Історія справи

Ухвала КГС ВП від 17.01.2018 року у справі №904/2238/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/2238/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бондаренко Тамари Юріївни

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.08.2017

(головуючий суддя - Березкіна О.В., судді - Дармін М.О., Іванов О.Г.)

у справі №904/2238/17 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " УЮТ-2011"

до Фізичної особи-підприємця Бондаренко Тамари Юріївни

про стягнення 7477,69 грн. заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, 1770,75 грн. інфляційних втрат, 284,42 грн. 3% річних,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "УЮТ-2011" (далі - ТОВ "УЮТ-2011) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Бондаренко Тамари Юріївни (далі - ФОП Бондаренко Т.Ю.) про стягнення заборгованості на загальну суму 11 132,86 грн, з яких 7 477,69 грн заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 03.07.2014 по 01.02.2017, 1 770,75 грн інфляційні втрати за загальний період з серпня 2014 року по грудень 2016 року та 284,42 грн - 3% річних за загальний період з 21.08.2014 по 07.02.2017.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо сплати за отримані ним житлово-комунальні послуги за період з 03.07.2014 по 01.02.2016 у сумі 7 477,69 грн. Позивач зазначає, що за цей період ТОВ "УЮТ-2011" надало за адресою АДРЕСА_1 у м.Кривому Розі, тобто за адресою місцезнаходження об'єкта відповідача, послуги з утримання будинку і прибудинкової території. Такі послуги надавалися позивачем всьому житловому будинку, а не одноособово конкретному споживачу. Нарахована заборгованість за надані житлово-комунальних послуг у сумі 7477,69 грн проводилась позивачем на підставі Закону України "Про житлово-комунальні послуга" від 24.06.2004 №1875-ІV, постанови Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2011 "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги", рішень виконавчого комітету Криворізької міської ради № 414 від 14.12.2011, № 435 від 27.12.2011, наказу Держкомітету України з питань житлово-комунального господарства №150 від 10.08.2004 року "Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд".

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2017 у справі №904/2238/17 позовні вимоги ТОВ "УЮТ-2011" задоволено частково. Стягнуто з ФОП Бондаренко Т.Ю. основний борг у сумі 6 421,51 грн, 3% річних у сумі 61,64 грн, інфляційні втрати у сумі 359,11 грн та 983,36 грн витрат зі сплати судового збору. У решті позовних вимог - відмовлено.

2.2. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2017 змінено. Стягнуто з ФОП Бондаренко Т.Ю. на користь ТОВ "УЮТ-2011" заборгованість за комунальні послуги в сумі 7477,69 грн, інфляційні в сумі 1287,03 грн та 186,32 грн 3% річних.

2.3. Розглядаючи справу суди встановили такі обставини.

2.3.1. 01 листопада 2013 року між ТОВ "УЮТ-2011" (позивач, управитель) та Управлінням благоустрою та житлової політики виконкому міськради (замовник) укладено договір про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд у Тернівському районі (житловий масив Північного ГЗК, рудник Леніна). Відповідно до п. 1 зазначеного договору його предметом є передача замовником управителю функцій управління та надання послуг утримання будинку, споруди або групи будинків і споруд та об'єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях, для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень (мешканці об'єкта) у своєчасному отримання житлово-комунальних послуг відповідної якості (послуги), а замовник надає право управителю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов'язані з управлінням об'єктом, у разі коли управитель отримав на такі витрати письмову згоду замовника.

2.3.2. Таким чином, на обслуговуванні ТОВ "УЮТ-2011" з 03.07.2014 знаходиться житловий будинок АДРЕСА_1, в якому ФОП Бондаренко Т.Ю. є власником нежитлового приміщення НОМЕР_1 загальною площею 185,8 м2, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

2.4. Задовольняючи позовні вимоги частково та стягуючи на користь позивача основний борг у сумі 6 421,51 грн, 3% річних у сумі 61,64 грн, інфляційні втрати у сумі 359,11 грн, господарський суд першої інстанції виходив з того, що незважаючи на відсутність між сторонами договору, ТОВ "УЮТ-2011" фактично надані відповідачу житлово-комунальні послуги на утримання будинку по АДРЕСА_1 за період з 03.07.2014 по 01.02.2016, які підлягають оплаті відповідачем.

Суд першої інстанції зазначив, що доказом пред'явлення останньої грошової вимоги до відповідача у справі є претензія від 26.09.2016 №531 про необхідність сплатити заборгованість станом на 22.09.2016 у сумі 6 421,51 грн. Відтак, врахувавши приписи ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про задоволення позову частково на суму 6 421,51 грн. В решті основної суми заборгованості відмовив, оскільки доказів виникнення боргу на суму позову позивачем не надано.

При цьому, місцевий господарський суд вказав, що укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, статей 627, 630 Цивільного кодексу України та статей 19, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Тобто законодавством передбачений двосторонній обов'язок щодо укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв'язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність договору такі заперечення не повинні братися до уваги, оскільки споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Враховуючи викладене, а також те, що факт надання житлово-комунальних послуг доводиться наданими позивачем доказами, які не спростовані відповідачем, то суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення суми боргу на користь позивача.

2.5. Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд в цілому погодившись з висновками місцевого суду, зазначив, що під час розрахунку суми заборгованості за позовними вимогами ТОВ "УЮТ-2011" слід брати до уваги також обставини відправлення відповідачу претензії №227 про сплату заборгованості від 26.11.2014.

Суд встановив, що 26.11.2014 ТОВ "УЮТ-2011" відповідачу була направлена претензія №227 про сплату заборгованості та укладення договору від 24.11.2014 та договір про надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території №159/5 від 24.11.2014, рахунки за період з липня по жовтень 2014 року та акти здачі-прийняття робіт за період з липня 2014 року по жовтень 2014 року, які відповідач отримав 04.12.2014.

Факт направлення та отримання претензії від 24.11.2014 підтверджується описом вкладення до цінного листа, який посвідчений працівником поштового відділення, та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, тому відсутність у письмовому вигляді самої претензії, на яку міститься посилання, за наявності зазначених доказів, які не спростовані відповідачем, свідчать про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню на суму боргу 7 477,69 грн, а не 6 421,51 грн, як зазначив суд першої інстанції.

За висновком суду апеляційної інстанції підлягають перерахунку і нараховані позивачем інфляційні та 3% річних за період з 12.12.2014 по 07.02.2017, які складають 1 287,03 грн інфляційних та 186,32 грн 3% річних.

Апеляційний господарський суд відхилив доводи відповідача про те, що послуги надані позивачем є неякісними, оскільки зазначене не спростовує факту їх надання, а докази того, що виконавцем спірних послуг був сам відповідач, матеріали справи не містять.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.08.2017, ФОП Бондаренко Т.Ю. звернулась до суду з касаційною скаргою в якій зазначаючи, що постанова суду апеляційної інстанції є несправедливою, просить її відхилити та зобов'язати ТОВ "УЮТ-2011" укласти договір на законних підставах, для того, щоб можливо було нарахувати справедливий тариф на надання послуг.

3.2. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції надав позивачу можливість ухилятись від укладення договору зі споживачами, виставляти до оплати рахунки без предмета договору та забрав у споживачів право на оскарження та контроль за якістю наданих послуг, чим порушив вимоги Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Господарський кодекс України та Закон України "Про захист прав споживачів".

3.3. В обґрунтування вимог своєї касаційної скарги скаржник також зазначає, що неодноразово наголошувала у суді апеляційної інстанції на тому, що позивач надав їй на підписання проект договору, який не відповідає типовому договору, натомість, категорично ігнорував листи відповідача про врегулювання розбіжностей.

3.4. Згідно з доводами ФОП Бондаренко Т.Ю. у її приміщенні є особливості надання житлово-комунальних послуг, які фактично надаватися взагалі не можуть. Зазначаючи, що прилегла територія до будинку більш як на половину забудована незаконними спорудами у вигляді гаражів, сараїв, а також підвалами для зберігання продуктів та овочів, скаржник вважає, що акти виконання робіт є несправедливими по відношенню до відповідача, оскільки в них не застосовано правильну формулу.

3.5. 09.03.2017 ТОВ "УЮТ-2011" направило на адресу Верховного Суду відзив на касаційну скаргу. Проте суд касаційної інстанції не надає правової оцінки доводам зазначеним у ньому, оскільки відзив подано позивачем поза межами строків, встановлених судом в ухвалі Верховного Суду від 09.02.2018, без зазначення поважності причин пропуску такого строку.

3.6. 15 березня 2018 року на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання від скаржника про долучення до касаційної скарги копій Договору №601581 від 30.09.2003 та Договору №116 від 26.05.2010, якими згідно з доводами ФОП "Бондаренко Т.Ю. підтверджується та обставина, що всі послуги, які нібито надавало ТОВ "УЮТ-2011" є надуманими, несправедливими та нечесними.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

4.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.1.2. За приписами частини 2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.1.3. З урахуванням визначених меж розгляду справи судом касаційної інстанції, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про неправильну оцінку судом апеляційної інстанції документів, що містяться у матеріалах справи, необхідність надання оцінки доказам у справі та повторного встановлення фактичних обставин справи.

4.2. Щодо суті касаційної скарги

4.2.1. Спір у справі стосується стягнення з відповідача вартості наданих позивачем житлово-комунальних послуг за відсутності укладеного між сторонами спору договору.

4.2.2. Частиною першою статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Враховуючи наведене, обов'язок з укладання договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.

Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У частині першій статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

4.2.3. Суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто обов'язок доказування покладається на сторони. Докази повинні бути належними та допустимими.

4.2.4. Встановивши на підставі оцінки поданих сторонами доказів факт надання позивачем відповідачу спірних житлово-комунальних послуг, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення таких вимог ТОВ "УЮТ-2011".

4.2.5. Доводи відповідача, наведені у п.3.1 та п.3.4 цієї постанови, ґрунтуються на власних припущеннях скаржника та не можуть бути прийняті до уваги судом касаційної інстанції як підстава для зміни та/або скасування постанови суду апеляційної інстанції, що оскаржується.

4.2.6. Доводи скаржника про необхідність надання оцінки поданим нею до суду касаційної інстанції копіям договорів (п.3.6 постанови) судом касаційної інстанції до уваги не приймаються, оскільки питання оцінки доказів не є компетенцією Верховного Суду відповідно до зазначеної вище ст.300 Господарського процесуального кодексу України.

4.2.7. Вимоги касаційної скарги про зобов'язання позивача укласти з відповідачем договір на законних підставах є безпідставними, оскільки предметом спору у справі є вимоги ТОВ "УЮТ-2011" про стягнення заборгованості з відповідача за надані житлово-комунальні послуги. Інші вимоги в межах цієї справи не розглядалися. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (частина 3 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

4.2.8. Отже, звертаючись з касаційною скаргою, відповідач не довів неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування постанови, що оскаржується. Зважаючи на те, що інших доводів, які б свідчили про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права касаційна скарга ФОП Бондаренко Т.Ю. не містить, суд касаційної інстанції вважає її необґрунтованою, а вимоги такими, що не підлягають задоволенню судом.

5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З огляду на зазначене вище, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ФОП Бондаренко Т.Ю. без задоволення, а постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 - без змін.

6. Судові витрати

6.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бондаренко Тамари Юріївни залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 у справі №904/2238/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді О. Мамалуй

Л. Стратієнко