 року у справі №907/483/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 907/483/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

За участю секретаря судового засідання Суворкіної Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Міжгірського міського споживчого товариства на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 (головуючий суддя: Костів Т.С., судді: Марко Р.І., Матущак О.І.)

за позовом Міжгірського міського споживчого товариства

до 1. Міжгірської селищної ради, 2. Міжгірської районної спілки споживчих товариств

про визнання незаконними та скасування рішень,

За участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача 1- не з'явився,

відповідача 2- Калинюк Ю.Ю. - адвокат, ордер, договір, свідоцтво

ВСТАНОВИВ:

Міжгірське міське споживче товариство смт. Міжгір'я звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовною заявою, в якій просило суд:

- визнати за Міжгірським міським споживчим товариством право користування земельними ділянками в смт. Міжгір'я Закарпатської області :

площею 0,265га по вул. Шевченка 78;

площею 0,0554 га. по вул. Коцюбинського, 35;

площею 0,10460 га. по вул. Шевченка, 79;

площею 0,0447 га. по вул. Ольбрахта, 2;

площею 0,108 га. по вул. Ольбрахта, 1;

площею 0,072 га. по вул. Хустській, 13.

- визнати незаконним та скасувати рішення 31 сесії 6 скликання Міжгірської селищної ради № 412 від 17.07.2014 ''Про розгляд подання прокурора Міжгірського району''.

- визнати недійсними та скасувати державні акти на право постійного користування серії ІІ- ЗК № 002125 від 01.09.1997р. в частині вилучених на підставі рішення Міжгірської селищної ради від 16.12.2002 року "Про виділення, передачу у приватну власність та користування земельних ділянок " земельних ділянок №1 та №2 серії ІІ- ЗК №000038 від 16.12.1997р., в частині вилучених на підставі рішення Міжгірської селщної ради від 16.12.2002 року "Про виділення, передачу у приватну власність та користування земельних ділянок" земельних ділянок №№ 1,2,3,5.

Позовні вимоги обґрунтовані скасуванням Міжгірською селищною радою свого попереднього рішення №255 від 25.12.2012 "Про надання позивачу дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для обслуговування об'єктів торгівлі", яке позивач рахує неправомірним та вважає, що у спірному рішенні не обґрунтовано та не зазначено підстави його прийняття, тому просить суд визнати незаконним та скасувати рішення 31 сесії 6 скликання Міжгірської селищної ради №412 від 17.07.2014.

Позивачем 16.08.2017 заявлено клопотання про зменшення позовних вимог згідно, якого просив суд зменшити позовні вимоги в частині визнання за Міжгірським міським споживчим товариством право користування земельними ділянками, зазначеними у п.1 прохальної частини позовної заяви. Вказане клопотання позивача було прийнято судом першої інстанції та задоволено.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 16.08.2017 р. у справі №907/483/17 позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення 31 сесії 6 скликання Міжгірської селищної ради № 412 від 17.07.2014 "Про розгляд подання прокурора Міжгірського району". Стягнуто з Міжгірської сілищної ради на користь Міжгірського міського споживчого товариства 1 600 грн. на відшкодування сплаченого судового збору. Провадження у справі за вимогою про визнання недійсними та скасування державних актів на право постійного користування землею серії ІІ- ЗК № 002125 від 01.09.1997 р. в частині вилучених на підставі рішення Міжгірської селищної ради від 16.12.2002 року "Про виділення, передачу у приватну власність та користування земельних ділянок " земельних ділянок №1 та №2 та серії ІІ- ЗК №000038 від 16.12.1997р., в частині вилучених на підставі рішення Міжгірської селщної ради від 16.12.2002 року "Про виділення, передачу у приватну власність та користування земельних ділянок" земельних ділянок №№ 1,2,3,5 припинено на підставі п.2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині визнання незаконним рішення Міжгірської селищної ради № 412 від 17.07.2014 року, місцевий господарський суд вважав такі вимоги позивача обґрунтованими, оскільки із придбанням позивачем об'єктів нерухомості на земельних ділянках, які належать відповідачу 1 на праві постійного користування, як новий власник нерухомого майна набув також права на земельну ділянку, але при цьому оформлення цього права здійснюється за відповідним рішенням компетентного органу і має підтверджуватись відповідним документом. При цьому зазначив, що і набуття такого права позивачем не ставиться в залежність від наявних у відповідача державних актів на право постійного користування, та їх наявність не обмежує прав позивача на оформлення відповідної документації на земельні ділянки, що знаходяться під належними йому об'єктами нерухомості та для їх обслуговування. В решті позовних вимог, суд першої інстанцій припинив провадження по справі на підставі п. 2 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 рішення місцевого суду скасовано в частині визнання незаконним та скасування рішення 31 сесії 6 скликання Міжгірської селищної ради № 412 від 17.07.2014 "Про розгляд подання прокурора Міжгірського району". В цій частині провадження у справі №907/483/17 припинено. В решті рішення господарського суду Закарпатської області від 16.08.2017 р. залишено без змін.

Скасовуючи частково рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог та припиняючи в цій частині провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач вже звертався з такою вимогою до суду і є рішення по справі №907/144/17, тому провадження в цій частині підлягає припиненню.

08.11.2017 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Міжгірським міським споживчим товариством подано касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 до Вищого господарського суду України. Провадження за даною касаційною скаргою не відкривалося.

На підставі пункту 5 статті 31, підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) та за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 вказану касаційну скаргу разом зі справою № 907/483/17 передано до Касаційного господарського суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2018 року у справі № 907/483/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

19.02.2018 суд постановив ухвалу, якою касаційна скарга прийнята до провадження та її розгляд призначено на 12.04.2018, а також повідомлено учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги.

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновку апеляційного суду про те, що позовні вимоги Міжгірського міського споживчого товариства вже розглядались господарським судом з тих самих підстав, предмету та між тими ж сторонами.

Крім того скаржник зазначає проте, що судами не вірно визначено підстави позову, яким він обґрунтовував своє звернення в даній справі, оскільки була заявлена додаткова вимога про визнання права користування земельними ділянками за позивачем, яка у справі №907/144/17 судом не розглядалася.

З огляду на викладене, позивач у касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення місцевого суд залишити в силі.

Відповідач 2 надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду без змін.

В судове засідання з'явився представник відповідача 2, який просив суд залишити постанову апеляційного суду без змін, скаргу без задоволення. Позивач та відповідач 1 в судове засідання не з'явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача 2, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи Скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Як було встановлено судами та свідчать матеріали справи, на виконання рішення зборів пайовиків спільних підприємств Міжгірського госпрозрахункового об'єднання підприємств громадського харчування та коопунівермагу від 03.05.1995р., Міжгірська райспоживспілка своєю постановою від 04.05.1995 р. за №41 передала у статутний фонд Міжгірського МСТ відповідне майно.

Міжгірським МСТ на отримане майно було оформлено свідоцтво на право власності на нежилий будинок (ресторан "Карпати") від 08.09.2000 р. за №132; свідоцтво на право власності на нежилий будинок (кафе "гриль-бар") від 18.10.2000 р. за №183; свідоцтво на право власності на склад від 29.11.2000 р. за №185; свідоцтво на право власності на універмаг "Верховина" від 10.08.2001 р. за №215; свідоцтво на право власності на кафе "Вікторія" від 10.08.2001 р. за №216; свідоцтво на право власності на магазин "Продтовари №4" від 10.08.2001 р. за №218.

Після оформлення Міжгірським МСТ права власності на об'єкти нерухомості рішенням Міжгірської селищної ради 4 сесії 24 скликання від 16.12.2002 р. вирішено питання щодо припинення права постійного користування Міжгірською райспоживспілкою земельними ділянками під об'єктами нерухомості: Ресторан "Карпати" та склади громадського харчування - 0,265 га по вул. Шевченка,78; Магазин "Продтовари №2" - 0,0554 га. по вул. Коцюбинського, 35; Універмаг "Верховина" - 0,10460 га. по вул. Шевченка, 79; Кафе "Гріль- Бар" - 0,0447 га. по вул. Ольбрахта, 2; Кафе "Молочарня"/Вікторія/ - 0,108 га. по вул. Ольбрахта, 1; Магазин "Продовари №4" - 0,072 га. по вул. Хустській, 13, які в останньої перебували на підставі державних актів на право постійного користування землею серії ІІ- ЗК №002125 від 01.09.1997р. та серії ІІ- ЗК №000038 від 16.12.1997 р.

Рішенням Міжгірської селищної ради IV сесії XXIV скликання від 16.12.2002р. вирішено питання щодо припинення права постійного користування Міжгірською райспоживспілкою земельними ділянками під об'єктами нерухомості, а саме, ресторан "Карпати", кафе "гриль - бар", склад, універмаг "Верховина", кафе "Вікторія", магазин "Продтовари №4". Також даним рішенням вирішено передати Міжгірському міському споживчому товариству земельні ділянки під даними об'єктами нерухомості для їх обслуговування; землевпорядній службі - внести відповідні зміни в державні акти на право постійного користування серії ІІ- ЗК №002125 від 01.09.1997 року та серії ІІ- ЗК №000038 від 16.12.1997р. і внести відповідні зміни в земельно-облікові документи.

Позивач, з метою реалізації своїх прав на земельні ділянки під власними об'єктами нерухомості, звернувся з клопотанням до Міжгірської селищної ради про надання дозволу на складання проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок для обслуговування об'єктів торгівлі.

Рішенням 22 сесії 6 скликання Міжгірської селищної ради за № 255 від 25.12.2012 (п.19.1) позивачу надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для обслуговування об'єктів торгівлі, а саме: Ресторан "Карпати" та склади громадського харчування - 0,265 га по вул. Шевченка, 78; Магазин "Продтовари №2" - 0,0554 га. по вул. Коцюбинського, 35; Універмаг "Верховина" - 0,10460 га. по вул. Шевченка, 79; Кафе "Гріль- Бар" - 0,0447 га. по вул. Ольюрахта, 2; Кафе "Молочарня"/Вікторія/ - 0,108 га. по вул. Ольбрахта, 1; Магазин "Продовари №4" - 0,072 га. по вул. Хустській, 13.

17.07.2014р. Міжгірська селищна рада рішенням №412 31 сесії 6 скликання, розглянула подання прокурора Міжгірського району від 05.03.2014 №93-541(669) про усунення порушень Земельного кодексу України та іншого законодавства, зокрема, порушення вимог статей 123, 142 Земельного кодексу України при прийнятті Міжгірською селищною радою рішення №255 від 25.12.2012 року, оскільки земельні ділянки щодо яких надано дозвіл на складання проекту землеустрою, згідно державних актів належать Міжгірській райспоживспілці, яка не надавала жодного дозволу на їх відчуження як власник земельних ділянок, не заявляла добровільної відмови від них, і у рішенні не вказано орієнтовного розміру земельних ділянок.

За наслідками розгляду подання прокуратури Міжгірського району від 05.03.2014 р. Міжгірська селищна рада рішенням 31 сесії 6 скликання від 17.07.2014 року скасувала п.19.1 свого попереднього рішення 22 сесії 6 скликання Міжгірської селищної ради №255 від 25.12.2012 року щодо надання дозволу правлінню Міжгірського міського споживчого товариства на складання проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок для обслуговування об'єктів торгівлі.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем подано клопотання про припинення провадження у справі зі всіх заявлених позивачем позовних вимог, посилаючись, що вже є рішення господарського суду по справах №907/535/17 та №907/144/17 між тими ж сторонами, про той же предмет с з тими ж підставами.

Статтею 80 ГПК (в редакції, чинній до 15.12.2017) передбачено вичерпний перелік підстав для припинення провадження у справі, зокрема, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Припиняючи провадження у справі, суд повинен чітко викласти застосовану ним норму процесуального закону з посиланням на підпункт, пункт, частину статті тощо, та встановити обставини справи, що підтверджують правомірність припинення провадження у справі.

За приписами процесуального законодавства, предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондується зі способами захисту права, які визначені, наприклад, у статті 16 Цивільного кодексу України, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Припинення провадження у справі на підставі пункту 2 статті 80 ГПК (в редакції, чинній до 15.12.2017) можливе за умов, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.

Так, місцевий господарський суд припиняючи провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними та скасування державних актів на право постійного користування серії ІІ- ЗК № 002125 від 01.09.1997р. та серії ІІ- ЗК №000038 від 16.12.1997р. зазначив, що ці вимоги розглядались господарським судом у справі № 907/535/16 за позовом Міжгірського міського споживчого товариства до Міжгірської районної спілки споживчих товариств та Міжгірської селищної ради про визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування землею від 01 вересня 1997 року серії ІІ- ЗК №002125; визнання недійсним та скасування державного акту на право постійного користування землею від 16 грудня 1997 року серії ІІ- ЗК№000038 та зобов'язання вчинити дії.

Так, рішенням господарського суду Закарпатської області від 20.12.2016, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2017, у задоволенні позову відмовлено. В частині вимог про припинення права користування земельними ділянками за Міжгірською районною спілкою споживчих товариств припинено провадження на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

При цьому місцевим судом було зазначено, що мотиви та підстави для визнання недійсним та скасування таких державних актів на право постійного користування землею були ідентичними тим, що заявлені в даній справі №907/483/17, тому провадження слід припинити.

З таким висновком також погодився й апеляційний господарський суд, залишивши в цій частині рішення без змін.

При цьому суд апеляційної інстанції не погодився з місцевим судом в частині задоволення позову про визнання незаконним та скасування рішення Міжгірської селищної ради №412 від 17.07.2014 вказавши про те, що дана вимога є ідентичною заявленій позивачем в справі №907/144/17, але місцевий суд не звернув увагу на зазначене та не припинив провадження в цій частині.

Суд апеляційної інстанції вказав, що за результатами розгляду даної позовної вимоги, ухвалою господарського суду Закарпатської області від 25.04.2017 у справі №907/144/17 припинено провадження на підставі п.1 ч.1 ст.80 ГПК України з мотивів непідвідомчості даного спору.

Так предметом позову у справі №907/144/17 було визнання незаконним та скасування рішення Міжгірської селищної ради № 412 від 17.07.2014 року, підставою позову - порушення ст.152 Земельного кодексу України, як і в даній справі №907/483/17.

Згідно положень ст.80 ГПК України в редакції станом на момент розгляду справи в судах попередніх інстанцій, у випадку припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами про той же предмет і з тих же мотивів не допускається. За відсутності вищенаведених умов зацікавлена особа в праві звернутись з позовом до господарського суду на загальних підставах.

Суд погоджується з висновком апеляційного суду та вважає, що провадження в зазначеній частині апеляційним судом припинено правомірно, оскільки в частині даної позовної вимоги є рішення господарського суду у справі №907/144/17 , яке набрало законної сили, в якому суд в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Таким чином, колегія суддів не приймає до уваги доводи касаційної скарги про помилковість припинення провадження апеляційним судом в частині визнання незаконним та скасування рішення Міжгірської селищної ради № 412 від 17.07.2014 року, оскільки судом апеляційної інстанції вірно зазначено про відсутність відмінності підстав позову в даній справі та в справі №907/144/17.

В свою чергу, позовна вимога про визнання за Міжгірським міським споживчим товариством права користування земельними ділянками є саме новою позовною вимогою, а не зміною підстав інших позовних вимог, яка, при тому, судами не розглядалася, оскільки саме позивачем самостійно заявлено клопотання про зменшення позовних вимог саме в цій частині шляхом виключення даної позовної вимоги з переліку позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

" Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

На підставі викладеного, суд доходить висновку про необхідність залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а постанову апеляційної інстанцій - без змін, як таку, що ухвалена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає в силі раніше ухвалене судове рішення, суд покладає на позивача витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міжгірського міського споживчого товариства на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 у справі №907/483/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський