Історія справи

Ухвала КГС ВП від 04.03.2018 року у справі №8/61
Ухвала КГС ВП від 21.01.2018 року у справі №8/61
Постанова ВГСУ від 20.07.2016 року у справі №8/61
Постанова ВГСУ від 20.07.2016 року у справі №8/61
Постанова КГС ВП від 04.02.2025 року у справі №8/61

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 8/61

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.

розглянувши заяву ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Львівський керамічний завод" Вознякевич Н.І.

про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 20.09.2017

у справі № 8/61

за заявою Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова

до Закритого акціонерного товариства "Львівський керамічний завод"

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.04.2015 у справі № 8/61 про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Львівський керамічний завод", в межах ліквідаційної процедури, визнано поточні вимоги ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ Міндоходів у Львівській області на суму 2 247 116,60 грн., у визнанні вимог в сумі 2 308 391,76 грн. відмовлено.

У травні 2016 ліквідатор ЗАТ "Львівський керамічний завод" звернувся до Господарського суду Львівської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Львівської області від 20.04.2015 у справі № 8/61, посилаючись на те, що ліквідатором на підставі поданого Залізничною ОДПІ клопотання від 06.05.2016 виявлено технічну помилку у вигляді посилання на неіснуюче повідомлення-рішення № 6192/14 від 04.09.2014, згідно якого судом першої інстанції помилково враховано зазначений борг як поточну, а не конкурсну заборгованість, та як наслідок включено до реєстру вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.11.2016 у справі №8/61 (суддя Чорній Л.З.) заяву ліквідатора ЗАТ "Львівський керамічний завод" про перегляд ухвали господарського суду Львівської області від 20.04.2015р. за нововиявленими обставинами задоволено, ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.04.2015 у справі №8/61 змінено, пункт 2 резолютивної частини ухвали викладено в наступній редакції: "2. Визнати вимоги Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на суму 605 443,00 грн."; пунк 3 резолютивної частини ухвали викладено в наступній редакції: "3. У визнанні вимог Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області на суму 3 950 065,36 грн. - відмовити." В інших частинах ухвалу господарського суду Львівської області від 20.04.2015р. у справі №8/61 - залишено без змін.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 у справі №8/61 (судді: Михалюк О.В. - головуючий, Давид Л.Л., Плотніцький Б.Д.) ухвалу господарського суду Львівської області від 02.11.2016 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.09.2017 у справі № 8/61 (судді: Короткевич О.Є. - головуючий, Коваленко В.М., Поляков Б.М.) скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.11.2016 у справі №8/61, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні заяви ліквідатора ЗАТ "Львівський керамічний завод" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Львівської області від 20.04.2015 у справі №8/61.

14.12.2017 до Верховного Суду України надійшла заява ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Львівський керамічний завод" Вознякевич Н.І. про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 20.09.2017 у справі №8/61 з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції висновку викладеному у постанові Верховного Суду України.

27.12.2017 заяву Вознякевич Н.І. передано за належністю до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 1 пункту першого Розділу X1 "Перехідні положення" ГПК України (в редакції Закону України №2147-VII від 03.10.2017).

Відповідно до п.п. 1 п. 1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України у господарських справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного господарського суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з 2 п. 1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України (в редакції чинній з 15.12.2017), якщо господарська справа за заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України відповідно до правил, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, повинна розглядатися на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України - така справа після її отримання Касаційним господарським судом передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2018 заяву ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Львівський керамічний завод" Вознякевич Н.І. про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 20.09.2017 у справі №8/61 передано на розгляд до Великої Палати Верховного Суду відповідно до п. 2 п. 1 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України ГПК України (в редакції чинній з 15.12.2017).

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2018 у справі №8/61 заяву ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Львівський керамічний завод" Вознякевич Н.І. про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 20.09.2017 у справі №8/61 повернуто на розгляд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відповідно до п. 1 п. 1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України (в редакції чинній з 15.12.2017).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2018 для розгляду справи № 8/61 за заявою ліквідатора ЗАТ "Львівський керамічний завод" Вознякевич Н.І. визначено суддю-доповідача: Ткаченко Н.Г. та склад колегії суддів: Ткаченко Н.Г. - головуючий, Білоус В.В., Жуков С.В.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.03.2018 допущено до провадження Верховного Суду справу № 8/61; відкрито провадження за заявою ліквідатора ЗАТ "Львівський керамічний завод" Вознякевич Н.І. про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 20.09.2017 у справі № 8/61; витребувано матеріали зазначеної справи з Господарського суду Львівської області.

Справа № 8/61 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла 28.03.2018.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.04.2018 справу № 8/61 за заявою ліквідатора ЗАТ "Львівський керамічний завод" Вознякевич Н.І. призначено до розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені заявником обставини, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 20.09.2017 у справі № 8/61, поданій з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), ліквідатор ЗАТ "Львівський керамічний завод" Вознякевич Н.І. посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень ст.ст. 112, 114, 111-7, 111-9 ГПК України, в редакції, чинній до 15.12.2017, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а також на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції висновкам викладеним у постанові Верховного Суду України від 13.03.2017 у справі № 922/6082/15 та просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 20.09.2017, залишивши в силі ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.11.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 у справі №8/61.

В обґрунтування заяви щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень статей 112, 114, 111-7, 111-9 ГПК України, в редакції, чинній до 15.12.12.2017 ліквідатором ЗАТ"Львівський керамічний завод" Вознякевич Н.І., надано копію постанови Судової палати у господарських справах та Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 13.03.2017 у справі № 922/6082/15.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та апеляційну постанову у даній справі № 8/61 щодо перегляду судового рішення від 20.04.2015 за нововиявленими обставинами та постанову суду апеляційної інстанції, Вищий господарський суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанції помилково надано зазначеним ліквідатором у заяві обставинам статусу новововиявлених, чим порушено норми процесуального права, та як наслідок безпідставно змінено ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.04.2015 у справі №8/61 щодо кредиторських вимоги ДПІ у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області, при цьому Вищий господарський суд України скориставшись правом, наданим ст. 1119 ГПК України, прийняв нове рішення про відмову у задоволенні заяви ліквідатора ЗАТ "Львівський керамічний завод" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Львівської області від 20.04.2015 року у справі № 8/61.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду України від 13.03.2017 у справі № 922/6082/15, копія якої додана до заяви та на яку посилається ліквідатор Вознякевич Н.І. як на підставу неоднакового застосування судом касаційної інстанції статей 112,114,111-7,111-9 ГПК України, в редакції, чинній до 15.12.2017 та невідповідность судового рішення суду касаційної інстанції висновку викладеному у постанові Верховного Суду України, зазначено, що згідно вимог ст.111-7 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. А відтак, Вищий господарський суд України не встановивши процесуальних порушень, допущених апеляційним судом при перегляді за нововиявленими обставинами судових рішень, додатково дослідив і перевірив докази на предмет наявності нововиявлених обставин, а також надав нову правову оцінку цим обставинам, кваліфікувавши їх як нововиявлені. Отже, Вищий господарський суд України вийшов за межі своїх повноважень та порушив норми процесуального права, тобто діяв не як суд встановлений законом , а також всупереч процесуальним нормам без передачі справи на розгляд до суду апеляційної інстанції, без проведення нового розгляду справи прийняв рішення по суті спору.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Водночас, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року (заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Отже, процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції та положенням законодавства України та мають бути збалансовані з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Згідно з частиною сьомою статті 114 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), рішення, ухвала, постанова, прийняті за результатами перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, можуть бути переглянуті на загальних підставах.

Таким чином, переглядаючи ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.11.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 у справі № 8/61 що прийняті за результатами перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами, Вищий господарський суд України мав керуватися положеннями розділу ХІІ-1 ГПК України, у тому числі статті 111-7 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Зокрема, стаття 111-7 ГПК України, в редакції, чинній до 15.12.2017, визначає межі перегляду справи в касаційній інстанції та встановлює, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Крім того, пунктом 3 частини першої статті 111-9 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) чітко визначено повноваження касаційної інстанції у разі не встановлення судами першої чи апеляційної інстанцій фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вищий господарський суд України, як суд касаційної інстанції має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Частиною восьмою статті 114 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017 встановлено, що у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Тобто, якщо господарський суд за результатами перегляду судового рішення скасував це рішення, після цього він знову розглядає справу в тому обсязі і в тих межах, які встановлено нормами ГПК України для відповідної судової інстанції.

Всупереч вимогам процесуального закону, Вищий господарський суд України приймаючи постанову від 20.09.2017 у справі № 8/61, додатково дослідив і перевірив докази на предмет наявності нововиявлених обставин, надав нову правову оцінку цим обставинам, кваліфікувавши їх як нововиявлені та без передачі справи на розгляд до суду першої інстанції, без проведення нового розгляду справи прийняв рішення по суті спору.

Отже, Вищий господарський суд України вийшов за межі своїх повноважень і порушив наведені вище норми процесуального права, тобто діяв не як суд встановлений законом.

З огляду на зазначене, заява ліквідатора ЗАТ "Львівський керамічний завод" Вознякевич Н.І. про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 20.09.2017 у справі № 8/61 підлягає частковому задоволенню, а постанова Вищого господарського суду України від 20.09.2017 у справі № 8/61 підлягає скасуванню як така, що перешкоджає здійсненню належного судового провадження та реалізації стороною "права на суд", з направленням справи № 8/61 на розгляд до суду касаційної інстанції.

Відповідно до пп. а п.1 ч. 2 ст. 11125 ГПК України, в редакції до 15.12.2017,за наявності підстав, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 11116 цього Кодексу, суд має право у разі порушення судом (судами) норми процесуального права, що перешкоджає подальшому провадженню у справі або полягає у порушенні правил підвідомчості (предметної підсудності), зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і передати справу на розгляд до відповідного суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції.

Статтею 286 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 передбачено, що судом касаційної інстанції у господарських справах є Верховний Суд.

За ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Верховний Суд здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції (п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Згідно ч. 2 ст. 37 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що у складі Верховного Суду діють:1) Велика Палата Верховного Суду;2) Касаційний адміністративний суд;3) Касаційний господарський суд;4) Касаційний кримінальний суд;5) Касаційний цивільний суд.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, статтями 111-14, 111-23 - 111-25 Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 12.02.2015 № 192-VIII, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Львівський керамічний завод" Вознякевич Н.І. про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 20.09.2017 у справі № 8/61 задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 20 вересня 2017 року у справі № 8/61 скасувати.

Справу № 8/61 передати на розгляд до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Білоус В.В.

Жуков С.В.