ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 913/344/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О. Р. - головуючого, Вронської Г. О., Стратієнко Л. В.,

за участю секретаря судового засідання - Шпорта О. В.,

представників учасників справи:

прокурора - Грищенка М. А.,

Фонду державного майна України - не з'явився,

Публічного акціонерного товариства "Луганськнафтопродукт" - не з'явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Точка Росту" - Дзецько Д. А. (адвокат),

ОСОБА_1 - не з'явився,

ОСОБА_2 - Мураховського О. О. (адвокат),

Акціонерного товариства "Укрнафтопродукт" - не з'явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Професіонал" - не з'явився,

приватного нотаріуса Черняка Андрія Леонідовича - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Луганської області від 05.11.2020 (суддя Зюбанова Н. М. )

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 (колегія суддів у складі Бородіної Л. І., Здоровко Л. М., Лакіза В. В. )

у справі за позовом керівника Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, Фонду державного майна України

до відповідачів:

1) Публічного акціонерного товариства "Луганськнафтопродукт" (далі - ПАТ "Луганськнафтопродукт"),

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Точка Росту" (далі - ТОВ "Точка Росту"),

3) ОСОБА_1,

4) ОСОБА_2,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерного товариства "Укрнафтопродукт",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Професіонал" (далі - ТОВ "Професіонал"),

2) приватного нотаріуса Черняка Андрія Леонідовича

про визнання недійсними рішень правління, результатів аукціонів, договорів купівлі-продажу, скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та повернення майна.

ВСТУП

1. ПАТ "Луганськнафтопродукт" на підставі рішень правління товариства реалізувало на аукціоні нерухоме майно (нафтобазу), попередньо поділивши з метою продажу єдиний об'єкт нерухомого майна на сім окремих частин.

2. Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави як акціонера товариства в особі Фонду державного майна України (далі - Фонд). Прокурор вважав, що ухвалюючи рішення про продаж майна, правління ПАТ "Луганськнафтопродукт" діяло протиправно - для ухвалення рішення не було кворуму (двоє з трьох членів правління були звільнені і не знаходилися на території України, правління протиправно роздробило предмет правочину і таким чином вирішило питання про продаж майна, які належали до виключної компетенції наглядової ради). Просив суд визнати недійсними відповідні рішення правління, результати торгів, договори купівлі-продажу та скасувати відповідні реєстраційні записи (про реєстрацію права власності за набувачами майна).

3. Суди попередніх інстанцій відмовили в задоволенні позову. Прокурор звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.

4. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:

- з якого моменту Фонд як акціонер, представники якого входили до складу наглядової ради, міг бути обізнаним про порушення;

- чи зобов'язаний суд застосовувати принцип "суд знає закони"; чи може суд встановити нікчемність договору на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК, якщо позивач просив визнати його недійсним, посилаючись на ст. 204 ЦК;

- чи є надмірним формалізмом відмова суду у позовній вимозі про скасування запису про державну реєстрацію, у зв'язку з тим, що належним способом захисту є вимога про скасування державної реєстрації прав власності чи рішення про таку державну реєстрацію.

5. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких міркувань.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Обставини справи, встановлені судами

6. Станом на 09.04.2014 Фонду належав пакет акцій ПАТ "Луганськнафтопродукт" у розмірі 36,5357% статутного капіталу, іншим акціонерам - 63,4643%.

7. Наглядова рада ПАТ "Луганськнафтопродукт" обрана загальними зборами акціонерів 15.04.2014 (протокол № 19 від 15.04.2014) у складі: Акціонере товариство "Укрнафтопродукт" - голова наглядової ради, в особі уповноваженого представника; ОСОБА_8., ОСОБА_3 (фізичні особи - акціонери); Фонд - в особі двох уповноважених представників.

8. ПАТ "Луганськнафтопродукт" знаходиться на тимчасово окупованій території, у зоні проведення Операції об'єднаних сил (далі - ООС) (місто Луганськ).

Господарська діяльність товариства не здійснювалася з 2014 року. Загальні збори не проводилися з 16.04.2014., засідання наглядової ради не проводилися з
01.03.2014.

9. Правління ПАТ "Луганськнафтопродукт" було обрано 18.04.2012 на три роки у складі трьох осіб. З 2014 року зі складу правління залишився працювати лише голова правління Бажаєв Казбек Абдул-Мажидович (обраний 18.04.2012, протокол засідання наглядової ради від 18.04.2012 № 04/2012, не звільнений); два інших члени правління (Шелестунов Є. Ф., Сухотинова В. М. ) звільнені 17.07.2014 (накази № 7,8).

10.26.01.2016 на засіданні правління ПАТ "Луганськнафтопродукт" (протокол № 1) прийняті рішення звернутися до компетентної технічної організації для проведення розподілу половини нафтобази на декілька частин (враховуючи технічну можливість та прив'язку до місцевості та інфраструктури) з метою подальшої їх реалізації; після визначення часток (формування об'єктів для реалізації) замовити та здійснити їх оцінку відповідно до протоколу засідання Наглядової ради ПАТ "Луганськнафтопродукт" від 02.07.2010 № 4-1/2010.

11.22.03.2016 правління ПАТ "Луганськнафтопродукт" ухвалило рішення реалізувати (продати) частини (будівлі та споруди) нафтобази, яку відповідно до рішення від
26.01.2016 було поділено на 7 частин, відповідно 1/100 частки; 4/100 частки, 25/100 частки; 2/100 частки; 20/100 часток, 26/100 частки, 13/100 часток нафтобази як об'єкту нерухомого майна (протокол №2).

12.16.04.2016 в газеті "Голос України" №70 (6324) опубліковано оголошення про проведення аукціону з продажу майна ПАТ "Луганськнафтопродукт" за лотами: №124 4/100 частини будівель і споруд нафтобази ПАТ "Луганськнафтопродукт"; №125 2/100 частини будівель і споруд нафтобази ПАТ "Луганськнафтопродукт"; №126 1/100 частини будівель і споруд нафтобази ПАТ "Луганськнафтопродукт"; №127 26/100 частини будівель і споруд нафтобази ПАТ "Луганськнафтопродукт". У вказаному оголошенні також зазначено початкову вартість лотів, дату та місце проведення аукціону, а також офіційний веб-сайт, на якому можна ознайомитись з повним текстом оголошення, копіями правовстановлюючих документів та технічними документами.

13.16.05.2016 ТОВ "Професіонал" провело аукціон № 120 з продажу лоту № 124 (4/100 частини будівель і споруд нафтобази ПАТ "Луганськнафтопродукт"), лоту № 125 (2/100 частини будівель і споруд нафтобази ПАТ "Луганськнафтопродукт") та лоту № 126 (1/100 частини будівель і споруд нафтобази ПАТ "Луганськнафтопродукт"). Переможцем цього аукціону став ОСОБА_1

14.17.05.2016 правління ПАТ "Луганськнафтопродукт" прийняло рішення оформити нотаріальні договори купівлі-продажу на користь переможця аукціону (протокол № 3).

15.09.06.2016 в газеті "Голос України" №106 (6360) опубліковано оголошення про проведення аукціону з продажу майна ПАТ "Луганськнафтопродукт" за лотами: №139-25/100 частини будівель і споруд нафтобази ПАТ "Луганськнафтопродукт"; №140 20/100 частини будівель і споруд нафтобази ПАТ "Луганськнафтопродукт".

16.01.07.2016 ТОВ "Професіонал" провело аукціон № 120, на якому продало лот № 139 (25/100 частини будівель і споруд нафтобази ПАТ "Луганськнафтопродукт") та лот № 140 (20/100 частини будівель і споруд нафтобази ПАТ "Луганськнафтопродукт"). Переможцем цього аукціону став також ОСОБА_1

17.04.07.2016 правління ПАТ "Луганськнафтопродукт" прийняло рішення оформити нотаріальні договори купівлі-продажу на користь переможця цього аукціону (протокол № 4).

18.30.07.2016 ПАТ "Луганськнафтопродукт" та ОСОБА_1 уклали договори купівлі-продажу 1/100,4/100,2/100,25/100 та 20/100 часток об'єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1, які посвідчені приватним нотаріусом Черняком Андрієм Леонідовичем. При нотаріальному посвідченні договору нотаріус вказав, що договори укладені на підставі протоколів засідання правління ПАТ "Луганськнафтопродукт" від 22.03.2016 № 2, від 17.05.2016 № 3 та від 04.07.2016 № 4.

19.22.08.2016 правління ПАТ "Луганськнафтопродукт" прийняло рішення реалізувати (продати) 47/100 частин будівлі та приміщення нафтобази (протокол № 5), продаж здійснювати частинами.

20.07.10.2016 в газеті "Голос України" №191 (6445) опубліковано оголошення про проведення аукціону з продажу майна ПАТ "Луганськнафтопродукт" за лотами: №163-13/100 частини будівель і споруд нафтобази ПАТ "Луганськнафтопродукт"; №164 34/100 частини будівель і споруд нафтобази ПАТ "Луганськнафтопродукт".

21.01.11.2016 ТОВ "Професіонал" провело аукціон № 143, на якому був проданий лот № 164 (34/100 частини будівель і споруд нафтобази ПАТ "Луганськнафтопродукт"). Переможцем став ОСОБА_1.

22.03.12.2016 ПАТ "Луганськнафтопродукт" та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу 34/100 часток об'єкту нерухомого майна.

23. На підставі рішення засновника (учасника) ТОВ "Точка Росту" від 20.12.2018 № 1/2018 ОСОБА_1 об'єкт нерухомого майна (86/100 часток) передав у якості внеску до статутного капіталу ТОВ "Точка Росту".

24.08.12.2016 в газеті "Голос України" №234 (6448) опубліковано оголошення про проведення аукціону з продажу майна ПАТ "Луганськнафтопродукт" за лотами: №174-13/100 частини будівель і споруд нафтобази ПАТ "Луганськнафтопродукт".

25.29.12.2016 ТОВ "Професіонал" провело аукціон № 158, на якому продало лот № 174 (13/100 частини будівель і споруд нафтобази ПАТ "Луганськнафтопродукт").

Переможцем цього аукціону став ОСОБА_2

26.09.02.2017 ПАТ "Луганськнафтопродукт" та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу 13/100 часток об'єкту нерухомого майна.

27. Всі зазначені рішення Правління ухвалювались наступним складом: Бажаєв К. (голова правління), Сухотинова В. М., Шелестунов Є. Ф. (члени правління).

28. Пунктом 6.8.5 Статуту передбачено, що ринкова вартість майна товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність при відчуженні, передачі в заставу, придбанні нерухомого майна. Згідно п. 6.9 Статуту рішення про залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, у випадках, передбачених п. 6.8 цього Статуту приймається Наглядовою радою.

29. Відповідно до п.15.9 Статуту до виключної компетенції Наглядової ради належить:

- 15.9.8. затвердження ринкової вартості майна у випадках, передбачених п.6.8. цього Статуту;

- 15.9.18. прийняття рішень про вчинення значних правочинів у випадку, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства;

- 15.9.21. прийняття рішення про обрання оцінювача майна Товариства та затвердження умов договору, що укладатиметься з ним, встановлення розміру оплати його послуг у випадках передбачених п.6.8. цього Статуту.

30. Пунктом 15.11 Статуту товариства встановлено, що питання, що належать до виключної компетенції Наглядової ради товариства, не можуть вирішуватися іншими органами товариства, крім загальних зборів, за винятком випадків, встановлених цим Статутом.

31. Відповідно до п. 16.4 Статуту до компетенції Правління відноситься вирішення наступних питань: (1) прийняття рішень щодо вчинення правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, складає до 5 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства; (2) прийняття за попереднім погодженням з Наглядовою радою рішення щодо вчинення правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину становить від 5 до 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності Товариства.

32. Згідно з пп. 15.10.4 Статуту до компетенції Наглядової ради товариства також належить погодження рішень правління товариства про укладення правочинів, угод, договорів, контрактів щодо відчуження майна (необоротних активів), що належать товариству, здійснення операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями (факторинг), якщо на дату прийняття таких рішень про укладення відповідних угод балансова вартість таких активів або зобов'язань не перевищує суму, еквівалентну 14000 ЕUR за курсом, встановленим Національним банком України (далі - НБУ).

33. Пунктом 16.6 Статуту товариства передбачено, що до розміщення акцій товариства у кількості, що становить 75 відсотків загальної кількості акцій товариства, правління товариства не має права приймати рішення про укладення правочинів, угод, договорів, контрактів щодо відчуження майна (необоротних активів), що належить товариству, та здійснення операцій з борговими вимогами та зобов'язаннями (факторинг), якщо на дату прийняття рішення про укладення відповідної угоди балансова вартість таких активів або зобов'язань перевищує суму, еквівалентну 14000 EUR за курсом, встановленим НБУ. Правління товариства також не має права укладати правочини, угоди, договори, контракти щодо відчуження майна (необоротних активів), що належить товариству, враховуючи вартісні обмеження, встановлені чинним законодавством.

34. Ринкова вартість проданого майна становила:

- 1/100 частини - 311525 грн.,

- 2/100 частини - 315800 грн.,

- 4/100 частини - 209467 грн.,

- 20/100 частини - 315444 грн.,

- 25/100 частини - 303382 грн.,

- 13/100 частини - 284338 грн.,

- 34/100 частини - 265460 грн.

35. Кожна з цих сум була меншою, аніж встановлений ліміт у 14 000 євро за курсом НБУ, але в цілому вартість семи частин, на які була поділена нафтобаза, значно перевищила цей ліміт.

36. У п.15.18 Статуту зазначено, що засідання Наглядової ради скликаються за ініціативою голови наглядової ради або на вимогу члена наглядової ради.

37. Чергові засідання наглядової ради проводяться в міру необхідності, але не рідше одного разу на квартал (п.15.25 Статуту).

38. Згідно з п. п. 16.7,16.10 Статуту до моменту набуття повноважень новим складом Правління, діє попередній склад Правління.

39. Фінансова звітність товариства у 2016 році не затверджувалася.

Короткий зміст позовних вимог

40.05.06.2020 Керівник Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області (прокурор) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (Фонду) звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до відповідачів, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд:

- визнати недійсними рішення правління ПАТ "Луганськнафтопродукт", які оформлені протоколами: від 26.01.2016 № 1, від 22.03.2016 № 2, від 17.05.2016 № 3, від
04.07.2016 № 4, від 22.08.2016 № 5;

- визнати недійсними результати аукціонів: № 120 лот № 124, лот № 125 та лот № 126 від 16.05.2016; № 120 лот № 139, лот № 140 від 01.07.2016, № 143 лот № 164 від 01.11.2016, № 158 лот № 174 від 29.12.2016, проведених ТОВ "Професіонал";

- визнати недійсними договори купівлі-продажу: 1/100,4/100,2/100,25/100,20/100 часток об'єкту нерухомого майна від 30.07.2016; 34/100 часток об'єкту нерухомого майна від 03.12.2016, укладених між ПАТ "Луганськнафтопродукт" та ОСОБА_1;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу 13/100 часток об'єкту нерухомого майна від 09.02.2017, укладений між ПАТ "Луганськнафтопродукт" та ОСОБА_2, та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом зобов'язання ОСОБА_2 повернути ПАТ "Луганськнафтопродукт" майно;

- скасувати записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від
22.05.2019 № 31733841 про право власності на 34/100 частки цілого об'єкту та від
10.06.2019 № 31971555 про право власності на 52/100 частки цілого об'єкту (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 383593744216) за ТОВ "Точка Росту".

41. Позовні вимоги вмотивовані тим, що відчуження спірного майна відбулось з перевищенням наданих правлінню ПАТ "Луганськнафтопродукт" повноважень, без згоди Наглядової ради товариства; в порушення заборони поділу предмета правочину з метою ухилення від передбачуваного порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину; без затвердження ринкової вартості майна Наглядовою радою товариства; без прийняття рішення про обрання оцінювача майна та затвердження умов договору; без погодження наглядовою радою рішення про укладання правочинів, угод, договорів щодо відчуження майна, що належить товариству.

42. Прокурор у позові просив визнати поважними причини пропуску позовної давності. Зауважив про неналежне виконання Фондом своїх основних завдань по захисту майнових прав державних підприємств, а також державних пакетів акцій (часток), що належать до сфери його управління на території України. Послався на те, що про порушення дізнався лише 17.04.2020, а також на наявність об'єктивних перешкод, які завадили прокурору подати позов (великий обсяг інформації та документів, які підлягали дослідженню, складність правовідносин, проведення на території Луганської області операції об'єднаних сил та карантинні заходи).

43.27.07.2020 ОСОБА_2 подав клопотання про застосування позовної давності щодо позову прокурора. ТОВ "Точка Росту" та ОСОБА_1 у відзивах на позов просили застосувати позовну давність також.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

44. Господарський суд Луганської області рішенням від 05.11.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2021, відмовив у задоволенні позову.

45. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що:

- правлінням ПАТ "Луганськнафтопродукт" при прийнятті рішень, які оформлені протоколами: № 1 від 26.01.2016, № 2 від 22.03.2016, № 3 від 17.05.2016, № 4 від
04.07.2016, № 5 від 22.08.2016, було порушено ст. 52 Закону "Про акціонерні товариства", оскільки питання, що належать до виключної компетенції наглядової ради акціонерного товариства, не можуть вирішуватися іншими органами товариства, крім загальних зборів, за винятком випадків, встановлених ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України. Таким чином, відбулось незаконне відчуження майна ПАТ "Луганськнафтопродукт", засновником якого є позивач, що свідчить про наявність порушеного права Фонду як акціонера товариства на участь в управлінні ПАТ "Луганськнафтопродукт";

- позов не може бути задоволений, оскільки Фонд пропустив позовну давність та не навів суду причини пропуску позовної давності (пояснення Фонду від 07.09.2020 № 10-25-18712 підписані особою без підтвердження повноважень на представництво згідно ст. 56 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК); представник Фонду не був допущений для участі в засіданні, оскільки надана довіреність № 400 від 23.12.2019 не підтверджувала такі повноваження у відповідності до ст.ст. 56, 58 ГПК);

- якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а не прокурор (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17); пояснення прокурора щодо пропуску ним, а не Фондом, позовної давності не було взято до уваги;

- позивач як акціонер та член наглядової ради мав усі можливості контролювати та регулювати діяльність виконавчого органу товариства, мати всю інформацію про оспорювані рішення правління, а тому трирічний строк позовної давності для позовних вимог про визнання недійсними рішень правління починає перебіг з дат ухвалення правлінням оспорюваних рішень, відповідно він є пропущеним, адже всі зазначені у позовній заяві рішення правління ухвалені ще у 2016 році;

- позовні вимоги про визнання недійсними результатів аукціонів від 16.05.2016,01.07.2016,01.11.2016,29.12.2016, та визнання недійсними договорів купівлі-продажу, є похідними від вимоги про визнання недійсними та скасування вказаних рішень правління ПАТ "Луганськнафтопродукт", та, відповідно, є обґрунтованими; проте, за цими вимогами також пропущено позовну давність у три роки, встановлену ст. 257 ЦК України, оскільки оспорювані аукціони та договори купівлі-продажу були проведені та укладені відповідно у 2016 році, а з позовом прокурор звернувся у 2020 році.

- позовна вимога про скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 10.06.2019 № 31971555 про право власності на 52/100 частки цілого об'єкту за ТОВ "ТОЧКА РОСТУ" не є належним способом захисту порушеного права, оскільки згідно із Законом "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції, згідно з якою відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню;

- вимоги про проведення реституції за оспорюваним договором купівлі-продажу 13/100 часток об'єкту нерухомого майна від 09.02.2017, укладеного між ПАТ "Луганськнафтопродукт" та ОСОБА_2 підпадають під ознаки "майна" у розумінні ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року; у задоволенні таких вимог суд відмовляє з посиланням на ст. 1 Першого протоколу, принцип "належного урядування", який випливає з п. п. 70,71 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" від
20.01.2012р. (ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються).

46. Суд апеляційної інстанції залишив без змін рішення суду першої інстанції, але з дещо іншою мотивацією.

47. Щодо вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна суд апеляційної інстанції послався на правову позицію, що міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №916/2084/17, від
15.10.2019 у справі № 905/2559/17, від 03.12.2019 у справі №904/10956/16, від
07.07.2020 у справі №910/10647/18, а також у постановах Верховного Суду від
28.01.2020 у справі №902/458/16, від 12.01.2021 у справі № 910/15804/19 і вказав про відсутність порушення корпоративних прав та інтересів акціонера укладенням оскаржуваних договорів як на підставу відмови у задоволенні цих позовних вимог.

Суд зазначив, що підписання головою правління ПАТ "Луганськнафтопродукт" оспорюваних договорів без передбаченої Статутом згоди наглядової ради цього товариства на укладання договорів купівлі-продажу з відчуження нерухомого майна, без обрання наглядовою радою оцінювача майна товариства та погодження оціночної вартості цього майна, може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав його учасника, оскільки голова правління діяв саме від імені товариства, а не його учасників.

48. Щодо неповажності причин пропуску позовної давності суд зазначив, що станом на 27.01.2017, з урахуванням вимог ст. 55 Закону "Про акціонерні товариства" та п. 8.4 Положення про Наглядову раду ПАТ "Луганськнафтопродукт", щодо проведення засідання наглядової ради не рідше одного разу на квартал, позивач міг та повинен був знати про ухвлення оскаржуваних рішень, результати аукціону та укладання спірних договорів.

49. Посилання прокурора на лист АТ "Укрнафтопродукт" від 19.02.2020 №20/05, в якому зазначено, що станом на 22.03.2016 та 04.07.2016 правління ПАТ "Луганськнафтопродукт" не здійснювало своїх повноважень через відсутність повного складу членів правління, а наглядова рада не проводила засідання з
01.03.2014, не прийнято судом апеляційної інстанції, оскільки наглядова рада не була позбавлена можливості скликати загальні збори акціонерів, та зобов'язана була проводити засідання наглядової ради щоквартально задля виконання покладених на неї функцій, зокрема таких, як захист прав акціонерів та контроль і регулювання діяльності виконавчого органу товариства, а безпосередньо Фонд, як акціонер товариства та член наглядової ради - отримати інформацію про діяльність товариства.

50. Посилання Фонду на те, що про порушення прав йому стало відомо з листа Сєвєродонецької місцевої прокуратури від 27.03.2020, не взяті судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки неналежне користування своїми правами та небажання знати про стан майнових прав не свідчить про поважність причин пропуску позовної давності.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

51.17.03.2021 заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Луганської області від 05.11.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2021, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Доводи учасників справи

52. В обґрунтування вимог касаційної скарги прокурор зазначає, що суди неправильно застосували ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та при цьому не врахували висновки щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц, від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, Верховного Суду від
03.04.2018 у справі № 910/31767/15, від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц.

53. Скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення є незаконними та підлягають скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права (ст.ст. 3, 15, 16, 228, 256, 257, 258, 259, 260, 261, 262, 263, 264, 265, 266, 267, 268, 391 ЦК, ч. 3 ст. 26 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 4, 5, 11, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 91, 236 ГПК).

54. Скаржник стверджує, що:

- суди попередніх інстанцій не дослідили поважності причин пропуску позовної давності, по суті проігнорувавши ключові доводи та докази прокурора (зокрема, лист ПАТ "Луганськнафтопродукт" від 19.02.2020 №20/05, лист Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області №33/1-787вих20 від 27.03.2020);

- натомість судами безпідставно враховано пояснення ТОВ "Професіонал" та його звіт про виконані роботи за період з 31.07.2015 по 31.07.2016 як доказ обізнаності Фонду про укладені правочини; суди не пояснили причин відхилення доводів прокурора щодо відсутності доказів направлення чи отримання Фондом цього звіту, наявності численних ознак підробки документу;

- суди не зазначили конкретної дати початку перебігу позовної давності по кожній з вимог, а лише констатували її закінчення зі спливом трьох років з моменту прийняття оскаржуваних рішень правління, чим порушили вимоги ч. 1 ст. 261 ЦК, та не врахували правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від
03.04.2018 у справі № 910/31767/15;

- висновки судів щодо можливості Фонду бути обізнаним про наявність оспорюваних рішень та про порушення своїх прав є помилковими; оскільки господарська діяльність ПАТ "Луганськнафтопродукт" з 2014 року не здійснювалась, загальні збори та засідання наглядової ради не проводилися, правління не було повноважним ухвалювати рішення (відсутність повного складу), товариство знаходилося на території здійснення ООС; Фонд міг довідатись про порушення його прав лише після проведення перевірки уповноваженим органом (Рахунковою палатою чи органами державного фінансового контролю), яка в силу об'єктивних причин (знаходження товариства на території здійснення ООС) проведена не була; суди не надали оцінки зазначеним доводам;

- судами не враховано висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №372/1387/13-ц; про те, що позовна давність починає перебіг не з моменту, коли Фонд міг довідатися про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моменту коли він міг довідатися про протиправність такої дії чи рішення, тому початком перебігу позовної давності є дата отримання Фондом листа Сєвєродонецької місцевої прокуратури про наявні порушення при продажу майна від 27.03.2020; сам прокурор довідався про порушення під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №62019050000000734 від
11.06.2019;

- опубліковані в газеті "Голос України" оголошення про проведення аукціонів не свідчать про порушення майнових прав Фонду, адже такий продаж майна міг не відбутися, в оголошеннях не зазначена інформація про оскаржувані рішення правління;

- суди попередніх інстанцій, керуючись принципом "суд знає закони", повинні були на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК застосувати до сторін наслідки недійсності нікчемного правочину (спрямованого на незаконне заволодіння майном товариства з корпоративними правами держави відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2) і скасувати державну реєстрацію прав власності на майно, яке незаконно вибуло з власності ПАТ "Луганськнафтопродукт" (аналогічне рішення було ухвалене Великою Палатою Верховного Суду постанова від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц).

- вирішуючи питання щодо рівноваги інтересів суспільства та конкретної фізичної чи юридичної особи (власника майна), суд має віддавати перевагу захисту суспільного інтересу; натомість суди попередніх інстанцій віддали перевагу захисту прав та інтересів нових власників майна,

- судами неправильно визначено як неналежний спосіб захисту вимогу про скасування записів про державну реєстрацію прав власності.

55.09.06.2021 ТОВ "Точка Росту" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, посилається на правильність висновків судів попередніх інстанцій.

56.14.06.2021 ТОВ "Точка Росту" та ОСОБА_1 подали спільний відзив, а ОСОБА_2 - відзив. Посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій, просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

57. На думку відповідачів строк позовної давності щодо оспорюваних протоколів правління ПАТ "Луганськнафтопродукт" слід відраховувати з наступного дня після їх підписання; щодо оспорюваних результатів аукціону - з дня проведення аукціону, оскільки інформація про їх проведення була опублікована у офіційному друкованому виданні "Голос України"; щодо договорів купівлі-продажу нерухомого майна позовну давність слід відраховувати з дня, коли Фонд державного майна України як акціонер ПАТ "Луганськнафтопродукт" міг та повинен був дізнатися про оспорювані правочини, тобто з дня їх укладання. Разом з тим, позов прокурора поданий у червні 2020 року, тобто зі спливом позовної давності.

58.14.06.2021 приватний нотаріус Черняк Андрій Леонідович направив до Верховного Суду пояснення на касаційну скаргу. Вважає, що касаційна скарга та поданий прокурором позов не підлягають задоволенню з мотивів, викладених ним раніше у поясненнях на позов.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

59. Верховний Суд ухвалою від 27.05.2021 відкрив касаційне провадження, розгляд касаційної скарги призначив на 23.06.2021.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо позовної давності

60. У справі, що розглядається, прокурор оскаржує рішення судів попередніх інстанцій в частині застосування позовної давності (щодо вимог про визнання недійсними рішень правління та результатів аукціонів).

61. Основні доводи прокурора такі:

- суди не зазначили конкретної дати початку перебігу позовної давності по кожній з вимог,

- Фонд не мав об'єктивної можливості довідатися про порушення (ПАТ "Луганськнафтопродукт" знаходилося в зоні проведення ООС, діяльність не здійснювало, збори акціонерів та наглядової ради не проводилися, перевірки уповноваженими органами не могли бути проведені з об'єктивних підстав, з публікацій в газеті неможливо було зрозуміти, що йдеться про продаж майна ПАТ "Луганськнафтопродукт" з порушеннями закону).

- позовна давність починає перебіг не з моменту, коли Фонд міг довідатися про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моменту коли він міг довідатися про протиправність такої дії чи рішення, тому початком перебігу позовної давності є дата отримання Фондом листа Сєвєродонецької місцевої прокуратури про наявні порушення при продажу майна від 27.03.2020; а сам прокурор довідався про прорушення під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №62019050000000734 від 11.06.2019.

62. Верховний Суд частково погоджується з доводами скаржника, але вважає, що помилки, допущені судами попередніх інстанцій, не призвели до незаконного чи необґрунтованого рішення.

63. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.ст. 256, 257 ЦК).

64. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК).

65. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК).

66. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 910/31767/15).

67. Окрім цього, аналіз зазначених норм права (ст.ст. 256, 257, 261, 267 ЦК) дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу); при цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Зазначена правова позиція щодо застосування ст. 261 ЦК викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 372/1387/13-ц та Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 910/31767/15 на неврахування яких посилається у касаційній скарзі прокурор.

68. У разі подання позову суб'єктом, право якого порушене, так і у разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб'єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів (відповідний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).

69. На підставі вищезазначеного, Верховний Суд погоджується із позицією скаржника про те, що для визначення початку перебігу позовної давності має значення не лише обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість довідатися про таке порушення.

70. Суди послалися на загальні положення чинного законодавства про господарські товариства, які передбачають що кожний акціонер товариства має право на отримання інформації про діяльність товариства. Отже, Фонд не був позбавлений можливості звернутися до ПАТ "Луганськнафтопродукт" для отримання відповідної інформації.

71. Учасники господарського товариства, у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, мають право одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом (ст. 116 ЦК).

72. Верховний Суд звертає увагу, що ст. 116 ЦК, ч. 1 ст. 25 Закону "Про акціонерні товариства" передбачено право акціонера, отримувати інформацію про діяльність товариства.

73. Фонд є не лише акціонером, а державним органом, уповноваженим здійснювати управління корпоративними правами держави, його представники входили до складу наглядової ради. Саме ці обставини зумовили не лише право Фонду, а його обов'язок контролювати діяльність правління ПАТ "Луганськнафтопродукт", отримувати інформацію про діяльність та майно самого товариства.

74. Фонд є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності (ст. 1 Закону "Про Фонд державного майна України).

75. До основних завдань Фонду належать, зокрема, захист корпоративних прав держави на території України та за її межами; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління (ст. 4 Закону "Про Фонд державного майна України").

76. Фонд є суб'єктом управління об'єктами державної власності (ч. 1 ст. 4 Закону "Про управління об'єктами державної власності"), до яких належать і корпоративні права держави. Відповідно до ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України суб'єкти управління, визначені ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності, за затвердженою ним формою інформацію про стан об'єктів державної власності, в тому числі корпоративних прав держави, що перебувають в їх управлінні. Це зумовлює обов'язок фонду щорічно отримувати відповідну інформацію від товариств, в статутному капіталі яких є акції, що належать державі.

77. Відповідно до ч.1 ст. 51 Закону "Про акціонерні товариства" наглядова рада акціонерного товариства є колегіальним органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства і в межах компетенції, визначеної статутом та ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, здійснює управління акціонерним товариством, а також контролює та регулює діяльність виконавчого органу.

78. Як вже зазначалося вище, Фонд входив до складу наглядової ради ПАТ "Луганськнафтопродукт", мав там двох представників.

79. Відповідно до п. 15.25 Статуту ПАТ "Луганськнафтопродукт" чергові засідання наглядової ради проводяться в міру необхідності, але не рідше одного разу на квартал.

80. Фонд з 2014 року фактично не виконував своїх обов'язків щодо управління корпоративними правами держави, не цікавився діяльністю ПАТ "Луганськнафтопродукт", що стало причиною пропуску позовної давності у цій справі.

81. Прокурор і Фонд посилаються на те, що з 2014 року ПАТ "Луганськнафтопродукт" не здійснює свою діяльність, його місцезнаходження не змінено, засідання наглядової ради не проводяться, органи управління позбавлені можливості ухвалювати рішення, звітність не подається, перевірки не проводяться.

82. Верховний Суд критично оцінює зазначені доводи, оскільки, з 2014 року по 2020 рік Фонд, який управляв пакетом акцій 35,5357% у капіталі ПАТ "Луганськнафтопродукт", не виконував своїх функцій з управління, не скликав засідання наглядової ради чи загальні збори, не вимагав провести перереєстрацію місцезнаходження товариства з м. Луганська на підконтрольну Україні територію.

83. Таким чином, у Фонду була не лише можливість довідатися про порушені права держави, але й обов'язок реагувати на ситуацію, яка склалася, як органу, що управляє корпоративними правами держави та члена наглядової ради. Прокурор, звертаючись до суду, фактично довів бездіяльність Фонду не тільки у вигляді неподання позову, але фактично повного усунення від управління корпоративними правами держави (пакетом акцій 35,5357% у капіталі ПАТ "Луганськнафтопродукт").

84. Водночас, Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що Фонд повинен був довідатися про порушення інтересів держави оскаржуваними рішеннями правління з дати їх ухвалення. Зазначені рішення ухвалювалися неповноважним складом правління; дізнатися про це в день їх ухвалення Фонд об'єктивної можливості не мав, тому суди помилково визначили ці дати як дату початку перебігу позовної давності щодо вимог про визнання рішень правління недійсними.

85. Прокурор також стверджує, що оголошення в газеті "Голос України" про проведення аукціонів з продажу майна ПАТ "Луганськнафтопродукт" не підтверджують факт продажу такого майна та не містять інформації про протиправні рішення правління. Верховний Суд вважає, що наявність низки оголошень, опублікованих у 2016 року про продаж майна ПАТ "Луганськнафтопродукт", яке не здійснює діяльність з 2014 року, могло привернути увагу Фонду та викликати обґрунтовані припущення про можливі порушення інтересів держави з подальшою перевіркою зазначених в оголошеннях відомостей.

86. У ч. 2. ст. 32 Закону "Про акціонерні товариства" передбачено, що акціонерне товариство зобов'язане щороку скликати загальні збори (річні загальні збори).

Річні загальні збори товариства проводяться не пізніше 30 квітня наступного за звітним року. До порядку денного річних загальних зборів обов'язково вносяться питання, передбачені ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України (затвердження річного звіту товариства, розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом; прийняття рішення за наслідками розгляду звіту наглядової ради, звіту виконавчого органу, звіту ревізійної комісії (ревізора). Таким чином, Верховний Суд вважає, що якби Фонд належним чином виконував свої функції з управління корпоративними правами держави, то про порушення він мав би дізнатися не пізніше 30 квітня 2017 року.

87. Прокурор звернувся з позовом від імені Фонду лише у червні 2020 року, таким чином, суди прийшли до правильного висновку про сплив позовної давності за позовними вимогами про визнання недійсними рішень правління та результатів аукціонів.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу

88. Суд першої інстанції дійсно відмовив у задоволенні цих позовних вимог, застосувавши позовну давність. Тоді як суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні цих позовних вимог через те, що корпоративні права позивача як акціонера не порушені укладенням відповідних договорів.

89. Так, судом апеляційної інстанції зазначено, що підписання головою правління ПАТ "Луганськнафтопродукт" оспорюваних договорів без передбаченої Статутом згоди наглядової ради цього товариства на укладання договорів купівлі-продажу з відчуження нерухомого майна, без обрання наглядовою радою оцінювача майна товариства та погодження оціночної вартості майна товариства, може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав його учасника, оскільки голова правління діяв саме від імені товариства, а не його учасників.

90. Суд зазначив, що за договором, укладеним товариством, права та обов'язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому, правовий стан (сукупність прав та обов'язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється.

91. Суд застосував положення ст.ст. 92, 97, 98, 116, 239 ЦК і зазначив, що відповідна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №916/2084/17, від 15.10.2019 у справі № 905/2559/17, від
03.12.2019 у справі №904/10956/16, від 07.07.2020 у справі №910/10647/18, постанові Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №902/458/16, постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 910/15804/19.

92. Суд також взяв до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (див., зокрема, рішення від 20.05.1998 у справі "Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки" (Credit and Industrial Bank v. the Czech Republic), заява №29010/95; рішення від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (Case of Terem LTD, Chechetkin and Olius v.

Ukraine), заява № 70297/01, пункти 28-30; рішення від 21.12.2017 у справі "Фельдман та банк "Слов'янський" проти України", заява № 42758/05, пункт 30).

93. Правління Товариства при укладенні правочинів перевищило свої повноваження.

На цій підставі, Товариство може звернутися з позовом про визнання таких правочинів недійсними чи про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Таким правом наділене саме Товариства, проте не його акціонер.

94. При цьому, звертаючись з таким позовом відповідно до ч. 5 ст. 92 ЦК необхідно довести, що покупці майна знали або повинні були знати про наявність відповідних обмежень на вчинення оспорюваних правочинів, і, відповідно про їх незаконність через порушення цих обмежень.

95. Державі належать корпоративні права (акції), а майно Товариства належить йому на праві власності. Спірні правочини стосувалися не акцій, які перебувають в управлінні Фонду, а саме майна Товариства, яке не є державним майном, а належить на праві власності юридичній особі приватного права - акціонерному товариству.

96. Закон однаково захищає усі форми власності (рішення Конституційного суду України від 20.06.2007 № 5-рп/2007). Тому безпідставними є твердження позивача про перевагу суспільних інтересів над приватними. Більш того, як вже зазначно вище, йдеться про продаж майна акціонерного товариства, а не держави. Тому про порушення суспільних інтересів, та баланс публічних і приватних інтересів у цій справі не йдеться.

97. Відсутність порушення спірними правочинами прав та інтересів позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

98. Суд, встановлюючи, що позивач обрав неналежний спосіб захисту має вказати, який саме спосіб захисту є належним.

99. Якщо позивач, який є учасником товариства, що володіє часткою у розмірі 35,5357 % статутного капіталу цього товариства, вважає свої корпоративні права порушеними внаслідок укладення оспорюваних правочинів, він не позбавлений права (разом з іншими учасниками) у будь-який час ініціювати питання щодо скликання позачергових зборів учасників товариства або наглядової ради з метою належного реагування на факт укладення такого договору та розгляду питання щодо порушення або непорушення прав та законних інтересів товариства (його учасників). Якщо збори учасників товариства або наглядова рада дійдуть висновку про порушення укладеним договором купівлі-продажу прав та законних інтересів товариства останнє вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

100. Належним способом захисту права Фонду як акціонера може бути також подання ним позову в інтересах ПАТ "Луганськнафтопродукт" до його посадових осіб (голови і членів правління) про відшкодування збитків, заподіяних акціонерному товариству їх діями (бездіяльністю) на підставі п 12 ч. 1 ст. 20, ст. 54 ГПК.

101. Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16.

102. Прокурор у касаційній скарзі посилається на принцип "суд знає закони", який передбачає, що суд, з'ясувавши під час розгляду справи, що сторона на обґрунтування своїх вимог послалася не на ті норми права, повинен самостійно здійснити їх правильну правову кваліфікацію та застосувати ті норми, предметом регулювання яких є спірні правовідносини; керуючись цим принципом, на думку прокурора, суди повинні були застосувати ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК до спірних правовідносин.

103. Верховний Суд не погоджується з доводами скаржника про те, що суд, керуючись зазначеним принципом, повинен був самостійно змінити правові підстави позову і застосувати ст. 228 ЦК щодо нікчемності правочинів, виходячи з наступного.

104. Відповідно до ст. 228 ЦК правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

105. Верховний Суд звертає увагу, що прокурор ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанцій не просив суд застосувати ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК, не доводив протиправну мету правочину, продаж майна по заниженій ціні та недобросовісність покупців майна. Продаж майна відбувся на відкритому аукціоні, з проведенням незалежної оцінки, публікацією оголошення про продаж.

106. ЦК встановлює принцип презумпції добросовісної поведінки особи. Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦК якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

107. Прокурор ані в позові, ані в апеляційній скарзі не наводив доводів про нікчемність правочинів та про наміри покупців та ТОВ "Точка Росту" (як наступного власника частини майна) незаконно заволодіти ним, не надавав відповідних доказів.

108. Верховний Суд не погоджується з доводами прокурора і вважає, що беззастережне і необмежене застосування судом принципу "суд знає закони" несе ризик порушення інших принципів господарського процесу, зокрема, - диспозитивності і рівності сторін.

109. Так, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ), розглянувши справу "Гусєв проти України" (скарга № 25531/12), констатував порушення права на справедливий суд через зміну судом правової кваліфікації позову, що призвело до відмови в його задоволенні. ЄСПЛ вказав на відсутність чітких підстав для зміни правової кваліфікації позову апеляційним судом, який спочатку двічі його задовольняв, а внаслідок перекваліфікації зробив висновок не на користь позивача. Заявнику безпідставно не надали можливості подати відповідні докази та аргументи з огляду на зміну правової кваліфікації. ЄСПЛ зазначив у рішенні, що такі дії апеляційного суду суперечать вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) щодо справедливості цивільного провадження і принципу змагальності судового процесу. Таким чином, відсутність чітких підстав для перекваліфікації без забезпечення можливості подати докази та аргументи в нових умовах суперечать п. 1 с. 6 Конвенції.

Щодо позовної вимоги про скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності

110. Щодо позовної вимоги про скасування запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 10.06.2019 №31971555 про право власності на 52/100 частки цілого об'єкту (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 383593744216) за ТОВ "Точка Росту" слід зазначити таке.

111. У касаційній скарзі прокурора зазначено, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували ст. 26 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

112. Прокурор зазначає, що відповідно до абз. 2 ч. 3 цієї статті, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав може бути скасоване на підставі судового рішення; державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав проводиться у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав. За своєю природою позовна вимога про скасування запису у ЄДР є вимогою про скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що відповідає приписам абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

113. Утім, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні цих позовних вимог з підстав неналежного способу захисту порушеного права, оскільки такий спосіб захисту не спроможний надати особі ефективний захист її прав.

114. Так, судами зазначено, що відповідно до п. п. 1,2,3 ч. 3 ст.26 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пп. "а" ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому пп. "а" ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

115. Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що, на відміну від ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

116. Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від
23.06.2020 у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19 та від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19.

117. Прокурор подав позов у червні 2020 року, тобто тоді коли вже діяла нова редакція ст. 26 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

118. Верховний Суд також звертає увагу, що ТОВ "Точка росту" є набувачем майна, яке було передано до статутного капіталу товариства. Правочин щодо внесення майна до статутного капіталу є чинним, оскільки в Україні діє презумпція правомірності правочину.

119. У ст. 204 ЦК встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

120. Для того щоб скасувати державну реєстрацію прав власності ТОВ "Точка росту" на майно, яке належало ПАТ "Луганськнафтопродукт ", ПАТ "Луганськнафтопродукт" мало би звернутися до суду з позовом про витребовування майна. Але знову таки, такий позов має подати саме товариство, а Фонд як акціонер не наділений таким правом (подавати похідний позов в інтересах товариства про витребовування майна товариства).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

121. Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

122. За ч. 1 ст. 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ч. 1 ст. 309 ГПК межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

123. Ураховуючи викладене, рішення та постанова судів попередніх інстанцій у цій справі підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Судові витрати

124. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК).

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Луганської області від 05.11.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 у справі № 913/344/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді Г. Вронська

Л. Стратієнко