Історія справи

Постанова КГС ВП від 10.12.2025 року у справі №924/91/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2025 року

м. Київ

cправа № 924/91/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сахновецької сільської ради

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 (Олексюк Г. Є. - головуючий, судді: Гудак А. В., Петухов М. Г.) і рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.05.2025 (суддя Яроцький А. М.) у справі

за позовом заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації

до Сахновецької сільської ради

про скасування державної реєстрації права комунальної власності та повернення на користь держави земельної ділянки лісогосподарського призначення.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст позовних вимог і обґрунтувань позову

1. Заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації (далі - Позивач, Хмельницька ОВА) звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Сахновецької сільської ради (далі - Відповідач, Рада) про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі права власності на нерухоме майно права комунальної власності Теліжинецької сільської ради на земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 55,7102 га кадастровий номер 6822187200:07:007:0001 (далі також "спірна земельна ділянка") та повернення цієї ділянки на користь держави в особі Хмельницької ОВА.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор зазначав про те, що реєстрація права комунальної власності Теліжинецької сільської ради, правонаступником якої є Рада, на спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення відбулась із порушенням статей 1 5 7 8 17 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), статей 3 12 19 20 55 84 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та норм Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності".

3. Прокурор пояснював, що спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення була та залишається державною власністю, адже рішення про її вилучення із власності держави та про передачу її в комунальну власність, як того вимагає стаття 117 ЗК України, належним розпорядником ніколи не приймалося. Спірна земельна ділянка надавалась у постійне користування Комунальному підприємству "Теліжинці" (далі - КП "Теліжинці"), що передбачало лише правомочності щодо володіння і користування нею та водночас не передбачало зміни форми власності цієї ділянки.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

4. Розглядаючи заявлений позов, місцевий господарський суд встановив, що 27.12.2002 за результатом розгляду клопотання КП "Теліжинці" Ізяславська районна державна адміністрація (далі - Ізяславська РДА) розпорядилася надати в постійне користування вказаному підприємству земельні ділянки для ведення лісового господарства площею 161,72 га земель лісового фонду, розташовані на території Теліжинецької сільської ради та видати державний акт на право постійного користування землею.

5. За заявою КП "Теліжинці" від 24.01.2017 було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 05.04.2017, 09.01 для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, яка знаходиться на території Теліжинецької сільської ради Ізяславського району Хмельницької області.

6. До матеріалів справи додано Державний акт серія 1-ХМ № 002394 на право постійного користування землею (площею 161,72 га) для ведення лісового господарства, виданий КП "Теліжинці" Ізяславською РДА відповідно до розпорядження останньої від 27.12.2002 № 300/2002.

7. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.04.2017 № НВ-6804619512017 на підставі вищевказаної технічної документації із землеустрою, 05.04.2017 проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822187200:07:007:0001 площею 55,7102 га для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг на праві комунальної власності Теліжинецької сільської ради згідно з Державним актом від 27.12.2002 1-ХМ № 002394, а також зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою КП "Теліжинці".

8. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.07.2017, 12.02.2017 внесено запис про право комунальної власності на земельну ділянку за межами населеного пункту площею 55,7102 га із кадастровим номером 6822187200:07:007:0001 з цільовим призначенням для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг за Теліжинецькою сільською радою Шепетівського району. Підставою державної реєстрації визначено Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

9. За змістом інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.12.2024 № 408267761 вищевказані аналогічні відомості 12.07.2017 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, при цьому власником зазначено Раду. 31.10.2024 державний реєстратор вніс запис про право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6822187200:07:007:0001 за КП "Теліжинці" згідно Державного акта на право постійного користування землею серії І-ХМ №002394 від 27.12.2002.

10. 12.06.2023, 23.10.2023 та 23.04.2023 Прокурор звертався до Хмельницької ОВА з листами, в яких просив: (1) повідомити чи належить, зокрема, спірна земельна ділянка до земель лісогосподарського призначення державної форми власності, чи надана вона у постійне користування, зазначивши кому саме та на підставі яких розпорядчих актів; (2) у випадку вибуття спірної земельної ділянки із державної власності повідомити чи надавалось Хмельницькою ОВА відповідне погодження та проінформувати про відомі причини зміни права власності на землі лісогосподарського призначення із державної на комунальну; (3) повідомити про вжиті/заплановані заходи для повернення спірної земельної ділянки до земель державного лісового фонду, у тому числі в судовому порядку.

11. У відповідь на вказані звернення, Хмельницька ОВА листами від 12.06.2023, від 23.10.2023 та від 23.04.2024 повідомила Прокурора, що вказана земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення та зареєстрована як земля комунальної власності. Зазначила, що в адміністрації відсутні відомості про наявність правовстановлюючих документів, які б підтверджували речові права, похідні від права власності комунальних підприємств на земельні ділянки лісогосподарського призначення, які розташовані на території Теліжинецької сільської ради, що увійшла у склад Сахновецької сільської територіальної громади Шепетівського району. Також в адміністрації відсутні відомості стосовно прийняття останньою рішень щодо вилучення із державного лісового фонду вищевказаної земельної ділянки та надання її у комунальну власність. Тому вбачається ймовірно незаконне вибуття земельної ділянки лісогосподарського призначення із державного лісового фонду в комунальну власність. Вказала, що ОВА не вживались заходи, в тому числі судового характеру, щодо повернення зазначеної у листі земельної ділянки до державного лісового фонду. Водночас, у зв`язку з обмеженим фінансуванням, адміністрація не заперечує щодо представництва Хмельницькою обласною прокуратурою захисту інтересів держави, у разі наявності підстав для цього, в тому числі подачі позовної заяви до суду для повернення до земель державного лісового фонду зазначеної у листі земельної ділянки.

12. 12.06.2023 Прокурор звернувся до Ради з листом, в якому просив повідомити про підстави реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку, повідомити чи приймалось рішення щодо вилучення її з державного лісового фонду та надання у комунальну власність, чи надана вона у постійне користування комусь, на підставі яких розпорядчих актів.

13. У відповідь на запит прокуратури, 07.08.2023 Рада надіслала повідомлення з додатками, в якому зазначила, що інформація щодо прийняття рішення про вилучення спірної земельної ділянки із державного лісового фонду та надання в комунальну власність відсутня. Право постійного користування на земельну ділянку підтверджується державним актом на право постійного користування на землю та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

14. На запит обласної прокуратури від 05.03.2024, Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання ВО "УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ" надіслало повідомлення від 20.03.2024 з доданим витягом з картографічної бази даних, у якому вказало, що земельна ділянка згідно з матеріалами лісовпорядкування відноситься до земель лісогосподарського призначення.

15. 01.10.2024 Прокурор звернувся до КП "Теліжинці" з листом, в якому просив вказати причини відсутності у Державному реєстрі прав на нерухоме майно запису про право постійного користування спірною земельною ділянкою.

16. У відповідь на вказаний лист, КП "Теліжинці" у повідомленні від 04.11.2024 № 6 зазначило про підтвердження права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6822187200:07:007:0001 у КП "Теліжинці" Державним актом І-ХМ №002394 від 27.12.2002, копію якого додало до повідомлення.

17. 16.12.2024 Прокурор звернувся до Хмельницької ОВА з повідомленням про встановлення відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для представництва інтересів держави в її особі шляхом пред`явлення позову до Ради у цій справі.

Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

18. Виходячи з наведених обставин, 29.05.2024 Господарський суд Хмельницької області ухвалив рішення, яким позов задовольнив.

19. Витребував у власність держави в особі Хмельницької ОВА з незаконного володіння Ради спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення та скасував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі права власності на нерухоме майно право комунальної власності Ради на цю ділянку.

20. Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд погодився з доводами Прокурора щодо відсутності правових підстав для реєстрації за Відповідачем права комунальної власності на спірну земельну ділянку.

21. Одночасно, виходячи з мети заявленого позову і його обґрунтування, суд виснував, що що вимогу до Ради повернути державі спірну земельну ділянку слід розуміти як вимогу про витребування цієї земельної ділянки на користь власника, що дозволить здійснити реєстрацію за Позивачем права власності на таку земельну ділянку та ефективно захистить права останнього. Тому задовольнив відповідну позовну вимогу як віндикаційну.

22. За наслідками здійснення апеляційного провадження у цій справі Північно-західний апеляційний господарський суд ухвалив постанову від 27.08.2025, якою скасував рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку та прийняв у цій частині нове рішення про відмову у позові. В іншій частині - рішення господарського суду першої інстанції залишив без змін.

23. Апеляційний господарський суд погодився з висновками місцевого суду про те, що реєстрація права комунальної власності на спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення відбулась із порушенням вимог законодавства, оскільки рішення про вилучення із державної власності вказаної земельної ділянки та про передачу її в комунальну власність, органом, повноважним розпоряджатися земельною ділянкою лісогосподарського призначення, не приймалося. За таких міркувань апеляційний суд підтримав рішення місцевого суду в частині витребування спірної земельної ділянки із незаконного володіння Відповідача на користь Позивача.

24. Водночас суд апеляційної інстанції не погодився з висновками господарського суду першої інстанції в частині необхідності скасування державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку, вказавши, що за умови витребування цієї ділянки із володіння Ради, тобто задоволення віндикаційного позову, задоволення будь-яких інших вимог не є необхідним та ефективним.

Касаційна скарга

25. Не погодившись з ухваленими рішеннями, Рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

26. Підставою касаційного оскарження судових рішень Рада визначила пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

27. Обґрунтовуючи наявність зазначеної підстави касаційного оскарження, Рада зазначає, що при розгляді цієї справи суди попередніх інстанцій неправильно застосували ряд норм матеріального права (статті 15 16 Цивільного кодексу України, статті 56 83 122 Земельного кодексу України, статті 11 17 Лісового кодексу України, п.п. а) пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" № 5245-VI (далі - Закон № 5245-VI), не врахували висновків Верховного Суду щодо правильного застосування цих норм у подібних правовідносинах, а також порушили норми процесуального права (статті 5 86 236 237 ГПК України).

28. Скаржник пояснює, що ухвалюючи оскаржені рішення, суди попередніх інстанцій не врахували, що спірна земельна ділянка перейшла у комунальну власність внаслідок передбаченого законодавцем розмежування земель державної та комунальної власності, адже раніше вона надавалася саме комунальному підприємству у постійне користування і станом на час набрання чинності Законом 5245-VI в такому користуванні й залишалася. Тому для набуття спірної земельної ділянки у комунальну власність жодного окремого рішення Позивача не вимагалося.

29. Також Рада наголошує, що задовольняючи позовні вимоги про витребування спірної земельної ділянки з її володіння, суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог, адже такої віндикаційної вимоги Прокурор у позові не заявляв, а навпаки наполягав на поверненні землі в поряду негаторного позову. Оскільки обрання позивачем неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові, то судам у задоволенні позовних вимог Прокурора належало відмовити, зокрема й з цих підстав, а не вдаватися до неправомірної самостійної перекваліфікації позовних вимог.

Узагальнені доводи інших учасників справи

30. Прокурор надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому стверджує про безпідставність та необґрунтованість останньої. Постанову і рішення судів попередніх інстанцій вважає законними та обґрунтованими. Звідси у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, оскаржені судові рішення - залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

31. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення прокурора ОГП (Одуденко А. В.), дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких міркувань.

33. Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

34. За змістом статей 3 15 16 ЦК України правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (такі висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14 та постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17, від 05.03.2025 у справі № 916/2121/24).

35. Вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (такі висновки викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18 та постановах Верховного Суду від 15.08.2023 у справі № 906/1175/18, від 22.02.2022 у справі № 910/2330/21, від 06.09.2022 у справі № 910/9228/21, від 29.11.2022 у справі № 910/745/20, від 01.07.2021 у справі № 910/7029/20, від 01.09.2020 у справі № 910/14065/18).

36. Верховний Суд неодноразово зауважував, що відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/3146/17, від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17, від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20 та від 22.03.2023 у справі № 509/5080/18).

37. Як вже зазначалося, в ході розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій встановили, що на підставі розпорядження Ізяславської РДА від 27.12.2002 № 300/2002 КП "Теліжинці" було видано Державний акт серія 1-ХМ № 002394 на право постійного користування землею (площею 161,72 га) для ведення лісового господарства.

38. 12.02.2017 на підставі Закону № 5245-VI у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Теліжинецькою сільською радою Шепетівського району зареєстровано право комунальної власності на спірну земельну ділянку. 12.07.2017 вказане право зареєстровано вже за Радою, як правонаступником Теліжинецької сільської ради.

39. Колегія суддів враховує, що відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 9 Лісового кодексу України (у редакції, чинній на час видання розпорядження від 27.12.2002 № 300/2002) користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим.

У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею.

40. При цьому на час видання розпорядження від 27.12.2002 № 300/2002, землі лісового фонду могли перебувати у державній, комунальній та приватній власності (частина перша статті 56 ЗК України у відповідній редакції).

41. Згідно з частиною першою статті 57 ЗК України (у редакції, чинній на час видання відповідного розпорядження) земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

42. Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування по наданню земельних ділянок юридичним особам у постійне користування, встановлено статтею 122 ЗК України (у редакції, чинній на час видання відповідного розпорядження)

43. Так, частиною третьою цієї статті передбачено, що районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

44. Тобто, передаючи спірну земельну ділянку у постійне користування КП "Теліжинці", Ізяславська РДА діяла у межах своїх повноважень, встановлених чинним на час видання відповідного розпорядження законодавством, що ніким з учасників цієї справи й не оспорюється.

45. У подальшому, з 01.01.2013 набув чинності Закон № 5245-VI. Так, відповідно до пунктів 3, 4 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

46. У державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки:

на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності;

які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;

які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

47. В свою чергу пунктом 7 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону імперативно встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

48. Згідно з пунктом 9 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI право власності на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, реалізується після державної реєстрації права власності на відповідну земельну ділянку.

49. Законом України від 14.05.2013 № 233-VII пункт 9 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VI змінено. Відповідно до цієї редакції пункту 9 державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.

50. Отже, з огляду на наведені положення законодавства, а також враховуючи обставини перебування на час набрання чинності Законом № 5245-VI спірної земельної ділянки у постійному користуванні КП "Теліженці", обґрунтованими є доводи касаційної скарги про те, що така земельна ділянка з дня набрання чинності зазначеним Законом є землею комунальної власності без будь-яких інших додаткових умов.

51. У вказаній позиції колегія суддів в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 300 ГПК України звертається до правового висновку щодо застосовування приписів Закону № 5245-VI, викладеного у постанові Верховного Суду від 03.12.2025 у справі № 924/345/25 у правовідносинах, пов`язаних із розмежуванням земель лісогосподарського призначення, наданих у постійне користування комунальному підприємству.

52. Таким чином, оскільки Рада в силу Закону № 5245-VІ набула права власності на спірну земельну ділянку, яка наразі перебуває у постійному користуванні комунального підприємства очевидним є висновок про те, що права Позивача, за захистом яких Прокурор звернувся до суду позовом у цій справі не є порушеними.

53. Оскільки відсутність порушення права та/або законного інтересу позивача є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові, Верховний Суд дійшов висновку про те, що у позові Прокурора слід було відмовити з наведених підстав, тоді як суди попередніх інстанцій внаслідок неправильного застосовування правових норм, безпідставно такий позов задовольнили.

54. З урахуванням наведеного, заявлена Радою у касаційній скарзі підстава касаційного оскарження судових рішень своє підтвердження в межах здійснення касаційного провадження у цій справі знаходить.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

55. За змістом пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

56. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте у передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосовуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини перша, третя статті 311 ГПК України).

57. Враховуючи наведені положення процесуального Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Верховного Суду вирішила, що подана Радою касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувані рішення і постанова підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судові витрати

58. У зв`язку із задоволенням касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України з Хмельницької обласної прокуратури на користь Ради підлягає стягненню 29 825, 37 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг.

Керуючись статтями 129 300 301 306 308 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити касаційну скаргу Сахновецької сільської ради.

2. Скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2025 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.05.2025 у справі № 924/91/25.

3. Прийняти у цій справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації до Сахновецької сільської ради про скасування державної реєстрації права комунальної власності та повернення на користь держави земельної ділянки лісогосподарського призначення.

4. Стягнути з Хмельницької обласної прокуратури (29000, м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, код 02911102) на користь Сахновецької сільської ради (30327, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Влашанівка, вул. Центральна, 2, код 04406785) 29 825, 37 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг.

5. Доручити Господарському суду Хмельницької області видати відповідний наказ.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Зуєв В. А.