Історія справи

Ухвала КГС ВП від 26.04.2021 року у справі №905/1665/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 905/1665/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група України"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 у справі

за позовом керівника Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група України",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне підприємство "ЕКО",

про стягнення 151 932,96 грн,

(У судове засідання взяли участь: прокурор - Біньковська А. В., представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву - Михайлов В. В. )

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Слов'янська місцева прокуратура Донецької області звернулася до господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву з позовною заявою до ТОВ Інвестиційна група України про стягнення 151 932,96 гривен, з яких, основний борг з орендної плати 140 544,06 гривен, пеня 7 538,78 гривен, інфляційні збитки 3 850,12 гривен.

В обґрунтування позовної заяви, керівник місцевої прокуратури, зазначив, що на підставі наказу Фонду державного майна України по місту Києву №1387 від
20.11.2018 Про прийняття рішення щодо укладення договорів оренди державного нерухомого майна, за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 36, враховуючи лист державного підприємства ЕКО від 09.08.2018 №354, між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №8274 від 21.11.2018. Згідно з цим договором та актом приймання-передавання від 21.11.2018 відповідачу передано у платне користування строком на 5 років нежитлові приміщення площею 289,90 кв. м. у підвалі будівлі літери Б, що розташована за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 36 та перебуває на балансі державного підприємства ЕКО з метою розміщення складу.

Розділом 3 договору визначено порядок внесення орендної плати, яку відповідач відповідно до п.5.3. договору зобов'язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати.

Однак, відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства з серпня 2019 по грудень 2019 включно зобов'язання щодо сплати орендної плати у повному обсязі не виконував, внаслідок чого між позивачем та відповідачем укладено договір №8274/01 від 03.02.2020 про припинення договору оренди №8274 від
21.11.2018.

Позивач звертався до відповідача з вимогою сплатити основну заборгованість, пеню та інфляційні збитки, проте, вимоги Фонду не виконані та ігноруються, заборгованість станом на дату подачі позову відповідачем не відшкодовано.

Оскільки, як стверджує прокурор, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву не вживаються заходи цивільно-правового характеру спрямовані на усунення зазначених порушень наявні підстави для звернення прокуратури до суду з позовною заявою в інтересах держави.

2. Зміст судових рішень у справі

2.1. Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.12.2020 у справі № 905/1665/20 позовну заяву керівника Слов'янської місцевої прокуратури Донецької в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву залишено без розгляду.

Ухвала мотивована тим, що прокурором не додано до позову будь-яких доказів, які б давали підстави для висновку про небажання позивачем здійснювати захист інтересів держави та звертатися до суду з відповідним позовом, а сама по собі обставина не звернення компетентного органу з позовом протягом певного часового періоду не свідчить про неможливість або небажання виконання позивачем функцій із захисту інтересів держави. З огляду на те, що прокурором не доведено бездіяльності уповноваженого органу, а судом першої інстанції встановлено відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовну заяву прокурора необхідно вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати та залишив її без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 у справі №905/1665/20 ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.12.2020 скасовано, справу направлено на розгляд до Господарського суду Донецької області.

Скасовуючи ухвалу суд апеляційної інстанції встановив підстави звернення із позовом та аргументував помилковість висновків суду першої інстанції виходячи з того, що підставою для звернення керівника Слов'янської місцевої прокуратури до господарського суду з позовною заявою в інтересах РВ Фонду державного майна України по місту Києву стало неналежне виконання договірних зобов'язань із внесення орендних платежів за користування нерухомим майном орендарем - ТОВ "Інвестиційна група України", що спричинило заборгованість зі сплати орендної плати у розмірі 151932,96 гри та нездійснення захисту інтересів держави в майнових правовідносинах Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву, у зв'язку з чим наявна заборгованість за договором оренди протягом тривалого часу залишається не відшкодованою.

На адресу Слов'янської місцевої прокуратури Донецької області надійшов лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву від
22.06.2020 №30-10/5083 з проханням вжити заходів щодо пред'явлення позову у зв'язку з наявною заборгованістю орендаря ТОВ "Інвестиційна група України" зі сплати належних платежів за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №8274 від 21.11.2018, за період з серпня 2019 по 26.12.2019, а також у зв'язку з відсутністю коштів для сплати судового збору в РВ ФДМУ по м.

Києву.

Відповідно до розділу 9 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 21.11.2018 № 8274 стягнення заборгованості з орендної плати та штрафних санкцій, передбачених цим договором, проводиться на підставі рішення суду.

Зі змісту листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.

Києву від 22.06.2020 №30-10/5083 та доданих до нього документів встановлено, що уповноваженим органом тривалий час не вживаються заходи щодо належного захисту інтересів держави. Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву проводить лише листування з боржником і не вживає заходів позовного характеру.

Листом від 04.12.2019 № 30-06/9956, та претензією від 12.12.2019 № 30-050/10214 РВ ФДМУ по м. Києву повідомив орендаря ТОВ "Інвестиційна група України" про наявну заборгованість, наявні зобов'язання зі своєчасної та у повному обсязі необхідності її сплати. Зазначені вимоги не виконано.

Претензія РВ ФДМУ по м. Києву від 12.12.2019 № 30-050/10214 направлена на адресу ТОВ "ІГУ" у формі згрупованого поштового відправлення, що відповідає вимогам, передбаченим статтею 13 ЗУ "Про поштовий зв'язок", пунктами 8,66-68,73 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (зі змінами). Зразки сформованих списків ф. 103-1 розміщені на сайті АТ "УКРПОШТА" в розділі "Програмне забезпечення". Номер касового чека №0103255412314, що вказаний у згрупованому відправленні, встановлює факт здійснення поштового відправлення поштової кореспонденції саме за поданим до суду Списком згрупованих відправлень. Зазначене свідчить про спрямування кореспонденції на адресу відповідача у належний та передбачений чинним законом спосіб.

У правому нижньому куті наданої копії списку згрупованих відправлень на місці для відбитку календарного штемпеля місця приймання мається відбиток відділення з датою відправлення 21.12.2019 та підпис працівника поштового зв'язку, що спростовує висновки суду першої інстанції про їх відсутність та те, що надані прокурором та Фондом документи не можуть підтверджувати факт відправки.

Таким чином, достовірно знаючи про наявність порушень інтересів держави, незважаючи на їх очевидний характер, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву до моменту направлення листа Слов'янській місцевій прокуратурі протягом 6 місяців 2020 року не виконувало покладених на нього державою функцій щодо контролю за ефективним використанням об'єктів державної власності, маючи відповідні повноваження для їх захисту, не звернулось до суду із позовною заявою до ТОВ "ІГУ" про стягнення заборгованості з орендної плати.

У свою чергу, судом першої інстанції вказано на здійснення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву дій спрямованих на цивільно-правове врегулювання спору, направлення 15.07.2020 на адресу ТОВ "Інвестиційна група України" повторної претензії від 13.07.2020 №30-10/5666 (трекінг - номер відправлення 0103263173795 додається до апеляційної скарги) з вимогою погашення заборгованості з орендної плати протягом десяти днів з моменту її отримання.

Перевіривши дотримання всіх вимог відправлення першої претензії РВ ФДМУ по м.

Києву від 12.12.2019 № 30-050/10214, суд першої інстанції жодним чином не з'ясовував питання отримання її відповідачем. Аналогічні питання не з'ясовано судом стосовно повторної претензії від 13.07.2020 №30-10/5666.

За інформацією трекінг-відстеження АТ "УКРПОШТА" судом апеляційної інстанції встановлено, що відправлення № 0103263173795 21.07.2020, не було вручене ТОВ "Інвестиційна група України", а зберігалося у поштовому відділенні без вручення.

При цьому судом першої інстанції в ухвалі господарського суду Донецької області від 24.12.2020. самостійно констатовано, що ТОВ "Інвестиційна група України" не було належним чином повідомлено про наявні претензійні вимоги зі сплати заборгованості з орендної плати за договором оренди від 21.11.2018 № 8274, а дії РВ ФДМУ по м. Києву спрямовані на відшкодування збитків та досудового врегулювання спору не спричинили жодних правових наслідків.

Отже, обставини, що склалися у зв'язку з пред'явленням РВ ФДМУ по м. Києву претензії не знайшли свого логічного завершення та не спричинили настання юридичних наслідків. Натомість, вказане свідчать про здійснення неналежним чином захисту законних інтересів держави і як наслідок бездіяльності орендодавця в особі Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву, як компетентного органу, що уповноважений управляти Майном.

Листом від 14.08.2020 №30-10/6480 Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву повідомило прокуратуру про те, що позовні заяви про стягнення з ТОВ "Інвестиційна група України" заборгованості з орендної плати за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №8274 від
21.11.2018 не подавалися і не перебувають у провадженні судів. Вказаний лист РВ ФДМУ по м. Києву від 14.08.2020 зареєстрований Слов'янською місцевою прокуратурою в паперовому вигляді поштовою кореспонденцією (вх №8304-20 від
26.08.2020). Втім, його копія, зі всіма реквізитами, надійшла на електронну адресу 21.08.2020. На підставі вказаного листа було підготовлено та направлено повідомлення про представництво інтересів держави від 25.08.2020, що повністю спростовує доводи суду про невжиття прокурором заходів для з'ясування зміни обстановки щодо заходів вжитих РВ ФДМУ по м. Києву по врегулюванню спору.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву повідомляло органи прокуратури про те, що позов не пред'явлено та не буде пред'явлено внаслідок відсутності коштів на сплату судового збору. Подальших заходів спрямованих на завершення претензійної роботи шляхом подання позову до ТОВ "Інвестиційна група України" зі сторони РВ ФДМУ по м. Києву не вживалося.

Незважаючи на наявність відповідей на запити прокурора, господарським судом Донецької області в ухвалі від 24.12.2020 безпідставно зазначено, що прокуратурою не надсилався запит про надання інформації щодо виконання ТОВ "Інвестиційна група України" вимог претензії №30-10/5666 від 13.07,2020 та не з'ясовано питання щодо зміни обстановки про вжиття компетентним органом самостійних цивільно-правових заходів щодо стягнення заборгованості з орендної плати в претензійному порядку, після отримання документів від Фонду державного майна України по м. Києву з листом від 16.07.2020 №30-10/5637. При цьому судом першої інстанції в цій же ухвалі цитуються висновки викладені у постанові ВП ВС від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 "якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора до суду необґрунтованим"

Однак, судом не прийнято до уваги, що після направлення РВ ФДМУ по м. Києву претензії від 13.07.2020 №30-10/5666 та отримання Слов'янською місцевою прокуратурою листа №30-10/5637 від 16.07.2020 з доданими документами Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву в своєму листі від
14.08.2020 № 30-10/6480 повідомляє Слов'янську місцеву прокуратуру про відсутність заявлених позовів та розпочатого судового розгляду з приводу наявної заборгованості з орендної плати. Будь-якої інформації про виконання претензії, повне чи часткове відшкодування заборгованості зі сторони орендаря - ТОВ "Інвестиційна група України", як добровільно так і в претензійному порядку, у наведеному вище листі не зазначено. Тим самим РВ ФДМУ по м. Києву підтвердило відсутність будь - яких дій, як уповноваженого органу, щодо усунення та стягнення наявної заборгованості, що також вказує на бездіяльність Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву.

Отже, з моменту направлення листа Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву від 22.06.2020 №30-10/5083 до моменту звернення Слов'янською місцевою прокуратурою 11.09.2020 з позовною заявою в інтересах держави минуло майже три місяці, а з моменту повторної претензії від 13.07.2020 №30-10/5666-2 місяці, що є достатнім і розумним строком для здійснення висновку про бездіяльність уповноваженого органу.

Як зазначає прокурор, Регіональному відділенню Фонду державного майна по м.

Києву Слов'янською місцевою прокуратурою належним чином направлено повідомлення про представництво інтересів держави від 25.08.2020 № 40-8009вих-20, в якому зазначено про наявні порушення інтересів держави та нездійснення захисту цих інтересів Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву.

Вказане повідомлення направлено 26.08.2020, засобами поштового зв'язку - АТ "УКРПОШТА" (трекінг номер відправлення 8412208193215, додається до апеляційної скарги). Згідно інформації трекінг-відстеження квитанції поштового відправлення № 8412208193215 з офіційного сайту АТ "Укрпошта" повідомлення вручено адресату
28.08.2020 (оригінали квитанцій поштових відправлень додаються).

Крім того, згідно з інформацією Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву від 14.01.2021 № 30-10/98 повідомлення про представництво інтересів держави від 25.08.2020 за №40-8009вих-20 отримано 28.08.2020 (вх. №7043), що підтверджується вхідним штемпелем на повідомленні.

На момент отримання повідомлення про представництво інтересів Держави від
25.08.2020 № 40-8009вих-20 Регіональному відділенню Фонду державного майна України по м. Києву протягом майже дев'яти місяців 2020 року (з січня 2020 по вересень 2020) було відомо про існування зазначеної у позові заборгованості зі сплати орендної плати за договором та необхідності захисту інтересів держави. До часу звернення прокурора до суду компетентним органом отримано пояснення від орендаря, втім, жодних дій Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву спрямованих на стягнення заборгованості за договором, у претензійному або судовому порядку не вчинено. Не здійснено таких дій і протягом всього строку слухання справи в суді.

Зі змісту листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, доданого до матеріалів справи, вбачається, що зазначений орган, уповноважений державою на захист інтересів держави у спірних правовідносинах, не бажає самостійно здійснювати такий захист, що відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 56 ГПК України є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред'явлення позову.

За таких обставин, колегія суддів погодилася з доводами апелянта про те, що нездійснення позивачем дій, які він повинний був та міг здійснити, беззаперечно свідчить про неналежне виконання позивачем своїх повноважень.

Таким чином, підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка уповноваженого суб'єкта владних повноважень, тобто нездійснення захисту інтересів держави.

3. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

3.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група України" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції правомірно залишено без розгляду позовну заяву, оскільки прокурором не доведено бездіяльності компетентного органу, а матеріали справи не містять доказів того, що РВ ФДМУ по м. Києву не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатися до суду з відповідним позовом, а сама по собі обставина не звернення із позовом не свідчить про неможливість або небажання виконання позивачем функцій із захисту інтересів держави.

Судом першої інстанції встановлено, що прокурором не надсилалося повідомлення про представництво інтересів держави уповноваженому органу та запит про надання інформації щодо виконання відповідачем вимог претензії від 13.07.2020 до РВ ФДМУ по м. Києву. Прокурором також не зазначено у який спосіб отримано інформацію, яка міститься у листі від 14.08.2020 № 30-10/6480. Крім того, РВ ФДМУ по м.

Києву розпочато вжиття самостійних цивільно-правових заходів щодо стягнення заборгованості.

У відзиві на скаргу прокурор вказує на безпідставність доводів заявника та просить залишити без змін оскаржувану постанову.

4. Позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

4.2. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.3. Спірним питанням під час касаційного розгляду справи № 905/1665/20 є наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави внаслідок бездіяльності Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.

Києву.

4.4. За змістом положень статей 4, 42, 44, 46 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, є процесуальним правом.

Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру", який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень -це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.

Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності.

Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р (II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

4.5. Як слідує зі змісту оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції надав оцінку обставинам дотримання прокурором приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 54 ГПК України. Встановив, що обставини, що склалися у зв'язку з пред'явленням РВ ФДМУ по м. Києву претензії відповідачу не знайшли свого логічного завершення та не спричинили настання юридичних наслідків.

Вказане свідчить про здійснення неналежним чином захисту законних інтересів держави і як наслідок бездіяльності орендодавця в особі Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву, як компетентного органу, що уповноважений управляти Майном.

Також апеляційний суд спростував висновки суду першої інстанції про те, що прокуратурою не надсилався запит про надання інформації щодо виконання ТОВ "Інвестиційна група України" вимог претензії №30-10/5666 від 13.07,2020. Зокрема судом зазначено, що після направлення РВ ФДМУ по м. Києву претензії від
13.07.2020 №30-10/5666 та отримання Слов'янською місцевою прокуратурою листа №30-10/5637 від 16.07.2020 з доданими документами Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву в своєму листі від 14.08.2020 № 30-10/6480 повідомляє Слов'янську місцеву прокуратуру про відсутність заявлених позовів та розпочатого судового розгляду з приводу наявної заборгованості з орендної плати.

Будь-якої інформації про виконання претензії, повне чи часткове відшкодування заборгованості зі сторони орендаря - ТОВ "Інвестиційна група України", як добровільно так і в претензійному порядку, у наведеному вище листі не зазначено.

У свою чергу щодо аргументів суду першої інстанції стосовно не направлення повідомлення про представництво інтересів держави уповноваженому органу, суд апеляційної інстанції вказав, що Регіональному відділенню Фонду державного майна по м. Києву Слов'янською місцевою прокуратурою належним чином направлено повідомлення про представництво інтересів держави від 25.08.2020 № 40-8009вих-20, в якому зазначено про наявні порушення інтересів держави та нездійснення захисту цих інтересів Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву.

Вказане повідомлення направлено 26.08.2020, засобами поштового зв'язку - АТ "УКРПОШТА" (трекінг номер відправлення 8412208193215, додається до апеляційної скарги). Згідно інформації трекінг-відстеження квитанції поштового відправлення № 8412208193215 з офіційного сайту АТ "Укрпошта" повідомлення вручено адресату
28.08.2020 (оригінали квитанцій поштових відправлень додаються). Крім того, згідно інформації Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.

Києву від 14.01.2021 № 30-10/98 повідомлення про представництво інтересів держави від 25.08.2020 за №40-8009вих-20 отримано 28.08.2020 (вх. №7043), що підтверджується вхідним штемпелем на повідомленні.

Щодо способу отримання прокурором інформації, яка міститься у листі від
14.08.2020 № 30-10/6480 суд врахував, що Вказаний лист РВ ФДМУ по м. Києву від
14.08.2020 зареєстрований Слов'янською місцевою прокуратурою в паперовому вигляді поштовою кореспонденцією (вх №8304-20 від 26.08.2020). Втім, його копія, зі всіма реквізитами, надійшла на електронну адресу 21.08.2020, тобто до моменту направлення повідомлення про представництво інтересів держави від 25.08.2020.

Оцінюючи критерій розумності строку у сукупності із обставинами щодо невжиття РВ ФДМУ по м. Києву заходів щодо захисту інтересів держави, судом вказано на те, що з моменту направлення листа Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву від 22.06.2020 №30-10/5083 до моменту звернення Слов'янською місцевою прокуратурою 11.09.2020 з позовною заявою в інтересах держави минуло майже три місяці, а з моменту повторної претензії від 13.07.2020 №30-10/5666-2 місяці, що є достатнім і розумним строком для здійснення висновку про бездіяльність уповноваженого органу.

З наведеного слідує, що ключові доводи на підстав яких суд першої інстанції залишив без розгляду позовну заяву у справі № 905/1665/20 апеляційним господарським судом спростовано, а доказам щодо підстав представництва інтересів держави у суді надана відповідна оцінка. Колегія суддів не убачає підстав вважати, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Водночас Верховний Суд зауважує, що доводи касаційної скарги зводяться до мотивів з яких виходив суд першої інстанції в ухвалі від 24.12.2020, якою залишено позовну заяву без розгляду. Жодних нових аргументів щодо відсутності у прокурора підстав для представництва інтересів держави скаржником не наведено.

Саме лише цитування аргументів суду першої інстанції, не може бути підставою для скасування постанови Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 у справі №905/1665/20 без належного мотивування допущених судом порушень норм процесуального права.

Крім того, колегія суддів зауважує, що судом апеляційної інстанції надана оцінка доказам, якими обґрунтовано підстави такого представництва, а Верховний Суд, відповідно до приписів статті 300 ГПК України, не наділений повноваженнями щодо переоцінки таких доказів.

4.6. За таких обставин, зважаючи на те, що доводи скаржника щодо допущення порушень судом норм процесуального права не підтвердилися, відсутні підстави для скасування постанови Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 у справі №905/1665/20.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

5.1. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.2. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 309 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржену у справі постанову необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група України" залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.02.2021 у справі №905/1665/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ