ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 917/1854/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Малашенкової Т.М., Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

прокуратури - Янківський С.В. (посвідчення від 01.03.2023 №076381),

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комбінат виробничих підприємств"

на рішення господарського суду Полтавської області від 10.02.2022 та

постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2022

за позовом заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комбінат виробничих підприємств"

про стягнення 4 026 124,99 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (далі - Виконавчий комітет, позивач) звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комбінат виробничих підприємств" (далі - ТОВ "БК "Комбінат виробничих підприємств", відповідач) про стягнення 3 773 652, 16 грн заборгованості за договором про пайову участь (внесок) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 06.05.2019 №02-49/49 та 252 472, 83 грн пені.

1.2. В обґрунтування заявлених вимог Прокурор послався на неналежне виконання відповідачем умов договору про (внесок) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 06.05.2019 №02-49/49 (далі - Договір), що встановлено Прокурором під час вивчення законності у сфері своєчасності та повноти надходження до бюджету коштів пайової участі.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.02.2022 (суддя Киричук О.А.) позов задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "БК "Комбінат виробничих підприємств" на користь Виконавчого комітету 3 773 652, 16 грн основного боргу та 252 472, 83 грн пені; стягнуто з ТОВ "БК "Комбінат виробничих підприємств" на користь Полтавської обласної прокуратури витрати на сплату судового збору у розмірі 60 391,87 грн.

2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 (колегія суддів: Тихий В.П., Геза Т.Д., Терещенко О.І.) рішення господарського суду Полтавської області від 10.02.2022 залишено без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. ТОВ "БК "Комбінат виробничих підприємств" (далі - скаржник), не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 10.02.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 зі справи №917/1854/21 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. В обґрунтування підстав касаційного оскарження ТОВ "БК "Комбінат виробничих підприємств" посилається на: пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, положення статті 58 Конституції України, частини п`ятої статті 30, статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та порушено норми процесуального права, зокрема статті 5 11 236 ГПК України, а висновки Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах відсутні.

4.1.2. За твердженням скаржника, суди попередніх інстанцій не врахували, що положеннями Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" на час виникнення спірних правовідносин імперативно було передбачено обов`язок, а не право органу місцевого самоврядування, зменшити розмір пайової участі замовника будівництва на підтверджену суму кошторисної вартості будівництва інженерних мереж (робіт з будівництва зовнішніх мереж водопроводу та каналізації), яке замовник здійснив у зв`язку з виконанням технічних умов. При цьому органи місцевого самоврядування не можуть самовільно змінювати законне право замовника будівництва на таке зменшення та вимагати для цього вчинення замовником додаткових дій, які не передбачені порядком залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. Прокурором подано відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

4.2.2. Зокрема, у відзиві на касаційну скаргу Прокурор зазначає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах (положення статей 204, 629 Цивільного Кодексу України, статтю 188 Господарського Кодексу України та статей 30, 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

4.2.3. Прокурор наголошує на тому, що спірним Договором, укладеним між сторонами, чітко передбачено порядок сплати замовником будівництва пайового внеску. Договірні відносини, які склались між сторонами спору передбачають умовою належного виконання Договору саме сплату замовником будівництва пайового внеску до місцевого бюджету, а не будівництво водопроводу та каналізаційної насосної станції, яке було здійснено відповідачем.

4.2.4. Прокурор вважає, що оскільки спір стосується позовних вимог щодо стягнення заборгованості, а не внесення змін до нього або спору відносно припинення зобов`язанням за договором, положення частини п`ятої статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у такому спорі не підлягають застосуванню. З огляду на наведене просить Суд закрити касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "БК "Комбінат виробничих підприємств" на рішення господарського суду Полтавської області від 10.02.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 у справі №917/1854/21.

5. Розгляд клопотань

5.1. Від ТОВ "БК "Комбінат виробничих підприємств" 09.03.2023 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивовано тим, що представник відповідача не може взяти участь у судовому засіданні у зв`язку з особистою зайнятістю представника у судовому засіданні в Другому апеляційному адміністративному суді.

5.2. У судовому засіданні 09.03.2023 Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні зазначеного клопотання, оскільки: участь представників учасників справи у судовому засіданні не визнавалася обов`язковою; згідно з частиною першою статті 300 ГПК України суд касаційної здійснює касаційний перегляд в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; відповідно до частини третьої статті 301 ГПК України розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи; позиція ТОВ "БК "Комбінат виробничих підприємств" зі справи викладена у поданій ним касаційній скарзі; ТОВ "БК "Комбінат виробничих підприємств" було завчасно повідомлене про дату, час та місце судового засідання; учасники справи не обмежені законом в кількості уповноважених осіб для представництва їх інтересів, у тому числі, й у суді касаційної інстанції, відповідно, учасник справи - ТОВ "БК "Комбінат виробничих підприємств" не був позбавлений можливості взяти участь у судовому засіданні 09.03.2023 як в порядку самопредставництва, так і через залучення інших представників, зокрема, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено таке.

6.1. Полтавською обласною прокуратурою виявлено факт невиконання ТОВ "БК "Комбінат виробничих підприємств" зобов`язань щодо сплати пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.

6.2. Суди встановили, що ТОВ "БК "Комбінат виробничих підприємств" звернулося до Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області з листом від 18.12.2018 за вих. № 1/5795, у якому посилаючись на початок будівництва багатоквартирних житлових будинків по вулицях: Полтавській, 1, Полтавській, 3 та Кременчуцькій, 54б у селі Розсошенці, Полтавського району Полтавської області, просило у відповідності до пункту 6 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" укласти договори про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Щербанівської сільської ради.

6.3. У подальшому між Виконавчим комітетом та ТОВ "БК "Комбінат виробничих підприємств" (замовник) 06.05.2019 укладено договір про пайову участь (внесок) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту Щербанівської сільської ради, Полтавського району, Полтавської області. Предметом даного Договору є пайовий внесок замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Розсошенці при здійсненні будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Полтавській, 3, у с. Розсошенці, Полтавського району, Полтавської області.

6.4. Зокрема, за умовами пункту 2.1 Договору замовник перераховує кошти в розмірі 4% від загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта на рахунок Виконавчого комітету Щербанівської сільської ради до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, але не пізніше, ніж до 31.12.2020. Замовник зобов`язується перерахувати кошти на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури в повному обсязі та у терміни, встановлені умовами цього Договору (пункт 3.1 Договору).

6.5. Замовник будівництва зобов`язується у разі змін та доповнень до проектно-кошторисної документації, які спричиняють зміни техніко-економічних показників будівництва, виступити з клопотанням перед Виконавчим комітетом про внесення відповідних змін до Договору пайової участі (пункт 3.2 Договору).

6.6. Виконавчий комітет має право проводити розрахунок величини пайової участі Замовника та контролювати виконання умов Договору (пункт 3.3 Договору).

6.7. Замовник будівництва звільняється від сплати пайового внеску у разі втрати права на будівництво об`єкта в установленому порядку. У цьому випадку кошти повертаються на рахунок замовника будівництва (пункт 4.3 Договору).

6.8. Відповідно до умов пункту 4.4 Договору за порушення умов пункту 2.1 Договору замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на дату настання платежу, від суми несплати пайового внеску.

6.9. Даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного його виконання (пункт 5.1 Договору).

6.10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на обґрунтування позовних вимог Прокурором до матеріалів позовної заяви додано зведений кошторисний розрахунок вартості об`єкта будівництва, а саме: будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Полтавській, 3 в селі Розсошенці Полтавського району Полтавської області, відповідно до якого вартість об`єкта будівництва склала 94 341 304,00 грн. Сума зведеного кошторисного розрахунку вартості вказаного, об`єкта будівництва становить 94 341, 304 тис.грн.

6.11. За розрахунками Прокурора у відповідності до умов Договору, виходячи з того, що сума зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва становить 94 341 304,00 грн відповідач на виконання умов Договору має обов`язок перерахувати на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури грошові кошти у сумі 3 773 652,16 грн, що становить 4 % від загальної кошторисної вартості об`єкта будівництва.

6.12. Як встановлено судами, згідно з даними Реєстру будівельної діяльності, розміщеного в мережі Інтернет на Порталі Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва розміщена інформація про зареєстрований сертифікат №ІУ123200925228 про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту Будівництво багатоквартирного житлового будинку по вул. Полтавській, 3 у с.Розсошенці, Полтавського району, Полтавської області.

6.13. У зазначеному сертифікаті вказано, що сплата пайової участі за Договором від 06.05.2019 підтверджується платіжним дорученням від 27.08.2020 №2475. Однак, згідно з інформацією Виконавчого комітету, зокрема, листи від 25.05.2021 №02-28/1170, від 12.08.2021 №02-28/1905, ТОВ "БК "Комбінат виробничих підприємств" пайовий внесок у розвиток інфраструктури на даний час не сплатило, що свідчить про невиконання зобов`язань за Договором та, відповідно, недоотримання коштів місцевим бюджетом.

6.14. У зв`язку із невиконанням відповідачем договірних зобов`язань, Виконавчим комітетом на адресу відповідача було направлено лист від 05.01.2021 №02-29/31 та претензію від 06.05.2021 за вих.№02-29/1036 з вимогою на виконання умов Договору перерахувати суму основного боргу (пайового внеску) в розмірі 3 773 652,16 грн, а також сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму 168 418, 61 грн.

6.15. Прокурор у позовній заяві стверджує, що відповідач свої зобов`язання за Договором так і не виконав. Несплата ТОВ "БК "Комбінат виробничих підприємств" пайового внеску у розвиток інфраструктури Щербанівської сільської ради призводить до недофінансування інвестиційних потреб територіальної громади та підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, якою відповідно до статті 142 Конституції України, у тому числі, є доходи місцевих бюджетів, що перебувають у власності територіальних громад сіл, селищ, міст. Такі дії, у в свою чергу, завдають істотної шкоди інтересам держави.

6.16. З огляду на наведене вище, прокурор просить суд стягнути 4 026 124,99 грн, у тому числі: 3 773 652,16 грн основного боргу по Договору (внесок) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту Щербанівської сільської ради, Полтавського району Полтавської області та 252 472,83 грн пені у зв`язку з порушенням строків щодо виконання грошового зобов`язання.

6.17. Як встановили суди попередніх інстанцій, ТОВ "БК "Комбінат виробничих підприємств" заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказувало на те, що ним виконано свій обов`язок за Договором - замінивши грошове зобов`язання альтернативним. Зокрема, відповідач стверджує, що ним побудовано об`єкти інженерної інфраструктури відповідно до технічних умов, а відтак, у нього, як у замовника відсутній обов`язок зі сплати 3 773 652,16 грн, оскільки частка кошторисної вартості будівництва інженерних об`єктів, як виконання технічних умов з водопостачання та водовідведення багатоквартирного житлового будинку по вул. Полтавській, 3, у с. Розсошенці, Полтавського району, Полтавської області перевищує визначений позивачем розмір пайового внеску. З огляду на наведене відповідач вважає, що відповідно до частини п`ятої статті 30 та статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту для нього по об`єкту будівництва - будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями по вул. Полтавській, 3, у с. Розсошенці, Полтавського району, Полтавської області повинен бути зменшений.

6.18. На обґрунтування свої доводів відповідач вказував, що він, як замовник будівництва багатоквартирних житлових будинків за адресами: вул. Полтавська, 1, Полтавська, 3 та вул. Кременчуцька, 54б у с. Розсошенці, Полтавського району, Полтавської області саме з метою початку проектування зазначених будинків, отримав технічні умови від 06.09.2013 №2/514 на підключення об`єкту, що проектується (реконструюється). Технічними умовами передбачено будівництво двох напірних каналізаційних колекторів від КНС "Міськмолокозавод" у м. Полтаві по вул. Комарова, буд. 10 до супрунівських очисних споруд. Обставини, що виконання робіт передбачених технічними умовами від 06.09.2013 №2/514 дійсно необхідне для забезпечення потреб багатоквартирних житлових будинків по вул. Полтавська, 1, Полтавська, 3 та вул. Кременчуцька, 54б у с. Розсошенці, Полтавського району, Полтавської області також підтверджуються листом КП ПОР "Полтававодоканал" від 25.11.2020 №2/4886. Вказані споруди, після завершення будівництва, у будь якому випадку мають бути передані у комунальну власність Щербанівської територіальної громади, як передбачено умовами договору, а вартість будівництва вказаних споруд складає 16 420 730,00 грн.

6.19. З огляду на те, що позивачем не прийнято рішення про зменшення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, відповідач вважає, що на даний час позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором про пайову участь у розмірі 4 026 124,99 грн є необґрунтованою, заявленою завчасно, протиправною та такою, що порушує гарантовані права та свободи відповідача, як забудовника.

6.20. Судами встановлено, що сторонами при укладанні Договору не передбачено зменшення розміру пайової участі для ТОВ "БК "Комбінат виробничих підприємств" на суму вартості будівництва каналізаційних колекторів для об`єкту будівництва по вул. Полтавській, 3 у с. Розсошенці, а у матеріалах справи відсутнє відповідне рішення органу місцевого самоврядування про відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту.

6.21. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що сторонами при укладенні Договору не передбачено зменшення розміру пайової участі для ТОВ "БК "Комбінат виробничих підприємств" на суму вартості будівництва каналізаційних колекторів для об`єкту будівництва по вул. Полтавській, 3, у с. Розсошенці, Полтавського району Полтавської області. Натомість зменшення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту на підставі частини п`ятої статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" суд визнав безпідставним, оскільки згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" частину п`яту статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виключено. Ураховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань у частині своєчасного та повного перерахування суми пайового внеску, часткову сплату відповідачем суми пайового внеску, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу та пені.

6.22. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, зазначив про те, що до спірних правовідносин належить застосовувати норми Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у редакції, що діяла на момент їх виникнення, оскільки ці правовідносини у сфері містобудування пов`язані з зобов`язанням позивача взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста виникли з 06.05.2019 на підставі Договору, тобто до втрати чинності положень частини п`ятої статті 30 та статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

6.23. Водночас, відхиляючи твердження відповідача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень частини п`ятої статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", суд апеляційної інстанції виходив з того, що положеннями вказаної норми лише передбачено право замовника на зменшення розміру пайової участі, і яке у будь-якому випадку має бути реалізовано з урахуванням загальних засад цивільного законодавства та умов Договору. При цьому, судом враховано, що сторонами при укладанні Договору не передбачено зменшення розміру пайової участі для ТОВ "БК "Комбінат виробничих підприємств" на суму вартості будівництва каналізаційних колекторів, а також те, що відповідач фактично не скористався своїм правом на вирішення спору, шляхом внесення змін до Договору.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.3. Предметом касаційного перегляду є судові рішення попередніх інстанцій в частині висновків щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Прокурора про стягнення 3 773 652,16 грн заборгованості за Договором про пайову участь (внесок) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та стягнення 252 472, 83 грн пені. Згідно з доводами касаційної скарги ТОВ "БК "Комбінат виробничих підприємств" у частині висновків суду щодо підстав представництва інтересів держави Прокурором у спірних правовідносинах судові рішення попередніх інстанцій жодною із сторін спору не оскаржуються.

7.4. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, яким передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

7.5. В якості підстави для подання касаційної скарги ТОВ "БК "Комбінат виробничих підприємств" визначено пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 58 Конституції України, частини п`ятої статті 30, статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у подібних правовідносинах.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Верховний Суд забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження і зазначає таке.

8.2. Так, причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача несплаченої суми пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Розсошенці при здійсненні будівництва об`єкта містобудування, а також нарахованої на суму основного боргу пені. Водночас, з урахуванням заперечень проти позовних вимог, у касаційному розгляді скаржник ставить питання щодо наявності/відсутності підстав для зменшення розміру пайової участі в силу приписів частини п`ятої статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

8.3. У контексті доводів касаційної скарги щодо неправильного застосування судами положень статті 58 Конституції України, частини п`ятої статті 30, статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та порушення норм процесуального права (статей 5 11 236 ГПК України) Верховний Суд зазначає таке.

8.4. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

8.5. За змістом частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

8.6. Договір виконує функцію безпосередньої правостворюючої підстави виникнення зобов`язання. Це означає, що права та обов`язки сторін, які становлять зміст зобов`язання, виникають із самого договору і не потребують інших факторів.

8.7. Згідно з частиною другою статті 14 цього Кодексу цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

8.8. Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що Договір є укладеним та обов`язковим для виконання сторонами. За умовами Договору відповідач як замовник будівництва зобов`язався сплатити пайовий внесок на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Розсошенці при здійсненні будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Полтавській, 3, у с. Розсошенці, Полтавського району, Полтавської області. Відповідно до умов Договору строк виконання зобов`язання відповідача сплив 31.12.2020. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач взяті на себе зобов`язанням за Договором не виконав, що і стало підставою для звернення прокурора з даним позовом. З огляду на наведене, суди визнали обґрунтованими позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 3 773 652,16 грн та виходячи з умов Договору встановили прострочення виконання грошового зобов`язання відповідача з 01.01.2021, а тому обґрунтованими визнано також вимоги про сплату пені, нарахованої з 01.01.2021 по 30.06.2021 на суму 252 472,83 грн.

8.9. Згідно з частиною третьою статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

8.10. Поряд з тим, у даній справі спірні правовідносини пов`язані зі сплатою відповідачем пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, порядок якої визначено Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

8.11. Відповідно до частин першої-третьої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

8.12. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій (частина перша статті 40 Закону).

8.13. Абзацом першим частини п`ятої статті 30 Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об`єкти передаються у комунальну власність.

8.14. Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 30 Закону у разі якщо кошторисна вартість будівництва інженерних мереж та/або об`єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) перевищує розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, орган місцевого самоврядування приймає рішення про відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту.

8.15. Аналіз вищенаведеної частини п`ятої статті 30 Закону, свідчить, що вказаною нормою передбачено саме зменшення розміру пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму кошторисної вартості інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури, будівництво яких поза межами його земельної ділянки є необхідним за технічними умовами, передаються у комунальну власність.

8.16. Так у розгляді даного спору Верхоний Суд у застосуванні положень частини п`ятої статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 03.04.2018 у справі №904/9051/18, від 11.07.2018 у справі №914/1996/17, від 13.11.2019 у справі №911/2646/18, від 17.09.2020 у справі №916/1337/18 згідно з якою: "Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено імперативну норму щодо зменшення розміру пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму кошторисної вартості інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури, будівництво яких поза межами його земельної ділянки є необхідним за технічними умовами. Передача таких інженерних мереж у комунальну власність та відповідне зменшення розміру пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму кошторисної вартості інженерних мереж та об`єктів інженерної інфраструктури не може бути поставлено в залежність від волевиявлення органу місцевого самоврядування щодо набуття зазначених мереж до комунальної власності всупереч імперативно визначеній нормі законодавства".

8.17. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за Договором дійшли висновку, що в силу вимог положень статей 173 179 180 193 Господарського кодексу України відповідач має обов`язок сплатити розмір пайової участі, визначений умовами Договору та у строки встановлені сторонами у Договорі. За висновками суду, з огляду на положення статті 188 ГК України та виходячи з того, що відповідач фактично не скористався своїм правом на вирішення спору, шляхом внесення змін до Договору, суди відхилили твердження ТОВ "БК "Комбінат виробничих підприємств" у частині обов`язкового застосування до спірних правовідносин положень частини п`ятої статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

8.18. У контексті доводів касаційної скарги та встановлених судами фактичних обставин справи, Суд враховує, що відповідно до положень частини першої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють саме органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

8.19. Відповідно до статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

8.20. Як свідчать матеріали справи відповідач у відзиві на позовну заяву вказував про те, що рішенням десятої сесії сьомого скликання Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 09.08.2016 затверджено Порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі замовників у розвитку інфраструктури населених пунктів Щербанівської сілької ради (далі - Порядок) і додатком до вказаного порядку затверджено Типовий договір про пайову участь (внесок) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту Щербанівської сільської ради (далі - Типовий договір). Зокрема, відповідач наголошував на тому, що пунктом 2.3 Типового договору, передбачено, якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об`єкти передаються у комунальну власність. Вказані положення також містить пункт 5.10 Порядку.

8.21. Таким чином, Суд погоджується з доводами скаржника про те, що право забудовника на зменшення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту імперативно визначено законом та не може ставитись у залежність від волевиявлення органу місцевого самоврядування.

8.22. Водночас, Суд зауважує, що таке право замовника ставиться у залежність від обставин дотримання ним норм законодавства у сфері створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів Щербанівської сілької ради та здійснення відповідних дій та процедур, які визначені у Порядку і дають змогу встановити як точну суму пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту так і суму здійснених витрат на будівництва інженерних мереж, які підлягають передачі до комунальної власності населеного пункту. Подібна за змістом правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 18.06.2020 зі справи №910/7707/19.

8.23. Отже, при вирішенні питання зменшення розміру пайової участі замовник має довести кошторисну вартість інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури, будівництво яких поза межами його земельної ділянки є необхідним за технічними умовами, а також надання уповноваженому органу місцевого самоврядування затвердженої в установленому порядку кошторисної документації об`єкта, яка б підтверджувала суму коштів, на яку позивач просить зменшити розмір пайової участі.

8.24. Таким чином, лише за умови доведеності факту здійснення відповідачем будівництва інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки відповідно до технічних умов замовник дійсно має право на зменшення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується, зокрема на суму їх кошторисної вартості.

8.25. Поряд з тим, у контексті доводів касаційної скарги та висновків судів попередніх інстанцій, Суд зазначає, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину, зокрема, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Кожний вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. Отже до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

8.26. Як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень, суд апеляційної інстанції при ухваленні рішення виходив з того, що сторонами при укладанні Договору не передбачено зменшення розміру пайової участі для ТОВ "БК "Комбінат виробничих підприємств" на суму вартості будівництва каналізаційних колекторів для об`єкту будівництва по вул. Полтавській, 3 у с. Розсошенці. При цьому у матеріалах справи відсутнє відповідне рішення органу місцевого самоврядування про відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту. Тобто, зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що вимоги відповідача щодо зменшення розміру пайової участі у спорі який стосується виконання сторонами договірних зобов`язань є передчасними.

8.27. При цьому Суд враховує, що згідно з положеннями частин першої - четвертої статті 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) технічні умови - це комплекс умов та вимог до інженерного забезпечення об`єкта будівництва, які повинні відповідати його розрахунковим параметрам щодо водопостачання (з урахуванням потреб забезпечення пожежогасіння), тепло-, електро- і газопостачання, водовідведення, зовнішнього освітлення, відведення зливових вод та телекомунікації. Фізична чи юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває в її власності або користуванні, має право на одержання технічних умов згідно із поданою нею заявою. Технічні умови надаються протягом 10 робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви. Технічні умови повинні відповідати законодавству, містити достовірну інформацію та обґрунтовані вимоги до об`єктів будівництва, а також відповідати намірам заявника щодо забудови земельної ділянки. У технічних умовах враховується, що місце приєднання інженерних мереж замовника до магістральних чи інших інженерних мереж розташовується на межі земельної ділянки замовника або за його згодою на території такої земельної ділянки.

8.28. Відповідач наголошує на тому, що ним, як замовником будівництва, з метою початку проектування зазначених багатоквартирних житлових будинків за адресами: вул. Полтавська, 1, Полтавська, 3 та вул. Кременчуцька, 54б у с. Розсошенці, Полтавського району, Полтавської області отримано технічні умови від 06.09.2013 №2/514 на підключення об`єкту, що проектується (реконструюється). Технічними умовами передбачено будівництво двох напірних каналізаційних колекторів від КНС "Міськмолокозавод" у м. Полтаві по вул. Комарова, буд. 10 до Супрунівських очисних споруд, яке необхідне для забезпечення потреб багатоквартирних житлових будинків по вул. Полтавська, буд. 1, Полтавська, буд. З та вул. Кременчуцька, буд. 546 у с. Розсошенці, Полтавського району, а також те, що вказані споруди, після завершення будівництва, у будь якому випадку мають бути передані у комунальну власність Щербанівської територіальної громади. При цьому вартість будівництва вказаних споруд складає 16 420 730,00 грн.

8.29. Позивач взагалі не визнає права відповідача щодо зменшення розміру пайової участі на суму кошторисної вартості будівництва двох напірних каналізаційних колекторів від КНС "Міськмолокозавод" у м. Полтаві по вул. Комарова, буд. 10, до Супрунівських очисних споруд. Зокрема, з огляду на те, що по-перше, вищевказані каналізаційні колектори не передані до комунальної власності Щербанівської сільської ради, Полтавського району, Полтавської області, по-друге, оскільки розташовуються на території Полтавської об`єднаної територіальної громади, а тому не можуть бути передані до комунальної власності Щербанівської об`єднаної територіального громади. На думку позивача, вказані об`єкти не можуть бути використані як предмет щодо зменшення розміру пайової участі в розвиток інфраструктури Щербанівської об`єднаної територіального громади для відповідача.

8.30. У спірних правовідносинах, касаційна інстанція погоджується з твердженням скаржника про те, що обов`язковість Технічних умов від 06.09.2013 №2/514 та їх чинність до завершення будівництва об`єкта презюмується в силу положень частин першої, сьомої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", внаслідок чого здійснення будівництва на виконання зазначених технічних умов надає замовнику право на зменшення розміру пайової участі на вартість таких робіт. Однак, таке право презюмується лише за умов доведеності факту здійснення замовником будівництва таких інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки відповідно до технічних умов.

8.31. Таким чином, виходячи з фактичних встановлених судами попередніх інстанцій обставин недоведення та необґрунтування відповідачем належним чином факту здійснення ним, як замовником робіт, з будівництва двох напірних каналізаційних колекторів від КНС "Міськмолокозавод" у м. Полтаві по вул. Комарова, буд. 10, до Супрунівських очисних споруд саме на виконання Технічних умов (забезпечення об`єкта будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул. Полтавській, 3, у с. Розсошенці, Полтавського району, Полтавської області), колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, щодо відсутності підстав у справі про стягнення заборгованості за договором про пайову участь (внеску) зменшення судом розміру пайової участі.

8.32. З огляду на наведене колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій у вирішенні даного спору вірно керувались положеннями статті 204 Цивільного кодексу України та надали оцінку правомірності/неправомірності дій відповідача в частині виконання/невиконання умов Договору про сплату пайових внесків.

8.33. Суд також вважає за необхідне зазначити про те, що відповідач після закінчення відповідних робіт з будівництва двох напірних каналізаційних колекторів від КНС "Міськмолокозавод" у м. Полтаві по вул. Комарова, буд. 10, до Супрунівських очисних споруд не позбавлений права звернутися до суду з позовом про стягнення відшкодування вартості понесених витрат та в межах відповідного спору. Подібні за змістом висновки викладено і у постановах Верховного Суду від 13.11.2019 зі справи №911/2646/18 та від 17.09.2020 зі справи №916/1337/18.

8.34. З огляду на викладене вище, у контексті доводів касаційної скарги, Верховний Суд зазначає, що обставини щодо неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права під час касаційного провадження не підтвердилися. Доводи касаційної скарги стосуються необхідності переоцінки доказів та зводяться до заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, а також перегляду вже здійсненої оцінки доказів у справі, без урахування меж розгляду справи касаційним судом.

8.35. За таких обставин, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу ТОВ "БК "Комбінат виробничих підприємств" без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду без змін.

8.36. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

8.37. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких у цій справі аргументовано не доведено.

8.38. ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.39. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.40. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.2. Оскільки за результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

10. Судові витрати

10.1. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення оскаржуваних судових рішень без змін, то судовий збір за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300 308 309 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Комбінат виробничих підприємств" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 10.02.2022 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 зі справи №917/1854/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова

Суддя В. Селіваненко