Історія справи

Постанова КГС ВП від 11.05.2023 року у справі №904/2166/20
Ухвала КГС ВП від 10.05.2021 року у справі №904/2166/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 року

м. Київ

Cправа № 904/2166/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г.,

суддів: Васьковського О. В., Картере В. І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023

у складі колегії суддів: Паруснікова Ю. Б. (головуючий), Верхогляд Т. А., Вечірка І. О.,

у справі № 904/2166/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Престіж"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діксон"

про визнання банкрутом,

На розгляд суду постало питання щодо оскарження постанови про визнання боржника банкрутом податковим органом, який не є кредитором у справі про банкрутство.

ВСТАНОВИВ

Обставини справи

1. 13.05.2020 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі № 904/2166/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Діксон" (далі - ТОВ "Діксон").

2. 14.05.2020 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі № 904/2166/20 про банкрутство ТОВ "Діксон" (номер публікації на сайті ВГСУ - 64786).

3. 30.12.2020 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою, відповідно до якої, з урахуванням уточнень, просило суд визнати грошові вимоги у загальному розмірі 2 227 545,85 грн у справі № 904/2166/20 про банкрутство ТОВ "Діксон".

4. 06.10.2021 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/2166/20, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.04.2022 та постановою Верховного Суду від 28.07.2022, грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ТОВ "Діксон" у розмірі 2 227 545,85 грн відхилені.

5. 18.11.2020 постановою Господарського суду Дніпропетровської області, крім іншого, ТОВ "Діксон" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 6 місяців.

Подання апеляційної скарги

6. 24.05.2022 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2022 у справі №904/2166/20.

7. Апеляційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області мотивована тим, що прийняття постанови про визнання ТОВ "Діксон" банкрутом порушує права податкового органу щодо можливості визнання його грошових вимог, оскільки платником податків в минулих періодах було порушено податкове законодавство, що встановлено за результатом перевірки боржника та має наслідком втрати надходжень до державного бюджету, а відтак, на думку скаржника, постанова Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2020 про визнання боржника банкрутом підлягає скасуванню.

8. 23.06.2022 ухвалою Центрального апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Державної податкової служби України на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2020 у справі №904/2166/20.

9. 13.07.2022 ухвалою Центрального апеляційного господарського суду апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2020 у справі № 904/2166/20 зупинене до закінчення розгляду Верховним Судом касаційної скарги ГУ ДПС у Дніпропетровській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 26.04.2022 та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2021 у справі №904/2166/20 і повернення матеріалів справи до Центрального апеляційного господарського суду.

10. Після повернення матеріалів справи до апеляційного господарського суду, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.12.2022 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Державної податкової служби України на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2020 у справі № 904/2166/20.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

11. 25.01.2023 ухвалою Центрального апеляційного господарського суду апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Державної податкової служби України на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2020 у справі №904/2166/20 закрито.

12. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що матеріалами справи підтверджується та не заперечується скаржником, що він не є кредитором боржника у даній справі та його не залучено до участі у справі про банкрутство, тому він не наділений процесуальним законодавством правом оскарження судових рішень у справі про банкрутство, які не стосуються його прав, інтересів та (або) обов`язків, а спірним судовим рішенням у справі про банкрутство не вирішувались питання про права, інтереси та обов`язки скаржника.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13. 27.02.2023 (через підсистему "Електронний суд") Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у справі №904/2166/20, посилаючись на те, що ухвала винесена з порушенням норм права.

14. При цьому скаржник посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 29.04.2021 по справі №904/5874/19 щодо набуття статусу кредитора у справі про банкрутство та висновки у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112, від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16 щодо права не учасників справи оскаржувати судові рішення, якщо такі стосуються прав та інтересів скаржника.

15. На думку скаржника, винесена постанова Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2020 по справі №904/2166/20 про визнання ТОВ "Діксон" банкрутом, прямо порушує права скаржника та Держави в частині наповнення бюджету та можливості визнання і задоволення заявлених вимог.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

16. 08.05.2023 до Верховного Суду від ліквідатора ТОВ "Діксон" арбітражного керуючого Шевченка В. Є. надійшов відзив на касаційну скаргу (направлено поштою 03.05.2023), в якому наведено прохання касаційну скаргу головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 - без змін. Ліквідатор наголошує на законності та правомірності висновків суду апеляційної інстанції та безпідставності скарги податкового органу.

Провадження в суді касаційної інстанції

17. 17.03.2023 ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у справі №904/2166/20 залишено без руху. Надано Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: надати документи, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 2 147,20 грн, а також докази надіслання іншим учасникам справи копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

18. 27.03.2023 (через систему "Електронний суд") скаржником подано до Касаційного господарського суду Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої на виконання ухвали Верховного Суду від 17.03.2023 у справі №904/2166/20 додано докази сплати судового збору в розмірі 2 684 грн (копія платіжної інструкції № 1045 від 28.02.2023) та докази надіслання іншим учасникам справи копії касаційної скарги листом з описом вкладення.

19. 13.04.2023 ухвалою Верховного Суду, серед іншого, поновлено Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі № 904/2166/20 за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до 04.05.2023. Витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області та/або Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/2166/20.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

20. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

21. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження на постанову господарського суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

22. Здійснивши перевірку правильності застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

23. За змістом частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

24. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього суду; вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

25. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

26. При цьому "право на суд" та право на "доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece (Філіс), § 59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), § 28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], § 229).

27. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

28. Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

29. Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

30. Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

31. Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм, в провадженні у справі про банкрутство - норм Господарського процесуального кодексу України та Кодексу України з процедур банкрутства.

32. Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV Господарського процесуального кодексу України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.

33. Частина перша статті 254 Господарського процесуального кодексу України визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

34. Частиною п`ятою статті 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у справах про банкрутство склад учасників справи визначається Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

35. У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

36. Відповідна правова позиція не має законодавчого відтворення ані в Господарському процесуальному кодексі України, ані в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" або Кодексі України з процедур банкрутства, однак є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі № 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 03.03.2020 у справі № 904/7965/16, від 20.02.2019 у справі №5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі №911/5186/14, від 29.04.2021 по справі №904/5874/19.

37. Так, відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (тут і далі в редакції на момент винесення оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції) учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).

38. Порядок набуття кредитором (окрім кредитора, за заявою якого відкрито провадження у справі про банкрутство) статусу учасника провадження у справі про банкрутство визначається статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

39. Нормами даної статті встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

40. Забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

41. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.

42. Кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

43. У питанні набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство колегія суддів звертається до правових висновків Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19 та зазначає наступне.

44. Законодавством про банкрутство для конкурсних кредиторів встановлений більш складний, порівняно з іншими учасниками справи, порядок набуття статусу учасника провадження у справі про банкрутство, який (статус) наділяє такого учасника повним обсягом процесуальної дієздатності, в т. ч. правом оскаржувати судові рішення, оскаржувати дії боржника, розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора, звертатися про визнання недійсними угод боржника тощо.

45. Набуття такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №913/444/18).

46. За приписами частини другої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. Нормами цієї статті передбачено, що за результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, тобто чітко визначений порядок формалізації конкурсного кредитора як у часника провадження у справі про банкрутство.

47. Таким чином, порядок набуття конкурсним кредитором статусу учасника провадження у справі про банкрутство є чітким, зрозумілим та однозначним, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування.

48. Отже, лише після вчинення всіх передбачених Кодексом України з процедур банкрутства (стаття 45) дій, прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове (частина шоста статті 45, стаття 47 Кодексу України з процедур банкрутства) визнання його вимог, кредитор набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство та повну процесуальну дієздатність (здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України) (пункт 56.16 постанови Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №910/4475/19).

49. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 30.12.2020 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до суду першої інстанції із заявою, в якій просило суд визнати грошові вимоги у загальному розмірі 2 227 545,85 грн у справі № 904/2166/20 про банкрутство ТОВ "Діксон". Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.2021 у справі № 904/2166/20, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 26.04.2022 та постановою Верховного Суду від 28.07.2022, грошові вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ТОВ "Діксон" у розмірі 2 227 545,85 грн відхилені.

50. Таким чином, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області не набуло статусу учасника у цій справі про банкрутство. Вказане не заперечується і самим скаржником в касаційній скарзі.

51. Оскільки провадження у даній справі про банкрутство було відкрито за заявою кредитора, то контролюючий орган не наділений безумовним правом на оскарження судових рішень у даній справі про банкрутство.

52. Правові позиції щодо відсутності у податкового органу, який не є кредитором у справі, безумовного права на звернення до суду з апеляційною скаргою на постанову місцевого господарського суду у справі про банкрутство, відкритій в загальному порядку, викладені, зокрема, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2020 у справі №904/4681/19, від 19.05.2020 у справі №908/2332/19, від 15.05.2020 у справі №908/2717/19 та від 22.06.2021 у справі № 910/9129/20, від 24.01.2023 у справі № 908/1974/21.

53. Наведена практика є сталою і підстав відступати від правових позицій у наведених постановах колегія суддів Верховного Суду не вбачає.

54. Верховний Суд відзначає, що другою групою осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення стаття 254 Господарського процесуального кодексу України визначає осіб, які не брали участі у справі, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

55. Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної в постанові від 15.05.2020 у справі № 904/897/19, за приписами процесуального законодавства, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

56. Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

57. Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема апеляційної (касаційної) скарги.

58. Особа повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

59. Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення наявні висновки суду про права та обов`язки цієї особи або у резолютивній частині рішення суд прямо зазначив про права та обов`язки цієї особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не приймається до уваги.

60. Пунктом 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

61. Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258 259 Господарського процесуального кодексу України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

62. Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

63. Наведений висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 62/112 та у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16.

64. Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з постанови суду першої інстанції, вказаною постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2020 про визнання боржника банкрутом питання про права, інтереси та(або) обов`язки Головного управління ДПС у Дніпропетровській області не вирішувалося, як і відсутні в мотивувальній та резолютивній частинах судового рішення висновки та судження про права та обов`язки скаржника.

65. Додатково Суд звертає увагу, що перехід боржника до ліквідаційної процедури не перешкоджає податковим органам, вжити заходів щодо перевірки діяльності боржника на предмет наявності (відсутності) у нього заборгованості зі сплати податкових платежів, оскільки податковим законодавством України не визначається стадія процедури банкрутства, у якій така перевірка повинна бути проведена. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у постанові від 22.07.2020 у справі № 904/4681/19, від 01.06.2021 у справі № 910/7888/20, від 24.01.2023 у справі № 908/1974/21, зокрема, що норми чинного податкового законодавства та законодавства про банкрутство не містять заборони щодо проведення податковим органом перевірки боржника після визнання останнього банкрутом.

66. Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржник не має статусу учасника у справі № 904/2166/20 про банкрутство ТОВ "Діксон", а оскаржуваною постановою суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури не вирішувались питання про права та інтереси та(або) обов`язки скаржника.

67. При цьому, доводи касаційної скарги у цій справі про те, що постанова Господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2020 про визнання ТОВ "Діксон" банкрутом порушує права скаржника та Держави в частині наповнення бюджету та можливості визнання і задоволення заявлених вимог, по своїй суті зводяться до незгоди скаржника із судовими рішеннями, якими відхилено грошові вимоги податкового органу, а тому Суд їх відхиляє, оскільки такі не стосуються оскаржуваного судового рішення - ухвали апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження.

68. Таким чином, доводи касаційної скарги щодо неправомірності закриття апеляційним господарським судом апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на підставі пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишенні в силі законної та обґрунтованої ухвали суду апеляційної інстанції.

69. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

70. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду апеляційної інстанції.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

71. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що ухвала апеляційного господарського суду у справі прийнята з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

72. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

73. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2023 у справі № 904/2166/20 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Васьковський

В. Картере