Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.04.2021 року у справі №904/2782/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/2782/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В. П. (головуючий), Бенедисюка І. М. і Булгакової І. В.,

за участю секретаря судового засідання Хахуди О. В.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" - Савчука Ю. М.,

відповідача-1 - товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" - не з'яв.,

відповідача-2 - товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД" - не з'яв.,

розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (далі - ТОВ "Серединецьке", Позивач)

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2020

(суддя Фещенко Ю. В. ) та

постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.04.2021

(головуючий суддя - Широбокова Л. П., судді Орєшкіна Е. В. і Кощеєв І. М. )

зі справи № 904/2782/20

за позовом ТОВ "Серединецьке"

до: товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" (далі - Відповідач-1);

товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Армада ЛТД" (далі - Відповідач-2)

про визнання недійсним договору поруки від 30.03.2018 № 3П/24АФ-14.

РУХ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позов було подано про визнання недійсним укладеного Відповідачем-1 та Відповідачем-2 договору поруки від 30.03.2018 № 3П/24АФ-14 (далі - Договір поруки).

2. Позов обґрунтовано тим, що Договір поруки не направлений на реальне настання правових наслідків, укладений з метою зміни територіальної підсудності та містить ознаки фіктивного правочину в розумінні статті 234 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції

3. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від
12.04.2021, у позові відмовлено.

4. Рішення та постанову мотивовано тим, що Позивачем не доведено наявності цивільно-правового інтересу у визнанні недійсним Договору поруки.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

5. У касаційній скарзі до Верховного Суду Позивач, зазначаючи про неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, просить скасувати оскаржувані рішення з даної справи, а позов задовольнити повністю.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Судом апеляційної інстанції застосовані норми права без врахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у низці зазначених скаржником постанов Пленуму Верховного Суду України, пленуму Вищого господарського суду України, постанов Верховного Суду, постанов Вищого господарського суду України, і скаржник наполягає на наявності підстав для визнання оспорюваного правочину - Договору поруки недійсним.

7. Для досягнення мети щодо зміни підсудності спору, який виник з умов договору фінансового лізингу, відповідачами у змові було порушено цивільно-правові інтереси Позивача, які захищаються установчими документами Відповідача-1 та Відповідача-2, а також положеннями частини 2 статті 505 ЦК України та частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України.

Доводи інших учасників справи

8. У відзиві на касаційну скаргу Відповідач-1 заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про відсутність порушеного або оспорюваного у зв'язку з Договором поруки права Позивача, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

Від Відповідача-2 відзив на касаційну скаргу не надходив.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Відповідачем-1 (лізингодавець) і Позивачем (лізингоодержувач) укладений договір фінансового лізингу від 27.03.2014 №3П/24АФ-14 (далі - Договір лізингу), відповідно до якого лізингодавець зобов'язується передати на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу (сівалки, бункери, загалом на 435 620 дол. США, з ПДВ - 5 148 599,56 грн. ), а лізингоодержувач приймає предмет лізингу та зобов'язується сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

До Договору лізингу були укладені також додаткові угоди.

10. На забезпечення виконання зобов'язань Позивача перед Відповідачем-1 за Договором лізингу було укладено три договори поруки, у тому числі оспорюваний Договір поруки між Відповідачем-1 (лізингодавець) і Відповідачем-2 (поручитель), предметом якого є зобов'язання поручителя перед лізингодавцем у повному обсязі солідарно відповідати за виконання Позивачем (лізингоодержувачем) своїх зобов'язань перед лізингодавцем, які випливають з умов Договору лізингу.

11. Відповідач-1 звернувся до Відповідача-2 з письмовою вимогою від 21.02.2019, в якій повідомив, що платежі за графіком внесення лізингових платежів та графіком погашення простроченої заборгованості за Договором лізингу боржник не вносить, станом на 21.02.2019 заборгованість (без урахування штрафних санкцій) боржника складає 9 309 480,93 грн. та вимагав не пізніше трьох днів з моменту отримання даної вимоги сплатити грошові кошти в зазначеній сумі.

Відповідач-2 натомість письмово повідомив Відповідача-1 про скрутний фінансовий стан та відсутність можливості у повному обсязі виконати вимоги Відповідача-1; водночас Відповідач-2 гарантував можливість часткового погашення заборгованості.

12. На виконання умов оспорюваного договору Відповідач-2 перерахував Відповідачу-1 кошти в сумі 100 грн.

13. За твердженням Позивача, Договір поруки укладався лише з метою зміни територіальної підсудності у справі №904/2782/20 та визначення підсудності на території Дніпропетровської області, а не з метою настання реальних наслідків, у зв'язку з чим й просив визнати цей Договір недійсним через його фіктивність.

14. Зі змісту Договору поруки вбачається, що він є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем. Цей договір не створює обов'язків для Позивача (боржника), не впливає безпосередньо на його права і обов'язки.

15. У квітні 2019 року Відповідач-1 звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача-2, товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Сварог-Буковина ", ТОВ "Лотівка Еліт" про солідарне стягнення заборгованості за лізинговими платежами в сумі 9 309 480,93 грн., 365% річних у сумі 12 054 962,93 грн. - справа № 904/1417/19, позовні вимоги в якій обґрунтовані, зокрема, неналежним виконанням умов: Договору поруки Відповідачем-2; договору поруки від 27.03.2014 №1П/24АФ-14 ТОВ "Лотівка Еліт"; договору поруки від 30.03.2018 №2П/24АФ-14 ТОВ "Сварог-Буковина", які виступають поручителями з виконання лізингоодержувачем (Позивачем) своїх зобов'язань за Договором лізингу.

Отже, оспорюваний Договір поруки укладений за рік до подання вказаного позову, а Відповідач-1 (ТОВ "Агротек") звернувся до суду з позовною заявою у справі № 904/1417/19 до всіх поручителів за Договором лізингу.

ТОВ "Серединецьке" (позивач у даній справі) взагалі не було відповідачем у справі № 904/1417/19.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

16. ЦК України:

стаття 15:

- кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства;

стаття 16:

- кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

17. Господарський процесуальний кодекс України:

частина друга статті 4:

- юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду;

стаття 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша);

- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя);

- кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта);

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

18. Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним Договору поруки.

19. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина 3 статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін правочину до того стану, який саме вони (сторони) мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, що сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав; тобто особа (позивач) має обґрунтувати юридичну зацікавленість щодо наявності/відсутності цивільних прав та/або інтересів.

20. Водночас у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17 викладено правовий висновок про те, що недійсність, зокрема, правочину, договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

21. Судами попередніх інстанцій у розгляді справи з'ясовано недоведеність Позивачем наявності його цивільно-правового інтересу у визнанні недійсним Договору поруки.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.

22. Позивач у даній справі неодноразово, в т. ч. у касаційній скарзі, стверджував, що Договір поруки укладений з метою зміни територіальної юрисдикції (підсудності), і саме в цьому вбачав порушення своїх інтересів. Таким чином, йдеться про те, що Позивач вимагає визнання недійсним оспорюваного Договору поруки для захисту свого процесуального, а не цивільно-правового інтересу.

Аналогічний правовий висновок викладено в останній за часом прийняття з даного питання постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 зі справи № 904/2979/20 за участю тих же сторін і з аналогічним же предметом позову.

23. Скаржник зазначав також на "порушення вчинене ТОВ "Агротек" шляхом укладення останнім з ТОВ "Торговий дім "Армада ЛТД" договору поруки № 3П/24АФ-14 від 30 березня 2018 року без відома ТОВ "Серединецьке" та передавши (проінформовано) про всі умови договору фінансового лізингу № 24АФ-14 від 27 березня 2014 року", посилаючись при цьому на частину 2 статті 505 ЦК України.

Дані доводи визнаються неприйнятними.

Відповідно до статті 505 ЦК України:

- комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію (частина перша);

- комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці (частина друга).

Позивачем не обґрунтовано та не доведено у судах попередніх інстанцій:

- по-перше, що Відповідач-1 "передав (проінформував)" Відповідача-2 про всі умови Договору лізингу;

- по-друге, що інформація, яка містилася в Договорі лізингу, мала комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів збереження її секретності, вжитих особою, яка контролює цю інформацію, - Позивачем у вигляді тих чи інших засобів технічного, організаційно-правового характеру, спрямованих на захист інформації від несанкціонованого доступу третіх осіб. Зокрема, скаржником не наводилося даних про наявність у Договорі лізингу умов, які забороняли б Відповідачу-1 доводити усі або певні умови (пункти) цього договору до відома третіх осіб.

24. Скаржник посилався на укладення Договору поруки Відповідачем-1 і Відповідачем-2 з порушенням частини 1 статті 199 Господарського кодексу України, згідно з якою виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими частини 1 статті 199 Господарського кодексу України та іншими законами; за погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

При цьому, однак, відповідно до частини 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Отже, сторонами договору поруки закон визначає поручителя і кредитора боржника і не встановлює обов'язкової участі в такому договорі самого боржника.

25. Недоведеність Позивачем порушення у зв'язку укладенням оспорюваного договору його цивільних прав та/або цивільно-правових інтересів виключає можливість задоволення заявленого позову.

У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17, а також у постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі № 201/8412/18 також наведено правовий висновок, згідно з яким недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

26. Крім того, Суд звертає увагу на те, що Позивач не наділений законом повноваженнями здійснювати контроль (нагляд) за законністю (відповідністю закону) правочинів, вчинюваних між собою іншими юридичними особами.

27. Відтак Суд не досліджує інші обставини справи, оскільки це не впливає на результат її розгляду.

28. Судом приймаються доводи, наведені у відзиві Відповідача-1 на касаційну скаргу, у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у даній постанові.

Висновки за результатами розгляду справи

29. Звертаючись з касаційною скаргою, Позивач не довів неправильного застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

30. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Позивача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення попередніх судових інстанцій - без змін за відсутності визначених процесуальним законом підстав для їх скасування.

Судові витрати

31. Понесені Позивачем у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від
02.09.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від
12.04.2021 у справі № 904/2782/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова