Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/1196/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуючої, Баранця О. М., Краснова Є. В.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Аніщенко Юрія Васильовича

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2024

(судді Слободін М. М., Тихий П. В., Шутенко І. А.)

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківгаз»

до фізичної особи-підприємця Аніщенко Юрія Васильовича

про стягнення коштів у сумі 90 414,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Історія справи

1.1. Публічне акціонерне товариство «Харківгаз» (далі - ПАТ «Харківгаз», позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця Аніщенко Юрія Васильовича (далі - ФОП Аніщенко Ю. В., відповідач) про стягнення 90 414,79 грн заборгованості за поставлену теплову енергію.

1.2. Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.07.2019 позов задоволено повністю.

1.3. Не погодившись з рішенням, ухваленим господарським судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся ФОП Аніщенко Ю. В., в якій просив скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 04.07.2019. Відповідач також заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого послався на те, що в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем повідомлень про розгляд цієї справи (№ 922/1196/19). На думку апелянта, відсутність в матеріалах справи поштових квитанцій, які б свідчили про отримання відповідачем листів від позивача та від суду підтверджують той факт, що за весь цей час відповідачу було невідомо про існування заборгованості та про розгляд справи.

2. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Харківської області від 04.07.2019 на підставі частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

2.2. Ухвалу мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі направлена на належну адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДРЮО), а її повернення із зазначенням «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення» не свідчить про неповідомлення судом про вчинення процесуальної дії. Таким чином, на відповідача не розповсюджується випадок, визначений пунктом 1 частини другої статті 261 ГПК України, щодо незастосування присічного строку на оскарження.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

3.1. Відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2024, в якій просить її скасувати та передати справу для продовження розгляду до Східного апеляційного господарського суду.

3.2. Скаржник зазначає, що подає касаційну скаргу на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України. Посилається на те, що суд апеляційної інстанції порушив приписи статті 120 ГПК України щодо повідомлень, які здійснюються судом, не врахував висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 922/4508/16 щодо належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. За доводами відповідача він ознайомився 19.11.2024 та 27.11.2024 із матеріалами справи № 922/1196/19, в якій вже було відкрито виконавче провадження. Водночас у матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем повідомлення про розгляд справи, що залишив поза увагою суд апеляційної інстанції.

4. Позиція інших учасників справи

4.1. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить оскаржувану ухвалу апеляційного господарського суду залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідачку, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

5.2. Як вбачається з ухвали Господарського суду Харківської області від 06.05.2019 та рішення суду від 04.07.2019 розгляд справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, оскільки ціна позову у цій справі не перевищувала п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ціна позову складала 90 414,79 грн); суд не встановив, що зазначена справа належить до категорії справ, розгляд яких не може бути здійснений у порядку спрощеного провадження; суд не встановив надходження клопотання сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

5.3. Цією ж ухвалою відповідачеві встановлено строк для здійснення процесуальної дії - подання відзиву на позов.

5.4. Частиною п`ятою статті 252 ГПК України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

5.5. Разом з тим за змістом статті 251 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, у тому числі без повідомлення учасників справи, не виключає необхідність повідомити іншу сторону про вчинення нею певної процесуальної дії (подання відзиву на позовну заяву).

5.6. За частинами другою та третьою статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

5.7. Частинами п`ятою-сьомою статті 242 ГПК України (у редакції, чинній на час постановлення рішення у цій справі судом першої інстанції) визначено таке:

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

5.8. Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

5.9. Суд апеляційної інстанції встановив, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалене 04.07.2019, складено 04.07.2019, а тому останнім днем для оскарження рішення в апеляційному порядку є 24.07.2019. Скаржник звернувся до суду з апеляційною скаргою 10.12.2024, тобто з пропуском встановленого законом строку (понад чотири роки).

5.10. У частині другій статті 261 ГПК України визначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

5.11. Отже, зазначений у частині другій статті 261 ГПК річний строк є присічним і не застосовується лише у двох випадках, наведених у зазначеній нормі права.

5.12. Подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 261 ГПК України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими нормами ГПК України (постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 909/117/17, від 03.04.2023 у справі № 906/1357/20, від 02.10.2024 у справі № 9/41).

5.13. Тобто, у даному конкретному випадку, справа була розглянута в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами і доказів вручення ухвали про здійснення процесуальної дії, чи то рішення суду першої інстанції у порядку, визначеному частинами п`ятою-сьомою статті 242 ГПК України (у редакції, чинній на час постановлення рішення у цій справі судом першої інстанції), суд апеляційної інстанції не навів, а матеріали справи не містять. Тому щодо відповідача є застосовним випадок, визначений пунктом 1 частини другої статті 261 ГПК України, проте відповідач має довести причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, в тому числі й тривалість строку, який минув від дати обізнаності із існуванням судового рішення та до звернення з апеляційною скаргою.

5.14. Скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що він ознайомився із матеріалами справи, в якій вже було відкрито виконавче провадження, 19.11.2024 та 27.11.2024, і після ознайомлення 27.11.2024 із рішенням суду першої інстанції і з позовною заявою встановив, що в матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем повідомлення про розгляд справи. Ці ж аргументи відповідач наводив і в апеляційній скарзі на рішення суду від 04.07.2019.

5.15. Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що вперше з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи відповідач звернувся до суду першої інстанції 08.11.2024 (а.с. 149), в якому зазначив про відкриття виконавчого провадження у зв`язку із чим виникла необхідність ознайомитися з матеріалами справи. З матеріалами справи відповідач ознайомився лише 19.11.2024 та зазначив, що ознайомився з матеріалами справи у повному обсязі і зробив фото документів. Вдруге з аналогічним за змістом клопотанням відповідач звернувся 26.11.2024 (а.с. 153) і ознайомився з матеріалами справи 27.11.2024. До суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 04.07.2019 та клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження відповідач звернувся 10.12.2024.

5.16. Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010).

5.17. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

5.18. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).

5.19. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що скаржник мав можливість, але не довів неможливості реалізації свого права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у межах процесуального строку, визначеного господарським процесуальним законодавством, починаючи від дати подання вперше заяви на ознайомлення з матеріалами справи - 08.11.2024. Ознайомлення відповідача вперше з матеріалами справи лише 19.11.2024 за клопотанням, поданим 08.11.2024, лежить в площині вчинення дій самим відповідачем на власний розсуд. Ні доводи апеляційної, ні касаційної скарг та докази не вказують на те, що відповідач був позбавлений можливості здійснення дій, направлених на своєчасне та невідкладне ознайомлення з матеріалами справи та, відповідно, оскарження рішення суду після звернення 08.11.2024 з клопотання про ознайомлення, особливо зважаючи на значний проміжок часу між прийняттям рішення та зверненням зі скаргою.

5.20. Більш того, навіть від дати ознайомлення з матеріалами справи вперше - 19.11.2024 відповідач у 20-денний строк не звернувся до суду апеляційної інстанції з метою оскарження рішення суду першої інстанції, хоча був ознайомлений зі всіма матеріалами справи, про що свідчить відмітка на клопотанні від 08.11.2024 про ознайомлення - «з матеріалами справи ознайомлена в повному обсязі. Фото документів зроблені».

5.21. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість в цілому висновків апеляційного суду про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у відповідності до частини другої статті 261 ГПК України, проте з інших підстав, наведених у цій постанові.

5.22. При цьому, зважаючи на наведене у цій постанові, колегія суддів відхиляє посилання скаржника у касаційній скарзі на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 922/4508/16 щодо того, що повернення ухвали суду про призначення розгляду скарги з вказівкою причини повернення «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення» не є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

6.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

6.4. З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що ухвала апеляційного господарського суду (резолютивна частина) підлягає залишенню без змін з викладенням її мотивувальної частини у редакції цієї постанови, а касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

7. Судові витрати

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина чотирнадцята статті 129 ГПК України).

Керуючись статтями 300 301 308 309 311 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Аніщенко Юрія Васильовича задовольнити частково.

2. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі № 922/1196/19 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді О. Баранець

Є. Краснов