Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.03.2018 року у справі №910/20827/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/20827/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючої - Вронської Г.О., суддів: Баранця О.М., Студенця В.І.,

за участю секретаря судового засідання Варави Ю.В.,

представників учасників справи:

позивача: Свистунов А.В.,

відповідача: не з'явився,

третьої особи-1: Костюченко І.В.,

третьої особи-2: не з'явився,

третьої особи-3: не з'явився,

третьої особи-4: ОСОБА_3,

третьої особи-5: не з'явився,

третьої особи-6: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Борисенко І.І.

від 07.03.2017 та

на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Мартюк А.І., Зеленін В.О., Калатай Н.Ф.,

від 26.09.2017

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 1.Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, 2. Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 3. Приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Єлістратова Світлана Василівна, 4. ОСОБА_4, 5. ОСОБА_6, 6. Броварська районна державна адміністрація Київської області

про визнання договору недійсним та застосування наслідків його недійсності,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" (далі - Позивач, Банк) звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія" (далі - Відповідач). Позивач заявив вимоги:

- визнати недійсним, укладений між сторонами у справі договір купівлі-продажу прав вимоги від 14.07.2014 (далі - Договір);

- застосувати до відносин сторін наслідки недійсності Договору шляхом визнання Позивача стороною-кредитором за договором надання споживчого кредиту від 20.10.2006 №31-А6S/10-2006И (далі - Кредитний договір) та стороною-іпотекодержателем за договором іпотеки від 20.10.2006 №31-А6S/10-2006И, реєстровий №6906, (далі - Іпотечний договір), а також повернення на рахунок Відповідача у Банку грошових коштів у розмірі 348450,00 грн.;

- зобов'язати Відповідача повернути Позивачу оригінали Кредитного договору та Іпотечного договору, переданих на виконання Договору;

- поновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження нерухомого майна (заборона відчуження та обтяження нерухомого майна іпотекою) земельної ділянки кадастровий №3221284001:01:073:0080, накладений згідно з Іпотечним договором.

2. Позов мотивований посиланням на нікчемність Договору відповідно до положень пунктів 1-3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Також Позивач послався на укладення Договору з порушенням вимог банківського законодавства та за відсутністю належного обсягу цивільної дієздатності у зв'язку з відсутністю погодження його куратором.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.03.2017, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017, позов задоволено.

4. Судові рішення мотивовані встановленням обставин, що підтверджують нікчемність Договору відповідно до положень пунктів 1, 3, 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

5. Також суди дійшли висновку про те, що укладення Договору суперечить вимогам постанови Національного банку України №348/БТ від 12.06.2014 та статей 3, 47, 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

6. ОСОБА_4 (далі - Третя особа-4) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а також ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

7. Третя особа-4 заперечує проти висновку судів щодо відчуження прав вимоги на підставі Договору за цінами, нижчими на 20%, ніж звичайна ціна прав вимоги, за відсутністю застосування ними положень статті 41 Господарського процесуального кодексу України та за відсутністю належних доказів щодо рівня звичайних цін або ринкової вартості подібного права вимоги. На думку Третьої особи-4, суди безпідставно ототожнили загальну суму вимоги за Кредитним договором та ринкову вартість такого права вимоги.

8. Також Третя особа-4 не погоджується з висновком судів про те, що Банк фактично на підставі Договору реалізував заставне майно.

9. За доводами Третьої особи-4, судами невірно застосовані норми матеріального права, що регулюють наслідки визнання правочину недійсним.

10. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Третя особа-1, Фонд) подав письмові пояснення на касаційну скаргу, в яких просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

11. Третя особа-1 вважає, що суди з додержанням норм матеріального і процесуального права дослідили всі обставини, що мають значення для справи, та ухвалили законні та справедливі рішення.

12. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому також просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

13. Позивач вважає, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими та такими, що не дають підстав для висновку про порушення норм матеріального та процесуального права при розгляді справи.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. За умовами укладеного між Третьою особою-4 та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" Кредитного договору Третя особа-4 отримала кредит у сумі 60000,00 доларів США терміном погашення до 20 жовтня 2021 року.

15. Виконання зобов'язань Третьої особи-4 за Кредитним договором забезпечувалось Іпотечним договором, посвідченим 20.10.2006 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єлістратовою С.В. за реєстровим №6906. Згідно з Іпотечним договором у іпотеку передана земельна ділянка за №3221284001:01:073:0080, розташована за адресою: с. Княжичі, Броварського району Київської області, що належить Третій особі-4.

16. На підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08.12.2011, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. за реєстровим №2949, 2950, (далі - Договір від 08.12.2011) права вимоги AT "УкрСиббанк" до Третьої особи-4 за Кредитним договором та Іпотечним договором відступлено на користь Позивача.

17. Постановою правління Національного банку України від 26.02.2014 №102/БТ (з урахуванням постанови Національного банку України про внесення змін від 12.06.2014 №348/БТ) для здійснення контролю за використанням кредиту, що наданий Національним банком України, для Позивача з метою збереження ліквідності призначено представника Національного банку України та визначено його функціональні обов'язки (згідно з Додатком). Зокрема, обов'язковому попередньому погодженню з представником Національного банку України підлягали наступні операції банку та його клієнтів: операції із кредитування (за сумами, що перевищують 500 тис. грн. (в еквіваленті); операції банку та його клієнтів щодо зміни та реалізації заставленого майна за наданими кредитами за сумами, що перевищують 10000 тис. грн. (в еквіваленті).

18. За умовами Договору Позивач погодився продати (відступити) права вимоги та передати їх Відповідачу, а Відповідач погодився купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну. Права вимоги переходять від Позивача до Відповідача та обов'язки Позивача передати права вимоги вважаються виконаним з моменту підписання акту приймання-передачі прав вимоги (п. 2.3 Договору).

19. Додатком №1 до Договору сторони погодили перелік договорів (Кредитний договір та Іпотечний договір) та купівельну ціну за права вимоги. Загальна сума вимог, які виникли і нараховані за Кредитним договором на день укладення Договору складала 85264,77 дол. США, що згідно з курсом НБУ станом на 14.07.2014 складало 997069,17 грн., а саме: право вимоги виконання зобов'язання щодо повернення заборгованості за кредитом в розмірі 50956,76 дол. США, що згідно з курсом НБУ станом на 14.07.2014 складало 595878,16 грн.; повернення заборгованості за процентами в розмірі 34308,01 дол. США, що згідно з курсом НБУ станом на 14.07.2014 складало 401191,00 грн.

20. Купівельна ціна за право вимоги за Кредитним договором становить 348450,00 грн., з якої 210905,87 грн. спрямовуються на оплату права вимоги по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 18035,70 дол. США, що згідно з курсом НБУ станом на 14.07.2014 складало 210905,87 грн.; 137544,13 грн. спрямовуються на оплату права вимоги по поверненню отриманого кредиту в розмірі 50956,76 дол. США, що згідно з курсом НБУ станом на 14.07.2014 складало 595878,16 грн., та по сплаті нарахованих процентів у розмірі 16272,31 дол. США, що згідно з курсом НБУ станом на 14.07.2014 складало 190285,14 грн., які були передані на баланс Позивача згідно з Договором від 08.12.2011.

21. 14 липня 2014 року сторони у справі підписали акт приймання-передачі прав вимоги за Договором (далі - Акт). Відповідно до Акту Позивач продав (відступив) Відповідачу, а Відповідач прийняв права вимоги за Кредитним договором та за Іпотечним договором. Актом сторони підтвердили, що Відповідач сплатив Позивачу погоджену сторонами купівельну ціну, яка становить 348450,00 грн.

22. На виконання умов Договору Позивач разом з правом вимоги виконання зобов'язань за Кредитним договором передав Відповідачу оригінали Кредитного договору та Іпотечного договору.

23. Постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015 №150 Банк віднесено до категорії неплатоспроможних. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 №51 розпочато процедуру виведення Позивача з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2016. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду №147 від 03.08.2015 продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації у Банку по 02.09.2015 включно.

24. Наказом уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації від 11.03.2015 №67 вирішено здійснити перевірку правочинів (інших договорів), вчинених (укладених) Позивачем протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації Банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

25. Відповідно до витягу з протоколу від 24.09.2015 №58 засідання комісії з перевірки правочинів (інших договорів) за кредитними операціями виявлено, що Договір є нікчемним правочином згідно зі статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Позивач направив на адресу Відповідача повідомлення №9316 від 29.09.2015 про нікчемність Договору.

26. На підставі постанови правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" від 02.10.2015 №664 рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 02.10.2015 №181 розпочато процедуру ліквідації Позивача з 05.10.2015 по 04.10.2017, призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію Позивача.

27. На час розгляду справи судом першої інстанції у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні записи про обтяження земельної ділянки кадастровий №3221284001:01:073:0080 за Іпотечним договором.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

28. Цивільний кодекс України

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: …

2) визнання правочину недійсним; …

Стаття 202. Поняття та види правочинів

1. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

2. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). …

Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. …

Стаття 215. Недійсність правочину

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 216. Правові наслідки недійсності правочину

1. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. …

5. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Стаття 512. Підстави заміни кредитора у зобов'язанні

1. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); …

Стаття 514. Обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов'язанні

1. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. …

29. Господарський кодекс України

Стаття 207. Недійсність господарського зобов'язання

1. Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. …

30. Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин)

Стаття 2. Визначення термінів

1. У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: …

8) неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України "Про банки і банківську діяльність"; …

16) тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом;

17) уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Стаття 38. Заходи щодо забезпечення збереження активів банку, запобігання втрати майна та збитків банку

1. Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку.

2. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

3. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; …

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; …

4. Уповноважена особа Фонду:

1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;

2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;

3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

5. У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. …

31. Закон України "Про банки і банківську діяльність"

Стаття 47. Види діяльності банку

Національний банк України з метою захисту прав вкладників та інших кредиторів має право встановлювати додаткові вимоги, включаючи вимоги щодо підвищення рівня регулятивного капіталу банку чи інших економічних нормативів, щодо певного виду діяльності та надання фінансових послуг, які має право здійснювати банк.

Стаття 66. Форми регулювання банківської діяльності

Державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах:

I. Адміністративне регулювання: …

2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків; …

32. Закон України "Про заставу" (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин)

Стаття 20. Звернення стягнення на заставлене майно

… Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Стаття 21. Реалізація заставленого майна через аукціони (публічні торги)

Реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором, а державних підприємств та відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, всі акції яких перебувають у державній власності, - виключно з аукціонів (публічних торгів). …

33. Закон України "Про іпотеку" (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин)

Стаття 41. Реалізація предмета іпотеки на прилюдних торгах

Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону. …

34. Господарський процесуальний кодекс України (у редакції на момент розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, далі - ГПК України)

Стаття 43. Змагальність

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. …

Стаття 47. Порядок прийняття судових рішень і вирішення питань щодо розгляду справи

Судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи …

Стаття 33. Обов'язок доказування і подання доказів

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. …

Стаття 43. Оцінка доказів

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 84. Зміст рішення

Рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому: …

4) резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. …

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

35. Суд виходить з того, що звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. При цьому нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Проте за наявності спору заінтересована особа має право заявити позов про визнання недійсним нікчемного правочину, як і в разі заперечення дійсності оспорюваного правочину, недійсність якого прямо не встановлена законом. Водночас без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.

36. Суд погоджується з доводами Третьої особи-4 про безпідставність висновку судів першої та апеляційної інстанцій про невідповідність Договору вимогам статті 3, 47, 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність" з підстав укладення його у період існування передбачених постановою правління Національного банку України від 26.02.2014 №102/БТ обмежень щодо здійснення операцій Банку та його клієнтів.

37. Суд звертає увагу, що згідно з встановленими судами попередніх інстанцій обставинами предметом Договору є майнові права вимоги за Кредитним договором та Іпотечним договором на загальну суму 997069,17 грн., що не перевищує закріплене в постанові правління НБУ від 26.02.2014 №102/БТ обмеження у розмірі 10000 тис. грн.

38. Крім того Суд вважає хибним твердження судів першої та апеляційної інстанції про те, що за Договором Позивач фактично реалізував заставлене майно на користь Відповідача без отримання на це відповідної згоди (погодження) представника Національного Банку України. Наведений висновок судів заснований на хибному розумінні поняття та правової природи реалізації заставленого майна в розумінні Закону України "Про заставу" та Закону України "Про іпотеку".

39. Суд зазначає, що відчуження права вимоги за договором застави (іпотеки) відповідно до положень статей 512, 514 Цивільного кодексу України передбачає перехід до нового кредитора прав первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (якщо інше не встановлено договором або законом), та не має безпосереднім наслідком звернення стягнення на заставлене (іпотечне) майно, його реалізацію. При цьому Суд враховує відсутність встановлення судами попередніх інстанцій обставин, які могли би бути підставою для висновку про віднесення прав вимоги за Кредитним договором та Іпотечним договором до заставного майна (майнових прав) за певним правочином.

40. Разом з тим наведений хибний висновок судів першої та апеляційної інстанцій, на думку Суду, не вплинув на правильність висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині визнання Договору недійсним, адже суди встановили обставини його нікчемності відповідно до положень пунктів 1, 3, 7 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

41. При цьому суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з обставин відчуження на підставі Договору вимог на загальну суму 997069,17 грн. (85264,77 дол. США) за загальною купівельною ціною 348450,00 грн., тобто за ціною нижчою від звичайної, оскільки сума оплати на 65% менша вартості майнових прав. Також суди врахували, що внаслідок укладення Договору Позивач втратив права кредитора на отримання грошових надходжень від позичальника в погашення його кредитної заборгованості та/або можливість задовольнити свої кредиторські вимоги за рахунок високоліквідного забезпечення (іпотеки).

42. З огляду на положення статей 43, 47, 33, 43 ГПК України щодо змагальності та необхідності доведення учасниками справи своїх вимог і заперечень, а також встановлені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи Суд відхиляє викладені у касаційній скарзі заперечення проти наведеного висновку судів першої та апеляційної інстанцій. З мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень вбачається, що під час розгляду справи Третя особа-4 не довела шляхом надання відповідних доказів обставини невідповідності загальної суми відчужених на підставі Договору вимог за Кредитним договором та Іпотечним договором ринковій вартості таких вимог на момент їх відчуження.

43. Водночас Суд вважає безпідставним посилання у касаційній скарзі на ціну придбання Позивачем вимог за Кредитним договором згідно з Договором від 08.12.2011, адже між укладенням зазначеного договору та Договору минув значний проміжок часу. Також Суд враховує, що обґрунтованість наведеної у Договорі від 08.12.2011 ціни продажу не була предметом спору в даній справі, відповідно, правильність її визначення не доводилась сторонами належними доказами. Відтак у Суду відсутні підстави вважати наведену в Договорі від 08.12.2011 ціну відповідних вимог за Кредитним договором такою, що є звичайною ціною зазначених вимог на момент укладення Договору.

44. Разом з тим Суд звертає увагу, що зазначивши у мотивувальній частині рішення про незастосування до правовідносин сторін наслідків недійсності Договору шляхом повернення на рахунок Відповідача у Банку грошових коштів у розмірі 348450,00 грн. до відносин сторін, суд першої інстанції водночас помилково зазначив у резолютивній частині рішення про задоволення позову повністю. При цьому всупереч вимогам пункту 4 частини 1 статті 84 ГПК України в резолютивній частині рішення суд не навів конкретний висновок про задоволення або відмову в задоволенні зазначеної позовної вимоги.

45. При цьому Суд вважає передчасними викладені у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції висновки щодо зазначеної позовної вимоги та погоджується з аргументами Третьої особи-4 щодо неправильного застосування судами норм матеріального права в цій частині.

46. Так, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що наведені наслідки щодо повернення на рахунок Відповідача у Банку грошових коштів не застосовуються до відносин сторін як необґрунтовані в силу вимог статті 216 Цивільного кодексу України, оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. З викладеного вбачається, що суди не навели належного мотивування підстав відхилення зазначеної позовної вимоги з урахуванням положень абзацу 2 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України. Зокрема, у судових рішеннях не зазначено про встановлення на підставі належних доказів обставин наявності чи відсутності сплати Відповідачем на користь Позивача відповідної суми коштів на підставі Договору, а також про наявність інших обставин, які виключають повернення зазначеної суми коштів Відповідачу (в разі її сплати).

47. Висновки судів щодо застосування інших реституційних наслідків визнання недійсним Договору Третьою особою-4 не спростовані.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

48. З огляду на викладене Суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції в частині висновків щодо позовних вимог про повернення на рахунок в АТ "Дельта Банк" ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" грошових коштів у розмірі 348450,00 грн. У зазначеній частині справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

49. В іншій частині оскаржені судові рішення підлягають залишенню без змін. Касаційну скаргу слід задовольнити частково.

50. Під час нового розгляду справи судам слід врахувати викладене та на підставі належних доказів встановити обставини щодо наявності чи відсутності фактичної сплати Відповідачем Позивачу на підставі Договору відповідної суми коштів, а також наявності чи відсутності правових підстав для повернення Відповідачу зазначеної суми коштів (в разі її сплати) у зв'язку з визнанням Договору недійсним.

Судові витрати

51. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Судом не здійснюється.

Висновки про правильне застосування норм права

52. Звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. При цьому нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Проте за наявності спору заінтересована особа має право заявити позов про визнання недійсним нікчемного правочину, як і в разі заперечення дійсності оспорюваного правочину, недійсність якого прямо не встановлена законом. Водночас без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.

53. Відчуження права вимоги за договором застави (іпотеки) відповідно до положень статей 512, 514 Цивільного кодексу України передбачає перехід до нового кредитора прав первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (якщо інше не встановлено договором або законом), та не має безпосереднім наслідком звернення стягнення на заставлене (іпотечне) майно, його реалізацію.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі №910/20827/16 скасувати в частині висновків щодо позовних вимог про повернення на рахунок в АТ "Дельта Банк" ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" грошових коштів у розмірі 348450,00 грн. Справу в зазначеній частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 07.03.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2017 у справі №910/20827/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Баранець

В. Студенець