Історія справи

Постанова КГС ВП від 09.11.2023 року у справі №904/3234/23
Постанова КГС ВП від 09.11.2023 року у справі №904/3234/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 904/3234/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Пєсков В.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортекс" арбітражного керуючого Венської Оксани Олександрівни

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.08.2023 (колегія суддів у складі: Іванов О.Г. - головуючий, Дармін М.О., Чус О.В.)

у справі №904/3234/23

за позовом Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк"

до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортекс"; 2) ОСОБА_1 ; 3) ОСОБА_2 ; 4) ОСОБА_3 ; 5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортекс Стіл"

про стягнення заборгованості за кредитним договором №К12482/2022 від 17.10.2022 у загальному розмірі 9010205,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство "МТБ Банк" (далі - Банк) звернулось до господарського суду з позовом про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортекс", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортекс Стіл" заборгованості за кредитним договором №К12482/2022 від 17.10.2022 (далі - Кредитний договір) у загальному розмірі 9010205,00 грн, у тому числі 8475000,00 грн простроченої заборгованості по тілу кредиту та 535205,85 грн прострочених відсотків за користування кредитом.

2. Позов мотивований посиланням на неналежне виконання ТОВ "Фортекс" зобов`язань за Кредитним договором в частині повного та своєчасного повернення грошових коштів за наданим Банком кредитом, які забезпечені порукою інших відповідачів згідно з договорами поруки №К12482/2022/S-2 від 17.10.2022, №К12482/2022/S-3 від 17.10.2022, №К12482/2022/S-4 від 17.10.2022.

Стислий зміст заяви

3. Разом з позовною заявою Банк подав заяву про забезпечення позову (далі - Заява), в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Фортекс" у розмірі 9010205,00 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках ТОВ "Фортекс", інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову;

- накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Фортекс Стіл" у розмірі 9010205,00 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках ТОВ "Фортекс Стіл", інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову;

- накладення арешту на приміщення №1 за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 35,8 м2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 5797712101, далі - Майно), власником якого є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 75, виданий 05.02.2013 приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Черниш Є.В.; заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, будь якого іншого обтяження та інше).

4. Заява мотивована тим, що Банк є не єдиним кредитором ТОВ "Фортекс", наявність у нього значної простроченої заборгованості дає підстави вважати, що при задоволенні позовних вимог у цій справі можуть виникнути обставини, які істотно ускладнять виконання судового рішення на користь Банку. Водночас у ТОВ "Фортекс" відсутнє жодне нерухоме майно, на яке можна було б звернути стягнення.

5. Також Банк зазначив, що ОСОБА_2 є одним із учасників ТОВ "Фортекс" і його поручителем щодо спірних зобов`язань, а невжиття заходів забезпечення шляхом накладення арешту на належне ОСОБА_2 . Майно створює реальний ризик його відчуження на користь третіх осіб з метою приховати та унеможливити виконання судового рішення про стягнення боргу з ОСОБА_2 шляхом звернення стягнення на Майно. В обґрунтування недобросовісної поведінки ОСОБА_2 . Банк послався на те, що він на початку січня 2023 року, коли вже існувала прострочена заборгованість ТОВ "Фортекс" та передумови для подальших судових справ, відчужив ряд об`єктів нерухомості на користь своїх дітей. При цьому Банк зазначив про орієнтовну вартість Майна станом на червень 2023 року в розмірі 396038,00 грн, що є співмірним і адекватним розміру позовних вимог.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

6. Між Банком і ТОВ "Фортекс" було укладено договір №К10497/2021 від 14.09.2021, на підставі якого Банк надав ТОВ "Фортекс" кредитні кошти в сумі 10000000,00 грн з кінцевим терміном повернення кредиту 13.09.2022.

7. Рішення про отримання зазначеного кредиту ТОВ "Фортекс" прийнято згідно з протоколом №13/09 загальних зборів учасників підприємства - ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

8. Виконання кредитних зобов`язань за вказаним кредитом забезпечувалось порукою ТОВ "Фортекс Стіл" та учасниками ТОВ "Фортекс" - ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .

9. У подальшому через фінансову неможливість ТОВ "Фортекс" погасити заборгованість загальні збори учасників підприємства за участі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прийняли рішення про отримання нового кредиту в Банку в сумі 9000000,00 грн з цільовим призначенням - погашення заборгованості за кредитним договором №К10497/2021 від 14.09.2021.

10. З метою врегулювання проблемної заборгованості та надання можливості ТОВ "Фортекс" надалі проводити господарську діяльність Банк прийняв рішення про видачу кредиту та 17.10.2022 уклав з ТОВ "Фортекс" (позичальник) Кредитний договір №12482/2022.

11. Виконання ТОВ "Фортекс" як позичальником зобов`язань за Кредитним договором забезпечено порукою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ "Фортекс Стіл".

12. У межах Кредитного договору Банк видав ТОВ "Фортекс" кредитні кошти в сумі 9000000,00 грн.

13. Проте вже з наступного місяця від отримання траншу ТОВ "Фортекс" в односторонньому порядку відмовилось від виконання кредитних зобов`язань з погашення заборгованості.

14. ТОВ "Фортекс" зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 09.02.2004, кінцевими бенефіціарними власниками його є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 17.10.2022 за кодом 138378902023).

15. Згідно з інформацією, наявною на офіційному сайті "Українське бюро кредитних історій" (http://www.ubki.ua), Банк є не єдиним кредитором ТОВ "Фортекс". Так, ТОВ "Фортекс" має два відкриті кредитні договори за якими обліковується прострочена кредитна заборгованість: 1) кредитний договір №20.15.000674 від 30.09.2022 - поточна прострочена заборгованість 3951172,08 грн; 2) кредитний договір №60.15.001547 від 29.10.2021 - поточна прострочена заборгованість 7277523,78 грн. Загальна поточна прострочена заборгованість ТОВ "Фортекс" складає 14599075,86 грн (кредитний звіт юридичної особи ТОВ "Фортекс" з сайту "Українське бюро кредитних історій" (http://www.ubki.ua)).

16. Відповідно до інформаційної довідки №330182571 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за ТОВ "Фортекс" не зареєстроване жодне нерухоме майно, на яке можливо було б звернути стягнення в порядку примусового виконання рішення у випадку задоволення позову.

17. За ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ТОВ "Фортекс Стіл" також не зареєстрована жодна нерухомість (інформаційна довідка №330182036 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, інформаційна довідка №330182439 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, інформаційна довідка №330182285 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна).

18. Згідно з інформаційною довідкою №330182171 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_2 на праві приватної власності належить нежитлове приміщення №1 за адресою: АДРЕСА_1 .

19. Крім того, ОСОБА_2 на праві приватної власності належало таке нерухоме майно: 1) будинок садибного типу з господарськими спорудами АДРЕСА_2 ; 2) земельна ділянка АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1223285000:02:007:0401; 3) житловий будинок АДРЕСА_3 ; 4) земельна ділянка № НОМЕР_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1223285000:02:007:0400; 5) квартира АДРЕСА_4 ; 6) паркувальне місце №14 за адресою: АДРЕСА_5 , гараж 14.

20. Перелічені об`єкти в січні були відчужені ОСОБА_2 за договорами дарування на користь дітей:

- доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : будинок садибного типу з господарськими спорудами №20, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору дарування від 26.01.2023 посвідченого державним нотаріусом Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори Черниш Є.В. за реєстровим №1-35; земельна ділянка АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1223285000:02:007:0401 на підставі договору дарування від 26.01.2023 посвідченого державним нотаріусом Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори Черниш Є.В. за реєстровим №1-37; житловий будинок АДРЕСА_3 на підставі договору дарування від 26.01.2023 посвідченого державним нотаріусом Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори Черниш Є.В. за реєстровим №1-31; земельна ділянка АДРЕСА_3 , кадастровий номер 1223285000:02:007:0400 на підставі договору дарування від 26.01.2023 посвідченого державним нотаріусом Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори Черниш Є.В. за реєстровим №1-33.

- доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : квартира АДРЕСА_4 на підставі договору дарування від 05.01.2023 посвідченого приватним нотаріусом Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори Черниш Є.В. за реєстровим №1-2; паркувальне місце №14 за адресою: АДРЕСА_5 , гараж 14 на підставі договору дарування від 05.01.2023 посвідченого приватним нотаріусом Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори Черниш Є.В. за реєстровим №1-5.

21. Родинні відносини ОСОБА_2 з обдарованими підтверджуються копіями вищевказаних договорів та інформацією з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 15.03.2023.

Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

22. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2023 відмовлено в задоволенні Заяви.

23. Ухвала мотивована тим, що в даному випадку невжиття заходів забезпечення позову не може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Банку, за захистом яких він звернувся, адже шляхом укладення договорів поруки для забезпечення виконання ТОВ "Фортекс" зобов`язань за Кредитним договором Банк уже передбачив заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, перешкоджання завдання шкоди Банку.

24. Також суд першої інстанції виходив з того, що Майно не є предметом спору в цій справі за вимогами про стягнення грошових коштів, а Банк не обґрунтував обставини відсутності у відповідачів грошових коштів та ухилення їх від погашення боргу.

25. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 10.08.2023 ухвалу суду першої інстанції скасовано, Заяву задоволено, вжито заявлені Банком заходи забезпечення позову.

26. Постанова мотивована тим, що виконання в майбутньому судового рішення в цій справі у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матимуть відповідачі необхідну суму грошових коштів, тому застосування обраного Банком заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову безпосередньо пов`язано з предметом позову та є адекватним. При цьому апеляційний господарський суд врахував, що з огляду на наявні в матеріалах справи докази єдиним джерелом погашення заборгованості за рішенням суду в цій справі, у разі задоволення позову, фактично можуть бути лише грошові кошти, що акумулюються (перебуватимуть) на рахунках ТОВ "Фортекс" і ТОВ "Фортекс Стіл", а також належне ОСОБА_2 . Майно. А невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на Майно створює реальний ризик її відчуження на користь третіх осіб з метою приховати та унеможливити виконання судового рішення про стягнення боргу з ОСОБА_2 шляхом звернення стягнення на нього, враховуючи факти недобросовісної поведінки зазначеної особи.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

27. Розпорядник майна ТОВ "Фортекс" (далі - Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

28. Касаційну скаргу мотивовано порушенням судом апеляційної інстанції положень статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КузПБ), ухваленням оскаржуваної постанови без належного з`ясування всіх обставин справи.

29. Скаржник зазначає про неврахування апеляційним господарським судом факту відкриття на момент ухвалення оскаржуваної постанови провадження у справах №904/3677/23 і №904/3822/23 про банкрутство, відповідно, ТОВ "Фортекс" і ТОВ "Фортекс Стіл", введення щодо них процедури розпорядження майном. При цьому Скаржник наголошує, що суд був повідомлений про відповідні обставини у клопотанні ТОВ "Фортекс Стіл" від 09.08.2023, та зауважує, що Банк не є стороною справ №904/3677/23 і №904/3822/23.

30. Також Скаржник вважає безпідставним та протиправним накладення апеляційним господарським судом арешту на Майно з огляду на відсутність інформації про розмір грошових коштів, що перебувають на рахунках ОСОБА_2 на час забезпечення позову та про вартість Майна, яка може покривати різницю між ціною позову та коштами на зазначених рахунках. При цьому Скаржник посилається на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 07.08.2023 у справі №922/875/23.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

31. Банк подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржувану постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

32. Банк заперечує проти доводів Скаржника щодо неправомірності вжиття судом апеляційної інстанції відповідних заходів забезпечення позову.

33. Зокрема, Банк зазначає, що його кредиторські вимоги до ТОВ "Фортекс" і ТОВ "Фортекс Стіл" визнані ухвалами Господарського суду Вінницької області від 07.09.2023 у справі №904/3677/23 і від 10.10.2023 у справі №904/3822/23.

34. На думку Банку, до визнання його кредиторських вимог до боржників між ними існували правовідносини в площині позовного провадження, а будь-які обмеження щодо неможливості застосування щодо ТОВ "Фортекс" і ТОВ "Фортекс Стіл" заходів забезпечення позову через перебування їх в процедурі банкрутства відсутні.

35. Посилаючись на положення пункту 2 частини 1 статті 175, пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, Банк зазначає, що в подальшому питання щодо вжитих заходів забезпечення позову можливо вирішувати в порядку статті 145 цього Кодексу.

36. Також Банк зазначає, що доводи Скаржника щодо неможливості порівняння співмірності вартості майна до ціни позову є неспроможними.

Позиція Верховного Суду

37. Керуючись вимогами статей 14 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

38. Предметом касаційного перегляду є судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідачів.

39. Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

40. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист (поновлення) порушених чи оспорюваних прав (інтересів) позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

41. Згідно з пунктами 1, 3 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

42. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

43. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

44. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду тощо.

45. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії тощо.

46. Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

47. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

48. Задовольняючи Заяву в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках ТОВ "Фортекс" і ТОВ "Фортекс Стіл" в межах ціни позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що виконання майбутнього судового рішення (в разі задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від наявності у відповідачів необхідної суми грошових коштів, що свідчить про пов`язаність такого заходу забезпечення з предметом позову, а також його адекватність як таких, що забезпечать реальне виконання відповідного судового рішення, враховуючи відсутність у зазначених осіб будь-якого нерухомого чи ліквідного рухомого майна.

49. Однак, як слушно зазначив Скаржник, апеляційний господарський суд залишив поза увагою, що на момент вчинення ним відповідної процесуальної дії ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2023 відкрито провадження у справі №904/3677/23 про банкрутство ТОВ "Фортекс", а ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2023 відкрито провадження у справі №904/3822/23 про банкрутство ТОВ "Фортекс Стіл".

50. Зазначеними ухвалами, зокрема, введено процедуру розпорядження майном боржників; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до статті 41 КУзПБ; вжито заходи забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржникам та власникам майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави.

51. Наведені обставини є загальновідомими та не потребують доказування, оскільки зазначені ухвали оприлюднені відповідно до вимог Закону України "Про доступ до судових рішень".

52. Провадження у справах про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб`єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми КУзПБ мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ за участю боржника щодо інших законодавчих актів України.

53. За цих умов, завдання та цілі, які ставить перед собою провадження у справі про банкрутство мають пріоритет у порівнянні з тими, які характерні для позовного провадження. Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, метою якого є задоволення індивідуальних вимог, одним із завдань має задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

54. Зокрема, правовим механізмом забезпечення конкурсу зазначених вимог, задоволення їх почергово і пропорційно у відповідній черзі, саме в межах провадження у справі про банкрутство боржника є мораторій на задоволення вимог кредиторів, який за визначенням статті 41 КУзПБ полягає в зупиненні виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких на став до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

55. Одним із принципів банкрутства є концентрація в межах цієї процедури різних спорів за участю боржника. Так, згідно з положеннями частин 1, 2 статті 7 КУзПБ господарський, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна тощо.

56. Необхідно зауважити, що зазначені спори позовного провадження, стороною в яких є боржник, хоча й вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, однак вони не стосуються непозовного провадження, врегульованого КУзПБ. Зазначені спори розглядаються судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених статтею 7 КУзПБ. Подібний за змістом висновок наведений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №918/335/17.

57. Згідно із наведеним принципом концентрації спорів за участю боржника в межах справи про банкруство з моменту виникнення відносин неплатоспроможності до участі у справі про банкрутство закликаються всі кредитори боржника під страхом втрати можливості задовольнити свої вимоги; також боржник має можливість у межах цього провадження звернутися з майновими і немайновими вимогами до інших осіб для захисту своїх прав та інтересів і вирішити при цьому всі спори щодо свого майна під загрозою ліквідації і виключення його з ЄДРПОУ. Суд у справі про банкрутство приймає до уваги преюдиційні обставини розгляду окремих спірних вимог кредиторів боржника, встановлені ухвалами суду у цій справі при розгляді інших спорів у справі про банкрутство.

58. Цей принцип реалізується також у тому, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство пред`явлення та задоволення конкурсних вимог кредиторів до боржника може здійснюватися лише у порядку, передбаченому КУзПБ, та в межах провадження у справі про банкрутство; арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство (абзаци 2, 4 частини 14 статті 39 КУзПБ). Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №910/6355/20.

59. Водночас господарський суд на підставі статті 40 КУзПБ має право за клопотанням сторін або учасників справи чи за своєю ініціативою вжити заходів до забезпечення вимог кредиторів, зокрема, шляхом позбавлення боржника права розпорядження його майном без згоди розпорядника майна або суду, накладення арешту на конкретне рухоме чи нерухоме майно боржника тощо, керуючись принципами законності, диспозитивності та пропорційності відповідно до вимог статей 2 14 15 Господарського процесуального кодексу України, виходячи з фактичних обставин справи та враховуючи інтереси кредиторів і боржника у справі про банкрутство.

60. З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що вжиття судом апеляційної інстанції в цій справі заходів забезпечення позову шляхом арешту грошових коштів на рахунках ТОВ "Фортекс" і ТОВ "Фортекс Стіл" попри перебування на момент ухвалення відповідної постанови зазначених осіб у процедурі банкрутства, введення щодо них мораторію на задоволення вимог кредиторів, не відповідає вимогам спеціального законодавства, що встановлює особливості розгляду спорів, стороною яких є боржник у банкрутстві.

61. Всупереч вимогам статей 40 41 КУзПБ вжиття заходів забезпечення позову оскаржуваною постановою здійснено у справі позовного провадження, а не безпосередньо у межах відповідного провадження у справі про банкрутство (непозовного провадження, врегульованого КУзПБ) та спрямовано не на забезпечення вимог сукупності кредиторів для досягнення цілей і завдань провадження у справі про банкрутство, а на забезпечення задоволення індивідуальних вимог однієї особи - Банку, тобто передбачає створення зазначеній особі преференцій у виконанні зобов`язань та, відповідно, можливе порушення імперативно встановленої в банкрутстві черговості задоволення вимог кредиторів боржника.

62. Зважаючи на викладене, Верховний Суд вважає слушними доводи Скаржника про відсутність на момент розгляду Заяви судом апеляційної інстанції правових підстав для вжиття визначених у ній заходів забезпечення позову щодо ТОВ "Фортекс" і ТОВ "Фортекс Стіл", з огляду на перебування зазначених осіб у процедурі банкрутства та встановлений КУзПБ принцип конкурсного імунітету, який забороняє забезпечення і задоволення вимог кредитора до боржника інакше, ніж у межах відкритого провадження у справі про банкрутство за правилами конкурсної процедури.

63. Водночас Верховний Суд відхиляє заперечення Скаржника проти застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на Майно. Зазначені заперечення ґрунтуються на доводах про відсутність у апеляційного господарського суду інформації про розмір грошових коштів, які перебувають на рахунках у ОСОБА_2 на час забезпечення позову, та про вартість Майна, яка може покривати різницю між ціною позову та грошовими коштами, що перебувають на таких рахунках. При цьому Скаржник посилається на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 07.08.2023 у справі №922/875/23.

64. У зазначеній постанові Верховний Суд зауважив, зокрема, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.

65. За таких умов доводи про те, що позивачем не надано доказів в підтвердження обставини, що свідчать про наміри відповідача щодо протиправного виведення коштів та припинення власної господарської діяльності для завдання шкоди кредитору (чи ухилення від виконання грошового зобов`язання у разі його підтвердження в судовому порядку), за умови доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном, свідчить про застосування судом апеляційної інстанції завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.06.2023 у справі №37з-23).

66. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду, у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

67. У разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

68. При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №911/1695/18, обов`язкового з`ясування при вжитті заходів забезпечення позову вартості майна, на яке судом накладається (в порядку вжиття таких заходів) арешт, процесуальним законом не передбачено.

69. Зважаючи на викладене, накладення апеляційним господарським судом у цій справі арешту на Майно без встановлення його вартості не суперечить вимогам процесуального законодавства, зокрема, щодо адекватності та співмірності відповідного заходу забезпечення відносно вимог позову, адже з урахуванням наведених правових позицій Верховного Суду з`ясування вартості майна під час розгляду заяви про забезпечення позову не є обов`язковим, а має відбуватися на стадії виконання відповідного судового рішення.

70. Водночас у постанові від 07.08.2023 у справі №922/875/23 Верховний Суд виснував про помилкове накладення арешту і на грошові кошти в межах загальної ціни позову, і на все рухоме та нерухоме майно відповідача, з одночасним вибірковим ("у тому числі на…") наведенням переліку майна, яке підлягає арешту в межах ціни позову без з`ясування вартості останнього.

71. Однак, на відміну від справи №922/875/23, у цій справі Банк заявив про вжиття щодо ОСОБА_2 заходів забезпечення позову лише шляхом накладення арешту на Майно (накладення арешту на грошові кошти на рахунках стосується заходів забезпечення щодо інших відповідачів - ТОВ "Фортекс", ТОВ "Фортекс Стіл").

72. Отже, викладені в постанові від 07.08.2023 у справі №922/875/23, а також у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 висновки Верховного Суду, які стосуються співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами при забезпеченні позову шляхом накладення арешту одночасно на кошти і на майно відповідача, є нерелевантними до правовідносин у цій справі. Відповідно, є безпідставними та підлягають відхиленню аргументи Скаржника щодо протиправності застосування судом апеляційної інстанції заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на Майно за відсутності інформації про грошові кошти на рахунках ОСОБА_2 та про різницю між такими грошовими коштами та вартістю Майна.

73. Разом з тим Верховний Суд також враховує, що Скаржник у касаційній скарзі не спростовує висновки апеляційного господарського суду, які стали передумовами для задоволення Заяви в зазначеній частині, зокрема, про ненадання відповідачами доказів наявності в них достатньої кількості грошових коштів для можливого виконання судового рішення в разі задоволення позову Банку, про існування ризику вчинення ОСОБА_2 дій, спрямованих на відчуження Майна з метою приховання та недопущення звернення стягнення на нього на виконання судового рішення (зважаючи на вжиті ним заходи щодо дарування іншого майна своїм дітям після укладення Кредитного договору та договорів поруки) тощо.

74. Також, заперечуючи проти вжиття заходів забезпечення щодо ОСОБА_2 , Скаржник не зазначає, яким чином їх вжиття порушує його права, не зазначає інших обставин, що в сукупності свідчать про можливість Банку захистити свої права, за захистом яких він звернувся у цій справі, в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо позов буде задоволено, а зазначені заходи забезпечення позову в цій справі не будуть вжиті судом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

75. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції в частині вжиття заходів забезпечення позову щодо ТОВ "Фортекс" та ТОВ "Фортекс Стіл" із залишенням у зазначеній частині в силі ухвали суду першої інстанції з мотивів, викладених у цій постанові.

76. В іншій частині постанову апеляційного господарського суду необхідно залишити без змін, оскільки Скаржник не спростував висновки суду апеляційної інстанції, не довів порушення судом норм процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення в частині вжиття заходів забезпечення позову щодо ОСОБА_2 .

77. Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 300 301 308 309 310 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортекс" арбітражного керуючого Венської Оксани Олександрівни задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.08.2023 у справі №904/3234/23 скасувати в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортекс" і Товариства з обмеженою відповідальністю "Фортекс Стіл". У зазначеній частині залишити в силі ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2023 у справі №904/3234/23.

3. В іншій частині постанову Центрального апеляційного господарського суду від 10.08.2023 у справі №904/3234/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді К. Огороднік

В. Пєсков