ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/2728/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" - не з'явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 (у складі колегії суддів: Андрієнко В.В. (головуючий), Буравльов С.І., Пономаренко Є.Ю.)

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн"

про стягнення 1 501 924,42 грн,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" (далі - ПАТ "Західінкомбанк") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Лайн" (далі - ТОВ "Авто-Лайн") про стягнення з відповідача на користь позивача 1 501 924,42 грн заборгованості за кредитним договором від 30.04.2013 №3004/1, яка складається з: 1 217 907,08 грн основного боргу, 284 017,34 грн відсотків за користування кредитними коштами за період з травня 2014 року по червень 2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором від 30.04.2013 № 3004/1 зі сплати основного боргу та процентів за користування кредитними коштами за період з травня 2014 року по червень 2015 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.11.2017 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Авто-Лайн" на користь ПАТ "Західінкомбанк" 1 217 907,08 грн основного боргу, 212 316,22 грн процентів річних. В іншій частині вимог в позові відмовлено.

Місцевий суд мотивував свої висновки тим, що відповідач зобов'язання щодо повернення основного боргу виконав лише частково; відмовляючи частково у стягненні відсотків за користування кредитними коштами, суд зазначив про пропуск позивачем позовної давності за період травень - серпень 2014 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 рішення Господарського суду Київської області від 13.11.2017 змінено. Викладено резолютивну частину в редакції, відповідно до якої стягнуто з ТОВ "Авто-Лайн" на користь ПАТ "Західінкомбанк" 296 994,22 грн основного боргу, 21 021,41 грн процентів річних. В іншій частині вимог в позові відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки відповідно до умов договору погашення основної кредитної заборгованості підлягало здійсненню згідно з графіком періодичними щомісячними платежами, то позовна давність в частині вказаних позовних вимог підлягає обчисленню з моменту настання строку погашення чергового платежу, а тому позивачем пропущено позовну давність щодо чергових платежів за період 31.05.2013 по 31.08.2014; нарахування відсотків за користування кредитними коштами за період 01.09.2014 - 30.06.2014 здійснено 30.06.2015 однією операцією, що суперечить умовам кредитного договору, водночас обґрунтованим є розрахунок в частині відсотків за користування кредитними коштами, нарахованими лише за червень 2015 року; крім того строки сплати відсотків, нарахованих до вересня 2014 року настали поза межами загальної позовної давності.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, 21.08.2018 ПАТ "Західінкомбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Західінкомбанк" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 скасувати повністю та залишити в силі рішення Господарського суду Київської області від 13.11.2017.

В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку щодо спливу позовної давності щодо основної заборгованості за кредитним договором від 30.04.2013 № 3004/1; вказаний кредитний договір не містить положень про те, що ненарахування банком відсотків за користування кредитними коштами за будь-який місяць по його завершенні позбавляє позичальника обов'язку сплатити такі відсотки.

ТОВ "Авто-Лайн" подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанцій залишити без змін.

Сторони були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи судом касаційною інстанцією. Оскільки явка учасників справи не визнавалась судом обов'язковою, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком, Верховний Суд в складі колегії суддів дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 30.04.2013 між ПАТ "Західінкомбанк" (кредитор) та ТОВ "Авто-Лайн" (позичальник) укладено кредитний договір №3004/1, відповідно до якого кредитор надає позичальнику кредит у розмірі 1 586 994,22 грн для погашення кредитної заборгованості згідно з умовами кредитних договорів №1601-1 від 16.01.2008, №1802-1 від 18.02.2008, №2606-1 від 26.06.2007, №1406-1 від 14.06.2007 на умовах, визначених даним кредитним договором, зі сплатою 21% процентів річних за користування кредитними коштами (далі - кредитний договір від 30.04.2013 №3004/1).

Згідно з п. 1.2 вказаного договору термін користування кредитними коштами встановлюється до 31.10.2014 (включно), а в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником будь-якої з умов даного договору - до першої письмової вимоги кредитора.

Відповідно до п 1.4 кредитного договору від 30.04.2013 №3004/1 погашення основної кредитної заборгованості та процентів за користування кредитними коштами здійснюється позичальником згідно з графіком, визначеним в додатку №1, що є невід'ємною частиною даного кредитного договору.

У п. 6.1 кредитного договору від 30.04.2013 №3004/1 сторони дійшли згоди про те, що період нарахування процентів - з першого числа поточного місяця по останнє число поточного місяця включно. Проценти нараховуються щомісяця на фактичний залишок заборгованості по кредиту за кожен день користування кредитними коштами. При визначені кількості днів для розрахунку процентів приймається фактична кількість днів у місяці та в році (п. 6.2 договору).

За змістом п. 6.3 вказаного договору черговість погашення заборгованості згідно з кредитним договором, визначається кредитором в односторонньому порядку, але при наявності простроченої заборгованості по процентам при надходженні від позичальника коштів на погашення заборгованості згідно з даним кредитним договором у перш чергу погашається прострочена заборгованість по процентам.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Перевіряючи доводи касаційної скарги щодо застосування апеляційним судом загальної позовної давності до вимог позивача про стягнення основної заборгованості за кредитним договором від 30.04.2013 № 3004/1, суд касаційної інстанції виходить з такого.

Як зазначалося вище, у п. 1.2 кредитного договору від 30.04.2013 № 3004/1 сторони дійшли згоди про те, що термін користування кредитними коштами встановлюється до 31.10.2014 (включно), а в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником будь-якої з умов даного договору - до першої письмової вимоги кредитора.

Водночас у п 1.4 кредитного договору від 30.04.2013 №3004/1 сторонами погоджено, що погашення основної кредитної заборгованості та процентів за користування кредитними коштами здійснюється позичальником згідно з графіком, визначеним в додатку №1, який передбачає щомісячне повернення кредитних коштів.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

За змістом ст. 261 ЦК України за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Апеляційним судом встановлено, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені графіком погашення заборгованості (додаток № 1 до кредитного договору від 30.04.2013 №3004/1, який є його невід'ємною частиною), і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом.

Таким чином, оскільки сторонами погоджено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Враховуючи зазначене, початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Аналогічного правового висновку у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 19.03.2014 у справі №6-20цс14.

Таким чином, встановивши, що умовами договору передбачено щомісячне повернення кредитних коштів періодичними платежами з 31.10.2013 по 31.10.2014, врахувавши, що позивач звернувся з позовом у даній справі у вересні 2017 року (позов підписано 06.09.2017), апеляційний суд дійшов правомірного висновку про те, що позивачем було пропущено загальну позовну давність щодо чергових платежів з повернення кредитних коштів за період з 31.05.2013 по 31.08.2017, у зв'язку з чим правомірно відмовлено у задоволенні позову у вказаній частині.

Водночас суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку в частині вирішення позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами за період з травня 2014 року по червень 2015 року.

Так, зазначивши, що позивач здійснив нарахування відсотків за користування кредитними коштами за спірний період одномоментно (30.06.2015), апеляційний суд не здійснив системного аналізу умов кредитного договору від 30.04.2013 №3004/1 з урахуванням ст. 526 ЦК України, на предмет того, чи позбавлений кредитор права в межах позовної давності вимагати сплати відсотків за користування кредитними коштами, нарахувавши їх помісячно, як зазначено в розрахунку, доданому до позовної заяви, та з урахуванням того, що умовами договору встановлено обов'язок боржника здійснювати сплату таких відсотків.

Водночас за змістом ст.ст. 236, 238 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі, при цьому рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні правової кваліфікації відносин сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, та визначенні правових норм, які підлягають застосуванню для вирішення спору.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи зазначене, постанова суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором від 30.04.2013 № 3004/1 підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

В іншій частині постанова Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 у справі № 911/2728/17 скасувати в частині вирішення позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором від 30.04.2013 № 3004/1, а справу № 911/2728/17 у вказаній частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

3. В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 у справі № 911/2728/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді І.С. Міщенко

В.Г. Суховий