ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 911/1991/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Багай Н. О., Берднік І. С.

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Качура Д. М. (керівник),

відповідача - Котовського В. М. (в порядку самопредставництва),

третьої особи - не з`явилися,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська агенція приватизації" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 (головуючий - Михальська Ю. Б., судді Іоннікова І. А., Скрипка І. М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська агенція приватизації"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях з обмеженою відповідальністю

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національної академії аграрних наук України,

про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У липні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська агенція приватизації" (далі - ТОВ "Всеукраїнська агенція приватизації", Товариство, заявник, позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, Відділення, Орган приватизації, відповідач), за участю третьої особи - Національної академії аграрних наук України (далі - НААН України, Академія, третя особа) про: 1) визнання протиправним і скасування рішення РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях щодо відмови у включенні Державного підприємства "Дослідне господарство Панфильської дослідної станції Національного наукового центру "Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України" (далі - ДП "ДГ Панфильської ДС ННЦ "Інститут землеробства НААН України", Підприємство, Об`єкт приватизації) до переліку об`єктів малої приватизації, яка (відмова) викладена у формі листа від 23.06.2021 № 50-03.01-2710 (далі - рішення від 23.06.2021, оспорюване рішення); 2) зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ТОВ "Всеукраїнська агенція приватизації" від 01.06.2021 про включення вказаного об`єкта права державної власності до переліку об`єктів малої приватизації, з посиланням на положення частини 2 статті 19 Конституції України та статей 4, 7, 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що Відділення своїми діями допустило порушення прав Товариства на належний розгляд заяви про включення об`єкта права державної власності до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, та протиправно прийняв рішення від 23.06.2021 за відсутності вмотивованої відмови органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні включення Підприємства до переліку об`єктів приватизації.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Київської області від 07.10.2021 (суддя Лилак Т. Д.) позовні вимоги задоволено повністю з тих мотивів, що: 1) відмова відповідача у включенні об`єкта права державної власності до переліку об`єктів малої приватизації, яка оформлена листом від 23.06.2021 № 50-03.01-2710, є невмотивованою, оскільки не містить підстав відмови, визначених чинним законодавством про приватизацію; 2) відповідач і третя особа не довели належними та допустимими доказами таких підстав непогодження приватизації ДП "ДГ Панфильської ДС ННЦ "Інститут землеробства НААН України" як необхідність забезпечення вказаним підприємством продовольчої безпеки України та сприяння розвитку вітчизняних наукових досліджень в галузі сільського господарства та здійснення наукового забезпечення галузей агропромислового розвитку України; 3) матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин належності майна Підприємства до єдиного майнового комплексу НААН України та належності земельних ділянок ДП "ДГ Панфильської ДС ННЦ "Інститут землеробства НААН України" до земель, які використовуються для забезпечення діяльності Академії.

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 скасовано рішення Господарського суду Київської області від 07.10.2021 та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

5. Постанова аргументована посиланням на положення статті 19 Конституції України, статей 22 84 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), частин 1- 3 статті 4 і частин 7- 9 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", статей 1, 4 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу", постанови Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 № 421 "Про затвердження переліку установ, організацій та підприємств, що перебувають у віданні Національної академії аграрних наук України" (далі - постанова КМУ № 421), статей 236 269 277 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки: 1) з урахуванням правового висновку, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 911/1642/21, оформлена листом НААН України від 09.06.2021 № 10.3-3/235 відмова органу, уповноваженого управляти майном, у погодженні щодо включення ДП "ДГ Панфильської ДС ННЦ "Інститут землеробства НААН України" до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, є вмотивованою як така, що містить посилання на норми законодавства України, а саме на статті 1, 4 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" та частину 4 статті 84 ЗК України на обґрунтування необхідності забезпечення Підприємством, яке перебуває у віданні НААН України та є частиною її майнового комплексу, продовольчої безпеки України, що є складовою національної безпеки, сприяння розвитку вітчизняних наукових досліджень в галузі сільського господарства, здійснення наукового забезпечення галузей агропромислового розвитку України, зокрема ДП "ДГ Панфильської ДС ННЦ "Інститут землеробства НААН України" забезпечує науково-дослідним установам Академії умови для проведення наукових досліджень, випробувань і доопрацювання наукових розробок, їх апробації, виробництва оригінального елітного та репродукційного насіння сільськогосподарських культур, а земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні Підприємства, в повному обсязі використовуються у сільськогосподарському виробництві та науковій діяльності для виконання статутних завдань; 2) положення абзацу 4 частини 7 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" не вимагають від уповноваженого органу управління державним майном надання документального підтвердження причин відмови у погодженні щодо включення об`єкта права державної власності до переліку об`єктів, що підлягають приватизації; 3) до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення частини 3 статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", позаяк НААН України не належить до підприємств, установ та організацій, наведених у цій нормі (аналогічний висновок викладено в пунктах 64- 67 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 911/1642/21); 4) Орган приватизації не наділено повноваженнями оцінки достатності та законності мотивування органом управління (в цьому випадку НААН України) рішення та прийняття замість цього органу іншого рішення, яке Відділення особисто чи з урахуванням думки потенційного покупця, вважає правильним.

При цьому, відхиляючи доводи Товариства про те, що в цьому випадку в розумінні частини 9 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" вмотивована відмова органу управління (НААН України) має бути обґрунтована виключно тими підставами, які передбачено імперативними положеннями частин 1, 2, 4, 5 статті 4 цього Закону (ними визначено перелік об`єктів права державної та комунальної власності, приватизація яких заборонена законодавчо), апеляційний суд зазначив, що диспозитивні норми абзаців 1 та 4 частини 9 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", які регулюють спірні приватизаційні правовідносини, не передбачають того, що державний орган приватизації має вмотивувати свою відмову або що лист цього органу має містити вмотивовану відмову органу управління лише з посиланням на статтю 4 цього Закону.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Всеукраїнська агенція приватизації" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати повністю та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

7. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, наголошуючи, що: 1) суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування положень частини 3 статті 4 та частини 9 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", викладених в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 911/1642/21; 2) апеляційний суд не дослідив зібрані в справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, зокрема на підставі листа НААН України від 09.06.2021 № 10.3-3/235.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

8. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні повністю з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.

Розгляд справи Верховним Судом

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Всеукраїнська агенція приватизації" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 у справі № 911/1991/21 та призначено розгляд цієї справи в судовому засіданні на 01.11.2022.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 27.10.2022 № 29.3-02/1885 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 911/1991/21 у зв`язку із запланованою відпусткою судді Дроботової Т. Б.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2022 у справі № 911/1991/21 визначено колегію суддів у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, судді Багай Н. О., Берднік І. С.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.11.2022 розгляд касаційної скарги ТОВ "Всеукраїнська агенція приватизації" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 у справі № 911/1991/21 відкладено на 08.11.2022.

10. 06.11.2022 ТОВ "Всеукраїнська агенція приватизації" через систему "Електронний суд" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з клопотанням про доповнення заяви про усунення недоліків від 18.09.2022 № 0918/1Д, в якому (клопотанні) скаржник просить вважати це клопотання додатковим усуненням недоліків касаційної скарги та розглянути і додати до справи додаткове обґрунтування підстав касаційного оскарження у виді науково-правового експертного висновку Інституту держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук (НАН) України від 28.10.2022 № 126/95-е.

Вказане клопотання за своїм змістом є доповненням до касаційної скарги, поданої позивачем 14.08.2022.

Колегія суддів на підставі частини 2 статті 118 ГПК України залишає без розгляду зазначене клопотання як таке, що подано Товариством з пропуском передбаченого законом строку, оскільки відповідно до імперативних положень частини 1 статті 298 цього Кодексу особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження. Натомість перебіг вказаного процесуального строку закінчився 15.08.2022, клопотання про його поновлення з поважних причин скаржником не подавалося, що унеможливлює розгляд заявленого ним доповнення до касаційної скарги (схожий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 921/386/18).

Разом з тим Верховний Суд не бере до уваги долучений заявником до клопотання від 06.11.2022 науково-правовий експертний висновок Інституту держави і права імені В. М. Корецького Національної академії наук (НАН) України від 28.10.2022 № 126/95-е (щодо питання тлумачення норм частини 4 статті 84 ЗК України, абзацу 4 частини 9 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та статей 1, 4 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу") з огляду на таке.

Згідно зі статтею 108 ГПК України учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права щодо: 1) застосування аналогії закону, аналогії права; 2) змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

Отже, чинним процесуальним законодавством передбачено вичерпний перелік правозастосовчих питань, щодо яких учасники справи мають право подати до суду висновок експерта у галузі права, тобто до таких не належить питання тлумачення норм частини 4 статті 84 ЗК України, абзацу 4 частини 9 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та статей 1, 4 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" в спірних приватизаційних правовідносинах.

Крім того, відповідно до імперативних вимог статті 109 ГПК України висновок експерта у галузі права не є доказом, має допоміжний (консультативний) характер і не є обов`язковим для суду. Суд може посилатися в рішенні на висновок експерта у галузі права як на джерело відомостей, які в ньому містяться, та має зробити самостійні висновки щодо відповідних питань (схожий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 910/18649/19).

Колегія суддів наголошує, що самостійні висновки щодо відповідних правозастосовчих питань наведено в пунктах 25- 27 цієї постанови.

11. 08.11.2022 до початку судового засідання ТОВ "Всеукраїнська агенція приватизації" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з клопотанням про передачу справи № 911/1991/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду в зв`язку з виключною правовою проблемою, яка, на думку скаржника, полягає в систематичності відмов органів приватизації у включенні єдиних майнових комплексів державних підприємств до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, тоді як наразі існує незначна та неоднозначна судова практика щодо визначення правомірності вмотивованих відмов органів управління цими майновими комплексами та відповідності вимогам законодавства такої відмови як відмова в реалізації прав громадян та юридичних осіб на приватизацію об`єктів, приватизація яких прямо не заборонена, та в реалізації права на прозору та законну приватизацію взагалі.

Проте, колегія суддів залишає зазначене клопотання без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частини 5 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Зі змісту наведеної норми процесуального права вбачається, що для передачі справи на розгляд до Великої Палати Верховного Суду необхідна наявність виключної правової проблеми з урахуванням кількісного та якісного показників. Тобто йдеться про правову проблему не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, наявних або таких, що можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності; наявні обставини, які свідчать про відсутність усталеної судової практики з відповідних питань, поставлені правові питання не визначено на нормативному рівні, немає процесуальних механізмів вирішення такого питання тощо; як вирішення цієї проблеми вплине на забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Водночас заявником не викладено правової проблеми в застосуванні диспозитивних положень абзацу 4 частини 9 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", ним не обґрунтовано, що саме становить складність застосування відповідних положень цивільного законодавства в зазначеній правовій ситуації, не наведено аргументів на підтвердження невизначеності поставлених ним правових питань на нормативному рівні, неможливості подолання проблеми за допомогою наявних процесуальних механізмів. При цьому наявні суперечливі аргументи скаржника зводяться передусім до посилань на існування незначної та неоднозначної судової практики щодо визначення правомірності вмотивованих відмов органів управління цими майновими комплексами та відповідності вимогам законодавства такої відмови як відмова в реалізації прав громадян та юридичних осіб на приватизацію об`єктів, приватизація яких прямо не заборонена законом, натомість з матеріалів справи і заперечень відповідача вбачається та Товариством не спростовується той факт, що з питання застосування зазначеної норми матеріального права Верховним Судом вже неодноразово сформовано правовий висновок у постановах від 16.02.2022 у справі № 911/1642/21 (зі спору, що виник з подібних правовідносин) та від 07.09.2022 у справі № 910/8291/21 (зі спору, що виник з подібних правовідносин), що, в свою чергу, навпаки, свідчить про наявність усталеної та однозначної судової практики з відповідного питання.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, відповідно до частини 5 статті 302 ГПК України Суд, керуючись внутрішнім переконанням у кожному конкретному випадку оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. При цьому наявність виключної правової проблеми надає Суду право та, як наслідок, не покладає на нього обов`язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Проте, Товариство належним чином не довело та не обґрунтувало того, що справа № 911/1991/21 дійсно містить виключну правову проблему, а її передача на розгляд Великої Палати Верховного Суду є необхідною для забезпечення розвитку права і формування єдиної правозастосовчої практики в справах зі спорів, що виникають з подібних правовідносин, що, в свою чергу, виключає підстави для задоволення відповідного клопотання скаржника.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

12. 01.06.2021 ТОВ "Всеукраїнська агенція приватизації" звернулося до РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях із заявою про включення об`єкта права державної власності - ДП "ДГ Панфильської ДС ННЦ "Інститут землеробства НААН України" (07750, Київська обл., Яготинський р-н, с. Панфили, вул. Центральна, 2, код 32393458) до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації.

03.06.2021 вказану заяву було отримано та зареєстровано Відділенням, про що свідчить відмітка на зазначеній заяві (вх. № 05-50-3384 від 03.06.2021).

13. 04.06.2021 РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях направило на адресу НААН України запит № 50-03.01-2478 щодо розгляду питання приватизації об`єкта державної власності, в якому Відділення зазначало, що згідно з Порядком подання та розгляду заяв про включення об`єктів права державної власності до відповідного переліку об`єктів великої або малої приватизації, що підлягають приватизації, затвердженим наказом Фонду державного майна України (далі - ФДМУ) від 22.05.2018 № 675 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.06.2018 за № 730/32182 (далі - Порядок), до відповідача надійшла заява Товариства від 01.06.2021 про включення об`єкта права державної власності до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, ДП "ДГ Панфильської ДС ННЦ "Інститут землеробства НААН України" (07750, Київська обл., Яготинський р-н, с. Панфили, вул. Центральна, 2, код 32393458), яке перебуває у сфері управління Академії. Відповідно до частини 7 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та згідно з пунктом 2 розділу IV Порядку для прийняття рішення щодо включення вищевказаного об`єкта державної власності до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, Відділення просить третю особу в установлений зазначеною статтею строк розглянути питання щодо можливості його приватизації та у разі прийняття позитивного рішення надати до РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях визначений пунктом 2 додатку 2 до доручення голови ФДМУ від 26.02.2020 № К/13 перелік документів, необхідний для продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства.

Аналогічний за змістом запит від 04.06.2021 № 46-03.01-2479 відповідач також надіслав на адресу ФДМУ.

14. Листом від 09.06.2021 № 10.3-3/235 НААН України повідомила РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях про непогодження приватизації ДП "ДГ Панфильської ДС ННЦ "Інститут землеробства НААН України" з мотивів необхідності забезпечення продовольчої безпеки України, що, на думку третьої особи, є складовою національної безпеки, необхідності сприяння розвитку вітчизняних наукових досліджень в галузі сільського господарства та здійснення наукового забезпечення галузей агропромислового розвитку України.

У листі з посиланням на статтю 4 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" Академія стверджувала, що національні галузеві академії наук, отже і відповідач, здійснюючи повноваження з управління об`єктами майнового комплексу національних галузевих академій наук, забезпечують реалізацію прав держави як власника цих об`єктів, ефективно їх використовують та розпоряджаються цими об`єктами майнового комплексу в межах, визначених законодавством.

Академія зазначала, що відповідно до чинного Статуту НААН України державні підприємства, дослідні господарства створені з метою організаційно-господарського забезпечення умов для своєчасного проведення наукових досліджень та їх апробації, не відносяться до сільськогосподарських підприємств, а мають інший статус - проведення досліджень і пропаганди передового досвіду у сільському господарстві згідно з частиною 3 статті 22 ЗК України.

У цьому листі НААН України також вказувало, що частиною 4 статті 84 ЗК України встановлено, що до земель державної власності, які не можуть бути передані у приватну власність, належать землі, які використовуються для забезпечення діяльності Національної академії наук України, державних галузевих академій наук. Відповідно до Статуту ДП "ДГ Панфильської ДС ННЦ "Інститут землеробства НААН України" Підприємство є державним сільськогосподарським підприємством, що здійснює дослідну господарську комерційну діяльність з метою досягнення позитивних економічних результатів та одержання прибутку. Господарство забезпечує науково-дослідним установам Академії умови для проведення наукових досліджень, випробувань і доопрацювання наукових розробок, їх апробації, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння сільськогосподарських культур. Земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні Підприємства, в повному обсязі використовуються у сільськогосподарському виробництві та науковій діяльності для виконання статутних завдань.

15. 11.06.2021 ФДМУ направив до РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях лист № 10-47-13204, яким повідомив про неможливість включення ДП "ДГ Панфильської ДС ННЦ "Інститут землеробства НААН України" до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, з мотивів відсутності у ФДМУ компетенції органу управління цього підприємства.

16. 23.06.2021 Відділення направило на адресу ТОВ "Всеукраїнська агенція приватизації" листа № 50-03.01-2710 щодо розгляду заяви про включення об`єкта права державної власності до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, зі змісту якого вбачається, що відповідно до частини 9 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", враховуючи лист ФДМУ № 10-47-13204 та відмову НААН України, як уповноваженого органу управління вказаним вище державним майном, надану листом № 10.3-3/235, відповідач відмовляє у включенні ДП "ДГ Панфильської ДС ННЦ "Інститут землеробства НААН України" до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації.

Позиція Верховного Суду

17. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені у ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

18. В основу оскаржуваних судових рішень покладено висновок апеляційного господарського суду про те, що правомірній відмові відповідача у включенні ДП "ДГ Панфильської ДС ННЦ "Інститут землеробства НААН України" до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, передувала передбачена абзацом 4 частини 9 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" та оформлена листом НААН України від 09.06.2021 № 10.3-3/235 вмотивована відмова органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення Підприємства до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, оскільки така відмова містить посилання на норми законодавства України, а саме на статті 1, 4 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" та частину 4 статті 84 ЗК України на обґрунтування необхідності забезпечення Підприємством, яке перебуває у віданні НААН України та є частиною її майнового комплексу, продовольчої безпеки України, що є складовою національної безпеки, сприяння розвитку вітчизняних наукових досліджень в галузі сільського господарства, здійснення наукового забезпечення галузей агропромислового розвитку України, зокрема, ДП "ДГ Панфильської ДС ННЦ "Інститут землеробства НААН України" забезпечує науково-дослідним установам Академії умови для проведення наукових досліджень, випробувань і доопрацювання наукових розробок, їх апробації, виробництва оригінального елітного та репродукційного насіння сільськогосподарських культур, а земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні Підприємства, в повному обсязі використовуються у сільськогосподарському виробництві та науковій діяльності для виконання статутних завдань.

Схожого висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в пункті 48 постанови від 16.02.2022 у справі № 911/1642/21 (за участю РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях і НААН України) зі спору, що виник з подібних приватизаційних правовідносин.

При цьому в оскаржуваній постанові апеляційний суд наголосив, що в розумінні частини 9 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" вмотивована відмова уповноваженого органу управління державним майном (в цьому випадку - НААН України) не має обґрунтовуватися лише тими підставами, які передбачено імперативними положеннями частин 1, 2, 4, 5 статті 4 цього Закону (ними зокрема визначено перелік об`єктів права державної та комунальної власності, приватизація яких заборонена законодавчо), на чому помилково наполягає позивач, оскільки диспозитивні норми абзаців 1 та 4 частини 9 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", які регулюють спірні приватизаційні правовідносини, не передбачають того, що державний орган приватизації має вмотивувати свою відмову в приватизації, а уповноважений орган управління державним майном так само має вмотивувати свою відмову в погодженні щодо включення державного майна до переліку об`єктів, які підлягають приватизації, виключно посиланням на статтю 4 цього Закону.

19. Колегія суддів повністю погоджується із зазначеними висновками суду апеляційної інстанції та водночас відхиляє доводи скаржника про неврахування судом при ухваленні оскаржуваної постанови висновків щодо застосування норм частини 3 статті 4 та частини 9 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", викладених в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 911/1642/21, з огляду на таке.

20. Товариство у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 3 статті 310 цього Кодексу, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу, або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

21. Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", на неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування якої у подібних правовідносинах посилається скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження, у разі якщо майно органів державної влади та органів місцевого самоврядування, майно державних підприємств, що належать до сфери управління органів державної влади та органів місцевого самоврядування, Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, сил цивільного захисту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної кримінально-виконавчої служби України, правоохоронних органів та податкових органів, митних органів безпосередньо не забезпечує виконання зазначеними органами встановлених законодавством завдань, таке майно є об`єктами, що підлягають приватизації. Майно, яке перебуває на балансах державних підприємств, установ, організацій, що не підлягають приватизації, та яке не входить до складу єдиних майнових комплексів, що забезпечують основні види діяльності таких підприємств або більше трьох років не використовуються у виробничій діяльності і подальше їх використання не планується, належить до об`єктів, що підлягають приватизації.

22. Відповідно до частини 9 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", на неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування якої у подібних правовідносинах посилається скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження, відмова державними органами приватизації у включенні до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, можлива у разі: коли підприємство, що пропонується приватизувати, перебуває у процесі ліквідації; коли законодавством установлено обмеження щодо приватизації об`єкта (абзац 3); вмотивованої відмови органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації (абзац 4); невключення Кабінетом Міністрів України за поданням ФДМУ до переліку об`єктів великої приватизації, що підлягають приватизації.

23. Колегія суддів наголошує, що в пунктах 48, 65- 67 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 911/1642/21 (зі спору, що виник з подібних приватизаційних правовідносин), якою касаційну скаргу РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях задоволено частково, судові рішення судів попередніх інстанцій скасовано з передачею справи на новий розгляд, та на які (пункти) обґрунтовано послався апеляційний суд в оскаржуваній постанові, сформульовано такі правові висновки щодо застосування положень частини 3 статті 4 та частини 9 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна":

"У зв`язку з цим щодо застосування положень абзаців першого та четвертого частини дев`ятої статті 11 Закону про приватизацію колегія суддів суду касаційної інстанцій зазначає, що державний орган приватизації, в даному випадку Регіональне відділення ФДМУ, за наявності вмотивованої відмови органу, уповноваженого управляти майном, у погодженні щодо включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, відмовляє у включенні до переліку об`єктів, що підлягають приватизації. При цьому вмотивована відмова органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку об`єктів, які підлягають приватизації, повинна містити посилання на норми законодавства України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Державне підприємство, про включення якого до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, просила Громадська організація, перебуває в управлінні НААН України.

Відповідно до преамбули Закону про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України НААН України - це національна галузева академія наук, яка відповідно до частини другої статті 1 цього Закону є державною науковою організацією України, що здійснює фундаментальні дослідження, організовує, проводить та координує прикладні дослідження у відповідній галузі науки.

Таким чином, до правовідносин, що виникли у даній справі, не підлягають застосуванню положення частини третьої статті 4 Закону про приватизацію, НААН України не належить до підприємств, установ та організацій, наведених у частини третій статті 4 Закону про приватизацію".

Схожий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/8291/21 зі спору, що виник з подібних приватизаційних правовідносин.

24. Оскільки судом апеляційної інстанції з посиланням на постанову КМУ № 421 достовірно встановлено факт перебування ДП "ДГ Панфильської ДС ННЦ "Інститут землеробства НААН України", як частини майнового комплексу НААН України, в сфері управління Академії станом на час звернення Товариства із заявою 01.06.2021 про включення вказаного державного підприємства до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації, що зумовлює непоширення положень частини 3 статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" на спірні приватизаційні правовідносини, то колегія суддів не бере до уваги безпредметні доводи скаржника про неправильне застосування зазначеної норми при вирішенні цього спору.

25. Водночас Верховний Суд погоджується з обґрунтованим відхиленням апеляційним судом доводів Товариства про те, що в цьому випадку в розумінні частини 9 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" вмотивована відмова органу управління (НААН України) має бути обґрунтована виключно тими підставами, що передбачені імперативними положеннями частин 1, 2, 4, 5 статті 4 цього Закону, якими, зокрема визначено перелік об`єктів права державної та комунальної власності, приватизація яких прямо заборонена законодавчо, оскільки диспозитивна норма абзацу 4 частини 9 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", яка регулює спірні приватизаційні правовідносини, не передбачає жодних обмежень чи застережень з приводу того, що державний орган приватизації повинен вмотивувати свою відмову в приватизації, а уповноважений орган управління державним майном так само повинен вмотивувати свою попередню відмову в погодженні щодо включення державного майна до переліку об`єктів, які підлягають приватизації, виключно посиланнями на статтю 4 цього Закону чи норми інших законів України, які прямо забороняють приватизацію певного державного майна.

26. При цьому колегія суддів зауважує, що доводи скаржника щодо допустимості вмотивованої відмови уповноваженого органу управління державним майном виключно з підстав включення об`єкта права державної власності до переліку об`єктів, приватизація яких прямо заборонена Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" (частини 1, 2, 4, 5 статті 4 цього Закону) або іншими законами України, ґрунтується на помилковому ототожненні окремих підстав відмови державними органами приватизації у включенні державного майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, врегульованих абзацами 3 і 4 частини 9 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

Зокрема, абзац 3 частини 9 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" такою підставою дійсно передбачає законодавчі обмеження щодо приватизації об`єктів права державної та комунальної власності.

27. Верховний Суд також наголошує, що покладені в основу заперечень аргументи скаржника ґрунтуються передусім на безпідставному довільному тлумаченні викладеного в пункті 48 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 911/1642/21 правового висновку, в якому, на думку скаржника, йдеться про необхідність звуження норм законодавства, якими має обґрунтовуватися вмотивована відмова органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення до переліку об`єктів, які підлягають приватизації, виключно до норм частин 1, 2, 4, 5 статті 4 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", якими, зокрема законодавчо визначено перелік об`єктів права державної та комунальної власності, приватизація яких заборонена.

28. Касаційна інстанція також не бере до уваги передчасне твердження скаржника про те, що належною підставою обґрунтування відмови у включенні Підприємства до переліку об`єктив приватизації, що підлягають приватизації, нібито є висновок апеляційного суду щодо ймовірної подальшої приватизації закріплених за ДП "ДГ Панфильської ДС ННЦ "Інститут землеробства НААН України" земельних ділянок як частини єдиного майнового комплексу Підприємства, оскільки в дійсності відповідного висновку оскаржувана постанова не містить, натомість аргументована передусім тим, що оформлена листом НААН України від 09.06.2021 № 10.3-3/235 відмова органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення Підприємства до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, є вмотивованою, позаяк містить посилання на норми законодавства України, а саме на статті 1, 4 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" та частину 4 статті 84 ЗК України на обґрунтування необхідності забезпечення Підприємством, яке перебуває у віданні НААН України та є частиною її майнового комплексу, продовольчої безпеки України, що є складовою національної безпеки, сприяння розвитку вітчизняних наукових досліджень в галузі сільського господарства, здійснення наукового забезпечення галузей агропромислового розвитку України, зокрема, ДП "ДГ Панфильської ДС ННЦ "Інститут землеробства НААН України" забезпечує науково-дослідним установам Академії умови для проведення наукових досліджень, випробувань і доопрацювання наукових розробок, їх апробації, виробництва оригінального елітного та репродукційного насіння сільськогосподарських культур, а земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні Підприємства, в повному обсязі використовуються у сільськогосподарському виробництві та науковій діяльності для виконання статутних завдань.

29. Зважаючи на викладене вище колегія суддів вважає необґрунтованим посилання скаржника на неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми частини 9 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 911/1642/21, оскільки висновок апеляційного суду про відмову в позові цілком відповідає зазначеному правовому висновку Верховного Суду, на неврахуванні якого (висновку) безпідставно наполягає скаржник.

30. Таким чином, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, однак наразі виключається можливість закриття касаційного провадження з огляду на те, що суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до висновку щодо застосування норм частини 3 статті 4 та частини 9 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 911/1642/21, на неврахуванні якого (висновку) помилково наголошує скаржник.

Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України

31. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на неповне дослідження судами зібраних у справі доказів і встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, зокрема, на підставі листа-відмови НААН України від 09.06.2021 № 10.3-3/235.

32. У розумінні пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження є передбачене пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу процесуальне порушення, яке полягає у недослідженні судом зібраних у справі доказів.

33. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

34. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

35. Натомість зміст касаційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи позивача зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів, але, як зазначено вище, скаржник при цьому належним чином не обґрунтував у своїй касаційній скарзі наявність хоча б однієї з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

36. За таких обставин колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про неповне дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів за умови відсутності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

37. Разом з тим Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про встановлення судом апеляційної інстанції обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказу, яким, на думку скаржника, є листа-відмова НААН України від 09.06.2021 № 10.3-3/235, оскільки за змістом частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

38. Водночас, на відміну від правовідносин перевезення вантажів залізницею, в яких обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема факт нестачі, пошкодження чи втрати вантажу, мають підтверджуватися такими допустимими доказами, як комерційний акт або акт загальної форми, законодавством про приватизацію не передбачено, що вмотивована відмова органу, уповноваженого управляти державним майном, у погодженні щодо включення державного майна до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, має бути підтверджена певними засобами доказування. Тому кожна зі сторін може доводити таку обставину або спростовувати її будь-якими належними доказами, якими у розумінні статті 76 ГПК України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування, тобто суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

39. Таким чином, скаржник помилково ототожнює правила належності та допустимості доказів, не враховуючи, що відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

40. З огляду на наведене зазначена скаржником підстава касаційного оскарження (в частині недопустимості доказів), передбачена пунктом 4 частини 3 статті 310 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

41. При цьому колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що положення абзацу 4 частини 7 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" не вимагають від уповноваженого органу управління державним майном надання документального підтвердження причин відмови у погодженні щодо включення об`єкта права державної власності до переліку об`єктів, що підлягають приватизації.

42. Таким чином, інша зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, також не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваної постанови.

43. Отже, суд апеляційної інстанції, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, зважаючи на наявність вмотивованої відмови третьої особи як органу, уповноваженого управляти державним майном (Об`єктом приватизації), в погодженні включення ДП "ДГ Панфильської ДС ННЦ "Інститут землеробства НААН України" до переліку об`єктів приватизації, та зумовленої цим подальшої правомірної відмови відповідача у включенні Підприємства до переліку об`єктів малої приватизації, дійшов правильного висновку щодо необґрунтованості позову.

44. З мотивів, наведених раніше в цій постанові, Верховний Суд погоджується з обґрунтованими доводами відповідача, викладеними у відзиві на касаційну скаргу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

45. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

46. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

47. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

48. Наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що зумовлено здійсненням апеляційним судом перегляду рішення місцевого господарського суду відповідно до висновку щодо питання застосування норми частини 9 статті 11 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2022 у справі № 911/1642/21, що, в свою чергу, виключає як закриття касаційного провадження в частині зазначеної підстави, так і скасування оскаржуваної постанови.

49. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог, як наслідок, оскаржувану постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

50. Зважаючи на те, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає за необхідне залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін.

51. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позову, в зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги і скасування оскаржуваної постанови.

Розподіл судових витрат

52. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Всеукраїнська агенція приватизації" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 у справі № 911/1991/21 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Н. О. Багай

І. С. Берднік