ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/8443/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Ткач І.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "АМТТ - ТРЕЙД"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Босий В.П.)

від 07.08.2017

та постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Сітайло Л.Г., судді: Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.)

від 20.11.2017

у справі № 910/8443/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюпол"

до Приватного підприємства "АМТТ - ТРЕЙД"

про стягнення 572 408, 94 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алюпол" (далі - ТОВ "Алюпол") звернулося з позовом до Приватного підприємства "АМТТ - ТРЕЙД" (далі - ПП "АМТТ - ТРЕЙД") про стягнення 193207,53 грн заборгованості за алюмінієвий профіль, 282167,86 грн заборгованості за надані послуги, 53867,96 грн пені, 35000,59 грн інфляційних втрат та 8165,00 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору купівлі-продажу № 546 від 01.08.2014, додатку № 02 від 29.10.2014 та додатку № 03 від 07.11.2014 до договору купівлі-продажу № 546 від 01.08.2014 ТОВ "Алюпол" поставило товар та надало послуги, а ПП "АМТТ - ТРЕЙД" зобов'язання з оплати товару та наданих послуг не виконало у повному обсязі, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 475375,39 грн. При цьому, ТОВ "Алюпол" на зазначену заборгованість нараховані пеня, 3% річних та інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 позов задоволено частково. Стягнуто з ПП "АМТТ - ТРЕЙД" на користь ТОВ "Алюпол" 475375,39 грн заборгованості, 17330,45 грн пені, 8165,00 грн 3% річних, 35000,59 грн інфляційних втрат, 8038,07 грн судового збору та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 28085,07 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 у справі № 910/8443/17 залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Господарськими судами встановлено такі обставини:

- між ПП "АМТТ - ТРЕЙД" (покупець) та ТОВ "Алюпол" (продавець) 01.08.2014 був укладений договір купівлі-продажу № 546 (далі - договір), відповідно до умов п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити алюмінієвий профіль та послуги, пов'язані з початком виробництва даного профілю;

- пунктом 8.3 договору передбачено, що у випадку прострочення термінів оплати товару, обумовлених пунктом 3.2 цього договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, але не більше 10% від загальної вартості товару;

- між ПП "АМТТ - ТРЕЙД" (покупець) та ТОВ "Алюпол" (продавець) 29.10.2014 укладено додаток № 02 до договору (далі - додаток № 02), за умовами п. 1 якого, продавець зобов'язується виконати, а покупець зобов'язується сплатити послуги пов'язані з підготовкою до виробництва алюмінієвих профілів N1505, N1506, N1507, N1508, N1509, N1510, N1511, N1512, N1513, N1514, N1516, N1517, W4891, W4892 згідно із договором та прийняти їх відповідно до акту прийому-передачі послуг;

- згідно із п. 2 додатку № 02 загальна вартість послуг відповідно до даного додатку складає 515029,46 грн (з урахуванням податку на додану вартість 20%);

- відповідно до п. 3 покупець сплачує аванс згідно даного Додатку у розмірі 50 %, що складає 257514,73 грн, який включає в себе податок на додатну вартість 20 %;

- пунктом 4 додатку № 02 передбачено, що покупець бере на себе зобов'язання протягом 18 місяців з моменту підписання даного додатку, купити 350 тонн алюмінієвих профілів N1505, N1506, N1507, N1508, N1509, N1510, N1511, N1512, N1513, N1514, N1516, N1517, W4891, W4892 в асортименті;

- у разі невиконання даного зобов'язання покупець зобов'язується оплатити вартість послуг, пов'язаних з підготовкою до виробництва алюмінієвих профілів N1505, N1506, N1507, N1508, N1509, N1510, N1511, N1512, N1513, N1514, N1516, N1517, W4891, W4892 в асортименті, у розмірі, що визначається за формулою: сума доплати = 257 514,73 грн.*(350000кг - кількість куплених профілів)/350000 кг. (п. 5 додатку № 02);

- між ПП "АМТТ - ТРЕЙД" (покупець) та ТОВ "Алюпол" 07.11.2014 було укладено додаток № 03 до договору (далі - додаток № 03), за умовами п. 1 якого, продавець зобов'язується виконати, а покупець зобов'язується сплатити послуги пов'язані з підготовкою до виробництва алюмінієвих профілів N1535, N1536, N1537 згідно із договором та прийняти їх відповідно до акту прийому-передачі послуг;

- згідно із п. 2 додатку № 03 загальна вартість послуг відповідно до даного додатку складає 80 834,26 грн. (з урахуванням податку на додану вартість 20%);

- відповідно до п. 3 додатку № 03 покупець сплачує аванс згідно із даним додатком у розмірі 30 %, що складає 24250,28 грн., який включає в себе податок на додатну вартість 20 %;

- пунктом 4 додатку № 03 передбачено, що покупець бере на себе зобов'язання протягом 18 місяців з моменту підписання даного додатку, купити 30 тонн алюмінієвих профілів N1535, N1536, N1537 в асортименті;

- у разі невиконання даного зобов'язання покупець зобов'язується оплатити вартість послуг, пов'язаних з підготовкою до виробництва алюмінієвих профілів, у розмірі, що визначається за формулою: сума доплати = 56583,98 грн.*(30000кг - кількість куплених профілів N1535, N1536, N1537 в асортименті/кг)/30000 кг.(п. 5 додатку № 03);

- на виконання умов додатку № 02 та додатку № 03, відповідачем сплачено позивачу авансові платежі, що підтверджується платіжним дорученням № 945 від 31.10.2014 на суму 257514,73 грн. та платіжним дорученням № 1958 від 11.11.2014 на суму 24250,09 грн; за наслідком чого між сторонами підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № А-00000008 від 15.01.2015 на загальну суму 257514,73 грн та № А-00000009 від 15.01.2015 на загальну суму 24 250,80 грн; вказаними атами підтверджується факт прийняття відповідачем наданих позивачем на підставі умов додатку № 02 та додатку № 03 до договору послуг без будь-яких зауважень;

- на виконання умов додатку № 02 до договору покупцем виконане зобов'язання з придбання профілів лише частково, всього куплено 20532 кг, в той час як умовами додатку встановлено зобов'язання з придбання в обсязі 350 тонн, а на виконання умов додатку № 03 до договору всього куплено 8920 кг, тоді як умовами додатку встановлено в обсязі 30 000 кг;

- під час укладення додатку № 02 сторонами було погоджено всі істотні умови, необхідні для даного виду договору;

- сторонами було вчинено дії, спрямовані на виконання умов додатку № 02 (здійснення попередньої оплати та часткове придбання товару), що свідчить про те, що такий договір було фактично укладено.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані наступним:

- відповідачем визнано заборгованість у розмірі 193207,53 грн за поставлений товар, про що зазначено у відзиві на позовну заяву, при цьому остання підтверджується первинними документами та актом звірки розрахунків, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками;

- враховуючи умови п. п. 5 додатку № 02 та додатку № 03, зі спливом 18 місяців з моменту підписання цих додатків до договору у відповідача виникли зобов'язання з оплати вартості послуг , що розраховуються за формулами;

- матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача зобов'язання щодо сплати на користь позивача заборгованості за надані послуги у розмірі 282167,86 грн відповідно до додатку № 02 та додатку № 03 до договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано;

- пеня підлягає стягненню пеня тільки за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за поставлений товар згідно із договором у розмірі 17 330,45 грн. В іншій частині пеня нарахована позивачем безпідставно, оскільки додатком № 02 та додатком № 03 до договору не передбачена відповідальність (її розмір) у вигляді пені за несвоєчасну сплату наданих послуг;

- інфляційні втрати та 3% річних нараховані позивачем правомірно.

Судові рішення обґрунтовані нормами ст. ст. 3, 6, 11, 13, 202, 509, 525, 526, 540, 546- 549, 551, 610-612, 625, 627, 629, 638, 712, 901 ЦК України, ст. ст. 173-175, 180, 193 ГК України, ч. 5 ст. 22 ГПК України, у редакції до 15.12.2017, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями постанов пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 та №14 від 17.12.2013.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 у справі № 910/8443/17, ПП "АМТТ - ТРЕЙД" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, та прийняти нове рішення, яким змінити рішення суду першої інстанції, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції: "Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюпол" задовольнити частково. Стягнути з Приватного підприємства "АМТТ - ТРЕЙД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюпол" заборгованість у розмірі 193207,53 грн, пеню у розмірі 17330,45 грн, 3% річних у розмірі 1873,85 грн, інфляційні втрати у розмірі 7629,77 грн, судовий збір у розмірі 3300,51 грн та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 11532,00 грн. В іншій частині у позові відмовити" .

Узагальнені доводи касаційної скарги:

- додаток № 02 та додаток № 03 до договору є неукладеними з підстав недосягнення сторонами такої істотної умови як ціна непоставленого товару;

- судом апеляційної інстанції не враховано те, що відповідно до умов п. п. 4, 5 додатків до договору відповідач взяв на себе зобов'язання купити 350 тон профілю, який буде виготовлено у майбутньому, а не виготовлений, при цьому суть купівлі-продажу профілів стоїть в прямій залежності від встановлення ціни згідно із умовами п. п. 1.2, 2.1, 3.1 основного договору;

- не можна розглядати умови п. п. 4, 5 додатків до договору окремо від умов основного договору, оскільки п. п. 1.2, 2.1, 3.1 основного договору ставить в залежність обов'язок позивача встановити ціну на товар шляхом вказування її у рахунках-фактурах, які виписуються позивачем;

- судом апеляційної інстанції не враховано, що позивач просить стягнути з відповідача вартість послуг на підставі п. 5 додатків до договору саме за невиконання відповідачем зобов'язання передбаченого п. 4 додатків договору, а не за надані послуги в цілому;

- суд апеляційної інстанції не надав оцінку тому факту, що умови п. п. 1.2, 2.1, 3.1 основного договору мають відсильний характер на погодження ціни між сторонами на кожну партію товару зазначеного у рахунку-фактурі, яка встановлюється продавцем;

- апеляційним господарським судом не враховано те, що сплата послуг пов'язаних з підготовкою до виробництва стоїть в залежності від прийняття послуг по акту приймання-передачі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенця В.І. - головуючого, Баранця О.М., Ткача І.В. від 12.03.2018 касаційну скаргу прийнято до письмового провадження без повідомлення учасників справи.

ТОВ "Алюпол" подало відзив на касаційну скаргу ПП "АМТТ - ТРЕЙД", в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, як такі, що прийняті відповідно до норм матеріального та процесуального права. Крім того, ТОВ "Алюпол" у відзиві на касаційну скаргу просило стягнути з ПП "АМТТ - ТРЕЙД" на користь ТОВ "Алюпол" фактично понесені судові витрати у розмірі 15000,00 грн.

ПП "АМТТ - ТРЕЙД" подало заперечення на відзив на касаційну скаргу.

Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно із статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Положеннями ч. 2 ст. 628 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як встановлено судами, правовідносини сторін у справі, яка розглядається, виникли з договору купівлі-продажу, який за своєю правовою природою, у розумінні частини другої статті 628 ЦК України, є змішаним договором, оскільки містить елементи договору поставки та договору про надання послуг.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини перша, друга статті 712 ЦК України).

Положеннями частин першої, другої статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Разом з тим, згідно із статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (пункт 1 статті 903 ЦК України).

Причиною спору у даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар у розмірі 193207,53 грн та заборгованості за послуги у розмірі 282167,86 грн.

Частиною 5 статті 22 ГПК України, у редакції, яка діяла до 15.12.2017, передбачено, що відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Судами встановлено, що відповідач визнає заборгованість у розмірі 193207,53 грн за поставлений товар, про що ним зазначено у відзиві на позовну заяву.

При цьому судами встановлено, що дана заборгованість підтверджується первинними документами та актом звірки розрахунків, який підписаний сторонами, та скріплений їх печатками.

Відтак, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок місцевого та апеляційного господарських судів про наявність підстав для стягнення з ПП "АМТТ - ТРЕЙД" на користь ТОВ "Алюпол" заборгованості за поставлений товар у розмірі 193207,53 грн.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що умовами додатків № 02 та № 03 до договору передбачено, що оплата наданих послуг відбувається в два етапи, перший з яких передбачає авансовий платіж, а другий пов'язаний з настання певної події (купівля узгодженої в п. п. 4 додатків кількості товару протягом встановленого проміжку часу).

У разі ж невиконання ПП "АМТТ - ТРЕЙД" обов'язку щодо купівлі узгодженої кількості товару протягом 18 місяців, на останнього покладено обов'язок оплатити вартість послуг, пов'язаних з підготовкою до виробництва алюмінієвих профілів, у розмірі, що визначається за формулою наведеною у п. 5 додатків № 02 та № 03 до договору.

При цьому, судами обґрунтовано зазначено, що враховуючи умови п. п. 5 додатку № 02 та додатку № 03 до договору, строк виконання грошового зобов'язання настає зі спливом 18 місяців з моменту підписання цих додатків до договору.

Отже, суди встановивши те, що ПП "АМТТ - ТРЕЙД" не виконало свій обов'язок щодо купівлі товару у визначених в додатках № 02 та № 03 до договору обсягах в обумовлені строки, дійшли правомірного висновку щодо задоволення позову в частині стягнення заборгованості у розмірі 282167,86 грн.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з ПП "АМТТ - ТРЕЙД" на користь ТОВ "Алюпол" пені з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно із п. 8.3 договору сторонами передбачено, що у випадку прострочення термінів оплати товару, обумовлених пунктом 3.2 цього договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, але не більше 10% від загальної вартості товару.

Відтак, суди попередніх інстанцій встановивши факт невиконання ПП "АМТТ - ТРЕЙД" взятих на себе зобов'язань за договором щодо оплати поставленого товару, правильно застосували положення вказаних правових норм та дійшли правомірного висновку щодо наявності підстав для стягнення пені у розмірі 17330,45 грн, яка нарахована у зв'язку із простроченням ПП "АМТТ - ТРЕЙД" строків оплати товару.

Водночас, судами правомірно відмовлено ТОВ "Алюпол" у стягненні пені нарахованої за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати послуг, оскільки ні договором, ні додатками №№ 02, 03 до договору не передбачена відповідальність у вигляді пені за несвоєчасну сплату наданих послуг.

Крім вимоги щодо стягнення з ПП "АМТТ - ТРЕЙД" заборгованості та пені, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, які правомірно були задоволені судами попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.11.2010 у справі № 4/720, від 04.07.2011 у справі № 13/210/10, від 12.09.2011 у справі № 6/433-42/183, від 24.10.2011 у справі № 16/5/5022-103/2011 (2/43-654), від 14.11.2011 у справі № 12/207).

Як встановлено судами ПП "АМТТ - ТРЕЙД" порушило виконання грошового зобов'язання, то, відповідно, і вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, у межах, зазначених в судових рішеннях у даній справі, в силу наведених норм, є обґрунтованими.

Доводи наведені у касаційній скарзі про те, що додаток № 02 та додаток № 03 до договору є неукладеними з підстав недосягнення сторонами такої істотної умови як ціна непоставленого товару відхиляються колегією суддів, оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій як договір так і додатки до нього сторонами виконувалися, в той час як визнання договору неукладеним може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками його виконання сторонами (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 у справі № 914/4540/14).

Інші доводи ПП "АМТТ - ТРЕЙД", колегією суддів відхиляються, оскільки вони є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та, за своєю суттю, зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положення частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, то згідно ст. 129 ГПК України (в редакції після 15.12.2017), витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Поряд з цим, ТОВ "Алюпол" у відзиві на касаційну скаргу просило стягнути з ПП "АМТТ - ТРЕЙД" 15 000,00 грн витрат на правову допомогу адвоката.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат(ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

На підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в суді касаційної інстанції ТОВ "Алюпол" до відзиву на касаційну скаргу надано договір про надання правової допомоги (юридичних послуг) № 28.12.2017 від 28.12.2017, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 6190/10 від 30.08.2017, ордер серії КС № 262895 від 28.12.2017, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат № 44/1-28/12/17 від 28.12.2017, рахунок-фактуру № СФ-0000071 від 28.12.2017, копію платіжного доручення № 6410 від 10.01.2018 про сплату 15 000,00 грн з призначенням платежу : "Оплата за правову допомогу зг.рах.№71 від 28.12.2017 у т.ч. ПДВ 20% - 2500,00грн".

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

ПП "АМТТ - ТРЕЙД" у запереченні на відзив на касаційну скаргу зазначило, що розмір витрат на правову допомогу, який просить стягнути ТОВ "Алюпол" є неспівмірним з обсягом наданої правової допомоги, яка полягла у підготовці відзиву на касаційну скаргу. При цьому ПП "АМТТ - ТРЕЙД" зазначило, що його правова позиція не змінилася в суді касаційної інстанції, відтак адвокату, який надавав правову допомогу позивачу в судах першої та апеляційної інстанцій, не потрібно вивчати додаткові джерела права. Також, ПП "АМТТ - ТРЕЙД" зазначило, що у відзиві на касаційну скаргу адвокатом позивача зазначена та ж правова позиція, що й у судах попередніх інстанцій.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обгрунтованим.

Враховуючи складність справи та виконані адвокатом роботи, принципи співрозмірності та розумності судових витрат, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат та покласти на ПП "АМТТ - ТРЕЙД" понесені ТОВ "Алюпол" судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді касаційної інстанції в сумі 3000,00 грн.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "АМТТ - ТРЕЙД" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2017 у справі № 910/8443/17- без змін.

2. Стягнути з Приватного підприємства "АМТТ - ТРЕЙД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алюпол" 3000,00 грн витрат на правову допомогу в суді касаційної інстанції.

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В.Студенець

Судді О.Баранець

І.Ткач