Історія справи

Ухвала КГС ВП від 05.02.2018 року у справі №925/1560/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 925/1560/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.

за участю секретаря судового засідання - Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Смалія Артема Сергійовича

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2017 (головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Іоннікова І.А.) та на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2017 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Смалія Артема Сергійовича

до Черкаської обласної державної адміністрації

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Фермерське господарство "Юзь"

2. Жашківське виробниче управління житлово-комунального господарства

3. Жашківська міська рада

про визнання договору поновленим

за участю:

позивача: Юрченко В.О. (ордер від 06.12.18)

третьої особи-1 : Лебідь В.П. (керівник)

третьої особи-3: Первак М.О. (довіреність від 10.12.18),

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Смалій Артем Сергійович (далі - позивач) звернувшись в суд з позовом до Черкаської обласної державної адміністрації (далі - відповідач), просив визнати поновленим на термін до 13.11.2030 укладений 13.11.2000 і зареєстрований у Жашківському районному відділі земельних ресурсів 13.11.2000 за №1-1-6 договір оренди земельної ділянки загальною площею 34,4 га (у тому числі площа водного дзеркала 24,4 га), кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться в адміністративних межах Жашківської міської ради Черкаської області за межами населеного пункту.

Позовні вимоги мотивовано наявністю обставин для поновлення договору на підставі положень частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2017 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що орендодавцем за договором є Жашківська міська рада, однак позивач просив поновити договірні відносини з Черкаською обласною державною адміністрацією. Разом з цим, вирішення питання про внесення змін до договору оренди земельної ділянки одночасно з поновленням договору оренди земельної ділянки на той самий строк та на тих самих умовах відповідно до положень частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» є передчасним, оскільки дане питання виходить за межі правовідносин, опосередкованих названою статтею, а регулюється положеннями частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, які застосовуються саме щодо вже укладеного (продовженого, існуючого) договору. Окрім того, Жашківською міською радою надсилався на адресу позивача лист №442/02-28 від 17.10.2015, в якому Жашківська міська рада повідомила про відсутність повноважень для поновлення договору та вказала, що із закінченням строку дії даний договір втрачає чинність, тому, вимоги позивача про визнання поновленим на термін до 13.11.2030 укладеного 13.11.2000 і зареєстрованого у Жашківському районному відділі земельних ресурсів 13.11.2000 за № 1-1-6 договору оренди земельної ділянки, є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 21.12.2017 вказане рішення залишив без змін зазначивши, що позивач пропустив строк для поновлення спірного договору враховуючи законодавчо встановлену умову про те, що орендар не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі, повинен повідомити орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, однак Смалієм А.С., як Фізичною особою - підприємцем та стороною за спірним договором, надіслано лист до орендодавця лише 11.11.2016, проте термін дії договору закінчився 13.11.2015.

У касаційній скарзі позивач просить вказані судові рішення скасувати і прийняти нове рішення яким позов задовольнити. Ці вимоги мотивовано невідповідністю висновків судів обставинам, що склались між сторонами, що мало наслідком прийняття помилкових рішень у справі. Позивач наголошує, що вчасно звертався до належного орендодавця, котрий з 01.01.2013 не заперечував щодо користування позивачем спірною ділянкою, саме як підприємець в силу того, що займатись риборозведенням має право лише суб'єкт господарювання. Однак взявши до уваги неналежні докази, суди на думку позивача порушили частину 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017 та частину 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону України N 2147-VIII від 03.10.2017, неправильно розтлумачили положення статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Переглянувши у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи судові рішення, враховуючи встановлені Господарським процесуальним кодексом України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

Судами у справі встановлено, що 13.11.2000 між Приватним підприємцем ОСОБА_8 (орендар) та Жашківською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки під водою, відповідно до умов пункту 1 якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельні ділянки під водою, що знаходяться на території Жашківської міської Ради народних депутатів Черкаської області. В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 34,4 га, з яких 24,2 га знаходяться під водою двох ставків відповідною площею 4,9 га та 19,3 га, а решту вказаної території - 10,2 га - займають інші угіддя (згідно плану-схеми земельної ділянки, складеної Жашківським районним відділом земельних ресурсів Черкаської області).

Договір посвідчено державним нотаріусом Жашківської районної державної нотаріальної контори Черкаської області Кравчуком І.М. (реєстровий №3126) та зареєстрований у Жашківському районному відділі земельних ресурсів 13.11.2000, про що у Книзі реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за №1-1-6.

За змістом пунктів 2.1, 2.2 договору земельні ділянки передаються в оренду з метою риборозведення. Орендареві надається право зводити будівлі і споруди, проводити поліпшення стану земельних ділянок з метою ефективного користування нею за вказаним видом користування (п.2.1). Договір укладається на термін до 13.11.2015. По закінченні строку дії цього договору орендар має переважно право на поновлення договору на новий термін. В цьому разі орендар повинен повідомити письмово орендодавця за 2 місяці до його закінчення. У випадках, коли після набуття чинності даного договору законодавством встановлені інші правила, умови цього договору зберігають чинність на строк його дії. При зміні орендаря договір зберігає його чинність. При переході права власності на зазначену земельну ділянку до іншого власника договір оренди зберігає чинність для нового власника (п.2.2).

Рішенням Жашківської міської ради від 23.05.2008 №29-92/V право на оренду земельної ділянки під водою, який був укладений 13.11.2000, в зв'язку зі смертю ОСОБА_8, передано спадкоємцю - Смалій Артему Сергійовичу.

Із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24.09.2015 № НВ-7102820892015 вбачається, що у реєстрі міститься інформація, що орендарем земельної ділянки площею 34,3997 га з кадастровим номером НОМЕР_1, розташованої у Черкаській області, Жашківському районі, в адмінмежах Жашківської міської ради (за межами населеного пункту), є Смалій Артем Сергійович.

06.10.2015 Смалій А.С. звернувся до Черкаської обласної державної адміністрації із заявою, в якій просив поновити договір оренди землі під водним об'єктом, укладений між Жашківською міською радою та ОСОБА_8 (спадкоємцем якої є Смалій Артем Сергійович), шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі та договору оренди водного об'єкта.

До заяви Смаліем А.С. було додано, зокрема, проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки під водним об'єктом.

Листом від 02.11.2015 №09-24/376 Департамент агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації повідомив Смалія А.С. про те, що питання про поновлення договорів оренди земельних ділянок під водними об'єктами буде розглянуто після розроблення та погодження у встановленому законодавством порядку паспортів відповідних водних об'єктів.

На замовлення Смалія А.С., відповідно до умов тристороннього договору №151 від 20.10.2015, де відповідач виступив замовником, ДП «Черкасириба 2011» - виконавцем, а Смалій А.С. - платником, виготовлені паспорти водних об'єктів.

Вказаний паспорт разом з усіма запитуваними документами було надано відповідачу у жовтні 2015 року, однак 13.11.2015 термін дії договору закінчився.

Листом від 09.12.2015 № 09-24/520 Департамент агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації повідомив Смалія А.С. про те, що питання поновлення договорів оренди земельних ділянок під водними об'єктами буде розглянуто після погодження в установленому законодавством порядку Державним агентством водних ресурсів України паспортів водних об'єктів.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем 11.11.2016 на адресу відповідача направлено лист, в якому позивач зазначив, що в силу частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» договір оренди земельної ділянки під водою від 13.11.2000 є поновленим на термін до 13.11.2030, у зв'язку з чим просив підписати у трьох примірниках додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки.

Однак, додаткову угоду Черкаською обласною державною адміністрацією підписано не було.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Предметом даного позову є вимога визнати поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди земельної ділянки (далі - Договір). Підставною цих вимог визначено обставини, що склались між сторонами та положення частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Так статтею 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції від 12.02.2015 чинній на час закінчення дії Договору 13.11.2015 і відповідно виникнення спірних правовідносин, визначено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (ч.1).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (ч.2).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (ч.3).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (ч.4).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (ч.5).

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (ч.6).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (ч.7).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (ч.8).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч.9).

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (ч.10).

Отже, статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Підстави для поновлення договору оренди земельної ділянки, передбачені у частинах 1 - 5 і частині 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі", не пов'язані одна з іншою.

Правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

Так, для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Приймаючи оскаржувану постанову апеляційний суд вірно визначився, що орендодавцем за Договором оренди землі від 13.11.2000 станом на дату його закінчення 13.11.2015 був відповідач - Черкаська обласна районна адміністрація, оскільки відповідно до частини 5 статті 122 Земельного кодексу України, в редакції чинній на час заявлення даного позову та розгляду спору в усіх інстанціях, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

У даній справі об'єктом оренди є земельні ділянки під водою, що знаходяться у Черкаській області, Жашківському районі, в адмінмежах Жашківської міської ради (за межами населеного пункту).

Разом з цим, у даній справі не встановлено обставин котрі свідчили б про те, що орендар земельної ділянки неналежним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення орендодавця про намір його поновити, як це передбачено умовами пункту 2.2 Договору та не суперечило б положенням частини 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Так позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням від 06.10.2015 та проектом додаткової угоди в межах законодавчо встановленого строку.

Висновки апеляційної інстанції про те, що позивач звертався до відповідача з листом від 06.10.2015 як фізична особа, а не Фізична особа - підприємець є помилковими, адже даний позов заявлений позивачем саме як контрагентом за договором оренди земельних ділянок під водою з метою риборозведення, тобто як Фізичною особою - підприємцем.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Господарського процесуального кодексу України у редакції до 15.12.2017 (далі - ГПК України), тобто у редакції, чинній на час звернення з цим позовом, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього ж Кодексу у вказаній редакції, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу (частини друга та третя статті 21 ГПК України). Отже, на момент звернення до суду у цій справі сторонами у господарському процесі за загальним правилом могли бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 12 ГПК України у зазначеній редакції господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до статті 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Згідно зі статтею 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Водночас наявність у фізичної особи статусу суб'єкта господарювання не означає, що усі правовідносини з її участю є господарськими. Так, неодмінними ознаками господарської діяльності є сфера суспільного виробництва з метою задоволення не власних потреб виробника, а інших осіб, поєднання приватного інтересу, наприклад, в одержанні прибутку та публічних інтересів суспільства в особі широкого кола споживачів.

Апеляційним судом не встановлено того, що позивач на час звернення з листом від 06.10.2018 не був Фізичною особою - підприємцем, та звертався з названим листом не з метою здійснення подальшої господарської діяльності, відтак не здійснював підприємницької діяльності в тому числі за спірним договором, не вбачається цього і із обставин справи, доданих до позовної заяви матеріалів.

Разом з цим, стаття 1 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" дає таке визначення рибогосподарській діяльності - це діяльність юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, пов'язана з вивченням водних біоресурсів, їх охороною, відтворенням, спеціальним використанням, переробкою, реалізацією тощо рибогосподарська діяльність - діяльність юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, пов'язана з вивченням водних біоресурсів, їх охороною, відтворенням, спеціальним використанням, переробкою, реалізацією тощо.

Відтак, відмова у задоволенні позову з названих вище підстав визнається колегією суддів незаконною.

Відповідна правова позиція щодо розмежування обставин здійснення діяльності фізичною особою чи навпаки підприємцем, висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 17 жовтня 2018 року у справі №922/2972/17, від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 27 червня 2018 року у справі № 749/230/15-ц та від 3 жовтня 2018 року у справі № 904/1182/17 і колегія суддів її дотримується.

Разом з цим, частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря або ж може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

Слід зазначити, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.

При цьому, у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" обов'язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною в розумінні статті 3 Цивільного кодексу України.

Апеляційним судом встановлено, що листом від 02.11.2015 № 09-24/376 Департамент агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації повідомив Смалія А.С. про те, що питання про поновлення договорів оренди земельних ділянок під водними об'єктами буде розглянуто після розроблення та погодження у встановленому законодавством порядку паспортів відповідних водних об'єктів.

Разом з цим, Закон України "Про оренду землі" не передбачає надання орендарем в обов'язковому порядку інших додаткових документів до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі, крім проекту додаткової угоди.

Також слід зазначити, що у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого частиною 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" обов'язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення, поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Відтак у разі встановлення факту порушення відповідачем місячного терміну для повідомлення орендареві про прийняте рішення, зазначені обставини дають позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Однак приймаючи постанову у справі апеляційна інстанція на ці обставини уваги не звернула та оцінки не надала, що визнати законним та обґрунтованим не можна.

Разом з цим, перевіряючи законність прийнятого у справі рішення, колегія суддів визнає помилковими висновки місцевого суду про те, що вирішення питання про внесення змін до договору оренди земельної ділянки одночасно з поновленням договору оренди земельної ділянки на той самий строк та на тих самих умовах відповідно до положень частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» є передчасним, оскільки дане питання виходить за межі правовідносин, опосередкованих названою статтею, а регулюється положеннями частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, позаяк заявлення позову про пролонгацію договірних відносин на тих самих умовах з належним орендодавцем не є зміною договору в розумінні частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Відтак посилання на лист Жашківської міської ради від 17.10.2015, яким та повідомляла позивача в тому числі про відсутність повноважень на пролонгацію договірних відносин за спірною угодою, не може визнатись запереченням в розумінні частини 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та повідомленням про прийняте орендодавцем рішення, оскільки в силу частини 5 статті 122 Земельного кодексу України Жашківська міська рада не є належним орендодавцем у спірних правовідносинах.

З огляду на викладене, та враховуючи те, що правильність вирішення спору у даній справі пов'язана із необхідністю дослідження доказів, а приписи частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не наділяють касаційний суд повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, прийняті у справі судові рішення про відмову у позові, підлягають скасуванню зі скеруванням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Отже доводи касаційної скарги знайшли своє часткове підтвердження в межах зазначених вище обставин.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За вказаних обставин під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід дослідити наявні у справі докази, всебічно, повно й об'єктивно встановити обставини справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до приписів статті 129 частини 4 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду касаційної скарги спір у даній справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду касаційної скарги є передчасним.

Керуючись статтями 301, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Смалія Артема Сергійовича задовольнити частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2017 у справі № 925/1560/16, скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді І. В. Кушнір

Є. В. Краснов