Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/1556/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю.Я. - головуючого, суддів: Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,

здійснивши розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.09.2017 (суддя Шарко Л.В.) та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2017 (Шутенко І.А. - головуючий, судді: Здоровко Л.М., Плахов О.В.) у справі

за скаргою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області у справі

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"

про стягнення 942 119,89 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (далі - КП "Харківські тепломережі") 942 119,89 грн., з яких: 868 851,92 грн. - 3% річних та 73 267,97 грн. інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати поставки природного газу за договором від 16.02.2011 № 1-06/11-222.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.05.2014 у справі № 922/1556/14 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 868 851,92 грн. - 3% річних та 73 267,97 грн. інфляційних втрат, а також 18 842,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

На виконання вказаного рішення Господарським судом Харківської області 03.06.2014 видано наказ про його примусове виконання.

31.07.2017 позивач звернувся до Господарського суду Харківської області зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - ДВС), у якій просить суд: визнати незаконними дії ДВС щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 43821658 (далі - ВП № 43821658); визнати недійсною постанову від 14.07.2017 про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП № 43821658; зобов'язати державного виконавця ДВС вжити всі заходи для фактичного повного виконання рішення суду в даній справі.

Вимоги скарги обґрунтовано тим, що предметом стягнення в межах ВП № 43821658 є не тільки інфляційні втрати та 3 % річних, а й 18 842,40 грн. судового збору, за яким виконавче провадження також зупинено, хоча Законом України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VІІІ) цього не передбачено.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.09.2017 (суддя Шарко Л.В.), залишеною без змін постановою від 09.11.2017 (Шутенко І.А. - головуючий, судді: Здоровко Л.М., Плахов О.В.), відмовлено в задоволенні скарги щодо визнання незаконними дій державного виконавця по зупиненню вчинення виконавчих дій в межах ВП № 43821658 та зобов'язання державного виконавця ДВС вжити заходів для фактичного повного виконання рішення суду в даній справі. В частині вимог щодо визнання недійсною постанови про зупинення вчинення виконавчих дій від 14.07.2017 у ВП № 43821658 провадження з розгляду скарги припинено.

Судові акти мотивовані положеннями статей 1, 5, пункту 10 частини 1 статті 34 Закону № 1404-VІІІ, статті 1 Закону України від 30.11.2016 № 1730-VІІІ "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон № 1730-VІІІ), пункту 11 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), в редакції, чинній до 15.12.2017, а також включенням відповідача до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.06.2017 № 152 (далі - Наказ № 152).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" просить судові акти скасувати, а викладені у скарзі на дії ДВС вимоги задовольнити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування наведеної ним позиції скаржник посилається на порушення судами статей 5, 6, 18, 34, 35 Закону № 1404-VІІІ та статей 4, 42,43, 47, 32- 34, 35, 43 ГПК, в редакції до 15.12.2017, наголошуючи на тому, що суди: 1) необґрунтовано припинили провадження з розгляду скарги ДК "Газ України" НАК" Нафтогаз України" в частині визнання недійсною постанови від 14.07.2017 про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП № 43821658 щодо стягнення судового збору в розмірі 18 842,40 грн.; 2) залишили поза увагою відсутність в законодавстві норми про можливість часткового зупинення вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження; 3) не з'ясували природу заборгованості, що стягується за рішенням у справі № 922/1556/14 в межах ВП № 43821658, оскільки умовами договору передбачалася поставка газу виключно для власних потреб підприємства-боржника, що виключає вчинення дій із зупинення виконавчого провадження з підстав включення боржника до Реєстру згідно з Наказом № 152.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відповідач і ДВС відзивів на касаційну скаргу не надали.

Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду апеляційної інстанції

Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а висновки судів попередніх інстанцій є правомірними, зважаючи на таке.

Як убачається з оскаржуваної постанови від 14.07.2017, державним виконавцем в цілому зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 03.06.2014 № 922/1556/14, за яким предметом стягнення є не тільки інфляційні втрати та 3 % річних, а й судовий збір у розмірі 18 842,40 грн.

В основу оскаржуваних судових актів покладено висновки про те, що матеріалами справи підтверджено факт внесення боржника - КП "Харківські теплові мережі" до Реєстру, затвердженого Наказом № 152, яким передбачено участь внесених до нього осіб у врегулюванні заборгованості за спожиті енергоносії, а інфляційні втрати та 3 % річних нараховано на заборгованість, яка виникла до 01.07.2016, тому державним виконавцем правомірно зупинено вчинення виконавчих дій по ВП № 43821658 в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат на підставі пункту 10 частини 1 статті 34 Закону № 1404-VІІІ.

Так, відповідно до зазначеного пункту Закону № 1404-VІІІ виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій в разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплоенергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону № 1730- VІІІ, з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є НАК "Нафтогаз України", ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", ПАТ "Укртрансгаз", постачальники електроенергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплоенергію, транспортують та постачають теплоенергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Положеннями статті 34 Закону № 1404-VІІІ вичерпно роз'яснено, в якій саме частині має бути зупинено виконавче провадження, однак судовий збір у розмірі 18 842,40 грн., примусове стягнення якого передбачено згідно із судовим наказом, не належить до наведеного у цій статті переліку, а тому виконавче провадження не може бути зупинено в цій частині.

Зважаючи на те, що державним виконавцем помилково винесено постанову від 14.07.2017 про зупинення вчинення виконавчих дій в межах ВП № 43821658 в частині зупинення виконання по судовому збору, 23.08.2017 ним правомірно було винесено постанова про виправлення помилки в межах повноважень, передбачених частиною 3 статті 74 Закону № 1404-VІІІ.

Зважаючи на відсутність предмета спору з цього питання, суди, враховуючи вимоги пункту 11 частини 1 статті 80 ГПК в редакції, чинній до 15.12.2017, припинили провадження з розгляду скарги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в цій частині.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками про часткове припинення провадження з розгляду скарги щодо визнання недійсною постанови про зупинення вчинення виконавчих дій зі стягнення судового збору в розмірі 18 842,40 грн., з підстав виправлення державним виконавцем зазначеної помилки (постанова від 23.08.2017) після звернення ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" із відповідною скаргою до суду (27.07.2017).

При цьому суди правомірно залишили без задоволення скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в іншій частині вимог, оскільки частиною 4 статті 34 Закону № 1404-VІІІ прямо передбачено необхідність зупинення виконавчого провадження у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової енергії та електроенергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ).

За наведених обставин оскаржувані ухвала Господарського суду Харківської області від 26.09.2017 та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2017 є такими, що ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального закону, а тому підстав для їх скасування немає.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу

За таких обставин касаційна інстанція не погоджується з твердженням скаржника про те, що судами не з'ясовано природи заборгованості, стягуваної за рішенням у справі № 922/1556/14 в межах ВП № 43821658, оскільки умовами договору передбачено, що придбаний газ використовується виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, що преюдиційно встановлено під час розгляду господарської справи № 5023/3169/12, у якій здійснювалося стягнення основної заборгованості та штрафних (фінансових) санкцій за неналежне виконання зобов'язань за договором від 16.02.2011 № 1-06/11-222.

Отже, зупинення виконавчого провадження здійснено з врахуванням прямої вказівки закону з цього приводу (частина 4 статті 34 Закону № 1404-VІІІ), чим також спростовуються доводи скаржника про відсутність в законодавстві норми про можливість часткового зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження.

Аргументи скаржника про необґрунтованість припинення провадження з розгляду скарги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в частині визнання недійсною постанови від 14.07.2017 про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП № 43821658 щодо стягнення судового збору в розмірі 18 842,40 грн. також не приймаються колегією суддів до уваги, зважаючи на відсутність предмета спору між сторонами після винесення державним виконавцем постанови від 22.08.2017 про виправлення помилки у ВП № 43821658 та до прийняття місцевим судом відповідної ухвали (26.09.2017).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів попередніх інстанції щодо наявності правових підстав для часткового припинення провадження з розгляду скарги щодо визнання недійсною постанови про зупинення вчинення виконавчих дій зі стягнення судового збору в розмірі 18 842,40 грн. і відмови у задоволенні решти вимог скарги.

З урахуванням положень статей 300, 301, 308, 309 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій дотримано приписи процесуального закону, тому підстав для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових актів немає.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК в редакції, чинній з 15.12.2017, слід покласти на скаржника.

Зважаючи на викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 26.09.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.2017 в справі № 922/1556/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю.Я. Чумак

Судді: Т.Б. Дроботова

К.М. Пільков