Історія справи

Ухвала КГС ВП від 10.04.2019 року у справі №915/608/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2019 року

м. Київ

Справа № 915/608/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоус В.В., Ткаченко Н.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект"

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.11.2018

(Суддя - Смородінова О.Г.)

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2019

(Головуючий суддя - Будішевська Л.О.; судді - Таран С.В., Мишкіна М.А.)

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Криворізький турбінний завод "Констар" в особі ліквідатора Лукашука Миколи Васильовича

до Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект"

про стягнення 257 785, 41 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. У червні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Криворізький турбінний завод «Констар» (далі ПАТ «Констар») звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря» - «Машпроект» (далі ДП «Зоря» - «Машпроект») про стягнення з останнього 257 785,41 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2017 у справі № 904/5722/14 ПАТ «Констар» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Лукашука Миколу Васильовича (далі Лукашук М.В.). В подальшому, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2018 у справі № 904/5722/14 строк ліквідаційної процедури продовжено до 16.07.2018.

Ліквідатором позивача за результатами аналізу даних бухгалтерського обліку, встановлена наявність дебіторської заборгованості ДП «Зоря» - «Машпроект» перед ПАТ «Констар» на загальну суму 682301,40 грн. Проте, на теперішній час строк позовної давності щодо стягнення 285381,91 грн. сплив, тому позивач має право звернутись до суду з вимогою про стягнення з відповідача лише 396919,49 грн.

До вищевказаної суми заборгованості ДП «Зоря» - «Машпроект» перед ПАТ «Констар» входить, зокрема, сума у розмірі 257785,41 грн., яка виникла у зв`язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором підряду № 277У-2013-132/590 від 20.02.2013 (далі договір), укладеним між ПАТ «Констар» (виконавець) та ДП «Зоря» - «Машпроект» (замовник) в частині повної оплати позивачу грошових коштів за виконання ним підрядних робіт.

Виконання підрядних робіт підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, актами здачі-приймання виконаних робіт до кожної окремої специфікації, а саме: за специфікацією № 14/25 борг відповідача перед позивачем складає 238345,38 грн; за специфікацією №14/31 - 19440,03 грн.

13.05.2017 позивач направив відповідачу претензію-попередження № 02-31/182 з вимогою погасити заборгованість за виконані роботи по договору, зокрема, по специфікаціях № 14/25 та 14/31, яка залишилась без відповіді.

У зв`язку з тим, що відповідач в порушення умов договору не сплатив позивачу грошові кошти за виконані ним роботи, ПАТ «Констар» просив місцевий господарський суд стягнути з ДП «Зоря» - «Машпроект» 257785,41 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням господарського суду Миколаївської області від 13.11.2018, яке залишено без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2019, позовні вимоги ПАТ «Констар» у справі №915/608/18 задоволені повністю, стягнуто з відповідача на його користь 257785,41 грн. боргу за договором підряду та 3866,78 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Судові рішення обґрунтовані доведеністю позивачем виконання останнім підрядних робіт за договором та неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині їх сплати.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

5. Відповідач звернувся до Верховного суду з касаційною скаргою на рішення господарського суду Миколаївської області від 13.11.2018 та на постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2019 у даній справі з проханням їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Обґрунтовуючи заявлені вимоги скаржник з посиланням на положення ст.ст. 601, 602 ЦК України, ст.ст. 75, 76, 90, 236, 237 ГПК України вказує на необґрунтованість висновку судів попередніх інстанцій про порушення прав позивача, як такого, що не підтверджується належними доказами.

6.1. Доводить, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки наданим відповідачем письмовим поясненням від 08.10.2018 (вх. № 13009/18), в яких зазначено, що 21.06.2017 ДП «Зоря» - «Машпроект» направило на адресу позивача заяву з вимогою про проведення заліку зустрічних вимог (вих. № 06/1-4836), додатком до якої був акт звірки розрахунків АС-02095 від 01.02.2017, підписаний представниками сторін, до якого, в тому числі були включені специфікації № 14/25 та №14/31, що є підтвердженням факту узгодження взаємозаліку зобов`язань обох сторін.

6.2. Крім того, скаржник зазначає, що господарським судом Миколаївської області була розглянута справа № 915/612/18 за позовом ПАТ «Констар» до ДП «Зоря» - «Машпроект», з ідентичними предметом та підставами позову, з відмінністю лише в номері договору та сумою стягнення, рішенням у якій встановлено преюдиціальну обставину, а саме: відповідно до наданих до суду скаржником доказів в додаткових поясненнях № 17/1-6976 від 27.09.2018 суд вважає, що зверненням із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог припинилися зобов`язання ДП «НВКГ «Зоря» - «Машпроект» щодо оплати грошових коштів у сумі 139134,08 грн. за надані послуги за договором підряду, зокрема за специфікаціями № 15/15, № 15/27, №15/31.

6.3. переконаний, що суд першої інстанції у даній справі мав відмовити ПАТ «Констар» у задоволенні позову про стягнення з ДП «Зоря» - «Машпроект» 257785,41 грн., оскільки факти, встановлені рішенням господарського суду Миколаївської області від 28.09.2018 у справі № 915/612/18, яке набрало законної сили є преюдиціальними для даної справи та не потребують додаткового доказування.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

7. Відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надано.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 27.03.2019 на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г., - передано касаційну скаргу ДП "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект".

8.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.04.2019 відкрито касаційне провадження у справі №915/608/18 за касаційною скаргою Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.11.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2019 у вказаній справі.

Призначено до розгляду касаційну скаргу Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.11.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2019 у справі №915/608/18 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

9. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з такого.

10. Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

11. Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

12. Відповідно до пункту 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України у чинній редакції розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

13. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлені наступні фактичні обставини:

14.1. Між ПАТ «Констар» (виконавець) та ДП «Зоря» - «Машпроект» (замовник) 20.02.2013 укладено договір підряду № 277У-2013-132/590 (далі договір), у відповідності до пунктів 1.1, 1.2. якого, замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати у відповідності з умовами цього договору роботу з обробки давальницької сировини - заготовок з метала, в подальшому заготовки, в готову продукцію - поковки-штампування, в подальшому поковки, а замовник зобов`язується прийняти поковку та оплатити виконану роботу. Номенклатура та кількість поковок визначається специфікаціями, доданими до Договору та які є його невід`ємними частинами.

14.2. Ціна роботи вказується в специфікаціях (додатках), доданих до договору. Розрахунок ціни на поковки згідно специфікацій проводиться за погодженою методикою, а протоколи цін, які є невід`ємною частиною договору, підлягають узгодженню сторонами. Без наявності узгодженого протоколу цін заготовки виконавцем в роботу не приймаються (пункт 2.1. договору).

14.3. Пунктом 3.1. встановлено, що результатом виконаних робіт по договору є виготовлення поковок в номенклатурі, кількості та ціні по специфікаціям (додаткам), які є невід`ємними частинами договору та по якості - у відповідності з вимогами до поковок передбаченими взаємоузгодженими кресленнями.

14.4. Відповідно до пункту 5.3. договору, під час передачі поковок замовнику оформляються «Акти виконаних робіт з матеріалу замовника» із списанням давальницьких заготовок та видаткові накладні виконавця.

14.5. Оплата проводиться шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця (п. 6.1 Договору).

14.6. На виконання умов договору, сторонами були оформлені специфікації, зокрема № 14/25 від 16.11.2015 на виготовлення поковок на суму 1335302,47 грн. та № 14/31 від 20.05.2016 на суму 370237,67 грн. До специфікації № 14/25 від 16.11.2015 додатковою угодою № 3 від 18.11.2016 до договору, було внесено зміни.

15. Погоджуючись із висновками попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, Суд касаційної інстанції виходить з такого.

16. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

17. Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

18. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

19. Статтею 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

20. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 ЦК України).

21. Згідно з ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

22. Судом першої інстанції встановлено та не заперечується учасниками справи, що на виконання умов договору згідно специфікацій № 14/25 від 16.11.2015 та № 14/31 від 20.05.2016 позивач виконав прийняті на себе зобов`язання, що підтверджується наявними в матеріалах даної справи видатковими та товарно-транспортними накладними, а також актами здачі-приймання виконаних робіт по кожній із специфікацій.

23. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, ДП «Зоря» - «Машпроект» зазначило, що між сторонами був здійснений взаємозалік зустрічних однорідних вимог, посилаючись при цьому на заяву вих. № 06/1-4836 від 21.06.2017 та акт звірки розрахунків АС-02095 від 01.02.2017 підписаний представниками сторін, до якого, в тому числі, включені специфікації № 14/25 та №14/31.

24. Дана заява, на думку відповідача, є підтвердженням факту узгодження взаємозаліку зобов`язань між ПАТ «Констар» та ДП «Зоря» - «Машпроект».

25. У відповідності до ст. 601 ЦК України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

26. Разом з тим, як встановлено під час розгляду справи, постановою господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2017 у справі №904/5722/14 ПАТ «Констар» визнано банкрутом.

27. Під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (п. 4 ч. 6 ст. 26 цього Закону).

28. Частиною 8 ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог проводиться за згодою кредитора (кредиторів) у випадках, якщо це не порушує майнові права інших кредиторів.

29. Судами встановлено відсутність доказів на підтвердження того, що комітетом кредиторів ПАТ «Констар» надано згоду на проведення заліку зустрічних однорідних вимог з ДП «Зоря» - «Машпроект», тому висновки про відсутність між сторонами залікового погашення заборгованості, є правомірними

30. Частиною 4 ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

31. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18).

32. Апеляційним господарським судом правильно встановлено, що висновок, викладений в мотивувальній частині рішення господарського суду Миколаївської області від 28.09.2018 у справі № 915/612/18, зокрема, про те, що звернення ДП «Зоря» - «Машпроект» до ПАТ «Констар» із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог спричинило припинення зобов`язань ДП «Зоря» - «Машпроект» щодо оплати ПАТ «Констар» грошових коштів за надані останнім послуги за договором підряду за специфікаціями № 15/15, № 15/27, № 15/31, не є у даному випадку, преюдиціальною обставиною для даної справи, він є лише правовою оцінкою, наданою господарським судом Миколаївської області при розгляді справи № 915/612/18.

33. Доводи скаржника про те, що судові рішення попередніх інстанцій є необґрунтованими, судами неправильно встановлені обставини справи та неправильно оцінені докази, надані сторонами, а відтак прийнято помилкові рішення, підлягають відхиленню, з огляду на таке.

34. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

35. Згідно з положеннями частин 1, 3 статті 74, статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

36. Слід відзначити, що обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має на меті усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

37. Враховуючи, що обов`язок доказування покладено процесуальним законом на сторін спірних правовідносин, відповідач надаючи контраргументи доводам і доказам позивача, мав належним чином довести відсутність заборгованості у останнього за укладеним договором, однак, доказів на підтвердження погашення заборгованості ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної суду відповідачем не надано; доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростовано; натомість судами встановлено відсутність доказів на підтвердження того, що комітетом кредиторів ПАТ «Констар» надано згоду на проведення заліку зустрічних однорідних вимог з ДП «Зоря» - «Машпроект» та надано правильну оцінку доводам відповідача про відсутність преюдиціальних фактів на які посилався останній.

38. Крім того, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

39. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання.

40. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

41. Суд також звертається до усталеної практики Європейського суду з прав людини (п. 40 рішення у справі "Пономарьов проти України", mutatis mutandis п. 52 рішення у справі "Рябих проти Росії"), який наголошує, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

42. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції, в порядку ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права.

43. У зв`язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 3 09, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря" - "Машпроект" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 13.11.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.02.2019 у справі №915/608/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко